Постанова
Іменем України
22 квітня 2021 року
м. Київ
справа №320/1897/14-ц
провадження №61-14353св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
відповідач - приватне підприємство "Шлях-2002",
відповідач - ОСОБА_4,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Автовертикаль",
відповідач - ОСОБА_5,
треті особи: Центр надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Мелітополь, Мелітопольського, Якимівського, Приазовського та Веселівського районів управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, Центр №2 надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м. Запоріжжя Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Запорізького апеляційного суду від 20 серпня 2020 року у складі колегії суддів Подліянової Г. С., Кочеткової І. В., Маловічко С. В.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду до ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного підприємства "Шлях-2002", ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю "Автовертикаль", ОСОБА_5, з позовом, вимоги якого уточнила під час розгляду справи та просила:
- визнати недійсним договір комісії від 25 червня 2014 року № 25/6/4, укладений між ПП "Шлях-2002" та ОСОБА_5, який діяв від імені ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 13 серпня 2013 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу від 25 червня 2014 року № 25-6-4, укладений між ПП "Шлях-2002" та ОСОБА_3, на підставі якого був проданий автомобіль CHEVROLET LACETTI, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, та скасувати державну реєстрацію права власності на цей автомобіль, здійснену ВРЕР № 1 м. Запоріжжя за ОСОБА_3 на підставі поданої ним заяви від 25 червня 2014 року та довідки рахунку від 25 червня 2014 року; визнати недійсним договір комісії від 11 березня 2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "Автовертикаль"; визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля від 11 березня 2014 року, укладений між ТОВ "Автовертикаль" та ОСОБА_4, на підставі якого було продано автомобіль ВАЗ модель 21120, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, та скасувати державну реєстрацію права власності на цей автомобіль, здійснену Мелітопольським ВРЕР Запорізької області за ОСОБА_4 на підставі поданої ним заяви від 14 березня 2014 року та довідки-рахунку від 11 березня 2014 року;
- у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею право власності на автомобіль марки CHEVROLET LACETTI, реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 80 100 грн та витребувати його з володіння ОСОБА_3 на її користь;
- виділити їй у власність таке майно: мопед "Джиллі" вартістю 6 000 грн, велосипед "Азимут" вартістю 1 000 грн, вібромассажер вартістю 1 950 грн, бігову доріжку вартістю 7 000 грн, сейф вартістю 2 000,00 грн, комплект шкіряної меблі "Імператор" вартістю 21 850 грн, прихожу вартістю 4 200 грн, гарнітур "Сніжна королівна" вартістю 11 900 грн, кондиціонер LG вартістю 1 000 грн, посудомийну машину Bosсh вартістю 2 000 грн, пральну машинку LG 8049 вартістю 2 000 грн, морозильні камери 2 шт. вартістю 5 000 грн, шафу купе(3,5*2,0) вартістю 6 500 грн, хлібопіч PHILIPS вартістю 1 798,50 грн, комп`ютерний стіл вартістю 1 000 грн, комп`ютер (системний блок та монітор) марки Asus вартістю 1 000 грн, витребувати це майно з володіння ОСОБА_2 на її користь;
- виділити у власність ОСОБА_2 автомобіль ВАЗ 21120 реєстраційний номер НОМЕР_2 вартістю 80 100 грн, шляхом витребування його з володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2, та виділити у власність ОСОБА_2 автомобіль ЗАЗ 1102 реєстраційний номер НОМЕР_3 вартістю 40 000 грн;
- виділити у власність ОСОБА_2 таке майно: телевізор JVS вартістю 2 300 грн, кухонні меблі вартістю 7 600 грн, м`який куток та кухонний стіл вартістю 2 700 грн, комплект плетеної меблі (1 стіл та 4 крісла) вартістю 3 650 грн, водонагрівач Арістон SG 100 вартістю 2 100 грн, холодильник NORD Standard вартістю 1 630 грн, пилосос Rowenta вартістю 1 045 грн, магнітолу LG модель LPC - LM 535 X вартістю 503 грн, LED телевізор Samsung вартістю 6 000 грн, холодильну вітрину вартістю 4 000 грн, побутові холодильники 2 шт. вартістю 8 000 грн, залишивши це майно у володінні ОСОБА_2 ;
- стягнути з ОСОБА_2 на її користь різницю у вартості виділеного майна у сумі 3 329,50 грн;
- стягнути з ОСОБА_2 на її користь 1/2 частину грошових коштів, отриманих ним від продажу торгівельного кіоску, розташованого на ринку в АДРЕСА_1 та який перебував у спільній сумісній власності подружжя, у сумі 40 000 грн.
Позов мотивовано тим, що з 10 жовтня 2008 року позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, шлюбні відносини фактично припинені з 01 січня 2014 року, шлюб розірвано судовим рішенням 17 лютого 2014 року.
Під час шлюбу ними спільно придбано майно на загальну суму 137 726,50 грн та 3 транспортні засоби на загальну суму 160 000 грн.
Відповідач 13 серпня 2013 року видав на ім`я ОСОБА_5 довіреність на право розпоряджатися автомобілем CHEVROLET LACETTI, реєстраційний номер НОМЕР_4, після чого без згоди позивача та під час дії арешту, винесеного судом у цій справі 25 червня 2014 року, через торгівельну організацію ТОВ "Шлях-2002" продав вказаний автомобіль ОСОБА_3
11 березня 2014 року відповідач без згоди позивача, через торгівельну організацію ТОВ "Автовертикаль", продав ОСОБА_4 автомобіль ВАЗ 21120, державний номер НОМЕР_2 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 10 червня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
У порядку поділу спільного майна подружжя визнано право власності та виділено ОСОБА_1 наступне майно: прихожу (природне дерево бук) вартістю 4 200,00 грн, шафу купе (3,5х2,0) вартістю 6 500,00 грн, комплект плетеної меблі (1 стіл та 4 крісла) вартістю 3 650,00 грн, спальний гарнітур "Сніжна королівна" вартістю 11 900,00 грн, комплект шкіряної меблі "Імператор" вартістю 21 850,00 грн, вібромасажер вартістю 1 950,00 грн, пральну машину Gorenje вартістю 2 400,00 грн, морозильну камеру вартістю 2 500,00 грн, комп`ютерний стіл вартістю 1 000,00 грн, а всього майна на суму 55 950,00 грн.
Витребувано вібромасажер вартістю 1 950,00 грн з володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .
У порядку поділу спільного майна подружжя визнано право власності та виділено ОСОБА_2 наступне майно: водонагрівач Garanterm, вартістю 1 000,00 грн, телевізор Samsung, вартістю 500,00 грн, сейф вартістю 2 000,00 грн, кондиціонер LG вартістю 1 000,00 грн, морозильну камеру вартістю 2 500,00 грн, кухонні меблі вартістю 7 600,00 грн, м`який куток та кухонний стіл вартістю 2 700,00 грн, холодильник NORD Standard вартістю 1 630,00 грн, холодильну вітрину, вартістю 4 000,00 грн, а всього майна на суму 19 430 грн.
Поділено автомобіль ЗАЗ 1102 державний номерний знак НОМЕР_3, визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності по 1/2 частині вказаного автомобіля.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю у вартості виділеного майна у сумі 18 260,00 грн.
У задоволені решти вимог первісного та зустрічного позовів відмовлено.
Вирішено питання судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що майно набуте за період шлюбу є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу; позовні вимоги за первісним позовом щодо визнання недійсним договору комісії від 25 червня 2014 року, укладеного між ПП "Шлях-2002" та ОСОБА_5, який діяв від імені ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 13 серпня 2013 року; визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу від 25 червня 2014 року, укладеного між ПП "Шлях-2002" та ОСОБА_3, на підставі якого був проданий автомобіль CHEVROLET LACETTI, реєстраційний номер НОМЕР_1, та скасування державної реєстрації права власності на цей автомобіль, а також позовні вимоги за первісним позовом щодо визнання недійсним договору комісії від 11 березня 2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "Автовертикаль", визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля від 11 березня 2014 року, укладеного між ТОВ "Автовертикаль" та ОСОБА_4, на підставі якого було продано автомобіль ВАЗ модель 21120, реєстраційний номер НОМЕР_2, та скасування державної реєстрації права власності на цей автомобіль, вважав недоведеними та не обґрунтованими, а тому відмовив у їх задоволенні.
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 15 березня 2016 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу автомобіля від 25 червня 2014 року, укладеного між ПП "Шлях-2002" та ОСОБА_3, а також включення автомобіля до майна, що підлягає поділу скасовано та у цій частині ухвалено нове рішення.
Визнано недійсними договір купівлі-продажу автомобіля від 25 червня 2014 року, укладений між ПП "Шлях-2002" та ОСОБА_3 та довідку рахунок від 25 червня 2014 року на підставі якої було відчужено автомобіль CHEVROLET LACETTI, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Скасовано державну реєстрацію права власності на автомобіль, здійснену ВРЕР № 1 м. Запоріжжя за ОСОБА_3 .
Повернуто автомобіль CHEVROLET LACETTI, реєстраційний номер НОМЕР_1 у власність ОСОБА_2 .
У порядку поділу майна подружжя визнано право власності на автомобіль CHEVROLET LACETTI, реєстраційний номер НОМЕР_1, по 1/2 частині за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 липня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 10 червня 2015 року (у нескасованій частині) та рішення апеляційного суду Запорізької області від 15 березня 2016 року в частині вирішених позовних вимог ОСОБА_1 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 01 квітня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення апеляційного суду Запорізької області від 15 березня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до апеляційного суду.
Підставою скасування рішення апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд став розгляд справи за відсутності належного повідомлення відповідача у справі ОСОБА_3 .
За результатами нового апеляційного розгляду, постановою Запорізького апеляційного суду від 20 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 10 червня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу автомобіля від 25 червня 2014 року, укладеного між ПП "Шлях-2002" та ОСОБА_3 та включення автомобіля до майна, що підлягає поділу, скасовано та у цій частині ухвалено нове рішення.
Визнано недійсними договір купівлі-продажу автомобіля від 25 червня 2014 року, укладений між ПП "Шлях-2002" та ОСОБА_3 та довідку рахунок від 25 червня 2014 року, на підставі якої було відчужено автомобіль CHEVROLET LACETTI, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Скасовано державну реєстрацію права власності на автомобіль, здійснену ВРЕР № 1 м. Запоріжжя за ОСОБА_3 .
Повернуто автомобіль CHEVROLET LACETTI, реєстраційний номер НОМЕР_1 у власність ОСОБА_2 .
У порядку поділу майна подружжя визнано право власності на автомобіль CHEVROLET LACETTI, реєстраційний номер НОМЕР_1, по 1/2 частині за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки ОСОБА_2 продав автомобіль CHEVROLET LACETTI, який є спільною сумісною власністю подружжя, всупереч судовому арешту та без згоди ОСОБА_1 як співвласника цього майна, тому захист порушеного права позивача можливий в обраний ним спосіб, у тому числі шляхом скасування державної реєстрації автомобіля, яку здійснено на підставі недійсного правочину.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_3 не погодився з висновками апеляційного суду, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняту цим судом постанову із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не враховано добросовісність набуття ОСОБА_3 автомобіля у власність, оскільки він не знав і не міг знати про належність придбаного автомобіля до спільної сумісної власності подружжя та відсутність згоди позивача на його продаж.
Судом апеляційної інстанції порушено засади добросовісності цивільного законодавства та не досліджено питання, які мають значення для його застосування; порушено вимоги статті 216 ЦК України щодо застосування правових наслідків недійсності правочину; порушено принцип диспозитивності цивільного судочинства та принцип рівності сторін; неправильно надано оцінки обставинам справи, а саме суд дійшов до помилкових висновків щодо наявності судового арешту на автомобіль на час укладення спірної угоди, оскільки відповідну ухвалу суду не було направлено до уповноваженого органу, а, відповідно, не було виконано.
Крім того, суд застосував норми матеріального права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі №304/1423/15, відповідно до якої законодавством не встановлено недійсності правочину при відчуженні спільного сумісного майна подружжя без письмової згоди одного з подружжя, а тому при розгляді спорів про розподіл цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів з відчуження такого без письмової згоди одного з подружжя, за умови наявності іншої згоди, суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна.
Укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд установить, що той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 22 02.2017 у справі №6-17цс17.
Крім того, апеляційним судом не враховано покази допитаних у судовому засіданні свідків, які підтвердили факт того, що автомобіль не знаходився у користуванні подружжя саме з 2013 року. Отже позивачу було відомо про те, що ОСОБА_2 видав довіреність, відповідно до якої ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надано право розпорядження спірним автомобілем. Згідно облікової картки від 08 січня 2014 року автомобіль знято з обліку для реалізації, тобто у період перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у шлюбі.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним правочину, апеляційний суд вирішив повернути автомобіль CHEVROLET LACETTI у власність ОСОБА_2, чим відновив його становище, яке існувало до укладенні угоди, а відповідні правові наслідки щодо іншої сторони даної угоди, не застосував, чим порушив вимоги чинного законодавства, а також принцип рівності сторін.
При цьому, позивач заявляла вимогу про застосування реституції та, як результат, повернути у власність її колишнього чоловіка спірний автомобіль. Останньою було одночасно пред`явлення позовні вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння у ОСОБА_3 та про визнання недійсним правочину, що є помилковим, оскільки вказані позовні вимоги є взаємовиключними, а рішення, яким одночасно будуть задоволені такі вимоги, призведе до конфлікту інтересів та неможливості одночасного виконання цих вимог, адже виконання однієї вимоги виключає можливість виконання іншої (постанови Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі №6-2407цс15 та від 18 січня 2017 року у справі №6-2723цс16).
У даному випадку апеляційним судом за власною ініціативою було застосовано належні норми законодавства, що не суперечить процесуальному закону, але ж не відповідає нормам Цивільного кодексу України щодо правових наслідків недійсності правочину, про які зазначено вище.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано
Фактичні обставини, встановлені судами
Автомобіль марки CHEVROLET LACETTI номерний знак НОМЕР_4 придбано під час шлюбу позивача та ОСОБА_2 на ім`я останнього 26 грудня 2012 року.
13 серпня 2013 року ОСОБА_2 видав на ім`я ОСОБА_5, ОСОБА_6 довіреність на право розпорядження вказаним автомобілем.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 лютого 2014 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 березня 2014 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову про поділ майна подружжя та накладено арешт, в тому числі, на автомобіль CHEVROLET LACETTI.
25 червня 2014 року ОСОБА_5, діючи як повірений в інтересах довірителя ОСОБА_2 уклав договір комісії, за умовами якої ТОВ "Шлях-2002" зобов`язався здійснити продаж вказаного автомобіля.
Того ж дня комісіонером ТОВ "Шлях -2002", який діяв в інтересах ОСОБА_2 в особі повіреного ОСОБА_5, укладено договір купівлі-продажу автомобіля CHEVROLET LACETTI, 2008 року випуску, № кузова (рами) НОМЕР_5, № двигуна НОМЕР_6 на користь ОСОБА_3 за ціною 80 100 грн.
На підставі вказаного договору купівлі-продажу складено відповідну довідку рахунок від 25 червня 2014 року, на підставі якої здійснено державну реєстрацію вказаного автомобіля за ОСОБА_3 .
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.