Постанова
Іменем України
21 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 569/12949/20
провадження № 61-15532св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - головний державний виконавець Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) Полюхович Руслан Михайлович,
заінтересовані особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 13 серпня 2020 року у складі судді Гордійчук І. О. та постанову Рівненського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Боймиструка С. В., Хилевича С. В.,,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заявника
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, у якій просив визнати незаконними дії головного державного виконавця при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження № 53084998 від 24 липня 2020 року з примусового виконання виконавчого листа № 1715/4909/12, виданого Рівненським міським судом Рівненської області, та застосовані наслідки завершення виконавчого провадження № 53084998.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 13 серпня 2020 року, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року, скаргу повернуто заявнику без розгляду на підставі частини четвертої статті 183 ЦПК України.
Судові рішення мотивовано тим, що скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця подана з порушенням вимог частини другої статті 183 ЦПК України, тому наявні правові підстави для повернення скарги без розгляду з підстав неподання доказів надіслання скарги з додатками усім учасникам справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що частиною четвертою статті 183 ЦПК України не передбачено можливості повернення без розгляду скарги, поданої у порядку, передбаченому статями 447-453 ЦПК України. Крім того, повернення скарги без розгляду унеможливило доступ заявника до правосуддя для захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
14 грудня 2020 року справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) Полюховича Р. М. при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження
№ 53084998 від 24 липня 2020 року з примусового виконання виконавчого листа № 1715/4909/12, виданого Рівненським міським судом Рівненської області, та застосовані наслідки завершення виконавчого провадження
№ 53084998.
13 серпня 2020 року Рівненський міський суд Рівненської області постановив ухвалу про повернення скарги ОСОБА_1 без розгляду на підставі частини четвертої статті 183 ЦПК України.
З таким висновком суду першої інстанції погодився й Рівненський апеляційний суд, прийнявши 13 жовтня 2020 року постанову про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області 13 серпня 2020 року - без змін.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Суди, повертаючи заявнику скаргу на дії державного виконавця, застосували до спірних правовідносин вимоги статті 183 ЦПК України, якими спірні правовідносини не регулюються спірні.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року; "Беллет проти Франції" від 04 грудня
1995 року).
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Тобто, Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Відповідно до частини другої статті 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (частина четверта статті 183 ЦПК України).
Водночас у розділі VII ЦПК України "Судовий контроль за виконанням судових рішень" передбачено можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.
Відповідно до положень статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Слід зазначити, що наведена процесуальна норма (частина четверта статті 183 ЦПК України) не стосується та не регулює питання подання саме скарги на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення.
Вказані процесуальні правовідносини регулюються нормами розділу VII ЦПК України "Судовий контроль за виконанням судових рішень", у якому встановлено окремий процесуальний режим розгляду відповідних справ.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 17 лютого
2021 року у справі № 569/13160/20 (провадження № 61-15478св20) за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця.