Постанова
Іменем України
21 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 309/945/17
провадження № 61-14293св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - Хустська місцева прокуратури в інтересах держави в особі Забрідської сільської ради,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури на постанову Закарпатського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року у складі колегії суддів:
Бисаги Т. Ю., Фазикош Г. В., Джуги С. Д.,
ВСТАНОВИВ :
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року Хустська місцева прокуратури в інтересах держави в особі Забрідської сільської ради звернулася до суду із позовом до
ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.
Позовну заяву мотивовано тим, що рішенням Забрідської сільської ради
від 07 липня 2006 року ОСОБА_2 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку, площею 0,10 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1, із земель запасу Забрідської сільської ради. На підставі вказаного рішення ОСОБА_2 видано державний акт на право приватної власності на землю серії ЗК №052342. Вказана земельна ділянка відноситься до земель промисловості, оскільки вона попередньо належала ВАТ "Хустський консервний завод". Ця земельна ділянка підлягає витребуванню, оскільки вказаним рішенням сільської ради грубо порушено норми Земельного кодексу України, у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель передано земельну ділянку промисловості. Відповідно до договору-купівлі продажу від 20 вересня
2012 року ОСОБА_2 вищевказану земельну ділянку продала ОСОБА_3, яка в подальшому - 03 жовтня 2012 року відчужила зазначену ділянку
ОСОБА_4 . Рішенням Хустського районного суду від 30 липня 2015 року було скасоване вищевказане рішення Забрідської сільської ради від 07 липня 2006 року про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_5 та визнано недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку.
17 жовтня 2016 року ОСОБА_4 відчужила цю земельну ділянку відповідачу ОСОБА_1 .
Посилаючись на вищевикладене, позивач просив витребувати з незаконного володіння від громадянина ОСОБА_1 вищезазначену земельну ділянку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 23 грудня 2019 року у складі судді Лук`янової О. В. у задоволенні позову Хустської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Забрідської сільської ради відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що прокурор звернувся до суду із позовом поза межами позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 01 вересня 2020 рокуапеляційну скаргу прокуратури Закарпатської області задоволено частково. Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 23 грудня
2019 року змінено в частині правового обґрунтування. Резолютивну частину рішення залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем у даній справі не доведено необхідності захисту інтересів держави саме прокурором, не обґрунтовано підстави звернення до суду, а тому рішення суду першої інстанції в частині правового обґрунтування підстав для відмови у задоволенні позовних вимог слід змінити.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі Закарпатська обласна прокуратура просить скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що звертаючись до суду із позовом прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив в чому полягає порушення інтересів держави та вказав на бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Крім того, суд апеляційної інстанції у непередбачений процесуальним законом спосіб та у порушення наданих статтею 374 ЦПК України повноважень ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову через недоведення прокурором підстав представництва, оскільки у такому розі позовна заява залишається без розгляду.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Забрідської сільської ради від 07 липня 2006 року ОСОБА_2 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку, площею 0,10 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1, із земель запасу Забрідської сільської ради. На підставі вказаного рішення ОСОБА_2 видано державний акт на право приватної власності на землю серії ЗК №052342, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 21255383001:01:07:0711:00005 від 26 березня
2007 року.
Згідно з договором купівлі-продажу від 20 вересня 2012 року ОСОБА_2 вищевказану земельну ділянку продала ОСОБА_3, яка в подальшому -
03 жовтня 2012 року відчужила зазначену ділянку ОСОБА_4 .
Вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 12 березня 2014 року Забрідського сільського голову Рішка М. В., який прийняв рішення про відведення спірної земельної ділянки, було визнано винним та засуджено за частиною другою статті 367 КК України (у зв`язку з прийняттям незаконних рішень щодо виділення земельних ділянок громадянам
ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 ).
Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 12 грудня 2012 року, яка була проведена головним спеціалістом відділу оперативного контролю за додержанням вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області Олашиним М. В., встановлено, що державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЗК №052342 був виданий без погодження з відповідними інстанціями, передбаченими статтею 118 ЗК України.
Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 30 липня
2015 року скасовано рішення Забрідської сільської ради від 07 липня
2006 року про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2 та визнано недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, площею 0,10 га, серії ЗК №052342.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, 17 жовтня 2016 року ОСОБА_4 подарувала вищевказану земельну ділянку ОСОБА_1 .
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Згідно із частиною першою статті 56 ЦПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах.
Якщо держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.
У судовому процесі, зокрема, у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону у випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15 січня 2009 року в справі "Менчинська проти Росії" (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)).
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини четвертої статті 23 Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Зазначеним нормам кореспондують відповідні приписи ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі (далі - ЦПК України 2004 року): прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 121 цього Кодексу (частини друга статті 45 ЦПК України 2004 року).
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див.: пункт 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, провадження № 14-104цс19).
Згідно з частиною сьомою статті 119 ЦПК України 2004 року, чинного на час пред`явлення позову прокурором, у разі пред`явлення позову особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. Близька за змістом вимога застосовується згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру": прокурор має обґрунтувати наявність підстав для представництва.
З позовної заяви випливає, що прокурор обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту.
29 травня 2017 року Хустський районний суд Закарпатської області постановив ухвалу, якою відкрив провадження у справі. Мотивував ухвалу тим, що подана прокурором позовна заява відповідає вимогам статей 119, 120 ЦПК України 2004 року. Жодних недоліків цієї заяви, в тому числі в частині відсутності обґрунтування прокурором підстави для здійснення представництва інтересів держави, суд першої інстанції не виявив і позовну заяву прокурора як з цих, так і з інших підстав без руху не залишав.
Суд першої інстанції встановив, що прокурор зазначив у позовній заяві підставу для здійснення ним представництва. Тобто прокурор виконав вимогу частини сьомої статті 119 ЦПК України 2004 року.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі
№ 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) дійшла висновку, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту, а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Верховний Суд дійшов висновку, що прокурор відповідно до статті 23 Закону та статті 119 ЦПК України 2004 року належним чином обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому полягає порушення інтересів держави, а саме у неподанні Забрідською сільською радою позову, що свідчить про тривалу бездіяльність сільської ради щодо захисту інтересів територіальної громади, отже, неналежне виконання нею своїх повноважень. Тому у прокурора виникли обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці ЄСПЛ.
Висновки суду апеляційної інстанції про те, що прокурор не навів обґрунтованих підстав для звернення до суду, спростовуються матеріалами справи. Прокурор обґрунтував наявність інтересів держави незаконним набуттям ОСОБА_1 право власності на належну територіальній громаді земельну ділянку. Забрідська сільська рада до цього часу не вживає заходів щодо витребування спірної земельної ділянки, що порушує інтереси держави.
Оскільки Забрідська сільська радажодних заходів, спрямованих на усунення порушень законодавства не вживалось, у прокурора виникли обґрунтовані підстави для захисту великої кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з цим позовом.
При цьому, у судах попередніх інстанцій Забрідська сільська рада не оспорювала підстави для представництва прокурором в суді інтересів держави, заперечень проти представництва прокурором інтересів держави не висловлювала, щодо задоволення позовних вимог не заперечувала
(а. с. 165).
Крім того, суд апеляційної інстанції у непередбачений процесуальним законом спосіб та у порушення наданих статтею 374 ЦПК України повноважень ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову через недоведення прокурором підстав представництва. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) дійшла висновку про те, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України (залишення позову без розгляду).
Тобто наслідком відсутності підстав представництва прокурора інтересів держави після відкриття провадження у справі є не відмова у задоволенні позову, як помилково вважав суд апеляційної інстанції, а залишення такого позову без розгляду.
Разом з тим, у справі, яка переглядається, прокурор обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави у суді, а тому й підстав для залишення позову без розгляду не було.