Постанова
Іменем України
22 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 334/6957/17
провадження № 61-8495св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, районна адміністрація Запорізької міської ради по Ленінському району,
третя особа: відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 19 травня 2020 року в складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Кочеткової І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, районної адміністрації Запорізької міської ради по Ленінському районута з урахуванням уточнених позовних вимог просила:
- визнати недійсним та скасувати розпорядження голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Ленінському району № 453- П від 02 вересня 1998 року "Про приватизацію житла" квартири АДРЕСА_1 у спільну сумісну власність ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ;
- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на житло, видане районною адміністрацією Запорізької міської ради по Ленінському району на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ;
- та скасувати реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 .
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона зі своєю сім`єю з 1993 року проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
У 2017 році донька та її чоловік повідомили її, що зазначена квартира належить їм, погрожували вигнати її з квартири на вулицю.
Вона звернулась до районної адміністрації із заявою про надання інформації про приватизацію квартири, але листом від 05 вересня 2017 року їй було відмовлено в зв`язку з тим, що вона не приймала участі в приватизації, та їй стало відомо, що квартира приватизована без її участі.
У Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про право власності на квартиру. Відповідно до довідок про реєстрацію, вона була зареєстрована в квартирі з 09 березня 1993 року по 06 серпня 1998 року та з 01 грудня 1998 року по час звернення до суду, що свідчить про те, що вона була знята без її відома відповідачами з реєстрації у 1998 році і в цей період вони могли приватизувати квартиру без її участі.
Із заявою про зняття з реєстрації у зазначеній квартирі до відповідних органів вона не зверталась.
Зазначала, що приватизацією квартири без її участі, з урахуванням постійного проживання у квартирі й відсутності судового рішення про позбавлення її права користування, спричинено порушення її житлових прав.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 26 листопада 2019 року позов задоволено.
Визнано недійсним та скасовано розпорядження голови Ленінської районної адміністрації Запорізької міської ради № 453- П від 02 вересня 1998 року "Про приватизацію житла" квартири АДРЕСА_1 у спільну сумісну власність ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 .
Визнано недійсним та скасовано свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності на житло, видане 02 вересня 1998 року Ленінською районною адміністрацією на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 .
Скасовано реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог і наявності підстав для їх задоволення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 19 травня 2020 року скасовано рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 26 листопада 2019 року й ухвалено нове про відмову в задоволенні позову.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про порушення права ОСОБА_1, яка з листопада 1993 року постійно проживає у спірній квартирі, на приватизацію є обґрунтованим, однак таке право позивача не підлягає судовому захисту в зв`язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявили відповідачі.
Разом з тим, апеляційний суд зазначив, що задовольняючи позовні вимоги в частині скасування реєстрації права власності на спірну квартиру, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що таке право у відповідачів виникло у 1998 році, до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", і матеріали справи не містять доказів реєстрації такого права відповідачами згідно із положеннями цього Закону.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 19 травня 2020 року й залишити в силі рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 26 листопада 2019 року.
Підставами касаційного оскарження постанови Запорізького апеляційного суду від 19 травня 2020 року зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- застосування апеляційним судом норми права без урахування висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеному Верховним Судом України в постанові від 30 січня 2013 року в справі № 6-125цс12 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував наслідки спливу позовної давності, оскільки лише в 2017 році вона дізналася, що квартира, в якій вона проживає, приватизована відповідачами без її участі, що підтверджується листом районної адміністрації від 05 вересня 2017 року, який апеляційний суд належним чином не оцінив і не мотивував причину відхилення цього доказу, а тому не мав підстав для скасування законного й обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга не містить доводів щодо вирішення апеляційним судом позовних вимог в частині скасування реєстрації права власності на квартиру, тому в силу статті 400 ЦПК України у вказаній частині постанова Запорізького апеляційного суду від 19 травня 2020 рокув касаційному порядку не переглядається.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
25 червня 2020 року справа № 334/6957/17 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
Установлено, що 17 серпня 1998 року ОСОБА_3 звернулася до районної адміністрації Запорізької міської ради по Ленінському району із заявою про приватизацію квартири АДРЕСА_1, до заяви додала довідку про склад сім`ї, за змістом якої в квартирі проживають та зареєстровані: квартиронаймач ОСОБА_3, чоловік наймача ОСОБА_2, доньки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Розпорядженням голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Ленінському району № 453-П від 02 вересня 1998 року "Про приватизацію житла" задоволено заяву ОСОБА_3 та передано квартиру АДРЕСА_1 в спільну сумісну власність ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Відповідно до свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на житло, виданого 02 вересня 1998 року Ленінською районною адміністрацією Запорізької міської ради, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 .
На виконання ухвали Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 23 листопада 2017 року Департамент реєстраційних послуг листом від 27 березня 2019 року надав завірені копії карток реєстрації ОСОБА_1 та адресної картки стосовно зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до наданих копій карток ОСОБА_1 06 серпня 1998 року було знято з реєстрації місця проживання та зареєстровано 01 грудня 1998 року за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 з листопада 1993 року постійно проживає з донькою, зятем та онуками в спірній квартирі, як член сім`ї наймача, ніколи не виселялася з неї, що підтверджено, зокрема, показаннями допитаних у суді першої інстанції свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та не спростовано сторонами.