Постанова
Іменем України
22 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 324/216/20
провадження № 61-16св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Базова асоціація ресурсних систем",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Пологівського районного суду Запорізької області від 31 серпня 2020 року в складі судді Каретник Ю. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 24 листопада 2020 року в складі колегії суддів: Крилової О. В., Онищенко Е. А., Полякова О. З. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Базова асоціація ресурсних систем", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Базова асоціація ресурсних систем" (далі - ТОВ "Базова асоціація ресурсних систем"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, в якому просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки від 07 квітня 2015 року, площею 6,4 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Запорізька область, Пологівський район, село Григорівка, кадастровий номер 23224281400:02:016:0060, укладений між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ТОВ "Базова асоціація ресурсних систем"; стягнути з ТОВ "Базова асоціація ресурсних систем" на користь ОСОБА_1 орендну плату у розмірі 11 649,00 грн, 3 % річних - 350,00 грн, пеню - 4 252,00 грн, всього - 16 251,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Пологівського районного суду Запорізької області від 17 лютого 2020 року в задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено.
Позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надавши позивачеві строк у сім днів, з дня отримання копії даної ухвали, для усунення недоліків.
Залишаючи без руху позовну заяву, суд виходив з того, що в позовній заяві позивачем не зазначено доказів на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, зокрема позивачем ОСОБА_1 в позовній заяві не зазначено доказів систематичного невиконання орендарем умов договору оренди землі, доказів на підтвердження факту існування заборгованості відповідача перед позивачем по виплаті орендної плати, її розрахунок, доказів звернення до відповідача з приводу проведення з ним розрахунку за договором, чи з пропозицією розірвати договір оренди землі та відмови орендаря від цього. Не додано таких документів і до позову. Також в позовній заяві позивачем не зазначений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Позивачем до позовної заяви не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, а подано клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору, з посиланням на свій матеріальний стан, однак доказів на підтвердження доводів щодо свого незадовільного майнового стану на час звернення із позовом до суду позивачем не надано, тому суд позбавлений можливості визначити, чи перешкоджає майновий стан позивача сплаті ним судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі, та відповідно прийняти рішення про звільнення від його сплати.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору, суд виходив з того, що ОСОБА_1 не надав до суду доказів на підтвердження свого майнового стану, за рік, що передував року подання позову, тобто 2019 рік.
Ухвалою Пологівського районного суду Запорізької області від 31 серпня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ "Базова асоціація ресурсних систем", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати визнано неподаною і повернуто позивачу.
Повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що у наданий судом строк позивач усунув не всі недоліки, зазначені в ухвалі Пологівського районного суду Запорізької області від 17 лютого 2020 року про залишення позовної заяви без руху, то відповідно до статті 185 ЦПК України позовна заява про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати має бути визнана неподаною та підлягає поверненню.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 24 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвалу Пологівського районного суду Запорізької області від 31 серпня 2020 року залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що суд першої інстанції правомірно визнав неподаним та повернув позов, оскільки ані протягом знаходження справи у суді першої інстанції, ані в апеляційній скарзі, позивачем не долучено до справи жодних відомостей про його майновий стан на час подання позову. Позивач обмежився посиланням на те, що він не може надати довідку з реєстру платника податків станом на час подання позову. Натомість ним не надано і інших відомостей про майновий стан: джерело доходів, наявність майна та майнових прав, коло утриманців, склад сім`ї тощо.
Короткий зміст вимог та доводів наведених у касаційній скарзі
У січні 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Пологівського районного суду Запорізької області від 31 серпня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 24 листопада 2020 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала Пологівського районного суду Запорізької області від 17 лютого 2020 року про залишення позовної заяви без руху на адресу позивача не надходила, тому позивач не міг її виконати. Повертаючи позовну заяву, суд не в повному обсязі повернув додані до неї документи.
Зазначає, що суд першої інстанції не врахував вимоги статті 82 ЦПК України, а також не взяв до уваги додані до клопотання про звільнення від сплати судового збору ухвали Верховного Суду в іншій справі № 0840/4075/18, якими встановлено як майновий стан позивача, так і звільнення з роботи за станом здоров`я. Крім того Верховним Судом у справі № 0840/4075/18 встановлено, що позивач з вересня 2017 року через стан здоров`я та відсутність роботи, яку може виконувати за станом здоров`я, заробітку не має, інші передбачені законодавством доходи як джерела існування також відсутні, що унеможливлює сплату судового збору за подання касаційної скарги. Майновий стан, звільнення з роботи за станом здоров`я та відсутність коштів для сплати судового збору підтверджено відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, які були направлені до Верховного Суду на виконання ухвали від 06 червня 2019 про залишення касаційної скарги без руху.
На час звернення в лютому 2020 року з позовом до суду у позивача не могла бути довідка на підтвердження майнового стану за весь 2019 рік, як зазначає суд першої інстанції, бо таку довідки податкова відповідно до вимог податкового законодавства станом на лютий місяць могла надати лише по 3 квартал 2019 року.
Заявник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивачем протягом знаходження справи у суді першої інстанції не було долучено до справи жодних відомостей про його майновий стан. Так до клопотання про звільнення від сплати судового збору було додано ухвали Верховного Суду у справі № 0840/4075/18, надано суду також довідку від 13 лютого 2020 року з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків по 3 квартал 2019 року.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Пологівського районного суду Запорізької області.
Справа надійшла до Верховного Суду у квітні 2021 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати.
Ухвалою Пологівського районного суду Запорізької області від 17 лютого 2020 року позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення його від сплати судового збору, вказану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу час для усунення недоліків, а саме: запропоновано в уточненій позовній заяві викласти відомості, передбачені у підпунктах 5, 8, 9, 10 частини третьої статті 175 ЦПК України, надати до суду уточнену позовну заяву та її копії відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб, додати до позову документи та інші докази, а також платіжні документи про сплату судового збору у розмірі 840,80 грн за вимогу немайнового характеру та 840,80 грн за вимогу майнового характеру.
У зв`язку з тим, що поштове повідомлення про вручення позивачеві копії ухвали судді від 17 лютого 2020 року до суду не повернулося, заява позивача про усунення порушень вимог підпунктів 5, 8, 9, 10 частини третьої статті 175 ЦПК України та платіжний документ про сплату позивачем судового збору до суду не надходило, суд ухвалою від 01 червня 2020 року продовжив ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви, пред`явленої до ТОВ "Базова асоціація ресурсних систем", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2, про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати, до семи днів з дня отримання копії даної ухвали.
13 серпня 2020 року до суду на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху від позивача ОСОБА_1 надійшла заява, в якій, зокрема, зазначено про те, що майновий стан позивача за 2019 рік встановлено рішеннями Верховного Суду та даний факт не підлягає повторному доказуванню. ОСОБА_1 надав суду копію довідки, виданої Олександрівським управлінням у м. Запоріжжя ГУ ДПС у Запорізькій області від 13 лютого 2020 року щодо відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, відповідно до якої за період з 1 кварталу 2018 року по 3 квартал 2019 року інформація про доходи ОСОБА_1 відсутня. Позивач також вказав, що позовна заява відповідає вимогам ЦПК України, тому просив відкрити провадження по справі.
Ухвалою Пологівського районного суду Запорізької області від 31 серпня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною і повернуто позивачу.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 24 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвалу Пологівського районного суду Запорізької області від 31 серпня 2020 року залишено без змін.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, з огляду на наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Цивільним процесуальним законодавством України визначено вимоги до форми і змісту позовної заяви.
Так, відповідно до частини третьої статті 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до частини четвертої статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно із частиною першою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 % розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20).
Разом із тим, Верховний Суд зауважує, що єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати фізичної особи є врахування судом її майнового стану.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Визначення судом майнового стану сторони є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.
Вичерпного і чіткого переліку документів про майновий стан особи закон не містить, тому суд встановлює можливість сплатити судовий збір на підставі поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням. Підстави для відмови суду у подібних клопотаннях мають бути достатньо аргументовані.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах: "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland") від 26 липня 2005 року; "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland") від 26 липня 2005 року).
Отже, скрутний майновий стан, на підтвердження якого заявником надані відповідні документи, може бути підставою для задоволення судом клопотання про звільнення його від сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.
У справі, яка переглядається, установлено, що ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції позов до якого додав клопотання про звільнення його від сплати судового збору, з посиланням на свій матеріальний стан. На обґрунтування вимог щодо звільнення від сплати судового збору позивач посилався на статтю 82 ЦПК України, а також на ухвали Верховного Суду від 08 липня 2019 року та від 12 листопада 2019 року у справі № 0840/4075/18, якими звільнено позивача від сплати судового збору та встановлені обставини щодо його майнового стану.
Так, ухвалою від 08 липня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2019 у справі за позовом ОСОБА_1 до Південного районного центру зайнятості м. Запоріжжя, Міністра соціальної політики України Реви А. О. про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, дійсно звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору, враховуючи його майновий стан, оскільки позивач з вересня 2017 року через стан здоров`я та відсутність роботи заробітку не має. Майновий стан, звільнення з роботи за станом здоров`я та відсутність коштів для сплати судового збору було підтверджено відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, які були направлені до Верховного Суду на виконання ухвали від 06 червня 2019 року про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвалою від 12 листопада 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Південного районного центру зайнятості м. Запоріжжя, Міністра соціальної політики України Реви А. О. про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, дійсно звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору, враховуючи його майновий стан. При цьому, як підставу для звільнення позивача ОСОБА_1 від сплати судового збору зазначено, що ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2019 року ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору та відкрито касаційне провадження, оскільки скаржником було усунуто недоліки касаційної скарги та надано документи, які підтверджують, що розмір судового збору за подання касаційної скарги перевищує 5 % розміру річного доходу позивача за 2018 рік.
Тобто Верховним Судом був перевірений майновий стан позивача ОСОБА_1 за 2018 рік і було встановлено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги перевищує 5 % розміру річного доходу позивача ОСОБА_1 за 2018 рік, тому його було звільнено від сплати судового збору.
Виходячи з вищезазначеного, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано відхилили посилання позивача на ухвали Верховного Суду від 08 липня 2019 року та від 12 листопада 2019 року у справі № 0840/4075/18, як на підставу звільнення від сплати судового збору, оскільки зазначеними ухвалами встановлено майновий стан позивача за 2018 рік, а з даним позовом у справі яка переглядається позивач звернувся до Пологівського районного суду Запорізької області 13 лютого 2020 року і документів, які підтверджують, що розмір судового збору за подання даного позову перевищує 5 % розміру річного доходу позивача за 2019 рік не подав.
Також позивачем не надано і інших відомостей про майновий стан, а саме джерело доходів, наявність майна та майнових прав, коло утриманців, склад сім`ї тощо.
Крім того, залишаючи позовну заяву без руху, суд зазначив, що в позовній заяві позивачем не зазначено доказів на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, зокрема позивачем ОСОБА_1 в позовній заяві не зазначено доказів систематичного невиконання орендарем умов договору оренди землі, доказів на підтвердження факту існування заборгованості відповідача перед позивачем по виплаті орендної плати, її розрахунок, доказів звернення до відповідача з приводу проведення з ним розрахунку за договором, чи з пропозицією розірвати договір оренди землі та відмови орендаря від цього.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 не виконав вимоги ухвали суду від 17 лютого 2020 року, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про визнання неподаною та повернення позовної заяви.
Доводи касаційної скарги про те, що позивач не отримував ухвалу суду від 17 лютого 2020 року, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, з огляду на наступне.
Так, з матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з тим, що поштове повідомлення про вручення позивачеві копії ухвали судді від 17 лютого 2020 року до суду не повернулося, заява позивача про усунення порушень вимог підпунктів 5, 8, 9, 10 частини третьої статті 175 ЦПК України та платіжний документ про сплату позивачем судового збору до суду не надходило, суд ухвалою від 01 червня 2020 року продовжив ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви. В ухвалі суду було зазначено недоліки, які потрібно було усунути. Дану ухвалу суду позивач отримав 03 серпня 2020 року.
Тому посилання позивача в касаційній скарзі на неотримання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху є безпідставними.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, колегія суддів дійшла висновку, що такі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права.
Також колегія суддів враховує, що визнання неподаним та повернення позовної заяви ОСОБА_1 не є позбавленням його права доступу до суду у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки вказане не перешкоджає повторному зверненню заявника з позовною заявою, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги (частина сьома статті 185 ЦПК України).
Судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Наведені заявником доводи не можна визнати такими, що унеможливлюють чи утруднюють сплату судового збору або свідчать про відсутність коштів для сплати судового збору, тому не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору, що узгоджується із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.