Постанова
Іменем України
22 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 750/2087/19
провадження № 61-19007св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2,
відповідачі: Чернігівська міська рада, Виконавчий комітет Чернігівської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Губар В. С., Вінгаль В. М., Кузюри Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Чернігівської міської ради, Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, про визнання дій щодо незабезпечення житлом незаконними.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 є інвалідом армії І групи та перебуває на обліку у лікаря-психіатра Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні з 27 березня 1970 року.
Фактично ОСОБА_2 перебуває на квартирному обліку 22 роки.
Станом на 26 лютого 2018 року номер його у загальноміській черзі - 1899 та у першочерговому списку надання житла № 373.
Позивач зазначала, що на підставі статті 45 ЖК Української РСР ОСОБА_2, як інвалід армії І групи, має право на першочергове отримання житла з 1996 року. Згідно з медичним висновком за наявності захворювання ОСОБА_2 має право отримати житло невідкладно протягом одного року.
Позивач неодноразово зверталась в інтересах ОСОБА_2 до Чернігівської міської ради щодо першочергового надання йому житла як інваліду першої групи, проте отримала відповідь, що ОСОБА_2 знаходиться у черзі на отримання житла за № 381 та пільговим житлом забезпечений не буде.
Позивач вважала, що Чернігівська міська рада внаслідок ненадання ОСОБА_2 житлового приміщення протягом одного року порушує права ОСОБА_2 на отримання першочергового житла і такі дії є незаконними.
Позивач, посилаючись на статтю 45 ЖК Української РСР, просила суд визнати дії Чернігівської міської ради та Виконавчого комітету Чернігівської міської ради стосовно незабезпечення інваліда армії першої групи ОСОБА_2 першочергово житлом незаконними.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 червня 2019 року позов задоволено частково.
Визнано неправомірною бездіяльність Виконавчого комітету Чернігівської міської ради щодо незабезпечення першочергово житлом інваліда армії І групи ОСОБА_2 .
У задоволенні позовних вимог до Чернігівської міської ради відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ненадання позивачу, який перебуває в першочерговому списку на отримання житла з 1996 року, тобто більше ніж 20 років перебування на обліку, є грубим порушенням його прав та охоронюваних законом інтересів, а тому позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання неправомірною бездіяльності Виконавчого комітету Чернігівської міської ради щодо незабезпечення позачергово житлом інваліда армії І групи ОСОБА_2 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року апеляційну скаргу Виконавчого комітету Чернігівської міської ради задоволено, рішення суду першої інстанції в частині визнання неправомірною бездіяльності Виконавчого комітету Чернігівської міської ради щодо незабезпечення першочергово житлом інваліда армії І групи ОСОБА_2 скасовано та відмовлено у задоволенні цих позовних вимог.
В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відмова відповідача надати квартиру ОСОБА_2 раніше, ніж 353 особам, які до списку першочергового надання житла включені перед ним, не є неправомірною бездіяльністю Виконавчого комітету Чернігівської міської ради щодо незабезпечення першочергово житлом інваліда армії І групи ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.
У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково не застосував Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яким передбачено позачергове надання жилих приміщень особам з інвалідністю, одержаною під час виконання обов`язків військової служби; довготривале незабезпечення житлом пільгових категорій населення є бездіяльністю з боку Виконавчого комітету Чернігівської міської ради; висновок суду першої інстанції про визнання неправомірною бездіяльності не є рішенням про порушення черговості.
У грудні 2019 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, який не підписаний представником відповідача.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що ОСОБА_2, 1950 року народження, є інвалідом І групи внаслідок захворювання, отриманого в період проходження військової служби (а. с. 5).
Рішенням Виконавчого комітету Новозаводської районної у м. Чернігові ради від 08 червня 1978 року № 271 ОСОБА_1 призначена опікуном над недієздатним інвалідом радянської армії ОСОБА_2 (а. с. 3, 4).
ОСОБА_1 як законний представник ОСОБА_2 неодноразово зверталась до Чернігівської міської ради щодо першочергового надання житла ОСОБА_2, проте Чернігівською міською радою їй було необґрунтовано відмовлено (а. с. 13-16).
Рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 17 червня 1996 року № 115 ОСОБА_2 поставлений один на квартирний облік за місцем проживання та включений до загальноміської черги під № НОМЕР_1 та як інвалід радянської армії включений до списку першочергового надання житла за номером черги 1741.
Згідно з довідкою відділу квартирного обліку та приватизації житлового фонду Чернігівської міської ради від 25 березня 2019 року ОСОБА_2 перебуває на квартирному обліку у загальноміській черзі за № 1878 та у першочерговому списку як інвалід армії І групи за № 354 один (а. с. 27). ОСОБА_2 житло не виділено.
ОСОБА_2 зареєстрований у належній на праві власності ОСОБА_1 квартирі АДРЕСА_1 (а. с. 12).
Згідно з медичними висновками лікарсько-консультативної комісії комунального лікувально-профілактичного закладу "Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня" від 06 травня 1996 року № 396 та від 15 червня 2004 року № 616, ОСОБА_2 за станом здоров`я не може проживати у комунальній квартирі та в одній кімнаті з членами своєї сім`ї у тому числі в ізольованій квартирі та має право на першочергове надання жилого приміщення на підставі підпункту 3 пункту 44 Правил квартирного обліку. Висновки видані безстроково (а. с. 131, 138).
Відповідно до довідки лікарняно-трудової експертної комісії (ВТЕК) м. Чернігова серії ЧНВ-Р-82 № 030153 ОСОБА_2 встановлена І група інвалідності внаслідок захворювання, яке отримано в період проходження військової служби (а. с. 139).
ОСОБА_2 під час проходження служби у радянській армії не приймав участі у бойових діях на території інших держав, статусу учасника війни або інваліда війни не має і ці обставини в апеляційному суді представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 не заперечувала.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Згідно зі статтею 43 ЖК Української РСР громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.
З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.
Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).
Перелік громадян, які мають право на першочергове та позачергове отримання житлових приміщень, визначений статтями 45, 46 ЖК Української РСР.
Виходячи із змісту статті 45 ЖК Української РСР, у першу чергу жилі приміщення надаються, зокрема, потребуючим поліпшення житлових умов особам, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, перелічених у списку захворювань, затвердженому в установленому законодавством Союзу РСР порядку та інвалідам 1 і 2 груп з числа військовослужбовців.
Статтею 46 ЖК Української РСР передбачено позачергове надання жилих приміщень.
Згідно з частиною першою статті 46 ЖК Української РСР поза чергою жиле приміщення надається особам з інвалідністю внаслідок Другої світової війни і прирівняним до них у встановленому порядку особам протягом двох років з дати прийняття рішення про включення їх до списку на позачергове одержання жилого приміщення, а з них особам з інвалідністю першої групи з числа учасників бойових дій на території інших держав - протягом року з визначенням переважного права осіб з інвалідністю внаслідок другої світової війни і прирівняних до них у встановленому порядку осіб на одержання жилих приміщень перед всіма іншими категоріями позачерговиків.
Приписами статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено коло осіб, які визнаються учасниками бойових дій.
Статтею 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлений перелік осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту" (як у чинній натепер так і у редакції, чинній на час постановки ОСОБА_2 на квартирний облік), встановлені пільги інвалідам війни.
Пунктом 18 частини 1 статті 13 Закону передбачено позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами державної виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені у цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а інваліди I групи з числа учасників бойових дій на території інших країни - протягом року. Проте, за відсутності статусу учасника бойових дій або інваліда війни, до списку позачергового надання жилих приміщень ОСОБА_2 не включений.
ОСОБА_2 згідно з статтею 45 ЖК Української РСР перебуває на квартирному обліку у списку першочергового надання жилих приміщень.
Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що забезпечення квартирою ОСОБА_2 раніше, ніж житло отримують 353 особи, що поставлені на квартирний облік перед ним у першочерговій черзі, суперечитиме статті 43 ЖК Української РСР щодо черговості надання житла та призведене до порушення права цих 353 осіб на отримання жилого приміщення.
Наведене відповідає висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, що міститься у постановах Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року № 6-87цс13, від 04 червня 2014 року № 6-50цс14, від 03 червня 2015 року № 6-390цс15. Від зазначеного висновку Велика Палата Верховного Суду не відступала та подібного висновку дійшла Об`єднання палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 712/4259/17-ц (провадження № 61-15146сво18).
Встановивши, що відмова відповідача надати квартиру ОСОБА_2 раніше, ніж 353 особам, які до списку першочергового надання житла включені перед ним, не є неправомірною бездіяльністю Виконавчого комітету Чернігівської міської ради щодо незабезпечення першочергово житлом інваліда армії I групи ОСОБА_2, а тому суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права та дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у цій частині.
Не знайшли свого підтвердження доводи касаційної скарги про помилкове не застосування судом апеляційної інстанції Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яким передбачено позачергове надання жилих приміщень особам з інвалідністю, одержаною під час виконання обов`язків військової служби, оскільки як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач перебуває на квартирному обліку у загальноміській черзі та у першочерговому списку як інвалід армії І групи, однак не включений до списку позачергового надання жилих приміщень.
Доводи касаційної скарги про те, що довготривале незабезпечення житлом пільгових категорій населення є бездіяльністю з боку виконавчого комітету Чернігівської міської ради; висновок суду першої інстанції про визнання неправомірною бездіяльності не є рішенням про порушення черговості, висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.
Надання житлового приміщення позивачу раніше, ніж його отримають особи, що поставлені на квартирний облік перед ним у черзі, суперечитиме вищезазначеним нормам щодо черговості надання житла.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.