Постанова
Іменем України
22 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 759/7787/18
провадження № 61-10773св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
відповідач - приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Колоннейд Україна",
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2020 року у складі колегії суддів Оніщук М. І., Шебуєва В. А., Крижанівська Г. В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна" про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом і з урахуванням уточнень позовних вимог в обґрунтування позову посилався на те, що 14 лютого 2018 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю належного на праві власності ОСОБА_3 транспортного засобу марки "DAF CF 85", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, причеп ПП ХL 3200-751, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2, та автомобіля марки "Mitsubishi Pajero Wagon", державний реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_1 .
Згідно з постановою Святошинського районного суду м. Києва від 15 березня 2018 року винним у вчиненні вищезазначеної ДТП було визнано водія автомобіля марки "DAF CF 85", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2 .
Відповідно до висновку ТОВ "Експертна компанія "Укравтоекпсертиза-Стандарт" вартість матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ "Mitsubishi Pajero Wagon", складає 34 291,47 грн.
При цьому, оскільки на час ДТП цивільна-правова відповідальність власника "DAF CF 85", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепа ПП ХL 3200-751, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована в ПрАТ "СК "Колоннейд Україна" на підставі полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/5161762 та АК/5323922. Вказаною страховою компанією позивачу було виплачено вартість матеріального збитку з урахуванням фізичного зносу автомобіля у розмірі 34 291,47 грн.
Разом з тим, посилаючись на висновок ТОВ "Експертна компанія "Укравтоекспертиза-Стандарт", згідно з яким вартість відновлювального ремонту, тобто робіт, необхідних для відновлення пошкодженого автомобіля, визначена в розмірі 78 795,21 грн, позивач вважав, що зі страхової компанії підлягає стягненню невиплачена частина страхового відшкодування в розмірі 44 503,74 грн.
Також, позивач зазначав, що внаслідок ДТП йому була завдана моральна шкода, яка полягає в порушенні звичайного режиму життя, загостренні хронічних захворювань та виникненні пригніченого стану.
Посилаючи на вищевикладене позивач остаточно просив суд:
- стягнути з ПрАТ "СК "Колоннейд Україна" на його користь матеріальну шкоду, завдану в результаті ДТП, у розмірі 44 503,74 грн;
- стягнути з ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду, завдану в результаті ДТП, у розмірі 301 563,00 грн;
- стягнути з ОСОБА_2 на його користь витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 7 000,00 грн.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25 березня 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ "СК "Колоннейд Україна" на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 44 503,74 грн.
В решті позовних вимог відмовлено ( а. с. 256-260, т. 1).
Задовольняючи позов в частині стягнення матеріальної шкоди з ПрАТ "СК "Колоннейд Україна", суд першої інстанції виходив з того, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страховика відповідає меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтвердили заподіяння йому моральної шкоди та відповідно розмір її компенсації. Внаслідок ДТП шкода була спричинена лише майну позивача, що призвело до певних незручностей, але, враховуючи незначний характер пошкоджень автомобіля, не могло викликати серйозних труднощів, які б призвели до втрати ним нормальних життєвих зв`язків чи істотного порушення звичного життя.
Постановою Київського апеляційного суду від 07 липня 2020 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 березня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 7 000,00 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди частково, суд апеляційної інстанції врахував встановлені обставини справи, а також враховуючи глибину фізичних та душевних страждань позивача внаслідок пошкодження транспортного засобу, ступінь вини відповідача, та із застосуванням принципів розумності і справедливості.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ПрАТ "СК "Колоннейд Україна" матеріальної шкоди, суд апеляційної інстанції виходив з того, що страховою компанією було виплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі, визначеному статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів", а саме - вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу, висновок суду першої інстанції щодо обов`язку ПрАТ "СК "Колоннейд Україна" відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою є помилковим та таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
18 липня 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження і витребувано матеріали цивільної справи.
У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Скаржник просить суд скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 338 013 грн моральної шкоди та 7 000 грн витрати за проведення експертного дослідження та стягнути з ПрАТ "СК "Колоннейд Україна" 44 503,74 грн матеріальної шкоди, завданої ДТП.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Як на підставу касаційного оскарження, ОСОБА_1 посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 1194 ЦК України та Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006-15-ц, в постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до полісу про страхування автомобіля відповідача на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну становить 100 000 грн, в межах якого має відшкодовуватись шкода визначена у позовних вимогах ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції необ`єктивно стягнув моральну шкоду лише у розмірі 7000 грн. Разом з тим, суд апеляційної інстанції витрати на проведення експертизи за рахунок відповідача позивачу не компенсував.
Відзив на касаційну скаргу ПрАТ "СК "Колоннейд Україна" мотивовано тим, що рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29 вересня 2020 року у цивільній справі № 759/11409/20 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнуто з ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завдану в результаті ДТП у розмірі 44 503, 74 грн, тобто матеріальну шкоду, яка є предметом розгляду цієї справи було вирішено та стягнуто за рахунок винного у ДТП - ОСОБА_2 .
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що 14 лютого 2018 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю належного на праві власності ОСОБА_3 транспортного засобу марки "DAF CF 85", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, причеп ПП ХL 3200-751, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2, та автомобіля марки "Mitsubishi Pajero Wagon", державний реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_1 .
Відповідно до постанови Святошинського районного суду м. Києва від 15 березня 2018 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні вищезазначеної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Згідно зі звітом № С18-87 від 07 березня 2018 року вартість матеріального збитку з урахуванням фізичного зносу, завданого власнику автомобіля марки "Mitsubishi Pajero Wagon", державний реєстраційний номер НОМЕР_3, становить 34 291,47 грн та вартість відновленого ремонту автомобіля марки "Mitsubishi Pajero Wagon", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 - 78 795,21 грн.
На час вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "DAF CF 85", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепа ПП ХL 3200-751, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована в ПрАТ "СК "Колоннейд Україна" на підставі Полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/5161762 та АК/5323922, яка здійснила позивачу виплату страхового відшкодування в сумі 34 291,47 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Щодо відшкодування майнової шкоди
Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, вина відповідача та отримання позивачем від страховика суми страхового відшкодування (вартість матеріального збитку з урахуванням фізичного зносу автомобіля) у розмірі 34 291,47 грн. Предметом спору є відшкодування моральної шкоди та недостатність суми страхового відшкодування для відновлення пошкодженого майна, а саме вартість відновлювального ремонту, тобто робіт, необхідних для відновлення пошкодженого автомобіля, визначена в розмірі 44 503,74 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Оскільки вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_1 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із ОСОБА_2, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування майнової шкоди, суд апеляційної інстанції звернув увагу, що різниця між виплаченою ОСОБА_4 страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого у ДТП, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме франшизою та врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу.
За таких обставин саме ОСОБА_2, як особа винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити ОСОБА_1 таку різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19), від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19 підстав відступати від яких колегія суддів не вбачає.
Доводи касаційної скарги відносно того, що страхова компанія відповідача зобов`язана відшкодувати усю завдану шкоду ДТП у межах страхового ліміту, який відповідно до страхового полісу складає 100 000 грн, що відповідає правовій позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006-15-ц, та у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, не заслуговують на увагу, оскільки вказане може бути оспорено особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов`язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно з вимог статті 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 судові рішення з вказаних підстав не оскаржував. Окрім того, як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень України рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 29 вересня 2020 року у цивільній справі № 759/11409/20 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та стягнуто матеріальну шкоду, завдану в результаті ДТП у розмірі 44 503, 74 грн, тобто матеріальну шкоду, яка є предметом розгляду цієї справи. Вказане рішення набрало законної сили. ОСОБА_2 на час розгляду даної касаційної скарги зазначене рішення не оскаржив.