ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/12099/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика морозива Хладопром" - Бондарець Р.Б.,
відповідача - 1 - Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України - не з`яв.,
відповідача - 2 - акціонерного товариства "Полтавахолод" - Мітін Д.В.,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - 2 - товариства з обмеженою відповідальністю "Крок Техно-Сервіс" - не з`яв.,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1 - не з`яв.,
розглянув касаційні скарги акціонерного товариства "Полтавахолод" (далі - Товариство) та товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика морозива Хладопром" (далі - Фабрика)
на ухвалу господарського суду міста Києва від 20.07.2020 (суддя Марченко О.В.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 (головуючий суддя - Поляков Б.М., судді Отрюх Б.В. і Остапенко О.М.)
за заявою Товариства
про відшкодування судових витрат
за позовом Фабрики
до: Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - Міністерство);
Товариства
про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - 2 - товариство з обмеженою відповідальністю "Крок Техно-Сервіс" (далі - ТОВ "Крок Техно-Сервіс"),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ).
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд
ВСТАНОВИВ:
Позов було подано про: визнання повністю недійсним свідоцтва України № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг " ІНФОРМАЦІЯ_1", власником якого є публічне акціонерне товариство "Полтавахолод" (після зміни організаційно-правової форми - акціонерне товариство "Полтавахолод"); зобов`язання Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (назву змінено на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України) внести відомості про визнання повністю недійсним свідоцтва України № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг " ІНФОРМАЦІЯ_1 " до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та зобов`язання повідомити про це у офіційному бюлетені "Промислова власність".
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.01.2020 (суддя Марченко О.В. ) закрито провадження у справі №910/12099/17 на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки даний спір не відноситься до юрисдикції господарських судів України, а підлягає вирішенню в суді загальної юрисдикції, тому що судом встановлено, що спір у цій справі стосується позбавлення фізичної особи права власності на торговельну марку "ІНФОРМАЦІЯ_1" шляхом визнання недійсним свідоцтва України № НОМЕР_1, володільцем якого є фізична особа ОСОБА_1
04.02.2020 Товариство звернулося до суду першої інстанції із заявою про відшкодування судових витрат, в якій просило стягнути з Фабрики 58 950 грн. витрат на правову (правничу) допомогу.
Обґрунтовуючи подану заяву, Товариство посилалося на те, що необґрунтованість дій Фабрики полягає в тому, що позивач, знаючи про право власності ОСОБА_1 на свідоцтво України № НОМЕР_1, наполягав на розгляді даного спору з вимогами саме до Товариства.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.07.2020, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2020: заяву Товариства про відшкодування судових витрат задоволено частково; стягнуто з Фабрики на користь Товариства 15 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Прийняті судові акти мотивовані тим, що в даному випадку слід стягнути з Фабрики на користь Товариства 15 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обставин даної справи, її складності, предмета та підстав позовних вимог, затягування Товариством розгляду справи шляхом подання апеляційних скарг на ухвали суду, які у відповідності до ГПК України підлягають апеляційному оскарженню, у зв`язку з чим справа перебувала у провадженні господарського суду з липня 2017 року, а також постановлення місцевим господарським судом ухвали про закриття провадження у справі, тому визначений відповідачем розмір витрат на послуги адвоката є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 20.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 у справі №910/12099/17 у частині відмови у стягненні 43 950 грн. витрат на професійну правничу допомогу; ухвалити нове рішення, яким стягнути з Фабрики на користь Товариства 43 950 грн.; у решті ухвалу господарського суду міста Києва від 20.07.2020 у справі №910/12099/17 залишити без змін; судові витрати, пов`язані з розглядом даної касаційної скарги, покласти на Фабрику.
Згідно з доводами касаційної скарги Товариства:
- судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права через те, що ними застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, а саме частини п`ятої статті 126 ГПК України, щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони;
- у даній справі суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний господарський суд, з власної ініціативи зменшив суму витрат на професійну правничу допомогу адвоката, що є порушенням таких основних засад господарського судочинства, як диспозитивність та змагальність сторін.
Фабрика також звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила: скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 20.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 у справі №910/12099/17; закрити провадження у справі №910/12099/17; судові витрати покласти на Товариство.
У касаційній скарзі та письмових поясненнях до неї Фабрика зазначає, що:
- судами попередніх інстанцій застосовані норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12.08.2020 у справі №922/3422/18, від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, від 26.09.2018 у справі №148/312/16-ц, а саме щодо застосування частин п`ятої, шостої статті 130 ГПК України;
- адвокат Кузьменко С.В. протягом 2017-2020 років не була представником (адвокатом) Товариства у справі №910/12099/17;
- протягом розгляду справи Фабрика неодноразово зверталася до Північного апеляційного господарського суду з клопотаннями та заявами, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи (у тому числі щодо витребування документів), однак суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив (проігнорував) клопотання та заяви, не розглянув та не прийняв рішення за результатами їх розгляду, що є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд на підставі частини третьої статті 310 ГПК України.
У відзиві на касаційну скаргу Фабрики ТОВ "Крок Техно-Сервіс" зазначає про: порушення Фабрикою вимог статті 298 ГПК України через подання доповнень до касаційної скарги (27.01.2021) поза межами процесуального строку; те що, доводи Фабрики, подані в поясненнях до касаційної скарги щодо порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції через застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, безпідставні, оскільки дана обставина не була предметом розгляду за апеляційною скаргою, та просить: письмові пояснення до касаційної скарги від 27.01.2021 залишити без розгляду; касаційну скаргу Фабрики залишити без задоволення; судові витрати покласти на Фабрику.
Товариство у відзиві на касаційну скаргу Фабрики вказує, що така касаційна скарга є необґрунтованою, зокрема, зазначає, що: подані 27.01.2021 Фабрикою письмові пояснення до касаційної скарги подані поза межами строку, передбаченими статтею 298 ГПК України; апеляційна скарга Фабрики не містила такої підстави для апеляційного оскарження, як порушення норм процесуального права, а саме частин п`ятої, шостої статті 130 ГПК України; доводи Фабрики, подані в поясненнях до касаційної скарги, щодо порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції через застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, є безпідставними, оскільки дана обставина не була предметом розгляду за апеляційною скаргою; позов у справі №910/12099/17 має ознаки завідомо безпідставного, жодних прав Фабрики через реєстрацію свідоцтва на знаки для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" від 15.03.2004 року № НОМЕР_1 відповідачем-1 очевидно не порушено через їх відсутність, та просить: подані 27.01.2021 Фабрикою письмові пояснення до касаційної скарги залишити без розгляду; касаційну скаргу Фабрики залишити без задоволення; судові витрати покласти на Фабрику.
Фабрика у відзиві на касаційну скаргу Товариства наводить доводи, подібні до доводів, викладених у касаційній скарзі Фабрики, та просить: відмовити у задоволенні касаційної скарги Товариства; ухвалу господарського суду міста Києва від 20.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 у справі №910/12099/17 скасувати повністю та закрити провадження у справі; судові витрати покласти на Товариство.
ТОВ "Крок Техно-Сервіс" у письмових поясненнях зазначає, що у ході проведеного моніторингу і аналізу судової практики останнім виявлено правовий висновок Верховного Суду у постанові від 28.10.2020 у справі № 910/10963/19, в якому зазначено, що доповнення до касаційної скарги повинні бути подані в межах строку на касаційне оскарження та містити докази надсилання їх копій іншим учасникам справи та просить врахувати висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28.10.2020 у справі № 910/10963/19.
Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховий Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційних скарг Фабрики і Товариства.
Судами попередніх інстанцій у прийнятті оскаржуваних ухвали й постанови з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.01.2020 закрито провадження у справі №910/12099/17.
Товариство звернулося до суду першої інстанції із заявою про відшкодування судових витрат, в якій просило стягнути з Фабрики 58 950 грн. витрат на правову (правничу) допомогу.
Обґрунтовуючи подану заяву, Товариство посилалося на те, що необґрунтованість дій Фабрики полягає в тому, що позивач, знаючи про право власності ОСОБА_1 на свідоцтво України № НОМЕР_1, наполягав на розгляді даного спору з вимогами саме до Товариства.
10.04.2018 Товариством (клієнт) і Кузьменко Світланою Вікторівною (адвокат) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги, за умовами якого за доручення клієнта адвокат зобов`язується надати необхідну правову (правничу) допомогу у судовій справі №910/12099/17, а клієнт зобов`язується оплатити її.
На виконання пунктів 1.2 і 1.3 згаданого договору сторони додатковими угодами погодили такі обсяги послуг:
- від 10.04.2018 №1 - аналіз наданих клієнтом матеріалів та формування правової позиції у справі №910/12099/17; аналіз нормативно-правової бази з питань інтелектуального права, що випливають із судової справи №910/12099/17; аналіз судової практики, аналітики;
- від 08.05.2018 №2 - складення заяви про закриття провадження у справі №910/12099/17;
- від 27.06.2018 №3 - аналіз наданих клієнтом матеріалів (заяви від 14.06.2018 №14/2 про застосування заходів процесуального примусу до директора Товариства Янович Л.М. та представника Товариства Мітіна Д.В. за зловживання процесуальними правами під час розгляду справи №910/12099/17; заяви від 12.06.2018 №2/01 про залучення до участі у справі ОСОБА_1 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору; заяви від 12.06.2018 №1/01 про застосування заходів процесуального примусу до посадових осіб Товариства за систематичне зловживання процесуальними правами під час розгляду справи №910/12099/17; заяви від 14.06.2018 №14/1 про зловживання Товариством процесуальними правами під час розгляду справи №910/12099/17 в порядку пункту 5 частини другої статті 43 ГПК України; заперечення на заяву Товариства про закриття провадження у справі №910/12099/17 з урахування зміни власника свідоцтва України НОМЕР_1) та формування правової позиції у справі №910/12099/17;
- від 02.07.2018 №4 - складання пояснення на заяву позивача від 14.06.2018 №14/2; складання пояснення на заяву від 12.06.2018 №2/01 про залучення до участі у справі ОСОБА_1 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору; складання пояснення на заяву позивача від 12.06.2018 №1/01; складання пояснення на заяву позивача від 14.06.2018 №14/1; складання заяви про залишення без розгляду заперечення від 13.06.2018 №01 на заяву Товариства про закриття провадження у справі №910/12099/17 з урахування зміни власника свідоцтва України НОМЕР_1;
- від 06.07.2018 №5 - складання заяви про відвід судді Зеленіної Н.І. від участі у розгляді справи №910/12099/17;
- від 25.07.2018 №6 - складення заяви щодо поновлення строку Товариству на подання доказів щодо надіслання власних заяв по суті справи №910/12099/17 ОСОБА_1 та приєднання доказів.
29.01.2020 Товариством і адвокатом підписано акт виконаних робіт до договору від 10.04.2018, згідно з яким загальний обсяг послуг складає 65 годин 30 хвилин та відповідно до пункту 4.1 договору складає 58 950 грн.
У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.
Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що згадані докази в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування Товариству витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи обставини даної справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, затягування Товариством розгляду справи шляхом подання апеляційних скарг на ухвали суду, які у відповідності до ГПК України підлягають апеляційному оскарженню, у зв`язку з чим справа перебувала у провадженні господарського суду з липня 2017 року, а також прийняття судом ухвали про закриття провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що визначений відповідачем розмір витрат на послуги адвоката є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності та суперечить принципу розподілу витрат та зменшив суму витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами до 15 000 грн.
Відповідно до положень ГПК України:
стаття 126:
- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша);
- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга);
- для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя);
- розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта);
- у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята);
- обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста);
стаття 129:
- під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина п`ята );
- у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина дев`ята);
стаття 130:
- у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (частина п`ята);
- у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу (частина шоста).
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Такі правові висновки викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Разом з тим, як вже було зазначено, за приписами частини п`ятої статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу у разі закриття провадження у справі, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, Товариству слід було довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів Товариства; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується тощо.
Аналіз статей 129, 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною.
Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 25.07.2019 у справі № 910/11310/18, від 21.01.2020 у справі №922/3422/18.
Водночас суди попередніх інстанцій, зменшивши суму витрат на професійну правничу допомогу адвоката і поклавши на позивача витрати відповідача-2 на правничу допомогу у сумі 15 000 грн., пов`язані з розглядом цієї справи, не врахували приписи частини п`яної статті 130 ГПК України та не надали жодної оцінки тому, чи доведено Товариством необґрунтованість дій позивача, а тому дійшли передчасного висновку про стягнення з позивача витрат Товариства на правничу допомогу у сумі 15 000 грн., пов`язаних з розглядом справи № 910/12099/17.
Відповідні обставини та пов`язані з ними докази судами не встановлені й не досліджені.
Крім того, судами попередніх інстанцій також не було враховано положення частини п`ятої статті 126 ГПК України, які виключають можливість суду самостійно (без клопотання іншої сторони) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому Верховний Суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Таким чином, є підтвердженими доводи касаційної скарги Товариства про те, що судами попередніх інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень не враховані висновки Верховного Суду, викладені у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 щодо застосування частини п`ятої статті 126 ГПК України, стосовно права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Також знайшли своє підтвердження за результатами розгляду касаційної скарги доводи Фабрики про те, що судами попередніх інстанцій не враховані висновки щодо застосування частин п`ятої, шостої статті 130 ГПК України, які викладені у постановах Верховного Суду від 12.08.2020 у справі №922/3422/18, від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17.
Доводи касаційної скарги Фабрики стосовно того, що адвокат Кузьменко С.В. протягом 2017-2020 років не була представником (адвокатом) Товариства у справі №910/12099/17 стосуються з`ясування обставин даної справи та переоцінки доказів у ній, що в силу частини другої статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Таким чином, попередніми судовими інстанціями у розгляді справи не досліджено належним чином зібрані в ній докази, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, які мають значення для її правильного вирішення.
Водночас суд касаційної інстанції згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Доводи відзивів на касаційну скаргу Фабрики ТОВ "Крок Техно-Сервіс" та Товариства та письмових пояснень ТОВ "Крок Техно-Сервіс" стосовно поданих Фабрикою 27.01.2021 письмових пояснень та безпідставності доводів Фабрики щодо порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції через застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, оскільки дана обставина не була предметом розгляду за апеляційною скаргою, не беруться Верховним Судом до уваги, тому що:
- як було зазначено Верховним Судом в ухвалі від 22.02.2021 про відкриття касаційного провадження 27.01.2021, Фабрикою було подано до Касаційного господарського суду саме письмові пояснення до касаційної скарги, а не доповнення або зміну касаційної скарги в порядку статті 298 ГПК України. Зі змісту названих письмових пояснень не вбачається посилання скаржника у них на статтю 298 ГПК України. Тому у Верховного Суду відсутні й підстави для залишення відповідних письмових пояснень без розгляду;
- нормами процесуального закону не передбачено, що сторона не може заявляти у касаційній скарзі про підстави касаційного оскарження судових рішень, визначені частиною другою статті 287 ГПК України, оскільки такі доводи в апеляційній скарзі не заявлялися і не були предметом розгляду апеляційним судом.
За наведених обставин, враховуючи положення чинного законодавства, Верховний Суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо розгляду заяви Товариства про компенсацію судових витрат на підставі частин п`ятої, шостої статті 130 ГПК України передчасним і такими, що зроблені без дослідження всіх зібраних у справі доказів, а тому судові рішення у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини й дослідити докази, зазначені в цій постанові, надати їм та доводам учасників справи належну правову оцінку і вирішити порушене процесуальне питання відповідно до закону.
Оскільки у даному випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України).
Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд