ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/9814/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Погребняка В. Я.
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.
за участю представників:
скаржника АТ "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз": Волощук П. Ю.
відповідача 1 Міністерство енергетики України: Гузема А.А.
відповідача 2 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг: Усачова А. І.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021
у складі колегії суддів: Коробенка Г. П. (головуючого), Чорногуза М. Г., Агрикової О. В.
у справі за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз"
до 1. Міністерства енергетики України
2. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Державна казначейська служба України
про стягнення 118 666 130,99 грн
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" (далі також - АТ "Волиньгаз") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України і Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі також - НКРЕКП) про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями відповідачів, у розмірі 118 666 130,99 грн з Державного бюджету України.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.03.2015 Міністерством енергетики та вугільної промисловості України було видано наказ № 122 "Про затвердження розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат газорозподільних підприємств на 2015 рік". Додатком до вказаного наказу для Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" були затверджені граничні розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу у розмірі 20 454 тис.куб.м, який був скасований постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2015 у справі № 826/15132/15 в частині встановлення, в тому числі для позивача, розміру нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на 2015 рік і зобов`язано Міністерство енергетики та вугільної промисловості України затвердити на 2015 рік розміри нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах газорозподільних підприємств-позивачів на підставі методик, затверджених наказами Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 № 264 та від 21.10.2003 № 595.
3. Як зазначає позивач, у зв`язку з тим, що тариф на розподіл природного газу встановлений НКРЕКП із урахуванням затвердженого наказом Міністерством енергетики та вугільної промисловості України від 02.03.2015 № 122 граничного розміру нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу для позивача, який діяв у 2015 році, є економічно необґрунтованим та збитковим для позивача, він вимушений був придбавати природний газ для компенсації нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат (далі також - ВТВ) за власні кошти, не враховані в тарифі на розподіл.
4. При обґрунтуванні розміру шкоди позивач виходив з різниці між фактичною кількістю газу, використаної на виробничо-технологічні втрати, та обсягом газу на нормативні втрати та виробничо-технологічні витрати, який передбачено структурою затвердженого тарифу, помноженого на ціни на газ, що діяли під час затвердження тарифу.
5. Позивач вказував на наявність причинно-наслідкового зв`язку між понесеними ним збитками та затвердженими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, тарифами на розподіл виробничо-технологічних втрат газу, що діяли у 2015 році, і які ґрунтувалися на визначених суттєво заниженим Міністерством енергетики та вугільної промисловості України згідно з наказом № 122 від 02.03.2015, порівняно із запланованим позивачем, розміром нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу у газорозподільних мережах.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
6. Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" (після зміни найменування - Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз") на підставі ліцензії, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, на підставі рішення № 1298 від 23.04.2015 (строк дії ліцензії з 26.04.2015 по 25.04.2020) здійснювало у 2015 році розподіл природного газу, газу (метану) вугільних родовищ.
7. Відповідно до приписів наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 737 від 23.11.2011 "Про визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах" АТ "Волиньгаз" подало до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України відомості щодо планових річних обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат на 2015 рік в обсязі 38 666,912 тис.куб.м природного газу (лист позивача № 2053/12-08 від 29.10.2014).
8. 02.03.2015 Міністерством енергетики та вугільної промисловості України було видано наказ за № 122 "Про затвердження розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат газорозподільних підприємств на 2015 рік" (далі також - Наказ № 122).
9. Додатком до вказаного наказу для Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" були затверджені граничні розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат в розмірі 20 424 тис.куб.м.
10. Встановлення тарифів на розподіл природного газу належить до виключних повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг відповідно до пункту 7 частини третьої статті 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", який діяв до 01.10.2015, частин третьої та шостої статті 4 Закону України "Про ринок природного газу", який діє з 01.10.2015.
11. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 505 встановлено для позивача тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами у розмірі 602,50 грн за 1000 куб.м (без ПДВ); постановою від 30.06.2015 № 1890 - тариф у розмірі 630,50 грн за 1000 куб.м; постановою від 24.09.2015 № 2385 - тариф на послуги розподілу природного газу (на транспортування природного газу розподільними трубопроводами) у розмірі 684,60 грн за 1000 куб.м.
12. При цьому у 2015 році розрахунок тарифів на транспортування природного газу розподільними трубопроводами здійснювався відповідно до Методики розрахунку тарифів на транспортування та постачання природного газу для підприємств з газопостачання та газифікації, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 983 від 04.09.2002.
13. Згідно з цією Методикою при розрахунку тарифів на послуги розподілу природного газу враховуються нормовані виробничо-технологічні витрати та втрати природного газу (технічно неминучий убуток) підприємства з газопостачання та газифікації.
14. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2015 у справі № 826/15132/15 визнано незаконність дій Міністерства енергетики та вугільної промисловості України із встановлення занижених розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу для 30 (тридцятьох) газорозподільних підприємств, в тому числі і позивача, яким додаток до Наказу № 122 скасовано. За результатами розгляду справи, суд прийшов до висновку, що оскаржуваний наказ Міністерство енергетики та вугільної промисловості прийняло з перевищенням своїх повноважень, без дотримання процедури його прийняття, та всупереч положенням наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 737 від 23.11.2011 "Про визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах", що є регуляторним актом по відношенню до оскаржуваного Наказу № 122. Ця постанова набрала законної сили.
15. За висновком призначеної судом першої інстанції комісійної економічної експертизи № 18536/18537/17-45 від 25.07.2019 згідно даних наявних документів неврахована в тарифах вартість природного газу на покриття виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат газу АТ "Волиньгаз" за 2015 рік становить 95 850 419,28 грн без ПДВ.
16. Водночас, у цьому висновку судової експертизи зазначено, що "документальне обґрунтування визначених АТ "Волиньгаз" планових обсягів виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат природного газу потребує спеціальних знань в інших, ніж економічна, галузях, а отже виходить за межі компетенції експертів-економістів", "підтвердження використання обсягу газу для ВТВ потребує спеціальних технічних знань в галузі газозабезпечення, а отже виходить за межі компетенції експертів-економістів".
17. Судово-економічна експертиза не надала відповіді на питання обсягу фактичних витрат природного газу для технологічних витрат та втрат природного газу позивача у 2015 році.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
18. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2020 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" грошові кошти у розмірі 95 850 419,28 грн. В іншій частині позову відмовлено.
19. Місцевий господарський суд мотивуючи рішення погодився з позивачем у тому, що спір між сторонами виник у зв`язку з неправомірними діями відповідачів із встановлення занижених розмірів нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат, внаслідок чого позивач вимушений був придбавати газ за власні кошти для покриття таких втрат/витрат, отже посилаючись на статтю 15 Закону України "Про ціни та ціноутворення" та на висновок судово-економічної експертизи від № 18536/18537/17-45 від 25.07.2019, господарський суд позовні вимоги задовольнив частково у розмірі, визначеному судовою експертизою.
Короткий зміст постанови апеляційного господарського суду
20. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 апеляційні скарги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та Міністерства енергетики України задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2020 скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.
21. Мотивуючи це рішення апеляційний суд зауважив, що звертаючись до господарського суду із позовом про відшкодування збитків позивач виходив з установленого ним самим факту економічної необґрунтованості та збитковості тарифу на розподіл природного газу через неврахування розрахованих АТ "Волиньгаз" даних про річні обсяги нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу, проте у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2015 у справі № 826/15132/15, на яку посилався скаржник в обґрунтування своїх вимог, адміністративний суд не розглядав і не міг розглядати питання обґрунтованості прогнозованих позивачем річних обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу, а призначена у даній справі судово-економічна експертиза не надала відповіді на питання обсягу фактичних витрат природного газу для технологічних витрат та втрат природного газу позивача у 2015 році.
22. Таким чином, зв`язок між встановленим НКРЕКП рівнем тарифу, складовою якого є затверджений відповідачем-1 річний розмір обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу, та понесеними АТ "Волиньгаз" витратами на придбання природного газу у спірний період не є очевидним і переконливо обґрунтованим позивачем, як причина заявленої до стягнення шкоди та підтвердження її розміру, що вказує на недоведеність позивачем обґрунтованості своїх вимог у деліктному зобов`язанні.
23. Отже враховуючи, що позивачем не доведено наявності складових для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди відповідно до статей 1173 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог АТ "Волиньгаз" та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
24. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції АТ "Волиньгаз" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2020.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
25. АТ "Волиньгаз" стверджує про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права та зазначає в якості підстав касаційного оскарження пункти 3, 4 частини другої, підпункти а, в пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), посилаючись в контексті цих підстав на таке:
- відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах в частині підстав для стягнення матеріальної шкоди відповідно до статей 1173, 1175 ЦК України, заподіяної внаслідок незаконних дій органів державної влади, зокрема у зв`язку зі скасуванням в судовому порядку нормативно-правового акта та внаслідок бездіяльності, що полягає у не встановленні економічно обґрунтованого тарифу на розподіл природного газу;
- в порушення норм процесуального права апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
- касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
(Міністерство енергетики України)
26. У відзиві на касаційну скаргу відповідач 1 просить у її задоволенні відмовити та посилаючись на правильність висновків суду апеляційної інстанції стверджує, зокрема, що:
- сам Наказ № 122 адміністративним судом у справі № 826/15132/15 не скасовано, а скасування самого лише додатку до цього наказу не може свідчити про протиправність дій Міністерства енергетики та вугільної промисловості України;
- постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 505, від 30.06.2015 № 1890 та від 24.09.2015 № 2385, якими за твердженням позивача встановлено збитковий тариф на розподіл природного газу у 2015 році не оскаржувалися позивачем в порядку адміністративного судочинства, отже у справі відсутній такий обов`язковий елемент деліктного зобов`язання за статтею 1173 ЦК України, як незаконне рішення органу державної влади;
- позивачем не доведено заявлені до стягнення, як шкода, обсяги нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу та причинно-наслідковий зв`язок між такими втратами/витратами і діями (бездіяльністю) відповідачів.
(Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг )
27. У відзиві на касаційну скаргу відповідач 2 просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін постанову апеляційної інстанції, стверджуючи, зокрема, що
- Верховний Суд у постановах від 17.12.2019 у справі 826/6713/18 та від 06.08.2020 у справі № 910/13541/17 викладав висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах і апеляційний суд вирішив спір у даній справі відповідно до таких висновків;
- у спірних правовідносинах відсутній склад деліктного зобов`язання, позаяк постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про встановлення тарифу, збитковістю якого позивач пов`язує завдану шкоду, АТ "Волиньгаз" не оскаржувалися та позивач щодо їх перегляду до НКРЕКП не звертався;
- встановлені постановами НКРЕКП від 03.03.2015 № 505, від 30.06.2015 № 1890 та від 24.09.2015 № 2385 тарифи на розподіл природного газу у 2015 році повною мірою враховують всі планові витрати, у тому числі розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат, затверджені наказами Міненерговугілля на 2015 рік, та з урахуванням вимог діючого законодавства, є обґрунтованими;
- експертний висновок, на який послався суд першої інстанції задовольняючи позов, не є доказом фактичних втрат позивача, адже ґрунтується на наданих позивачем розрахунках нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат, а дослідження доказів таких втрат/витрат позивача не належить до компетенції експертів, що склали висновок судово-економічної експертизи.
28. У судовому 15.04.2021 засіданні представники сторін підтримали раніше висловлені позиції та надали пояснення у справі
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
29. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
30. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
31. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
32. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій
33. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до ГПК України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.
34. Цим Законом від 15.01.2020 № 460-XI законодавець звузив критерії допустимості, які дозволяють звернутися до Верховного Суду з касаційною скаргою, встановивши конкретні випадки, в яких рішення судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку.
35. До того ж, частиною першою статті 300 ГПК України у редакції Закону від 15.01.2020 № 460-XI визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Щодо оскарження постанови суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України
36. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
37. Верховний Суд враховує, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Аналогічний висновок викладено, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.
38. Обґрунтовуючи передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підставу касаційного оскарження АТ "Волиньгаз" стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах в частині підстав для стягнення матеріальної шкоди відповідно до статей 1173, 1175 ЦК України, заподіяної внаслідок незаконних дій органів державної влади, зокрема у зв`язку зі скасуванням в судовому порядку нормативно-правового акта та внаслідок бездіяльності, що полягає у не встановленні економічно обґрунтованого тарифу на розподіл природного газу.
39. Надаючи оцінку цьому доводу скаржника суд касаційної інстанції, виходячи з приписів статті 300 ГПК України щодо меж касаційного перегляду, зважає на таке.
40. У постанові Верховного Суду від 06.08.2020 у справі № 910/13541/17 за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" (далі - АТ "Криворіжгаз") до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями відповідачів, у розмірі 75 083 550,48 грн з Державного бюджету України вже був викладений висновок щодо питання застосування норм права у правовідносинах, подібних до тих, які виникли у цій справі № 910/9814/17.
41. Аналогічно справі, що розглядається, у справі № 910/13541/17 в обґрунтування позовних вимог позивач стверджував, що через встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг тарифи на послуги розподілу природного газу (на транспортування природного газу розподільними трубопроводами), що діяли у 2014 та 2015 роках та є економічно необґрунтованими і збитковими, АТ "Криворіжгаз" змушене було придбавати природний газ для покриття таких нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат за власні кошти, невраховані у тарифі на розподіл, і які не були компенсовані державою.
42. Ці тарифи було встановлено, зокрема, на підставі наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 02.03.2015 № 122 "Про затвердження розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат газорозподільних підприємств на 2015 рік", який в частині затвердження граничних розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат для тридцятьох газорозподільних підприємств (додаток до наказу), в тому числі і позивача, скасовано постановою Окружного адміністративного суду від 25.09.2015 у справі № 826/15132/15.
43. При обґрунтуванні розміру шкоди позивач виходив з різниці між визначеною ним самим фактичною кількістю газу, використаного на компенсацію нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат, та обсягом цих втрат/витрат, який передбачено структурою затвердженого тарифу, помноженої на ціни природного газу, що діяли під час затвердження тарифу.
44. У справі № 910/13541/17 Верховний Суд акцентував, що повноваження щодо встановлення тарифу на розподіл природного газу за своєю природою є дискреційними, отже враховуючи що органом, уповноваженим на формування цінової політики встановлення тарифу на розподіл природного газу є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що ані позивач, ані господарський суд не вправі самостійно визначати рівень тарифу, який є економічно вигідним для позивача, оскільки установлення тарифу є виключною компетенцією органу державного регулювання (регулятора) відповідно до пункту 7 частини третьої статті 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", який діяв до 01.10.2015, та частин третьої і шостої статті 4 Закону України "Про ринок природного газу", який діє з 01.10.2015.
45. Залишаючи без змін постанову апеляційного суду про відмову у задоволенні позову Верховний Суд вказав, що статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, ці норми не заперечують обов`язкової наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
46. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
47. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.
48. Такий правовий висновок є усталеним, неодноразово викладався Верховним судом, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18, був врахований апеляційним судом при ухваленні оскаржуваної постанови і колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав для відступлення від такого висновку у даній справі.
49. У справі № 910/13541/17 суди апеляційної і касаційної інстанцій виходили з того, що оскільки розмір обсягів фактичних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу судово-економічною експертизою не підтверджений, отже зважаючи, що в ній відсутні відповіді на питання обсягу фактичних втрат і витрат природного газу позивача у період 2014-2015 роках, не можна вважати доведеними твердження, що установлений НКРЕКП рівень тарифу є економічно невигідними для позивача.
50. Відтак, у постанові від 06.08.2020 Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду про недоведення позивачем, як економічної невигідності встановленого НКРЕКП тарифу через урахування у його структурі визначеного Наказом № 122 максимально допустимого обсягу нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу для АТ "Криворіжгаз", так і обсягів фактично понесених позивачем таких втрат/витрат природного газу, а також причинно-наслідкового зв`язку між встановленим НКРЕКП рівнем тарифу, та некомпенсованими затратами позивача на придбання природного газу, за його твердженням, для покриття таких фактичних втрат/витрат.
51. Таким чином, у справі № 910/13541/17 Верховний Суд в контексті застосування статей 1173, 1175 ЦК України до спірних правовідносин вказав на необхідність доведення позивачем (газорозподільним підприємством) складу деліктного зобов`язання у правовідносинах із встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу (на транспортування природного газу розподільними трубопроводами), зокрема, економічної невигідності встановленого НКРЕКП рівня цього тарифу через зменшення (неврахування) у його складі розрахованих максимально допустимих річних нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу, фактичного обсягу понесених нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу у спірний період та причинно-наслідкового зв`язку між встановленим рівнем тарифу та заявленою до стягнення шкодою.
52. Отже, доводи скаржника у частині відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06.08.2020 у справі № 910/13541/17, який був врахований апеляційним судом при перегляді судового рішення першої інстанції у даній справі.
53. Водночас, колегія суддів касаційної інстанції відхиляє заперечення касанта проти врахування цього висновку Верховного Суду через відмінність у фактичних обставинах справи, позаяк посилання АТ "Криворіжгаз" на справу № 904/6892/17 за позовом НАК "Нафтогаз України" до АТ "Криворіжгаз" про стягнення суми боргу та штрафних санкцій, як обґрунтування понесеної шкоди, було критично оцінено судами під час апеляційного і касаційного перегляду справи № 910/13541/17, отже не мало істотного значення для формування зазначеної вище правової позиції.
54. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України касаційне провадження підлягає закриттю, якщо після його відкриття виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).
55. Відтак, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Волиньгаз" в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підлягає закриттю згідно з пунктом 4 частини першої статті 296 цього Кодексу, позаяк висновки апеляційного суду у даній справі узгоджуються з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06.08.2020 у справі № 910/13541/17, від якого касаційний суд у цій справі не вбачає підстав відступати.