ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 21/09-07-212
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представника:
позивача - адвоката Кондратова М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну Ліквідатора Української державної корпорації "Укрзакордоннафтогазбуд" арбітражного керуючого Голінного А.М.
на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду
від 14.01.2021
у складі колегії суддів: Таран С.В., Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.
у справі № 21/09-07-212
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Малого підприємства - Фірми "Корсар"
до відповідача Української державної корпорації "Укрзакордоннафтогазбуд"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Комунального підприємства "Районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" м. Кілія
про визнання права власності та зобов`язання вчините певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю Мале підприємство - Фірма "Корсар" звернулось до господарського суду з позовною заявою до Української державної корпорації "Укрзакордоннафтогазбуд" про визнання права власності за позивачем на базу відпочинку "Лідія", розташовану за адресою: Одеська область, Кілійський район, с. Приморське, вул. Курортна та зобов`язати Комунальне підприємство районного бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості м. Кілія видати свідоцтво про право власності на зазначене нерухоме майно.
2. 29.01.2007 Товариством з обмеженою відповідальністю Малим підприємством - Фірмою "Корсар" подано уточнення позовних вимог, в яких останнє просить господарський суд визнати право власності за позивачем на базу відпочинку "Лідія", розташованої за адресою: Одеська область, Кілійський район, с. Приморське, вул. Курортна та зобов`язати Комунальне підприємство районного бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості м. Кілія зареєструвати право власності на зазначене майно та видати свідоцтво про право власності.
3. 07.02.2007 позивач подав уточнення позовних вимог, в яких просить господарський суд визнати за ним право власності на базу відпочинку "Лідія" (колишня назва - "Діана"), що розташована за адресою: Одеська область, Кілійський район, с. Приморське, вул. Курортна, та яка складається, згідно технічного паспорту Комунальне підприємство районного бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості м. Кілія, виданого 05.06.2006, з наступних об`єктів, а саме: літера "А" адміністративна будівля - 40,0 кв. м.; літера "Б" будинок для відпочинку - 32,0 кв. м; літера "В" будинок для відпочинку - 31,7 кв. м; літера "Г" будинок для відпочинку - 31,4 кв. м; літера "Д" будинок для відпочинку - 3.1,4 кв. м; літера "Е" будинок для відпочинку - 31,4 кв. м; літера "Ж" будинок для відпочинку - 31,4 кв. м; літера "З" будинок для відпочинку - 31,4 кв. м.; літера "И" будинок для відпочинку - 31,4 кв. м; літера "К" будинок для відпочинку - 31,4 кв. м; літера "Л" будинок для відпочинку - 31,4 кв. м; літера "М" будинок для відпочинку 31,4 кв. м; літера "Н" будинок для відпочинку - 31,4 кв. м; літера "О"- будинок для відпочинку - 31,4 кв. м; літера "П" будинок для відпочинку - 31,4 кв. м; літера "Р" будинок для відпочинку - 31,4 кв. м; літера "С" будинок для відпочинку - 31,4 кв. м; літера "Т" будинок для відпочинку - 31,4 кв. м.; літера "У" будинок для відпочинку - 31,4 кв. м; літера "Ф" будинок для відпочинку - 31,4 кв. м.; літера "X" будинок для відпочинку - 31,4 кв. м; літера "Ч" будинок для відпочинку - 43,5 кв. м.; літера "Ш" столова - 156,2 кв. м.; літера "Ш" корпус для відпочинку - 107,6 кв. м.; літера "Ш" веранда - 102,5 кв. м.; літера "Щ" погріб - 8,4 кв. м.; літера "Э" душ - 30,5 кв. м.; літера "Ю" убиральня - 20,1 кв. м.; літера "Я" будинок для відпочинку - 16,2 кв. м.; літера "А 1" будинок для відпочинку - 16,2 кв. м.; літера "Б 1" вагончик - 27,0 кв. м.; літера "В 1" вагончик - 27,0 кв. м.; літера "Г 1" кіоск - 6,4 кв. м.; літера "Д 1" кіоск - 7,6 кв. м.; "№ 1" - огорожа - 106,4 кв. м.; "№ 2" огорожа - 212,3 кв. м.; "№ 3" огорожа - 42,0 кв. м.; "№ 4" тротуар - 57,7 кв. м.; "№ 5" тротуар - 20,9 кв. м.; "№ 6" тротуар - 1,0 кв. м.; "№ 7" басейн - 1,0 кв. м.; "№ 8" каналізація; "№ 9" цистерна - 15,0 куб. м.; "№ 10" водопровід; "№ 11" трансформатор; "№12" щит та зобов`язати Комунальне підприємство РБТІ та РОН м. Кілія зареєструвати за Товариством з обмеженою відповідальністю Малим підприємством - Фірмою "Корсар" право власності на базу відпочинку "Лідія" (колишня назва - "Діана"), розташовану за адресою: Одеська область, Кілійський район, с. Приморське, вул. Курортна, яка складається з вказаних об`єктів згідно технічного паспорту, виданого КП РБТІ та РОН м. Кілія 05.06.2006.
4. Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.02.2007 у даній справі позов Товариства з обмеженою відповідальністю Малого підприємства - фірми "Корсар" задоволено; визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю Малим підприємством - фірмою "Корсар" право власності на базу відпочинку "Лідія" (колишня назва - "Діана"), розташовану за адресою: Одеська область, Кілійський район, с. Приморське, вул. Курортна, і яка складається з об`єктів згідно з технічним паспортом Комунального підприємства "РБТІ та РОН м. Кілія" від 05.06.2006; зобов`язано Комунальне підприємство районного бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості м. Кілії здійснити державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Малого підприємства - фірми "Корсар" на базу відпочинку "Лідія".
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції
5. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 01.01.2021 Українська державна корпорація "Укрзакордоннафтогазбуд" звернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
6. Одночасно з поданням апеляційної скарги скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги.
7. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 у даній справі відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Української державної корпорації "Укрзакордоннафтогазбуд" б/н від 30.12.2020 (вх. №139/21 від 12.01.2021), справу № 21/09-07-212 повернуто Господарському суду Одеської області згідно з частиною другою статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
Рух касаційної скарги
8. 03.02.2021 ліквідатор Української державної корпорації "Укрзакордоннафтогазбуд" арбітражний керуючий Голінний А.М. звернувся через Південно-західний апеляційний господарський суд до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 у справі № 21/09-07-212, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
9. 10.02.2021, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України, касаційну скаргу ліквідатора Української державної корпорації "Укрзакордоннафтогазбуд" арбітражного керуючого Голінного А.М. разом зі справою № 21/09-07-212 надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ліквідатора Української державної корпорації "Укрзакордоннафтогазбуд" арбітражного керуючого Голінного А.М. у справі № 21/09-07-212 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 16.02.2021.
11. Ухвалою Верховного Суду від 04.03.2021 касаційну скаргу ліквідатора Української державної корпорації "Укрзакордоннафтогазбуд" арбітражного керуючого Голінного А.М. на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 у справі № 21/09-07-212 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України. Надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги до 19.03.2021 шляхом надання суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 2 270,00 грн за подання касаційної скарги на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 у справі № 21/09-07-212.
12. Ліквідатором Української державної корпорації "Укрзакордоннафтогазбуд" арбітражним керуючим Голінним А.М. усунено недоліки касаційної скарги у встановлений ухвалою Верховного Суду термін.
13. Ухвалою Верховного Суду від 22.03.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 21/09-07-212 за касаційною скаргою ліквідатора Української державної корпорації "Укрзакордоннафтогазбуд" арбітражного керуючого Голінного А.М. на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2021; призначено розгляд касаційної скарги ліквідатора Української державної корпорації "Укрзакордоннафтогазбуд" арбітражного керуючого Голінного А.М. на 13.04.2021 о 10:45 у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ,
вул. О. Копиленка, 6 в залі судових засідань № 330.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу
14. Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду апеляційної інстанції, ліквідатором Української державної корпорації "Укрзакордоннафтогазбуд" арбітражним керуючим Голінним А.М. подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить оскаржувану ухвалу скасувати, справу № 21/09-07-212 направити до Південно-західного апеляційного господарського для продовження розгляду в частині апеляційного перегляду рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2007.
15. Аргументи касаційної скарги полягають у наступному.
15.1. Арбітражний керуючий Голінний А.М. наділений повноваженнями ліквідатора Української державної корпорації "Укрзакордоннафтогазбуд" ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 року у справі № 15/471-6, тобто також поза межами строку на апеляційне оскарження рішення суду Господарського суду Одеської області від 27.02.2007, який сплив 09.03.2007.
15.2. Законодавство про банкрутство розмежовує по статусу ліквідатора та банкрута як в рамках провадження у справі про банкрутство так і поза межами цієї процедури. Ліквідатор за своїм статусом, порядком призначення та обсягом повноважень не тотожний з керівником підприємства, оскільки виконує хоча і схожі за змістом, водночас інші за суттю функції, які випливають із закону, а не статуту і його призначення здійснюється за судовим рішенням, а не за рішенням органу управління, тобто, проведення паралелі між ліквідатором та керівником, зокрема і щодо представницьких функцій по відношенню до боржника не є вірним.
15.3 Боржник, за яким державне майно закріплювалось на праві повного господарського відання, внаслідок прийнятого оскаржуваного рішення суду (від 27.02.2007), напередодні порушення провадження у справі про банкрутство (ухвала від 24.07.2007), втратила актив у вигляді бази відпочинку "Лідія" (колишня назва "Діана"), що в тому числі вплинуло на фінансовий стан Української державної корпорації "Укрзакордоннафтогазбуд", і як наслідок призвело в подальшому до порушення справи про банкрутство та відкриття ліквідаційної процедури.
15.4. Апеляційне оскарження рішення суду напряму впливає на проведення ліквідаційної процедури банкрута та реалізацію повноважень ліквідатора банкрута у справі №15/471-6, зачіпає інтереси як держави так і кредиторів у справі № 15/471-6 про банкрутство Української державної корпорації "Укрзакордоннафтогазбуд".
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
16. Товариством з обмеженою відповідальністю Малим підприємством - Фірмою "Корсар" подано відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.
17. Аргументи наведені Товариством з обмеженою відповідальністю Малим підприємством - Фірмою "Корсар" у відзиві на касаційну скаргу полягають, зокрема, у наступному.
17.1. Статтею 261 ГПК України імперативно визначено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення. Вказаний строк визначений законодавцем як є присічний та поновленню не підлягає.
17.2. Оскаржуване судове рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2007 набрало законної сили ще в 2007 році - тобто ще 14 років тому. Отже, апеляційний суд правомірно застосував вказану норму права, а доводи та аргументи скаржника щодо протилежного є таким, що не ґрунтуються на нормах закону.
17.3. Апеляційний суд в обґрунтування оскаржуваної ухвали, правильно зазначає, що судові рішення, ухвалені до набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017, тобто до 15.12.2017, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, проте розгляд таких скарг здійснюється за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України у редакції, чинній з 15.12.2017.
17.4. Скаржник протягом 1-року після його призначення (ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.09.2019) жодних дій щодо оскарження рішення суду першої інстанції не вчиняв, а звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою поза межами 1-річного строку на апеляційне оскарження, не вказавши при цьому жодних поважних причин чи/або зазначення неможливості ознайомитися з оскаржуваним ним судовим рішенням, що також слід вважати підставою для застосування норм ст. 261 ГПК України. Не оскарження рішення суду першої інстанції скаржником протягом 1-року після його призначення свідчить про його недобросовісну суб`єктивну поведінку та не може слугувати підставою для скасування законної та обґрунтованої ухвали апеляційної суду від 14.01.2021 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
17.5. Голінний А.М. вже є п`ятим ліквідатором з моменту першого призначення ліквідатора в 2013 році. Верховний суд неодноразово вказував в своїх постановах, зокрема, від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09, від 29.05.2019 у справі № Б-50/222-09, від 05.03.2020 у справі № 14/325"б", від 03.09.2019 у справі № Б-39/64-10, що заміна ліквідатора у справі та призначення нового, з урахуванням фактичних обставин у даній справі, не є підставою для поновлення строку позовної давності.
17.6. В касаційній скарзі скаржник, всупереч дійсним обставинам безпідставно стверджує, що апеляційна скарга подана ним як особою, права та обов`язки якої стосуються прийнятого рішення, тобто іншою особою, відміною від відповідача. Водночас, звертаючись до апеляційного суду з апеляційної скаргою вказував, що він діє від імені відповідача у справі про банкрутство Української державної корпорації Укрзакордоннафтогазбуд", а не як особа, не повідомлена про розгляд справи або не залучена до участі у справі та що суд, нібито ухвалив рішення про його права, інтереси та(або) обов`язки, що вказує про суперечливість позиції скаржника в суді апеляційної та касаційної інстанцій.
17.7. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута (ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства).
Позиція Верховного Суду
18. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
19. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
20. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
21. Об`єктом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі частини другої статті 261 ГПК України, відтак з`ясуванню підлягає питання щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції вказаної норми процесуального права.
22. За змістом статей 55, 129 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
23. 15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким ГПК України викладено в новій редакції.
24. Згідно з підпунктом 13 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
25. Відповідно до підпункту 9 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цієї редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
26. Згідно з частиною 3 статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
27. Таким чином, судові рішення, ухвалені до 15.12.2017, тобто до набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, проте розгляд таких скарг здійснюється за правилами, встановленими ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017. Відтак апеляційна або касаційна скарга, подана після 15.12.2017 на судове рішення, прийняте до 15.12.2017, має відповідати вимогам щодо форми, змісту та порядку подання, встановленим ГПК України в редакції, чинній на час звернення з такою апеляційною або касаційною скаргою (відповідна правова позиція наведена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2018 у справі № 54/239, а також у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 916/1240/17, від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г, від 18.04.2019 у справі № 921/555/17-г/14, від 21.06.2019 у справі № 904/4330/15, від 19.08.2019 у справі № 922/3016/17, від 11.09.2019 у справі № 910/15481/17, від 19.09.2019 у справі № 922/1775/16).
28. Відповідно до частини першої статті 93 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п`яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
29. Імперативною нормою частини 2 статті 261 ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017, встановлено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
(Правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2018 у справі № 54/239 та у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 916/1240/17, від 19.09.2019 у справі № 922/3016/17, від 22.03.2021 у справі № 5006/5/80б/2012).
30. Статтею 261 ГПК України урегульовано порядок вчинення процесуальної дії судом апеляційної інстанції, а саме, відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами, поданими з порушенням строку. Тоді як строки оскарження судових рішень суду першої інстанції, ухвалених до 15.12.2017, врегульовані у статті 93 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017).
31. Таким чином, суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами, поданими на судові рішення, що ухвалені до 15.12.2017, керується, в тому числі, приписами частини 2 статті 261 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017).
32. Як встановлено судом апеляційної інстанції, Українська державна корпорація "Укрзакордоннафтогазбуд" просила поновити строк на апеляційне оскарження з посиланням на те, що ліквідатор банкрута, реалізуючи свої повноваження, не був обізнаний про наявність вказаного судового рішення, та лише 12.12.2020 отримав копію останнього, що, на думку скаржника, свідчить про наявність поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження.
33. Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції, останнім днем строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2007 у справі № 21/09-07-212, є 09.03.2007 включно. Між тим Українською державною корпорацією "Укрзакордоннафтогазбуд" в особі ліквідатора подано апеляційну скаргу 01.01.2021, тобто з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження майже на 14 років.
34. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив посилання апелянта на те, що останній має право на поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження як особа, яка не брала участі у даній справі, проте питання про її права, інтереси та/або обов`язки було вирішено судом, оскільки зі змісту апеляційної скарги вбачається, що скаржником є саме відповідач - Українська державна корпорація "Укрзакордоннафтогазбуд", у той час як арбітражний керуючий Голінний А.М. у розумінні процесуального закону діє як представник апелянта, а не особа, питання про права, інтереси та/або обов`язки було вирішено оскаржуваним рішенням.
35. Крім того, апеляційним судом встановлено, що Українську державну корпорацію "Укрзакордоннафтогазбуд" було повідомлено судом першої інстанції про розгляд справи, було залучено до участі в ній, а пропуск строку на апеляційне оскарження апелянт не пов`язує з виникненням обставин непереборної сили.
36. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15.02.2008 відмовлено Українській державній корпорації "Укрзакордоннафтогазбуд" у поновленні пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2007 у справі №21/09-07-212 та повернуто вказану апеляційну скаргу скаржнику.
36.1. В подальшому ухвалою Вищого господарського суду України від 20.01.2009 касаційну скаргу Української державної корпорації "Укрзакордоннафтогазбуд" на рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2007 у справі №21/09-07-212 також було повернуто скаржнику.
36.2. Вищезазначені ухвали апеляційного господарського суду та суду касаційної інстанції набрали законної сили.
37. Частиною другою статті 13 ГПК України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.
38. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 13 ГПК України).
39. Отже, у разі подання апеляційної скарги на судове рішення після спливу одного року з дня складення повного тексту цього рішення, суд апеляційної інстанції має перевірити та надати оцінку наявності підстав для застосування до такої апеляційної скарги наслідків, передбачених частиною другою статті 261 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017), а саме щодо зазначення та обґрунтування скаржником випадків, передбачених пунктами 1, 2 зазначеної норми, наявність яких надає право на поновлення строку апеляційного оскарження. Встановивши відсутність винятків, визначених у пунктах 1, 2 частини 2 статті 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, незалежно від поважності причин пропуску строку скаржником на апеляційне оскарження.
40. Cуд апеляційної інстанції, враховуючи те, що апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2007 у справі №21/09-07-212 Українською державною корпорацією "Укрзакордоннафтогазбуд" подано з пропуском встановленого процесуальним законом однорічного строку, який відраховується з дня складення повного тексту судового рішення та який є присічним, тобто не підлягає поновленню, а наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2007 у справі № 21/09-07-212 не підпадають під винятки, визначені у пунктах 1, 2 частини 2 статті 261 ГПК України, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційної скаргою на підставі частини другої статті 261 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017).
41. Аргументи скаржника п. 15.1. - 15.2. постанови щодо невірного проведення паралелі між ліквідатором та керівником боржника, зокрема і щодо представницьких функцій по відношенню до боржника та щодо наділення арбітражного керуючого Голінного А.М. повноваженнями ліквідатора Української державної корпорації "Укрзакордоннафтогазбуд" лише 24.09.2019 (ухвала Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 у справі № 15/471-6), тобто також поза межами строку на апеляційне оскарження рішення суду Господарського суду Одеської області від 27.02.2007, який сплив 09.03.2007, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
41.1. Процесуальне законодавство визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяє їх на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків. У розумінні наведених норм процесуального права судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та (або) обов`язків цієї особи. Таким судовим рішенням безпосередньо зачіпаються права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, в тому числі створюються перешкоди для реалізації її суб`єктивного права чи законного інтересу або реального виконання обов`язку стосовно однієї із сторін спору. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок; такий правовий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги (відповідний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №910/4475/19).
41.2. Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, з апеляційною скаргою звернулась Українська державна корпорація "Укрзакордоннафтогазбуд", яка є відповідачем у даній справі.
41.3. Тобто, у спірних правовідносинах суб`єктом прав є Українська державна корпорація "Укрзакордоннафтогазбуд", а не арбітражний керуючий (ліквідатор), а тому, визначаючи початок перебігу процесуальних строків, щодо можливості оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2007 у цій справі, слід враховувати, обізнаність відповідача в особі уповноваженого органу про існування оскаржуваного судового рішення.
41.4. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідача було залучено до участі у справі та належним чином повідомлено судом першої інстанції про розгляд справи.
41.5. Арбітражний керуючий Голінний А.М. виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута (ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства).
41.6. Суд, зазначає, що обставини відкриття провадження у справі про банкрутство та призначення (зміна) арбітражного керуючого (ліквідатора) самі по собі (за відсутності інших обставин) не можуть розглядатися судами як виняток, свідчити про об`єктивність перешкоди для заявника звернутися до суду за захистом порушеного права у строки передбачені процесуальним законом, і, відповідно, бути поважною причиною пропуску цього строку. (Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 902/1731/13).
41.7. Отже, призначення арбітражного керуючого Голінного А.М. ліквідатором Української державної корпорації "Укрзакордоннафтогазбуд" ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 у справі № 15/471-6, тобто поза межами строку на апеляційне оскарження рішення суду Господарського суду Одеської області від 27.02.2007, який сплив 09.03.2007, не є об`єктивною перешкодою для відповідача у цій справі звернутися до суду за захистом порушеного права у строки передбачені процесуальним законом, і, відповідно, бути поважною причиною пропуску цього строку.
42. Інші аргументи касаційної скарги (п.15.3, 15.4.) зводяться до спонукання переконати суд в тому, що рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2007 порушує права відповідача, тоді як об`єктом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції в силу вимог статті 300 ГПК України. Водночас, аргументи, наведені у відзиві позивача на касаційну скаргу знайшли своє підтвердження під час касаційного розгляду.
43. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
44. У низці своїх рішень ЄСПЛ, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, також указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.
45. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
46. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях ЄСПЛ від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 62 рішення ЄСПЛ у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], No. 28342/95, ECHR 1999-VII), тобто поваги до остаточного рішення суду.
47. Враховуючи викладене, здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили і є чинним, є порушенням принципу правової певності як однієї з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.
48. Крім того, у справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
49. Згідно практики Європейського суду з прав людини гарантії держави, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись усіма фундаментальними гарантіями статті 6 Конвенції в провадженнях у цих судах (рішення у справах "Делкурт проти Бельгії", "Пелевін проти України"). Однак, при цьому, Суд зазначає, що право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення у справах "Мельник проти України", "Мушта проти України").
50. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 309 ГПК України в редакції Закону № 460-IX від 15.01.2020).
51. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку, що ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 у справі № 21/09-07-212 прийнята відповідно до фактичних обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для її зміни або скасування не вбачається.
52. Оскільки підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України за подання касаційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -