Постанова
Іменем України
22 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 295/5066/19
провадження № 61-277св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, яка діє у своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_8, орган опіки та піклування виконавчого комітету Житомирської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Борисюка Р. М., Миніч Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1, яка діє у своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_4, звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_8, орган опіки та піклування виконавчого комітету Житомирської міської ради, про вселення та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що вона та ОСОБА_7 перебували у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу та є батьками трьох малолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вони однією сім?єю більше 10 років проживали у житловому будинку по АДРЕСА_1, власниками якого є батьки ОСОБА_7, а саме ОСОБА_5 (76/100 частин) і ОСОБА_6 (24/100 частин). Батьки ОСОБА_7 дали згоду на її вселення та проживання в указаному житловому будинку разом з дітьми, які є їх онуками.
Разом з тим, восени 2018 року ОСОБА_7. вигнав спочатку її з будинку, а у грудні 2018 року - їхніх дітей. Батьки ОСОБА_7 у порушення вимог статей 257, 258, 265 СК України не стали на захист своїх малолітніх внуків, яких незаконно позбавили житла. У зв`язку з протиправною поведынкою вказаних осіб та незаконним позбавленням житла малолітніх дітей, їм була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях. Після незаконного виселення її з трьома малолітніми дітьми вона була змушена шукати житло, що призвело до хвилювання, порушення нормального укладу життя. Діти зазнали стресу та довгий час перебували у шоковому стані.
На підставі вказаного ОСОБА_1 просила суд вселили її та малолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, у житловий будинок по АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідачів на її користь моральну шкоду у розмірі 76 000,00 грн, яку розподілити наступним чином: стягнути з ОСОБА_7 10 000,00 грн моральної шкоди за незаконне виселення її із житла восени 2018 року; стягнути з ОСОБА_7 на її користь, як законного представника, 12 000,00 грн моральної шкоди, завданої малолітньому ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, незаконним виселенням його із житла, стягнути з ОСОБА_7 на її користь, як законного представника, 12 000,00 грн моральної шкоди, завданої малолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, незаконним виселенням її із житла, стягнути з ОСОБА_7 на її користь, як законного представника, 12 000,00 грн моральної шкоди, завданої малолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, незаконним виселенням її із житла, стягнути з ОСОБА_5 на її користь, як законного представника малолітніх дітей, моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн на кожну дитину, а всього 15 000,00 грн, стягнути з ОСОБА_6 на її користь, як законного представника малолітніх дітей, моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн. на кожну дитину, а всього 15 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 22 серпня 2019 року у складі судді Чішман Л. М. позов ОСОБА_1, яка діє у своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_4, задоволено частково.
Вселено ОСОБА_1 та малолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, у житловий будинок по АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4, в особі законного представника ОСОБА_1, моральну шкоду у розмірі 12 000,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4, в особі законного представника ОСОБА_1, моральну шкоду у розмірі 12 000,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4, в особі законного представника ОСОБА_1, моральну шкоду у розмірі 12 000,00 грн.
У задоволенні інших вимог ОСОБА_1, яка діє у своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_4,відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави судовий збір у розмірі 1 536,80 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 вселилася до спірного житлового приміщення на законних підставах зі згоди власників цього житла, тому наявні підстави для задоволення її вимог про вселення. Крім того, малолітні діти мають право проживати за місцем проживання їх батьків, тому їх виселення суперечить не лише вимогам закону, а й вимогам моралі та справедливості.
Також, враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнала позивач та її діти, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у їх життєвих стосунках, час і зусилля, витрачені позивачем для захисту її прав, наявні підстави для задоволення вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди.
Разом з тим, позивачем не доведено вину ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у спричиненні шкоди, тобто відсутні підстави для покладання на них відповідальності, отже позовні вимоги у частині стягнення моральної шкоди з указаних осіб задоволенню не підлягають.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_7 і ОСОБА_8 задоволено.
Заочне рішення Богунського районного суду м.Житомира від 22 серпня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1, яка діє у своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_4, відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що на час виселення позивача із житлового приміщення і на час звернення ОСОБА_1 до суду із позовом про вселення власниками житлового будинку по АДРЕСА_1 були ОСОБА_5 і ОСОБА_8, однак остання не була залучена до участі у справі в якості співвідповідача, тобто суд ухвалив рішення, яким вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, що відповідно до пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.
Крім того, позивачем не доведено належними І допустимими доказами факт заподіяння їй та дітям моральних чи фізичних страждань, що є обов?язковою умовою для відшкодування моральної шкоди, тому рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення з ОСОБА_7 на користь позивача і дітей моральної шкоди підлягає скасуванню, з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У січні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження є порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, справу розглянуто за відсутності малолітніх дітей, в інтересах яких діє ОСОБА_1 (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні її позову, оскільки незалучення ОСОБА_8 до участі у справі не впливає на правильність вирішення спору судом першої інстанції, так як остання ніяких дій щодо виселення її та малолітніх дітей не вчиняла. Більше того, ОСОБА_8 проживає у відокремленій частині житлового будинку з окремим входом, тому між ними спір відсутній.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У лютому 2021 року ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_5 подали відзиви на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 і ОСОБА_7 є батьками малолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_1 проживала за адресою: АДРЕСА_1, перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги як багатодітна сім`я і користується пільгами відповідно до законодавства України.
На момент вселення ОСОБА_1 до житлового будинку по АДРЕСА_1, цей будинок належав на праві приватної власності батькам ОСОБА_7 : ОСОБА_5 (76/100 частин) і ОСОБА_6 (24/100 частин).
05 грудня 2018 року ОСОБА_1 зверталася до Житомирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, в якій вона просила притягнути ОСОБА_7 до відповідальності за насильство у сім`ї, вказуючи на те, що останній восени 2018 року вигнав її з будинку, а у грудні 2018 року - їх дітей, висловлюючи при цьому погрози та образи.
Також судом установлено, що відповідно до договору дарування частини житлового будинку від 13 квітня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В. Я. та зареєстрованого у реєстрі за № 3845, ОСОБА_6 подарував, а ОСОБА_8 прийняла у дар 24/100 ідеальних частини житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Цього ж дня, 13 квітня 2017 року, між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 було укладено договір дарування частини житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В. Я. та зареєстрований у реєстрі за № 3846, за умовами якого ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_8 прийняла у дар 26/100 ідеальних частини житлового будинку по АДРЕСА_1 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим та підстав для його скасування немає.
Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, міститиім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (частина третя статті 175 ЦПК України).
Відповідно до статті 51 ЦПК України суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Судом установлено, що позивач у цій справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв.
У частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до правового висновку, висловленого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється у порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження".
Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (постанови Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 664/1893/17, від 12 серпня 2020 року у справі № 761/42332/17 та інші).
З урахуванням вказаного визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.
Таким чином, установивши, що до участі у справі в якості співвідповідачів не залучено осіб, на чиї права та обов`язки впливає рішення у цій справі, а саме співвласника житлового будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_8, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову через неналежний склад відповідачів.
Твердження заявника, що рішення суду першої інстанції не впливає на права та обов`язки ОСОБА_8 є безпідставним, оскільки вона є співвласником спірного житлового будинку з 2017 року, однак до участі у справі в якості відповідачів залучена не була. Крім того, судом установлено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 між ОСОБА_8 і ОСОБА_5 у натурі не поділений. При цьому залучення судом апеляційної інстанції в судовому засіданні до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_8 на правильність висновків суду не впливає, оскільки останній не може вирішувати питання про залучення до участі у справі співвідповідача за власною ініціативою.
Посилання заявника на те, що в ухваленні судового рішення брала участь колегія суддів, якій було заявлено відвід, не може бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки колегія суддів вважає, що підстави про відвід є необґрунтованими.
Так, у пункті 5 частини першої статті 36 ЦПК України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо існують обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Маючи сумніви в об`єктивності, неупередженості й безсторонності колегії суддів Павицької Т. М., Борисюка Р. М. і Миніч Т. І., Крижова М. В. заявила відвід з тих підстав, що в судове засідання 20 жовтня 2020 року були допущені її малолітні діти, однак суд не встановив їх особи, не роз`яснив права у доступній формі, чим порушив вимоги статті 45 ЦПК України.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів визнано необґрунтованою та передано справу до канцелярії суду для визначення судді для вирішення питання про відвід у порядку, визначеному частиною першою статті 33 ЦПК України.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів.
Ухвала суду мотивована тим, що заявником не наведено жодної підстави, яка відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України може свідчити про неупередженість або об`єктивність судді
Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою.
Аналіз ухвали Житомирського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року свідчить, що суд належним чином оцінив обставини, на які посилалася позивач, і зробив правильний висновок про відсутність підстав для відводу. Сама по собі не згода із судовим рішенням не свідчить про наявність підстав для відводу. Отже, підстав для визнання відводу обґрунтованим і скасування оскаржуваних судових рішень на підставі пункту 2 частини першої статті 411 ЦПК України немає.
Колегія суддів також відхиляє доводи касаційної скарги про порушення судом норм процесуального права, а саме що справу розглянуто за відсутності малолітніх дітей, в інтересах яких діє ОСОБА_1, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі (у справах позовного провадження) є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).
Таким чином, малолітні діти ОСОБА_4, ОСОБА_4 і ОСОБА_4, в інтересах яких було заявлено позов, в силу свого віку не мали процесуальної дієздатності.
Згідно з частиною другою статті 45 ЦПК України суд роз`яснює малолітній або неповнолітній особі її права та можливі наслідки дій її представника чи законного представника у разі, якщо за віком вона може усвідомити їх значення.
У статті 59 ЦПК України визначено, що права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена.
З указаного вбачається, що інтереси малолітніх дітей у суді захищають їх батьки (у даному випадку ОСОБА_1 ), а залучення до участі у справі малолітніх осіб належить до дискреційних повноважень суду, оскільки залежить від можливості дітей усвідомлювати значення їх дій.
З огляду на вказане у діях суду апеляційної інстанції не вбачається порушень норм процесуального права.
Таким чином, доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.
У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду