Постанова
Іменем України
22 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 753/17563/19
провадження № 61-16726св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - державний виконавець Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Осовська Вікторія Вікторівна,
заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 11 березня 2020 року у складі судді Мицик Ю. С. та постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (далі - Дарницький РВ ДВС м. Києва) Осовської В. В., заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2 .
Скарга мотивована тим, що 16 березня 2016 року Дарницьким районним судом м. Києва було видано виконавчий лист № 753/19791/15-ц про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 частини з усіх видів його доходів щомісяця, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 жовтня 2015 року і до повноліття дитини.
Вказував, що станом на 01 серпня 2019 року розрахунок суми заборгованості зі сплати аліментів на підставі вказаного виконавчого листа проведено державним виконавцем з порушеннями вимог законодавства і без врахування ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 18 травня 2018 року, якоюдержавного виконавця було зобов?язано провести перерахунок заборгованості за аліментами, виходячи з фактичного доходу, отриманого ним після відрахування податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 05 жовтня 2017 року по 12 грудня 2017 року і даних щодо місця проживання та реєстрації боржника, починаючи з 07 серпня 2015 року.
Він неодноразово звертався до державного виконавця з заявами, в яких просив виконати ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 18 травня 2018 року. Разом з тим, в матеріалах виконавчого провадження відсутня більшість його заяв і клопотань.
Так, в оспорюваній довідці-розрахунку державним виконавцем вказується у третьому абзаці про "розрахунковий період з січня 2016 по травень 2015 рік". У таблиці-розрахунку в графі за травень місяць вказано надходження по сплаті аліментів у розмірі 2 757,41 грн, хоча ця сума була сплачена тільки у травні після 10-го числа з розрахунку за квітень - як частка доходу на час працевлаштування у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, звідки він звільнився 30 квітня 2019 року. Вказав, що заборгованість за травень 2019 року у нього відсутня, оскільки у цьому місяці він вже не був офіційно працевлаштований. Вважав, що аліменти за травень 2019 року необхідно розраховувати з середньої заробітної плати по місцевості, де боржник зареєстрований, проживає, чи має дохід чи майно. Оскільки він не проживає, не працює, не зареєстрований та не має майна у м. Києві і написав заяву до державного виконавця про переважне місце перебування у Київській області, а саме у м. Українка Обухівського району, то і заборгованість за аліментами повинна визначатися виходячи із середньої заробітної плати працівника по Київській області, яка складає за травень та червень місяці відповідно 10 776,00 та 11 130,00 грн, згідно з даних із сайту Міністерства юстиції України. Крім того, вказував, що окрім аліментів він несе додаткові витрати на дитину для її розвитку та відпочинку. Саме з урахуванням додаткових витрат, які по суті є сплаченими аліментами безпосередньо дитині, вважав, що в нього немає заборгованості, а навіть існує переплата.
На підставі вказаного ОСОБА_1 просив суд: 1) визнати незаконними дії державного виконавця Дарницького РВ ДВС м. Києва Осовської В. В. щодо проведення розрахунку від 01 серпня 2019 року суми заборгованості по сплаті ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини з усіх видів доходів та до повноліття дитини на підставі виконавчого листа № 753/19791/15-ц від 16 березня 2016 року, виданого Дарницьким районним судом м. Києва, та зобов`язати державного виконавця провести перерахунок суми заборгованості за весь період розрахунків заборгованості з урахуванням положень статті 81 СК України та вирахуванням усіх податків та зборів з середньостатистичної заробітної платні робітника даної місцевості згідно з даних Державної служби статистики України; 2) визнати незаконним і скасувати розрахунок суми заборгованості по сплаті ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини з усіх видів доходів та до повноліття дитини на підставі виконавчого листа № 753/19791/15-ц від 16 березня 2016 року, виданого Дарницьким районним судом м. Києва, який затверджений державним виконавцем Дарницького РВ ДВС м. Києва Осовською В. В. від 01 серпня 2019 року; 3) постановити окрему ухвалу, якою встановити наявні порушення зі сторони державного виконавця Дарницького РВ ДВС м. Києва Осовською В. В. щодо вимог чинного законодавства, а саме положень статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв`язку з невиконанням останньою судового рішення.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 11 березня 2020 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідно до оскаржуваного розрахунку аліменти за період з серпня 2018 року по квітень 2019 року нараховувалися державним виконавцем виходячи з установленого рішенням суду розміру аліментів у розмірі 1/3 частини доходу боржника, який він у цей період отримував у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, та пропорційно кількості днів періоду заборгованості, що відповідає вимогам виконавчого документа, наданим боржником доказам отриманого ним доходу. Аліменти з травня по липень 2019 року згідно з указаного розрахунку нараховувалися відповідно до положень частини другої статті 195 СК України, тобто виходячи із розміру середньомісячної заробітної плати на одного середньооблікового працівника по м. Києву, оскільки боржником довідки з місця роботи не надавались. Оскільки боржником не надано доказів на підтвердження того, що він не проживає у м. Києві, то державним виконавцем правомірно визначався розрахунок заборгованості згідно з інформації щодо середньомісячної заробітної плати на одного середньооблікового штатного працівника по м. Києву.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У листопаді 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 11 березня 2020 року і постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судувід 23 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд.
Підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 760/4569/18 і від 31 липня 2020 року у справі № 234/15413/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що, відмовляючи у задоволенні його скарги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, не врахував, що державний виконавець при розрахунку заборгованості по аліментах виходив із середньостатистичної заробітної плати без вирахування податків та зборів, що суперечить вимогам статті 81 СК України. Крім того, розрахунок заборгованості здійснено на підставі середньої заробітної плати по м. Києву, у той час як він був працевлаштований і знятий з місця реєстрації у м. Києві.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2021 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу із пропуском строку, визначеного ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2020 року.
Оскільки ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2021 року відзив ОСОБА_2 залишено без розгляду, тому він до уваги не приймається.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
16 березня 2016 року Дарницьким районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 753/19791/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 частини з усіх видів його доходів щомісяця, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 жовтня 2015 року і до повноліття дитини.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 18 травня 2018 року у справі № 753/92/18 визнано неправомірними дії державного виконавця Дарницького РВ ДВС м. Києва Петренка М. О. щодо проведення розрахунку суми заборгованості по сплаті аліментів ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 частини з усіх видів доходу до повноліття дитини за виконавчим листом Дарницького районного суду м. Києва від 16 березня 2016 року № 753/19791/15-ц у зведеному виконавчому провадженні № 53660812, скасовано розрахунок суми боргу, зобов`язано державного виконавця Дарницького РВ ДВС м. Києва Петренка М. О. провести перерахунок заборгованості боржника ОСОБА_1 за аліментами, виходячи з фактичного доходу, отриманого ним після відрахування податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 05 жовтня 2017 року по 12 грудня 2017 року, та даних щодо місця проживання та реєстрації боржника, починаючи з 07 серпня 2015 року.
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 08 серпня 2018 року ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 18 травня 2018 року скасовано в частині зобов`язання державного виконавця Дарницького РВ ДВС м. Києва Петренка М. О. провести перерахунок заборгованості боржника ОСОБА_1 за аліментами, які сплачуються ним за виконавчим листом Дарницького районного суду м. Києва від 16 березня 2016 року № 753/19791/15-ц у зведеному виконавчому провадженні № 53660812, виходячи з даних щодо місця проживання та реєстрації боржника, починаючи з 07 серпня 2015 року та у цій частині винесено постанову про відмову у задоволенні скарги. В іншій частині ухвалу суду залишено без змін.
Таким чином, ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 18 травня 2018 року була залишена без змін і набрала законної сили в частині визнання неправомірними дій державного виконавця Дарницького РВ ДВС м. Києва Петренка М. О. щодо проведення розрахунку суми заборгованості по сплаті аліментів ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 частини з усіх видів доходу до повноліття дитини за виконавчим листом Дарницького районного суду м. Києва від 16 березня 2016 року № 753/19791/15-ц у зведеному виконавчому провадженні № 53660812, скасування розрахунку суми боргу.
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суд м. Києва зі скаргою, в якій просив визнати незаконними дії державного виконавця Дарницького РВ ДВС м. Києва Сніжинського Т. Є. щодо проведення розрахунку суми заборгованості зі сплати аліментів та зобов`язати його перерахувати суму заборгованості згідно з ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 18 травня 2018 року; визнати незаконним і скасувати розрахунок суми заборгованості зі сплати аліментів, затверджений державним виконавцем Дарницького РВ ДВС м. Києва 25 липня 2018 року; визнати незаконними дії державного виконавця Дарницького РВ ДВС м. Києва Сніжинського Т. Є. щодо видачі довідки до Державної прикордонної служби України від 25 липня 2018 року, яка затверджена начальником Дарницького РВ ДВС м. Києва Зайцем А. М., та зобов`язати його направити скасування цієї довідки до Державної прикордонної служби України з обов`язковим наданням завіреної копії цього скасування ОСОБА_1 ; визнати незаконними дії державного виконавця Дарницького РВ ДВС м. Києва Петренко М. О. щодо прийняття постанови від 21 лютого 2018 року про обмеження ОСОБА_1 у виїзді за кордон та зобов`язати діючого державного виконавця направити скасування цієї постанови до Державної прикордонної служби України з обов`язковим наданням завіреної копії цього скасування ОСОБА_1 .
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 22 жовтня 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.