Постанова
Іменем України
19 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 464/2850/16-ц
провадження № 61-17443св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс груп", ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 16 березня 2018 року у складі судді Рудакової І. П. та постанову Львівського апеляційного суду від 13 червня 2019 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс груп" (далі - ПАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс груп", страхова компанія), ОСОБА_2 про стягнення витрат на лікування, діагностику, витрат на відновлення пошкодженого майна та відшкодування моральної шкоди.
На обґрунтування позовних вимог посилався на таке. 20 липня 2015 року на автомобільній дорозі Київ-Чоп у напрямку м. Чоп, у районі 564 км + 600 м, що поблизу с. Солонка, Пустомитівського району Львівської області сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої автомобіль ВАЗ - 21063, номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 здійснив на нього наїзд у той час, коли він рухався на велосипеді. Внаслідок ДТП він отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я. Вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 грудня 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 3 400 грн без позбавлення права керування транспортними засобами. Крім тілесних ушкоджень, внаслідок вказаної події позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у постійному відчутті фізичного болю від травми хребта, психологічних стражданнях, порушенні душевної рівноваги, постійному хвилюванні, знервованості, переживаннях. Крім того, внаслідок автопригоди зазнав пошкоджень велосипед позивача.
З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог позивач просив стягнути з ПАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс груп" 9 431,73 грн - на відшкодування витрат на лікування та діагностику, 8 000 грн - витрат на відновлення пошкодженого майна, 449,25 грн на відшкодування завданої моральної шкоди. Крім того, просив стягнути з ОСОБА_2 498 714,86 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 16 березня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс груп" про відшкодування витрат на лікування та діагностику, витрат на відновлення пошкодженого майна та відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок злочину, 20 000 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що внаслідок злочину, вчиненого ОСОБА_2, позивач отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, тому безспірним є той факт, що внаслідок дій відповідача позивачу завдано моральної шкоди внаслідок фізичного болю і душевних страждань. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував характер вчиненого ОСОБА_2 правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивача, погіршення здібностей, позбавлення можливості їх реалізації, ступінь вини ОСОБА_2, а саме вчинення ним злочину з необережності. З урахуванням інших обставин, того, що моральна шкода частково відшкодована позивачу ПАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс груп", відсутності точних критеріїв майнового виразу фізичного, душевного болю, страждань, умовного виразу компенсації моральної шкоди та виходячи з міркувань розумності та справедливості, суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 20 000 грн. Щодо відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції дійшов до висновку про недоведеність зазначених позовних вимог.
Постановою Львівського апеляційного суду від 13 червня 2019 року рішення Сихівського районного суду м. Львова від 16 березня 2018 року змінено в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 40 000 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 достатньо аргументував завдання йому моральних страждань, спричинених внаслідок ДТП. Враховуючи обставини справи, глибину і тривалість його душевних страждань, виходячи з принципів розумності та справедливості, апеляційний суд дійшов висновку про зміну розміру відшкодування завданої моральної шкоди, визначивши її у розмірі 40 000 грн. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції у частині стягнення з відповідача ПАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс груп" витрат на лікування та діагностику, витрат на відновлення пошкодженого майна та на відшкодування завданої моральної шкоди у більшому розмірі, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку щодо недоведеності вказаних позовних вимог.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Сихівського районного суду м. Львова від 16 березня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 червня 2019 року в частині відмови у задоволенні його позовних вимог, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що втрата здоров`я є найвищою немайновою втратою. Стан його здоров`я постійно погіршується, турбують болі у спині, пошкоджений хребет не підлягає відновленню. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції не врахував засад розумності, виваженості та справедливості, тому позов в частині відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню у повному обсязі. Також суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили в частині вимог про відшкодування витрат на лікування та діагностику, витрат на відновлення велосипеда та відшкодування частини моральної шкоди зі страхової компанії, оскільки у матеріалах справи наявні докази на підтвердження понесених витрат.
У жовтні 2019 року надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ПАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс груп" просило оскаржувані судові рішення у частині відмови у задоволенні позовних вимог до ПАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс груп" залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.
У жовтні 2019 року надійшов відзивОСОБА_2 на касаційну скаргу, який суд не бере до уваги, оскільки відповідно до частини четвертої статті 395 ЦПК України ОСОБА_2 не надав доказів надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній цивільній справі та витребувано її матеріали.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у вересні 2019 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що 20 липня 2015 року ОСОБА_3, керуючи автомобілем
ВАЗ-21063, номерний знак НОМЕР_1, під час руху дорогою Київ-Чоп у напрямку м. Чоп, у районі 564 км + 600 м, що поблизу с. Солонка, Пустомитівського району Львівської області порушив Правила дорожнього руху та здійснив наїзд на ОСОБА_3, який керував велосипедом. Внаслідок зазначеної ДТП ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.
Ці обставини встановлені вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 грудня 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 3 400 грн без позбавлення права керування транспортними засобами (т. 1, а. с. 109-111).
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс груп" відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Граничний розмір відповідальності страховика, відповідно до договору, встановлений у розмірі 100 000 грн за шкоду, завдану життю і здоров`ю та 50 000 грн за шкоду, завдану майну.
Звертаючись з указаним позовом до суду, надалі уточненим, позивач просив стягнути з ПАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс груп" на його користь 9 431,73 грн на відшкодування витрат, понесених у зв`язку з лікуванням та діагностикою, 8 000 грн - витрат на відновлення пошкодженого майна, 449,25 грн - на відшкодування моральної шкоди, а з ОСОБА_2 498 714,86 грн - на відшкодування завданої моральної шкоди.
Відповідно до експертного висновку № 307/2015 внаслідок ДТП ОСОБА_1 отримав наступні тілесні ушкодження: компресійно-фрагментарний перелом тіла третього поперекового хребця без порушення функцій спинного мозку, який утворився від дії тупого предмету на ділянку поперекового відділу хребта, які за ознакою тривалого розладу здоров`я відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості (т. 1, а с. 40-42). Зазначене підтверджується випискою № 1902 з медичної карти стаціонарного хворого (т. 1, а. с. 126).
У вересні 2015 року позивач звернувся до ПАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс груп" із заявою про відшкодування шкоди, завданої пошкодженням велосипеда та відшкодування шкоди, завданої здоров`ю внаслідок ДТП (т. 1, а. с. 129). Листом від 09 вересня 2015 року страховик повідомив ОСОБА_1 про необхідність звернутися до найближчої філії страхової компанії та надати документи, перелік яких зазначено у тексті відповіді, крім того, надати пошкоджене майно для огляду (т. 1, а. с. 130).
Надалі листом від 30 березня 2016 року ОСОБА_1 роз`яснено порядок розрахунку розміру відшкодування, зокрема у випадку ненадання документів на підтвердження розміру витрат на лікування. Запропоновано надати довідку про тимчасову втрату працездатності, копію карти амбулаторного хворого за період лікування до 01 грудня 2015 року, або виписку з карти амбулаторного хворого за весь період лікування (т. 1, а. с. 131-132).
Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно зі статтями 7, 8 Закону України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР "Про страхування" (далі - Закон № 85/96-ВР) страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в Україні здійснюється обов`язково. Страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 Закону № 85/96-ВР страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Предметом позову у цій справі є вимога про відшкодування за рахунок страхової компанії, яка здійснила страхування цивільно-правової відповідальності винної особи, шкоди, завданої життю та здоров`ю, а також відшкодування моральної шкоди із заподіювача шкоди, завданої внаслідок ДПТ.
Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, завданої життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Статтею 24 Закону № 1961-IV визначено порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з лікуванням потерпілого. У зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я (пункт 24.1).
Згідно з пунктом 24.3 статті 24 Закону № 1961-IV якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті.
Відповідно до пункту 24.2 Закону № 1961-IV мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів.
Відповідно до змісту листа ПАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс груп" воно здійснило розрахунок страхового відшкодування відповідно до умов пункту 24.2 статті 24 Закону № 1961-IV за наявною медичного документацією, за якою кількість днів лікування становило 11, а розмір мінімальної заробітної плати становив 1 218 грн, тому розрахунок страхової суми визначений у розмірі 446,60 грн.
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності (т. 1, а. с. 56-57).
Статтею 26 Закону № 1961-IV врегульовано порядок відшкодування шкоди, пов`язаної зі стійкою втратою працездатності потерпілим. Відповідно до пункту 26.2 статті 26 вказаного Закону мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок ДТП, становить: у разі встановлення III групи інвалідності - 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.
Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, встановив, що розмір страхової виплати у зв`язку з стійкою втратою працездатності становить 14 616 грн.
Відповідно до змісту статті 26-1 Закону № 1961-IV страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 Закону відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5 відсотків від страхової виплати за шкоду, завдану здоров`ю. Отже, розмір завданої моральної шкоди, яка підлягала відшкодуванню становить 835,89 грн ((14 616 грн + 2 101,72 грн)*5 %).
Таким чином, загальна сума страхового відшкодування становить 17 553,61 грн, яка включає: 2 101,72 грн - витрат на лікування та діагностику, 14 616 грн - шкоди, пов`язаної зі стійкою втратою працездатності, 835,89 грн - відшкодування завданої моральної шкоди.
Зазначені кошти ПАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс груп" 20 червня 2017 року виплатила позивачу, що підтверджується платіжним дорученням від 20 червня 2017 року № ЗР 037200 (т. 2, а. с. 9).
Відмовляючи у задоволенні позову пред`явленого до ПАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс груп" в частині відшкодування витрат на лікування і діагностику та шкоди, завданої пошкодженням велосипеда, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про те, що докази, які б підтверджували, що позивач поніс більші витрати, а також того, що витрати позивача на відновлення пошкодженого майна (велосипеда) становлять 8 000 грн матеріали справи не містять.
З таким висновком погоджується і Верховний Суд у зв`язку з чим відхиляє доводи про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Суд не бере до уваги посилання заявника на неврахування судами попередніх інстанцій під час розгляду справи факту пошкодження велосипеда внаслідок ДТП з огляду на таке.
Суд першої інстанції призначив дві судові експертизи: товарознавчу та психологічну, однак вони залишились без виконання у зв`язку з відсутністю оплати за проведення таких експертиз, обов`язок оплати за проведення експертиз було покладено на позивача ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 170-173, 198, 216). У зв`язку з відсутністю висновку експерта щодо вартості пошкодженого майна та збитків, понесених відповідачем у зв`язку з його пошкодженням, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Згідно із частиною 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Суди встановили, що ДТП стало результатом винних дій відповідача ОСОБА_2 .
Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Згідно з частиною третьою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до частини четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Суд апеляційної інстанції з урахуванням вимог частини третьої статті 23 ЦК України щодо розумності і справедливості дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з позивача на користь відповідача на відшкодування моральної шкоди 40 000 грн.
Доводи касаційної скарги щодо неправильності визначення судами в оскаржуваних рішеннях розміру сум, стягнутих з відповідача, у тому числі щодо відшкодування моральної шкоди, зводяться до незгоди заявника із оцінкою судами доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 400 ЦПК України.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.
Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Dombo Beheer B. V. v. The Netherlands" від 27 жовтня 1993 року, заява № 14448/88, § 33).
У рішенні від 11 січня 2007 року у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" ЄСПЛ зазначив, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою ЄСПЛ (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України"), з якої вбачається, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції.
Оскаржувані судові рішення містять висновки та обґрунтування щодо усіх обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та відповідних заперечень. Тому доводи касаційної скарги щодо порушення судами статті 6 Конвенції є безпідставними.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц, провадження № 14-465цс18) зазначила, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України.