Постанова
Іменем України
22 квітня 2021 року
місто Київ
справа № 636/1012/16-ц
провадження № 61-9048св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 06 грудня 2018 року у складі судді Оболєнської С. А. та постанову Харківського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Кругової С. С., Маміної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2, ОСОБА_3 із позовом про визнання договору купівлі-продажу від 09 вересня 2005 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, недійсним та визнання права власності на майно.
Позивач обґрунтовував позов тим, що йому на праві власності належала квартира АДРЕСА_1, яку він отримав у спадок від своїх батьків. ОСОБА_1 з дитинства страждав психічним захворюванням - олігофренією, а після смерті батьків став зловживати алкоголем, що загострило його психічну хворобу.
Відповідач ОСОБА_2, розуміючи складну життєву ситуацію ОСОБА_1, в яку він потрапив після смерті батьків, та знаючи про наявність у нього психічної хвороби, скористався цим, увів його в оману, в результаті чого під час укладення спірного правочину він мав на меті настання зовсім інших наслідків від угоди, а також бажав досягти іншого, ніж купівля-продаж належної позивачу квартири. Позивач вважав, що у майбутньому отримає від цієї угоди матеріальне благо у виді права власності на окрему кімнату в гуртожитку, що було йому обіцяно ОСОБА_2 . Тобто дійсні наміри ОСОБА_1 і його внутрішня воля під час укладення спірного договору відрізнялися від фактично зазначених у оспорюваному договорі, що порушує його законні права та інтереси. Крім цього, у момент підписання спірного договору ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння і не міг повною мірою усвідомлювати значення своїх дій.
Стислий виклад заперечень відповідачів
Відповідачі позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні з мотивів необґрунтованості таких вимог.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 06 грудня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з дотримання під час укладення правочину сторонами передбачених статтею 203 ЦК України загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину; недоведеності укладення правочину під впливом обману.Постановою Харківського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, додатково зазначив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 досягнута домовленість про те, що після укладення оспорюваного договору ОСОБА_2 придбає йому кімнату у гуртожитку. Відсутні докази того, що ОСОБА_1 за продаж квартири не отримував грошових коштів у сумі 37 500, 00 грн, що еквівалентно 7 500, 00 дол. США. Зазначене твердження спростовується змістом договору. ОСОБА_1 зазначав також, що через дальнозоркість без окулярів не мав можливості прочитати текст договору. Однак той факт, що на час підписання договору він не мав окулярів, ОСОБА_1 не доведено. Доводи ОСОБА_1 щодо нездатності розуміти значення своїх дій та керувати ними спростовуються висновками експертизи від 19 червня 2018 року. ОСОБА_1 не позбавлений можливості захистити своє право користування спірною квартирою, якщо вважає, що набув його, проживаючи тривалий час разом із ОСОБА_2 та його родиною, якщо його було безпідставно виселено.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у квітні 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної оцінки наявним доказам у справі. Судами не враховано, що позивач з дитинства страждає на стійке психологічне захворювання - олігофренію. Під час підписання спірного договору він перебував у стані алкогольного сп`яніння та не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Крім того, позивача введено в оману, оскільки він розраховував на те, що отримає у власність кімнату в гуртожитку після підписання спірного договору.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У наданому відзиві відповідачі просили касаційну скаргу залишити без задоволення.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2019 року відкрито касаційне провадження.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2019 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи в межах доводів касаційної скарги, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 09 вересня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
Зазначений договір вчинений у письмовій формі, підписаний обома сторонами договору, посвідчений приватним нотаріусом Чугуївського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 604.
Відповідно до договору продаж квартири здійснено за 37 500, 00 грн, гроші ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 повністю до підписання договору. Під час укладення спірного договору купівлі-продажу сторони були згідні з його умовами, про що свідчать їх підписи на договорі, в тому числі з розміром грошових коштів, отриманих як оплата за придбане майно.
Крім цього, сторони домовилися, що відчужувана квартира АДРЕСА_1 буде повністю звільнена продавцем і передана в належному для проживання стані (у тому числі будуть зняті з реєстраційного обліку особи, які в ній мешкають), будуть передані ключі до 01 жовтня 2005 року з дня підписання цього договору, зі сплатою всіх комунальних послуг та інших обов`язкових платежів за весь час фактичного проживання.
Після укладення договору ОСОБА_1 з дозволу відповідача ОСОБА_2 залишився проживати у зазначеній квартирі.
У серпні 2012 року ОСОБА_2 звертався до суду з позовом, в якому просив виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 та зняти його з реєстраційного обліку за цією адресою. На обґрунтування зазначених позовних вимог посилався на те, що за договором купівлі-продажу від 09 вересня 2005 року він придбав у відповідача спірну квартиру. Під час підписання договору відповідач підтвердив, що гроші за договором отримав, але зобов`язання з виселення з квартири не виконав. Після продажу квартири продавець звернувся з проханням пожити в квартирі до того часу, коли він знайде собі житло, але через деякий час взагалі відмовився виселятися з квартири, почав зловживати спиртними напоями. Пошкодив вікна, за час проживання у квартирі за комунальні послуги не сплачував. У зв`язку з тим, що квартира необхідна для проживання сім`ї ОСОБА_2, він просив виселити з неї ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з позовом ОСОБА_2, у лютому 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним згідно зі статтею 225 ЦК України з тих підстав, що під час підписання цього договору він не усвідомлював значення своїх дій. Зазначав, що з дитинства хворів на олігофренію. Крім того, підписуючи договір покупець ОСОБА_2 обіцяв придбати йому маленьку кімнату в гуртожитку або в комунальній квартирі.
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 03 квітня 2013 року справі № 636/621/13-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 03 квітня 2014 року, позов ОСОБА_2 задоволено, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 липня 2014 року рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 03 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 03 квітня 2014 року у частині вирішення первісного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення та зняття з реєстраційного обліку скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 03 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 03 квітня 2014 року у частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним залишено без змін.
В ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 липня 2014 року зазначено, що, відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходили з недоведеності вимог зустрічного позову, так як наведені в ньому доводи щодо захворювання позивача, яке могло вплинути на його волевиявлення, не були підтверджені під час розгляду справи. Відомості про абсолютну неспроможність ОСОБА_1 у момент укладення договору розуміти значення своїх дій або керувати ними не підтверджені матеріалами справи, тому суд правильно вважав, що під час укладення договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_1 був повністю адекватним, отже відсутні установлені у статті 225 ЦК України підстави для визнання договору недійсним.
Згідно з договором купівлі-продажу від 25 травня 2016 року, посвідченим Чугуївською державною нотаріальною конторою Харківської області, право власності на квартиру, яка є предметом цього спору, набула ОСОБА_3 .
Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи від 19 червня 2018 року № 482, складеним комісією лікарів відділення судово-психіатричної експертизи № 18 Комунального закладу Харківська обласна клінічна психіатрична лікарня № 3, ОСОБА_1 виявляє хронічний, стійкий психічний розлад у формі легкої розумової відсталості. Відповідно до свого психічного стану здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. У період часу, якому відповідає укладення договору купівлі-продажу від 09 вересня 2005 року, виявляв хронічний, стійкий психічний розлад у формі легкої розумової відсталості. Відповідно до свого психічного стану був здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.