Постанова
Іменем України
21 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 204/8756/20
провадження № 61-2791св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Дніпропетровський окружний адміністративний суд,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду, у складі судді Петешенкової М. Ю., від 19 лютого 2021 року про повернення апеляційної скарги,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та відомості про рух справи в суді першої інстанції
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про відшкодування шкоди завданої йому неправомірними діями суду у справі № 160/15058/20.
ОСОБА_1 просив суд встановити, що в результаті неправомірних дій Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі
№ 160/15058/20, а саме невиконанням вимог статей 126, 129, 129-1 Конституції України, статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) йому спричинена матеріальна і моральна шкода; відшкодувати за рахунок держави моральну шкоду, яка передбачена статтею 25 Закону України "Про звернення громадян", статтями 23, 276, 1176, 1173 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та яку він визначив у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Ухвалою Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська, у складі судді Приваліхіної А. І., від 28 грудня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є оскарження процесуальних дій (бездіяльності) судді (суду), пов`язаних із розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання), нормами ЦПК України чи іншими законами України не передбачено.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 у грудні
2020 року через систему "Електронний суд" подав до Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу на ухвалу Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 28 грудня 2020 року про відмову у відкритті провадження у справі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив звільнити його від сплати судового збору, посилаючись на скрутний майновий стан та пункт 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір".
Короткий зміст судових рішень апеляційного суду
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху до надходження справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 січня 2021 року відмовлено у звільненні ОСОБА_1 від сплати судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня отримання апелянтом копії цієї ухвали для усунення недоліків, шляхом надання документу про сплату судового збору в сумі 420, 40 грн та надання копії апеляційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
Вирішуючи клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору апеляційний суд вважав, що положення пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" звільняють позивача у даній категорії справ від сплати судового збору за подання позовної заяви, а не за оскарження судового рішення у суді апеляційної інстанції. Також апеляційним судом не встановлено підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору в зв`язку із його майновим станом.
15 лютого 2021 року в апеляційному суді зареєстрована заява ОСОБА_1 про усунення недоліків, в якій він просив звільнити його від сплати судового збору на підставі статей 3, 8, 19, 22, 24, 55 Конституції України, пункту 13 частини другої статті 3 та пунктів 1, 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір".
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 28 грудня 2020 року визнано неподаною та повернуто особі, яка подала апеляційну скаргу.
Ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги мотивована тим, що ОСОБА_1 не виконав вимоги ухвали від 27 січня 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У лютому ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого
2021 року, а справу повернути на розгляд до суду апеляційної інстанції.
05 березня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду доповнення до касаційної скарги.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 204/8756/20 та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У березні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник вважає, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права при вирішенні питання про повернення апеляційної скарги.
Вказує, що на підставі статей 3, 8, 22, 24, 55 Конституції України, пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" він звільнений від сплати судового збору у розглядуваній справі.
У встановлений строк відзив на касаційну скаргу не подано
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження ухвал суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої-другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ОСОБА_1 звернувся із позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про відшкодування шкоди, завданої, на його думку, незаконними діями та рішеннями суду.
У пункті 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Відповідно до підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", яким керувався суд апеляційної інстанції, за подання до суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачі за позовами зазначеними у пункті 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" звільнені від сплати судового збору тільки при поданні позовної заяви, а на інших стадіях процесу, зокрема за подання апеляційної скарги - не звільнені від сплати судового збору.
Однак, такий висновок є помилковим з огляду на наступне.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду
20 червня 2018 року у справі № 914/1748/17 вказав, що порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях судового процесу, а саме при апеляційному перегляді справи. Ці стадії судового захисту є єдиним судовим процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення справ з метою захисту порушеного права.
Тобто, якщо позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір", відповідно, він звільняється від сплати судового збору також і на наступних стадіях цивільного процесу, зокрема при поданні апеляційної та касаційної скарги на судові рішення у такій справі.
Вказаний підхід при тлумаченні положень пункту 13 частини другої статті 3
Закону України "Про судовий збір" узгоджується зі висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 20 січня 2021 року у справі № 490/2254/20, від 07 квітня 2021 року у справі № 204/8598/20.
Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, завданої, на його думку, незаконними діями та рішеннями суду, на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір", то відповідно він звільнений і від сплати судового збору також за подання у цій справі апеляційних та касаційних скарг.
Отже, повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 з підстав несплати судового збору є помилковим.
Крім того, апеляційна скарга ОСОБА_1 залишалась без руху також із підстав ненадання її копій відповідно до кількості учасників справи.
Проте, дійшовши вказаного висновку, суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що апеляційну скаргу було подано в електронній формі через підсистему "Електронний суд", а отже залишення без руху та повернення апеляційної скарги з підстав не подання її копії було помилковим.
Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 29 липня 2020 року у справі № 629/740/19.
За таких обставин, висновки апеляційного суду про невідповідність апеляційної скарги ОСОБА_1 вимогам статті 356 ЦПК України та наявність підстав, передбачених статями 185, 357 ЦПК України, для повернення апеляційної скарги не можуть бути визнані такими, що відповідають вимогам процесуального закону.
Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).
Частиною четвертою статті 406 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Викладені у касаційній скарзі ОСОБА_1 клопотання про роз`яснення порядку відшкодування моральної шкоди та порушення перед Конституційним Судом України питання щодо відповідності Конституції України положень ЦК України, КАС України не підлягають розгляду як такі, що виходять за межі касаційного перегляду ухвали про повернення апеляційної скарги.
Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду