Постанова
Іменем України
14 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 464/11607/13-ц
провадження № 61-13552св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
особа, що подала апеляційну та касаційну скарги - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 02 квітня 2014 року в складі судді Бойко О. М., ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 08 грудня 2014 року в складі колегії суддів: Монастирецького Д. І., Гірник Т. А., Копняк С. М., та постанову Львівського апеляційного суду від 04 червня 2019 року в складі колегії суддів: Левика Я. А., Струс Л. Б., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним.
В обґрунтування позову вказав, що 25 квітня 2005 року між ним, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та організацією торговельно-виробничих процесів у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Ярмах" (далі -ОТВП у формі ТОВ "Ярмах"), від імені якої виступав ОСОБА_2, було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, розташованого по АДРЕСА_1 . У подальшому йому стало відомо про наявність іншого договору купівлі-продажу цього приміщення від 04 листопада 1999 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .
Посилаючись на те, що в межах кримінального провадження, відкритого за фактом вчинення невстановленими особами підробки та використання завідомо підробленого документа договору купівлі-продажу від 04 листопада 1999 року, були проведені судово-технічні експертизи реквізитів документів та друкарських форм, які встановили підробку вказаного договору, позивач просив визнати цей договір недійсним. Зважаючи, що ці дані стали йому відомі після ознайомлення із висновками експертиз, просив поновити пропущений строк позовної давності.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Справа судами розглядалась неодноразово.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 02 квітня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 08 грудня 2014 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 липня 2015 року, в складі колегії суддів: Ткачука О. С., Кафідової О. В., Фаловської І. М., відхилено касаційну скаргу ОСОБА_1, а рішення Сихівського районного суду м. Львова від 02 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 08 грудня 2014 року залишено без змін.
Вказані судові рішення мотивовані тим, що у зв`язку із набранням законної сили рішенням Апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2007 року, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу майнового комплексу від 25 квітня 2005 року, укладений із ОСОБА_1, останній не вправі оспорювати угоду, укладену 04 листопада 1999 року, оскільки у випадку визнання судом такої угоди недійсною спірне нерухоме майно підлягає поверненню у власність ТзОВ "Ярмарх", а не позивача ОСОБА_1, права та інтереси якого не порушені.
У березні 2018 року особа, яку не було залучено до участі у розгляді справи та яка вважала, що її права порушені рішенням суду першої інстанції, - ОСОБА_3 подала до суду апеляційну скаргу на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 02 квітня 2014 року.
Постановою Львівського апеляційного суду від 04 червня 2019 року залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_3, а рішення Сихівського районного суду м. Львова від 02 квітня 2014 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем оспорено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, укладений 04 листопада 1999 року між директором ОТВП у формі ТзОВ "Ярмарх" ОСОБА_6 та директором ПП "Бізнес" ОСОБА_2, однак відповідачем до участі у справі залучено лише ОСОБА_2, отже, спір розглянуто за неналежного субʼєктного складу, наслідком чого є відмова у задоволенні позову. За таких обставин висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 є правильним.
Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1, за захистом прав якого звернулась інша особа, що не була позивачем у цій справі, звернувши увагу на те, що ОСОБА_3 не позбавлена права звернутися до суду з окремим позовом на захист своїх прав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_3 просить скасувати рішення Сихівського районного суду м. Львова від 02 квітня 2014 року, ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 08 грудня 2014 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 червня 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанцій дійшов безпідставного висновку про те, що права ОСОБА_1 не порушені внаслідок укладення оскаржуваного договору від 04 листопада 1999 року, оскільки правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону правочину, але й інших осіб, що не є його сторонами, проте мають юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав у інших осіб.
Суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу від 08 грудня 2014 року, виходив із того, що права ОСОБА_3 порушені оскаржуваним рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 02 квітня 2014 року, а тому, розглянувши справу по суті та не закривши апеляційне провадження, порушив норми процесуального права, оскільки залишив без змін рішення суду, яким вирішено питання про права та обов`язки ОСОБА_3 . Крім того, апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотань ОСОБА_3 про допит свідка, долученні нових доказів та призначенні у справі комплексної експертизи.
Висновки апеляційного суду про неналежний суб`єктний склад осіб у цій справі заявник вважає безпідставними, оскільки оскаржуваний договір насправді не був укладений, а тому у позивача ОСОБА_1 під час подання позову та розгляду справи були відсутні підстави для залучення ОТВП у формі ТзОВ "Ярмарх" до участі у справі в якості відповідача.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 22 липня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
У листопаді 2019 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваних судових рішень. Крім того, ОСОБА_2 вказав, що скасування судових рішень від 02 квітня 2014 року та від 08 грудня 2014 року, які були предметом перегляду суду касаційної інстанції за касаційною скаргою ОСОБА_1, порушить принцип юридичної визначеності та права ОСОБА_2 на справедливий судовий розгляд, гарантовані пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2021 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
04 листопада 1999 року між ОСОБА_6 як продавцем та ОСОБА_2 як покупцем укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, відповідно до якого продавець продала покупцю приміщення майнового комплексу (магазин) загальною площею 1 280 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
25 квітня 2005 року між ОТВП у формі ТОВ "Ярмарх" як продавцем та ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4 як покупцями укладено договір купівлі-продажу будівлі, за умовами якого продавець продав, а покупці купили в рівних частках, тобто по 1/3 частці кожен, будівлю магазину, позначену в технічному паспорті літерою "А-1", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 14 серпня 2007 року відмовлено у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОТВП у формі ТОВ "Ярмарх", ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу від 04 листопада 1999 року дійсним, визнання права власності на об`єкт нерухомого майна, визнання договору купівлі-продажу від 25 квітня 2005 року недійсним та усунення перешкод у здійсненні права власності.
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2007 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 серпня 2007 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано дійсним укладений 04 листопада 1999 року ОСОБА_2 з ОТВП у формі TOB "Ярмарх" договір купівлі-продажу нежилого приміщення по АДРЕСА_1 і визнано за ОСОБА_2 право власності на це приміщення.
Визнано недійсним укладений 25 квітня 2005 року ОТВП у формі TOB "Ярмарх" з ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_8 договір купівлі-продажу цього ж приміщення та зобов`язано зазначених осіб не чинити ОСОБА_2 перешкоди у його користуванні.
Ухвалою Верховного Суду України від 12 травня 2008 року рішення апеляційного суду залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду України від 22 лютого 2012 року скасовано рішення Апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2007 року в частині визнання дійсним укладеного 04 листопада 1999 року ОСОБА_2 з ОТВП у формі ТОВ "Ярмарх" договору купівлі-продажу нежилого приміщення по АДРЕСА_1, а також ухвалу Верховного суду України від 12 травня 2008 року в частині залишення зазначеної частини рішення апеляційного суду без змін.
Відмовлено у позові ОСОБА_2 про визнання договору дійсним, в решті рішення Апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2007 року залишено без змін.
Відтак, на час розгляду справи судами існувало рішення апеляційного суду від 24 грудня 2007 року, яке набрало законної сили, про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного приміщення від 25 квітня 2005 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам оск