Постанова
Іменем України
19 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 686/25385/19
провадження № 61-12789св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, виконавчий комітет Хмельницької міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2020 року в складі судді Стефанишина С. Л. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 липня 2020 року в складі колегії суддів: Грох Л. М., Гринчука Р. С., Костенка А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, виконавчого комітету Хмельницької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення.
В обґрунтування позову вказав, що він та ОСОБА_2 є батьками дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає із матірʼю.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 17 листопада 2017 року у справі №686/14512/17, яке набрало законної сили, зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 ; визначено ОСОБА_1 порядок участі у вихованні неповнолітнього сина ОСОБА_3 шляхом встановлення графіку спілкування.
Не зважаючи на це, ОСОБА_2 продовжує чинити йому перешкоди у спілкуванні з дитиною та умисно не виконує судове рішення, яке знаходиться на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби та за невиконання якого державний виконавець неодноразово виносив постанови про накладення на боржника стягнень.
04 червня 2019 року за заявою ОСОБА_2 служба у справах дітей Хмельницької міської ради надала висновок, затверджений рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 11 липня 2019 року № 601, про підтвердження місця проживання дитини ОСОБА_3 разом з ОСОБА_2 для його тимчасового виїзду за межі України.
Він вважає вказане рішення органу місцевого самоврядування незаконним, прийнятим без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та таким, що підлягає скасуванню, оскільки виконавчий комітет Хмельницької міської ради порушив встановлений законом порядок прийняття рішення, не отримавши та не врахувавши пояснень батька з цього приводу.
Крім того, ОСОБА_2, з огляду на вказані вище обставини невиконання нею судового рішення від 17 листопада 2017 року, не є особою, на яку поширюється дія частини п`ятої статті 157 СК України та не може самостійно вирішувати питання тимчасового виїзду нашої дитини за межі України.
Всупереч наведеному, оскаржуване рішення виконавчого комітету надає відповідачу можливість покинути територію України із спільною дитиною без згоди батька.
Наведене, на його переконання, свідчить про порушення ОСОБА_2 прав батька на участь у вихованні дитини, зумовлює незаконність рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 11 липня 2019 року № 601 та необхідність його скасування.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з врахуванням факту визначення місця проживання неповнолітньої дитини разом з матір`ю оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування відповідає інтересам дитини та не порушує законних прав батька ОСОБА_1 щодо виховання дитини, тому позов є необґрунтованим, а наведені позивачем аргументи є припущенням та не знайшли підтвердження під час розгляду справи.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 16 липня 2020 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасовано рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2020 року та ухвалено рішення про часткове задоволення позову.
Визнано незаконним рішення Виконавчого комітету Хмельницької міської ради № 601 від 11 липня 2019 року про затвердження висновку служби у справах дітей про підтвердження місця проживання дитини, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір`ю, ОСОБА_2, для її тимчасового виїзду за межі України.
В решті позову відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що до ОСОБА_2 застосовувалися заходи примусового виконання судового рішення щодо участі ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_3, відтак відповідно до частини п`ятої статті 157 СК України ОСОБА_2 не має права самостійно вирішувати питання про тимчасовий виїзд дитини за межі України на підставі висновку органу опіки та піклування про підтвердження місця проживання дитини. За таких обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення суперечить частині п`ятій статті 157 СК України та є незаконним, проте на час розгляду цієї справи апеляційним судом вказане рішення виконкому Хмельницької міської ради втратило чинність внаслідок закінчення строку його дії, а отже, не породжує жодних правових наслідків, а тому відсутні підстави для його скасування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та закрити провадження у справі, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова апеляційного суду не враховує інтереси дитини, зокрема її права на фізичний розвиток. Крім того, з урахуванням суб`єктного складу та характеру правовідносин між сторонами позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради мають розглядатися судом у порядку адміністративного, а не цивільного судочинства, а тому провадження у справі підлягає закриттю.
Колегією суддів не переглядається законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оскільки воно було скасовано апеляційним судом.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 27 серпня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 17 листопада 2017 року зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з ОСОБА_3 та визначено порядок участі ОСОБА_1 у вихованні дитини з встановленням графіку спілкування.
Першим відділом державної виконавчої служби міста Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області відкрито виконавче провадження № 57969640 з виконання виконавчого листа № 686/14512/17-ц від 20 грудня 2018 року, виданого Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області на виконання вказаного судового рішення.
Постановами державного виконавця від 11 травня 2019 року, 08 квітня 2019 року накладено штраф на ОСОБА_2 за невиконання виконавчого листа Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області №686/14512/17-ц щодо зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною та порядку участі у вихованні ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
04 червня 2019 року за заявою ОСОБА_2 служба у справах дітей Хмельницької міської ради надала висновок, затверджений рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 11 липня 2019 року № 601 про підтвердження місця проживання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, по АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_2 для його тимчасового виїзду за межі України.
Не погодившись з цим рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради, ОСОБА_1 у липні 2019 року оскаржив його в порядку адміністративного судочинства до Хмельницького окружного адміністративного суду, однак ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 було відмовлено з тих підстав, що така заява підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У зв`язку з цим, у вересні 2019 року ОСОБА_1 оскаржив рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 11 липня 2019 року № 601 в порядку цивільного судочинства до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Щодо юрисдикції
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до положень статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, із цивільних, трудових, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб`єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Відтак, вирішуючи питання про наявність або відсутність юрисдикції суду, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.
У цій справі спірні правовідносини виникли з приводу реалізації та захисту позивачем його особистих немайнових прав та інтересів, гарантованих Сімейним кодексом України, а тому оскаржуване рішення хоч і прийняте суб`єктом владних повноважень, спрямоване на реалізацію приписів сімейного законодавства та впливає, насамперед, на особисті немайнові права позивача як батька дитини щодо його участі у вихованні дитини.
За таких обставин вказаний спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства, а тому протилежні аргументи касаційної скарги є безпідставними. Крім того, в межах розгляду цієї справи аналогічним доводам відповідача ОСОБА_2 судом апеляційної інстанції була надана належна правова оцінка, висловлена у постанові Хмельницького апеляційного суду від 21 листопада 2019 року, яка набрала законної сили та якою скасовано ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 вересня 2019 року про відмову у відкритті провадження у справі та констатовано, що розгляд цього спору має відбуватись за правилами цивільного судочинства.
Разом із тим, колегія суддів враховує, що Верховний Суд неодноразово висловлювався щодо юрисдикційності вказаних спорів, зокрема у постановах: від 01 липня 2020 року (справа № 522/23095/16-а, провадження № К/9901/23410/18), від 13 червня 2018 року (справа № 500/6325/17, провадження № 11-548апп18) та від 04 липня 2018 року (справа № 496/4271/16-а, провадження № 11-606апп18).
За таких обставин колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо відсутності висновків Верховного Суду з приводу юрисдикційності аналогічних спорів та необхідності, на переконання заявника, передачі касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду.