Постанова
Іменем України
19 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 234/7861/18
провадження № 61-1578св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Краматорського міського округу Стародубцева Людмила Володимирівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 15 січня 2019 року у складі судді Данелюк О. М. та постанову Донецького апеляційного суду від 18 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Корчистої О. І., Кішкіної І. В., Тимченко О. О.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Краматорського міського округу Стародубцева Л. В., про встановлення факту проживання однією сім`єю та зміни черговості одержання права на спадкування.
На обґрунтування позову посилалася на таке. З червня 2008 року до грудня 2017 року вона проживала разом з ОСОБА_4 однією сім`єю. За час спільного проживання вона своїми силами та за власні кошти зробила ремонт у житловому будинку АДРЕСА_1, який належав ОСОБА_4 на праві приватної власності, сплачувала комунальні послуги. З травня 2008 року вона працювала контролером у Приватному акціонерному товаристві "Новокраматорский машинобудівний завод" (далі - ПАТ "НКМЗ") та отримувала достатньо високу заробітну плату. З 2013 року ОСОБА_4 був особою з інвалідністю ІІІ групи, причина інвалідності - енцефалопатія третього ступеня, звуження судин. У серпні 2011 року ОСОБА_4 був госпіталізований до неврологічного відділення Комунальної медичної установи № 2 м. Краматорська, де йому поставлено діагноз - дисциркуляторна енцефалопатія другого ступеня з лікворо-гіпертензіоним синдромом с кризами лікворо-судинною дисциркуляцією, цефалгія, ТІА. У період з квітня до червня та з жовтня до листопада 2012 року ОСОБА_4 знову перебував у стаціонарному неврологічному відділенні поліклініки № 2 м. Краматорська, де йому поставлено діагноз - дисциркуляторна енцефалопатія другого ступеня з пірамідно-рефлекторной недостатністю в кінцівках, лікворо-гіпертензіоним синдромом с кризами лікворо-судинною дисциркуляцією, стійкою цефалгією, ураженою вестибулярною дисфункцією з повторним ТІА в ВБС когнітивними порушеннями при ЦАС, декомпенсація. У зв`язку з цим він потребував опіки. Відповідно до записів у трудової книжки ОСОБА_4 30 грудня 2011 року був звільнений з роботи за інвалідністю з посади водія 1 класу в Комунальному виробничому підприємстві "Краматорська тепломережа". З того часу він не працював та отримував пенсію за інвалідністю. Далі він два рази на рік проходив підтримуюче лікування. У весь цей час позивачка купувала ліки, навідувала його у лікарні, радилася з лікарями, за його відсутність утримувала будинок.
Вони з ОСОБА_4 жили як подружжя, мали спільний бюджет, він добре спілкувався з її дітьми та онуками, її дочку, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та її неповнолітніх дітей, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрував у своєму будинку АДРЕСА_1 . Мати померлого, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, є особою похилого віку та сама потребує догляду. ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_4 . Вона та її дочка ОСОБА_5 займалися похованням, несли витрати на похорон.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку на АДРЕСА_1, який належав йому на праві приватної власності та земельна ділянка, на якій розташований будинок, яка належала йому на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 03 квітня 2000 року.
Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 є: мати - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7 та дочка ОСОБА_3 .
Позивачка є спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_4, оскільки проживала з ним однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2008 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4, тобто не менше п`яти років до відкриття спадщини.
08 січня 2018 року позивачка звернулась до приватного нотаріуса Краматорського міського нотаріального округу Стародубцевої Л. В. із заявою про прийняття спадщини. Нотаріус її заяву прийняла та повідомила, що позивачка є спадкоємцем четвертої черги, а для того, щоб вона змогла отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, їй потрібно змінити черговість спадкування шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою.
Посилаючись на викладені обставини, просила: встановити факт її ( ОСОБА_1 ) постійного проживання однією сім`єю не менш п`яти років з ОСОБА_4 у період з червня 2008 року до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_4 ; змінити черговість спадкування та надати їй право на спадкування разом із спадкоємцями за законом першої черги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 15 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 18 грудня 2019 року, позов задоволено частково.
Встановлено факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, сумісно проживала однією сім`єю, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу з червня 2008 року з ОСОБА_4 до моменту його смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов в частині встановлення факту проживання однією сім`єю, суд першої інстанції виходив з доведеності факту проживання померлого ОСОБА_4 та позивачки ОСОБА_1 однією сім`єю як чоловіка та дружини у період з червня 2008 року до ІНФОРМАЦІЯ_6, тобто до дня його смерті.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині зміни черговості права на спадкування, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що не знайшло своє підтвердження посилання позивачки на опікування тривалий час померлим ОСОБА_4, а також, його матеріальне забезпечення нею та надання допомоги йому через тяжку хворобу та перебування у безпорадному стані.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні вимоги про зміну черговості права на спадкування скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову в цій частині.
Касаційна скарга мотивована тим, що померлий ОСОБА_4 страждав на тяжку хворобу, в результаті якої отримав інвалідність, втратив професійні навички водія, з цієї причини був вимушений залишити працю водія та був обмежений у самообслуговуванні, а тому потребував сторонньої допомоги, яку позивачка йому надавала. Суди не врахували характеру захворювань ОСОБА_4, потребу в опіці, яку надавала йому заявник, висновку щодо застосування відповідних норм права, Викладеного Верховним Судом в аналогічній справі.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рішення судів першої та апеляційної інстанції оскаржується в частині відмови у зміні черговості права на спадкування, тому в іншій частині не є предметом перегляду в касаційному порядку (стаття 400 ЦПК України).
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у січні 2020 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що відповідно до державного акта від 03 квітня 2000 року на право приватної власності на землю, власником земельної ділянки на АДРЕСА_1 був ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 11).
Згідно з реєстраційного посвідчення від 10 червня 1992 року будинок АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 14).
Згідно з домовою книгою на АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 (т. 1, а. с. 15-18).
31 січня 2013 року ОСОБА_4 встановлена ІІІ група інвалідності безстроково (т. 1, а. с. 9).
Згідно з довідками про доходи ОСОБА_1 працювала у ПАТ "НКМЗ" та отримувала дохід (т. 1, а. с. 22-26).
Відповідно до виписки з карти за період з 01 жовтня 2016 року до 01 січня 2018 року з неї проводились розрахункові операції (т. 1, а. с. 27-29).
Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_4, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 1, а. с. 8).
Згідно з копією спадкової справи, наданої приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Стародубцевої Л. В., заяви про вступ до спадщини подали мати померлого ОСОБА_2, дочка померлого ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 150).
Відповідно до акта про проживання від 26 квітня 2018 року, ОСОБА_1 проживала в цивільному шлюбі з ОСОБА_4 з червні 2008 року до дня його смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_4, на АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 10).
Згідно з листом від 27 серпня 2018 року управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області "Щодо перебування на обліку ОСОБА_4" ОСОБА_4 перебував на обліку з 28 грудня 2011 року до 31 грудня 2017 року як одержувач пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком (т. 1, а. с. 77).
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Частинами першою та другою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (частина перша статті 1267 ЦК України).
Тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як одержання права на спадкування наступною чергою (частина друга статті 1258 ЦК України) та зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом.
Одержання права на спадкування наступною чергою стосується другої - п`ятої черг і пов`язується із такими юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.
На зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом в межах певної черги, впливають так юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (стаття 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (стаття 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (частина друга статті 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (стаття 1276 ЦК України); збереження правового зв`язку при усиновленні (частина третя статті 1260 ЦК України). Зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом, стосується першої-п`ятої черги.
Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК України.
За змістом частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність таких юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.
Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі № 521/6358/17 (провадження № 61-11757св19), від 27 травня 2020 року у справі № 755/8930/18 (провадження № 61-14692св18) та від 18 червня 2020 року у справі № 565/1046/16-ц (провадження
№ 61-35423св18)).
Під безпорадним станом необхідно розуміти стан особи, зумовлений віком, тяжкою хворою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Належними доказами, які підтверджують безпорадний стан особи, є відповідні медичні (лікарські) документи, висновки судово-медичних експертів.
Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 80 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суди попередніх інстанцій, встановивши, що ОСОБА_1 не довела факту надання нею матеріальної допомоги спадкодавцю протягом тривалого часу, а надані нею докази не містять відомостей про безпорадний стан спадкодавця та неможливість останнього здійснювати звичайні речі та догляд за собою, та з урахуванням того, що ОСОБА_4 отримував пенсію у зв`язку з інвалідністю, дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову в частині надання ОСОБА_1 права на спадкування після смерті ОСОБА_4, разом з спадкоємцями першої черги.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог статей 89, 263-264, 382 ЦПК України повно та всебічно з`ясували обставини справи, надали належну правову оцінку доводам сторін і наданим ними доказам.
Висновки судів відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.
У зв`язку з наведеним Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.
Доводи касаційної скарги про те, що померлий ОСОБА_4 страждав на тяжку хворобу, внаслідок якої отримав інвалідність, втратив професійні навички водія, з цієї причини був вимушений залишити працю водія та був обмежений у самообслуговуванні, а тому потребував сторонньої допомоги, яку позивачка йому надавала є необґрунтованими, оскільки це не може бути достатньою обставиною для зміни черговості спадкування у розумінні частини другої статті 1259 ЦК України, без установлення сукупності усіх юридичних фактів, обумовлених цією нормою.
Посилання заявника на постанову Верховного Суду від 21 листопада 2018 року № 641/13649/14-ц (провадження № 61-10705св18) в аналогічній справі не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1 не довела факту надання нею матеріальної допомоги спадкодавцю протягом тривалого часу, а надані нею докази не містять відомостей про безпорадний стан спадкодавця та неможливість останнього здійснювати звичайні речі та догляд за собою.
Висновки щодо доведеності позову в іншій наведеній ОСОБА_1 справі, зважаючи на певне захворювання спадкодавця, не є підставою для застосування такого висновку у цій справі, оскільки це пов`язано з оцінкою конкретних обставин кожної справи, які не є однаковими.
Інші доводи касаційної скарги є необґрунтованими, оскільки фактично зводяться до незгоди зі встановленими фактичними обставинами у справі та стосуються переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до компетенції суду касаційної інстанції.