Постанова
Іменем України
14 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 639/8903/14-ц
провадження № 61-13530св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючої - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник -Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",
заінтересовані особи: ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Івера",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк" на постанову Харківського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Круглової С. С., Маміної О. В., Тичкової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
На обґрунтування вимог заяви ПАТ "УкрСиббанк" зазначало, що рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 листопада 2014 року звернуто стягнення на предмет іпотеки: нежитлові приміщення 1-го поверху №1-7 в житловому будинку літ. "А-2", загальною площею 131,7 кв. м, що розташовані в
АДРЕСА_1, що належать на праві власності ОСОБА_1 .
Під час примусового виконання зазначеного судового рішення (виконавче провадження № 51299329) встановлено, що власником предмета іпотеки на підставі акту приймання-передачі майна до статутного фонду від 18 січня
2016 року є Товариство з обмеженою відповідальністю "Івера" (далі- ТОВ "Івера").
Посилаючись на наведене, заявник просив замінити сторону виконавчого провадження №51299329 з примусового виконання виконавчого листа №639/8903/14-ц, виданого Жовтневим районним судом міста Харкова 12 січня 2015 року, про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення 1-го поверху №1-7 в житловому будинку літ. "А-2", загальною площею 131,7 кв. м, що розташовані в АДРЕСА_1, з боржника
ОСОБА_1 на боржника - ТОВ "Івера".
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 червня 2016 року заяву ПАТ "УкрСиббанк" про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, задоволено.
Замінено боржника у виконавчому провадженні № 51299329 з примусового виконання виконавчого листа № 639/8903/14-ц, виданого Жовтневим районним судом м. Харкова 12 січня 2015 року, про звернення стягнення на предмет
іпотеки - нежитлові приміщення першого поверху № 1-7 у житловому будинку
літ. "А-2", загальною площею 131,7 кв. м, що розташовані в
АДРЕСА_1, боржником за яким є ОСОБА_1, на
боржника -ТОВ "Івера".
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ТОВ "Івера" є правонаступником ОСОБА_1 за договором іпотеки від 03 серпня 2007 року, а тому відповідно до статті 23 Закону України "Про іпотеку" набуло статус іпотекодавця і має всі його права та обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки, що є підставою для заміни боржника у виконавчому провадженні з виконання судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року апеляційну скаргу директора ТОВ "Івера" - Пантєлєєва Д. І. задоволено. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 червня 2016 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ПАТ "УкрСиббанк" про заміну сторони виконавчого провадження.
Постанова апеляційного суду мотивована посиланням на те, що судом першої інстанції не було ураховано, що боржник ОСОБА_1 має невиконані зобов`язання перед банком на підставі рішення Жовтневого районного суду
м. Харкова від 27 листопада 2014 року, а тому він (боржник) не вибув з виконавчого провадження та не може бути замінений на ТОВ "Івера".
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У вересні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
Акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - АТ "УкрСиббанк"), у якій заявник просив скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 06 серпня
2020 року та залишити в силі ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 червня 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не урахував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від
09 липня 2019 року у справі № 916/1645/18, зокрема що зміна власника обтяженого іпотекою майна не свідчить про необхідність повторного доведення кредитором у судовому порядку наявності у нього відповідного права на це іпотечне майно. Ураховуючи наявність рішення суду про звернення стягнення на іпотечне майно, після ухвалення якого відбулася заміна іпотекодавця, що є підставою для заміни боржника у виконавчому провадженні, а не для звернення заявника з позовом до нового власника про звернення стягнення на той же самий предмет іпотеки.
Апеляційний суд дійшов правильного висновку про перехід до ТОВ "Івера" прав та обов`язків іпотекодавця, однак безпідставно зазначив про збереження у ОСОБА_1 обов`язків за договором іпотеки, права та обов`язки за яким вже перейшли до ТОВ "Івера". ОСОБА_1 уже не є власником майна, на яке судовим рішенням звернуто стягнення, тоді як судове рішення визначає обов`язок для іпотекодавця щодо примусового виконання судового рішення, шляхом продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів.
В порядку статті 406 Цивільного процесуального кодексу України "(далі - ЦПК України) АТ "УкрСиббанк" вказував на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні питання про поновлення ТОВ "Івера" строку на апеляційне оскарження ухвали суду про заміну сторони виконавчого провадження, з огляду на те, що з часу її постановлення пройшло три роки та дев`ять місяців, та майже через три роки з моменту її виконання (прийняття державним виконавцем постанови про заміну боржника у виконавчому провадженні № 51299329). Зокрема зазначав, що суд не застосував присічний строк, визначений частиною другою статті 358 ЦПК України для подання апеляційної скарги та помилково вважав, що ТОВ "Івера" стало відомо про постановлення ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 червня
2016 року лише 11 березня 2020 року, залишивши поза увагою те, що 16 грудня 2019 року представник ТОВ "Івера" ознайомився з матеріалами виконавчого провадження № 60091071 у яких містилася копія оскаржуваної ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 червня 2016 року про заміну сторони виконавчого провадження.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
Справа надійшла до Верховного Суду 26 жовтня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-7 в житловому будинку літ. "А-2", загальною площею 131,7 кв. м, що розташовані в АДРЕСА_1 є предметом договору іпотеки, укладеного між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2, посвідченого 03 серпня 2007 року приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Погрібною Т. П., реєстровий № 2990.
Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 листопада 2014 року позовні вимоги ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-7 в житловому будинку літ. "А-2", загальною площею 131,7 кв. м, що розташовані в
АДРЕСА_1, які належать на праві власності ОСОБА_1, у межах суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11158476000 від 23 травня 2007 року, що становить
398 618,98 дол. США, шляхом реалізації його з прилюдних торгів за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження.
01 червня 2016 року Жовтневим відділом державної виконавчої служби
м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області відкрито виконавче провадження №51299329 щодо примусового виконання виконавчого листа Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 січня 2015 року №639/8903/14-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки, боржником за яким є ОСОБА_1 .
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Інформаційна довідка №54871759 від 11 березня 2016 року), власником нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-7 в житловому будинку
літ. "А-2", загальною площею 131,7 кв. м, що розташовані в
АДРЕСА_1, є ТОВ "Івера". Право власності набуто на підставі акту приймання-передачі та оцінки майна до статутного капіталу від 18 січня
2016 року та зареєстровано 27 січня 2016 року.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження №27189714 від 23 вересня 2014 року, зареєстровано обтяження у вигляді арешту нерухомого майна (номер запису 7097472) щодо нежитлових приміщень, власником яких був ОСОБА_1 .
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга АТ "УкрСиббанк" підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із статтею 129-1Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до частин першої, другої статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
За змістом цієї норми на особу, до якої перейшло право власності на майно, обтяжене іпотекою, навіть у випадках, коли до її відома не було доведено інформації про обтяження майна іпотекою, переходять всі права та обов`язки іпотекодавця.
Отже, у разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця, законодавством встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя шляхом перенесення всіх прав та обов`язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності на майно.
Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-2026цс16, а тому іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.
Відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва на стадії виконання рішення суду, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Таким чином, при вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні необхідно встановити факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу до особи матеріальних прав і обов`язків вибулої сторони.
Статтею 55 ЦПК України передбачено, що в разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.
Згідно з частиною першою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни боржника внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
Судами попередніх інстанцій установлено, що після ухвалення рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 листопада 2014 року, яким звернено стягнення на предмет іпотеки, спірні нежитлові приміщення, які належали боржнику ОСОБА_1, були відчужені на користь ТОВ "Івера" на підставі акту приймання-передачі та оцінки майна до статутного капіталу від
18 січня 2016 року (право власності зареєстровано 27 січня 2016 року).
Отже, відповідно до статті 23 Закону України "Про іпотеку" до ТОВ "Івера" перейшли всі права та обов`язки іпотекодавця за іпотечним договором, в тому обсязі і на тих умовах, на яких вони належали попередньому іпотекодавцю ОСОБА_1, у тому числі права та обов`язки боржника у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду від 27 листопада 2014 року.
Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 201/16014/13-ц (провадження № 61-9098сво20).
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 14 липня 2020 року
№ 8-р/2020 положення частини першої статті 23 Закону України "Про іпотеку" не порушують розумного балансу між правами та інтересами іпотекодержателя (кредитора) і іпотекодавця (набувача іпотечного майна). До того ж факт обізнаності набувача іпотечного майна щодо перебування нерухомого майна в іпотеці не має істотного значення, адже відчуження предмета іпотеки іпотекодавцем за згодою або без згоди іпотекодержателя жодним чином не припиняє іпотеки. Водночас набувач іпотечного майна, до відома якого не доведено інформацію про те, що нерухоме майно є предметом іпотеки, володіє достатніми засобами юридичного захисту, передбаченими чинним законодавством України, у разі порушення його конституційного права власності, а також вимог закону при вчиненні правочину.
Зміна власника обтяженого іпотекою майна після ухвалення судом рішення про звернення стягнення на це майно, не свідчить про необхідність повторного доведення кредитором у судовому порядку наявності в нього відповідного права і не може бути підставою для звернення з новим позовом до нового власника
Ураховуючи, що існує рішення суду, яким звернено стягнення на іпотечне майно, після переходу права власності на обтяжене іпотекою майно, після якого відбулась заміна іпотекодавця, зазначене може бути підставою для заміни боржника у виконавчому провадженні, а не для звернення з новим позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки до нового власника.
Подібний за змістом правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного господарського суду від 09 липня 2019 року у справі № 916/1645/18.
Ураховуючи, що на виконанні у Жовтневому відділі державної виконавчої служби
м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській областіперебуває виконавче провадження № 51299329 з приводу примусового виконання рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 листопада
2014 року про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-7 в житловому будинку літ. "А-2", загальною площею 131,7 кв. м, що розташовані в АДРЕСА_1, право власності на яке перейшло до ТОВ "Івера", правильним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для заміни сторони у виконавчому провадженні № 51299329 з боржника ОСОБА_1 на ТОВ "Івера".
Апеляційний суд зазначених положень законодавства не урахував та дійшов помилкового висновку про неможливість заміни боржника у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, з попереднього іпотекодавця ОСОБА_1 на нового іпотекодавця ТОВ "Івера", посилаючись на наявність у ОСОБА_1 зобов`язань перед банком, встановлених рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 листопада 2014 року.
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції помилково скасував судове рішення суду першої інстанції, яке ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.