Постанова
Іменем України
14 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 359/7538/18
провадження № 61-18556св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державне підприємство обслуговування повітряного руху України,
третя особа - Первинна профспілкова організація управління Державного підприємства обслуговування повітряного руху,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2019 року у складі судді Муранової-Лесів І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Кулікової С. В., Желепи О. В., Олійника В. І.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі - ДП "Украерорух") про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов мотивований тим, що з 2014 року позивач працював на різних посадах у службі безпеки ДП "Украерорух", з 2015 року - на посаді начальника служби безпеки ДП "Украерорух".
27 жовтня 2017 року наказом ДП "Украерорух" № 799/о його було звільнено з роботи з 30 жовтня 2017 за скороченням штату (пункт 1 статті 40 КЗпП України).
11 червня 2018 року рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області у цивільній справі № 359/9332/17 (провадження №2/359/842/2018), залишеним без змін постановою Апеляційного суду Київської області від 19 вересня 2018 року, його позов до ДП "Украерорух" про поновлення на роботі було задоволено повністю. Рішення суду підлягало негайному виконанню в частині поновлення на роботі.
12 червня 2018 року наказом ДП "Украерорух" № 504/о його поновлено на посаді начальника служби безпеки ДП "Украерорух", з наказом він ознайомлений 13 червня 2018 року.
13 червня 2018 року наказом ДП "Украерорух" № 328 "Про виключення посади" у зв`язку зі збільшенням обсягу завдань та зміною функцій служби безпеки апарату управління ДП "Украерорух" виключено посаду начальника служби безпеки апарату управління ДП "Украерорух" та в цей же день листом № 1-26.7-2737 позивач попереджений про виключення посади на підставі наказу ДП "Украерорух" від 13 червня 2018 року № 328 "Про виключення посади" та про подальше розірвання трудового договору на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Позивач звертає увагу, що вказаним наказом виключено посаду начальника служби безпеки апарату управління ДП "Украерорух", тоді як він займав раніше та був поновлений на посаді начальника служби безпеки ДП "Украерорух". Посади "начальник служби безпеки апарату управління ДП "Украерорух" не існує та не існувало.
27 лютого 2018 року за № 2.2.2-11-3 на підставі наказу ДП "Украерорух" від 31 січня 2018 року № 43 "Про введення в дію оновленої організаційної структури та штатного розпису керівного складу Украероруху" введено в дію оновлену організаційну структуру в якій знову створено службу безпеки ДП "Украерорух" та введено посаду начальника служби безпеки.
Приймаючи рішення про звільнення позивача через скорочення посади, відповідач не дотримався вимог частини другої статті 40 КЗпП України та частини другої статті 49-2 КЗпП України, відповідно до яких звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Просив:
скасувати наказ ДП "Украерорух" від 13 червня 2018 року № 328 "Про виключення посади" начальника служби безпеки апарату управління Украероруху;
скасувати наказ ДП "Украерорух" від 23 серпня 2018 року № 801/о в частині звільнення ОСОБА_1 з роботи з 23 серпня 2018 року за скороченням штату працівників, пункт 1 статті 40 КЗпП України;
поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника служби безпеки ДП "Украерорух";
стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 27 серпня 2018 року із розрахунку середньоденної заробітної плати 2 927,79 грн по час фактичного поновлення на роботі в сумі 102 472,65 грн, станом на 12 жовтня 2018 року та в сумі 2 927,79 грн за кожний наступний робочий день вимушеного прогулу.
Короткий зміст судових рішень
Справа неодноразово переглядалася судами.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2019 року позов задоволено.
Скасовано наказ ДП "Украерорух" від 13 червня 2018 року № 328 "Про виключення посади" начальника служби безпеки апарату управління Украероруху.
Скасовано наказ ДП "Украерорух" від 23 серпня 2018 року № 801/о в частині звільнення ОСОБА_1 з роботи з 23 серпня 2018 року за скороченням штату працівників, пункт 1 статті 40 КЗпП України та поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника служби безпеки ДП "Украерорух".
Стягнуто з ДП "Украерорух" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 серпня 2018 року до 29 січня 2019 року включно в розмірі 316 201,32 грн утриманням обов`язкових податків та зборів в порядку, визначеному Податковим кодексом України.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення ОСОБА_1 із займаної посади начальника служби безпеки здійснено відповідачем з порушенням вимог частин першої та другої статті 40 КЗпП України та частини третьої статті 49-2 КЗпП України, оскільки, будучи поновленим на раніше займану посаду начальника служби безпеки ДП "Украерорух" в порядку частини сьомої статті 235 КЗпП України на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, відповідач на наступний день постановив наказ про скорочення посади, яка мала бути введена до штатного розпису у зв`язку з видачею наказу про поновлення позивача на роботі. Роботодавець не вжив заходів, визначених пунктом 6 частини першої статті 40 КЗпП України щодо залишення позивача на раніше займаній посаді та не усунув встановлених судовим рішенням порушень вимог трудового законодавства щодо переведення позивача на посаду начальника служби авіаційної безпеки. Крім того, суд першої інстанції послався на відсутність повноважень в. о. заступника директора з адміністративно-господарських питань Гомболевського С. Є. на підписання наказу від 13 червня 2018 року № 328 та начальника департаменту персоналу Украероруху Єрошкіної А. В. - на підписання від імені роботодавця подання до виборного органу первинної профспілкової організації про надання згоди на розірвання трудового договору з позивачем на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Постановою Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Постановою Верховного Суду від 25 березня 2020 року касаційну скаргу ДП "Украерорух" задоволено частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції виходив з того, що судом апеляційної інстанції не встановлені фактичні обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи. Апеляційний суд, не перевіривши належним чином, чи є посада начальника служби безпеки ДП "Украерорух" та начальника служби безпеки апарату управління Украероруху однією й тією ж посадою (з огляду на наказ від 12 червня 2018 року № 327 "Про включення посади" та зміст попередження про виключення посади від 13 червня 2018 року № 1-26.7-2737, яким позивачу повідомлено, що відповідно до вказаного наказу посада начальника служби безпеки Украероруху (код посади 1226.2) буде виключена зі штатного розпису з 14 серпня 2018 року), дійшов передчасного висновку про те, що вказані посади є різними, а тому наявні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 . Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу, залишив поза увагою наявність у матеріалах справи довіреності № 1-20-2564, виданої 31 травня 2018 року ДП "Украерорух" на ім`я в. о. заступника директора з адміністративно-господарських питань Гомболевського С. Є. з переліком певних службових повноважень. Вказана довіреність не була судом належним чином вивчена та досліджена, що зробило передчасним висновок про відсутність у в. о. заступника директора з адміністративно-господарських питань Украероруху Гомболевським С. Є. повноважень щодо внесення змін до штатного розпису. Суд апеляційної інстанції не перевірив, чи були запропоновані позивачеві всі вакантні посади на підприємстві або на інших структурних підрозділах підприємства та чи може позивач, враховуючи його спеціальність, займати такі посади, чи мали у відповідача місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці.
Постановою Київського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року апеляційну скаргу ДП "Украерорух" залишено без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідачем при звільненні позивача з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, допущено порушення порядку звільнення, оскільки позивача було звільнено в зв`язку із виключенням його посади із штатного розпису підприємства, натомість з матеріалів справи вбачається, що із штатного розпису підприємства було виключено посаду начальника служби безпеки апарату управління Украероруху, яку позивач ОСОБА_1 не обіймав, оскільки був поновлений на посаді начальника служби безпеки ДП "Украерорух" згідно наказу від 12 червня 2018 року № 504/о. При цьому жодних доказів переведення позивача на посаду, яку було виключено зі штатного розпису згідно наказу від 13 червня 2018 року № 328, чи доказів того, що зі штатного розпису було виключено саме посаду начальника служби безпеки ДП "Украерорух", на яку був поновлений позивач, відповідачем суду надано не було.
Оскільки відповідачем належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження факту проведення на підприємстві змін в організації виробництва і праці шляхом виключення зі штатного розпису посади, на яку було поновлено позивача, суду не надано, звільнення позивача проведено з порушенням пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, яка обумовлює можливість розірвання трудового договору власником або уповноваженим ним органом лише випадками змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Враховуючи те, що позивачем доведено факт звільнення його без законної підстави, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про поновлення його на попередній роботі із скасуванням відповідних наказів роботодавця та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2020 року ДП "Украерорух" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, а саме, не досліджено належним чином документи, що були надані відповідачем та стосувались змін в організації виробництва і праці (а саме, скорочення працівників), не надано належної оцінки документам, що підтверджували факт того, що посада начальника служби безпеки ДП "Украерорух" та посада начальника служби безпеки апарату управління ДП "Украерорух" є однією і тією ж посадою, не взято до уваги той факт, що позивач не надав доказів того, що він відповідав кваліфікаційним вимогам до посади начальника служби безпеки ДП "Украерорух", рішення щодо його відповідності даній посаді було прийнято судом внаслідок припущень, що є недопустимим при постановленні рішення. Судом не взято до уваги постанови Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 359/8899//17 та постанови Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17. Без волевиявлення на те самого позивача ДП "Украерорух" не міг за власною ініціативи перевести його на іншу посаду.
Позиція інших учасників справи
У лютому 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року без змін, касаційну скаргу залишити без задоволення.
Відзив мотивований тим, що відповідач не довів обставин, на які він посилався. Відповідачем не надано документів про те, що посада начальника служби безпеки ДП "Украерорух" та посада начальника служби безпеки апарату управління ДП "Украерорух" є тотожними. Посади начальника служби безпеки апарату управління Украероруху у ДП "Украерорух" не існувало та не існує, існує посада начальника служби безпеки, на яку позивача було переведено на підстав наказу ДП "Украерорух" від 27 жовтня 2015 року № 535/о. Адміністрацією грубо порушено вимоги пункту 6 статті 40 КЗпП України та статті 43-1 КЗпП України
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 359/7538/18 та витребувано справу з суду першої інстанції.
У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2021 справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 14 січня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 359/8899/17 та у постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).