ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 807/880/17
касаційне провадження № К/9901/31407/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Закарпатській області
на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2017 року (головуючий суддя - Луцович М.М.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Макарик В.Я.; судді: Большакова О.О., Глушко І.В.)
у справі № 807/880/17
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Закарпатській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; позивач; платник) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - ГУ ДФС у Закарпатській області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 червня 2016 року № 0000051703 та від 21 червня 2016 року № 0000041703.
Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 14 серпня 2017 року адміністративний позов задовольнив повністю.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 жовтня 2017 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.
ГУ ДФС у Закарпатській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2017 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, звертає увагу на те, що саме контролюючим органам надано право приймати рішення про скасування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пункту 35 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), а відтак правильним способом захисту порушеного права позивача у розглядуваному випадку є вимога про зобов`язання відповідача до виконання покладених на нього законом та підзаконними актами обов`язків щодо прийняття рішення про скасування штрафних (фінансових) санкцій, визначених в оскаржуваних актах індивідуальної дії.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 08 листопада 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Закарпатській області.
Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
01 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено невиїзну документальну перевірку стану дотримання платником податків ОСОБА_1 законодавства України з питань державної митної справи - своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів під час ввезення 11 грудня 2015 року на митну територію України у транспортному засобі марки "Scoda Octavia", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, вантажу (мобільні телефони "іРhone" та планшети "іРаd" торгової марки "Аррlе"), які не були задекларовані, результати якої оформлено актом від 12 лютого 2016 року № н0002/4/0716/ НОМЕР_2 .
Перевіркою встановлено, що при переміщенні товарів через митний кордон України позивачем не виконано вимоги частини восьмої статті 374 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у частині декларування товарів, сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 10000,00 Євро, та митного оформлення з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 21 червня 2016 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000041703, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з мита на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності, в розмірі 145026,21 грн за основним платежем та 36256,55 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000051703, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 609110,06 грн за основним платежем та 152277,52 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Визнаючи протиправними та скасовуючи названі акти індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій з`ясували, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 березня 2016 року у справі № 308/1895/16-к підтверджено сплату ОСОБА_1 донарахованих ввізного мита та податку на додану вартість у повному обсязі в сумі 754136,27 грн, у зв`язку з чим, застосувавши правила пункту 35 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, суди дійшли висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
На переконання Верховного Суду, наведені висновки судових інстанцій є передчасними з огляду на таке.
Відповідно до пункту 35 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України тимчасово, до 31 грудня 2016 року включно, платникам податків, обсяг доходів та/або операцій яких за попередній (звітний) рік складав менше 20 млн гривень, штрафні (фінансові) санкції, нараховані на суму податкового зобов`язання, яку платник податків сплатив без оскарження податкового повідомлення-рішення в терміни, визначені цим Кодексом, скасовуються протягом 10 днів з дня сплати такого податкового зобов`язання у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Зазначена норма не застосовується у разі повторного протягом року визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання з одного й того самого податку або збору. При цьому у разі скасування штрафної санкції відповідне сплачене податкове зобов`язання не підлягає подальшому оскарженню.
Порядок скасування штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих на суму податкового зобов`язання, яку платник податків сплатив без оскарження податкового повідомлення-рішення, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 10 лютого 2016 року № 40 (далі - Порядок).
Згідно з пунктом 1 розділу І Порядку він розроблений відповідно до пункту 35 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України та визначає послідовність дій платників податків і контролюючих органів при скасуванні штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих на суму визначеного контролюючим органом податкового зобов`язання, яку платник податків сплатив у терміни, визначені Кодексом, без оскарження податкового повідомлення-рішення.
За правилами пункту 1 розділу II Порядку платник податків, який має намір скористатися правом, визначеним пунктом 35 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, відповідає вимогам цього пункту та прийняв рішення про неоскарження суми податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом, сплачує суму такого податкового зобов`язання протягом терміну, встановленого абзацом першим пункту 57.3 статті 57 розділу II Кодексу.
Платник податків, який має намір скористатися правом, наданим пунктом 35 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, може письмово повідомити про це контролюючий орган, який склав відповідне податкове повідомлення-рішення, та надати разом з таким повідомленням копії платіжних документів, згідно з якими здійснено сплату податкового зобов`язання.
Відповідно до пункту 3 розділу II Порядку рішення керівника (заступника керівника) контролюючого органу про скасування штрафних (фінансових) санкцій приймається на підставі письмового подання структурного підрозділу, що готував відповідне податкове повідомлення-рішення, яке погоджується із структурними підрозділами, відповідальними за правову роботу, ведення обліку платежів. У поданні робиться висновок про відповідність (невідповідність) скасування штрафних (фінансових) санкцій положенням пункту 35 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.
Рішення про скасування штрафних (фінансових) санкцій приймається протягом 10 календарних днів з дня сплати такого податкового зобов`язання.
Пунктом 6 розділу II Порядку передбачено, що структурний підрозділ, що готував відповідне податкове повідомлення-рішення, повідомляє у порядку, визначеному статтею 42 розділу II Кодексу, платника податків про скасування штрафних (фінансових) санкцій згідно з пунктом 35 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України не пізніше п`яти робочих днів з дня, що настає за днем скасування.
Системний аналіз пункту 35 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, а також норм Порядку дає підстави для висновку про те, що контролюючі органи мають виключну компетенцію в питаннях скасування штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих на суму податкового зобов`язання, яку платник податків сплатив без оскарження податкового повідомлення-рішення.
Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема, в постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 807/495/17.
Вимоги частин четвертої та п`ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
В порушення наведених процесуальних положень суди попередніх інстанцій не перевірили обставини щодо дотримання платником алгоритму, встановленого Порядком, зокрема, щодо сплати сум податкових зобов`язань протягом терміну, встановленого абзацом першим пункту 57.3 статті 57 ПК України, скерування на адресу ГУ ДФС у Закарпатській області відповідного повідомлення про ініціювання процедури, встановленої пунктом 35 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, з копіями платіжних документів, а також прийняття керівником (заступника керівника) контролюючого органу відповідного рішення за наслідками розгляду отриманого повідомлення.
Не враховано судовими інстанціями й вимоги пункту 7 розділу II Порядку, за правилами якого скасування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пункту 35 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України не вважається підставою для відкликання податкового повідомлення-рішення у порядку, визначеному статтею 60 розділу II Кодексу.
У разі скасування штрафних (фінансових) санкцій на підставі пункту 35 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України відповідне сплачене податкове зобов`язання не підлягає подальшому оскарженню.
В той же час, згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошовим зобов`язанням платника податків є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 ПК України).
У справі, яка розглядається, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 березня 2016 року у справі № 308/1895/16-к ОСОБА_1 на підставі частини четвертої статті 212 Кримінального кодексу України (далі - КК України) звільнено від кримінальної відповідальності за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 212 КК України, а кримінальне провадження № 32015070000000056 - закрито на підставі пункту 1 частини другої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України. Цією ухвалою встановлено, що позивач сплатив донараховані суми грошових зобов`язань із ввізного мита та податку на додану вартість у повному обсязі в сумі 754136,27 грн.
Проте, слід зазначити, що факт сплати ввізного мита та податку на додану вартість у порядку частини четвертої статті 212 КК України, без дотримання процедури скасування штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих на суму визначеного контролюючим органом податкового зобов`язання, врегульованої Порядком, не є достатньою підставою для звільнення платника від обов`язку сплати штрафних (фінансових) санкцій, збільшених згідно з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -