ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2021 року
м. Київ
справа №820/3090/16
касаційне провадження №К/9901/31649/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Перцова Т.С.; судді - Жигилій С.П., Дюкарєва С.В.)
у справі № 820/3090/16
за позовом Дочірнього підприємства "Спеціалізоване Управління № 619" Публічного акціонерного товариства "Південспецбуд"
до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У червні 2016 року Дочірнє підприємство "Спеціалізоване Управління № 619" Публічного акціонерного товариства "Південспецбуд" (далі - ДП "СУ № 619" ПАТ "Південспецбуд"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Центральна ОДПІ м. Харкова; відповідач; контролюючий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 24 травня 2016 року № 0000551401 та від 24 травня 2016 року № 0000561401.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 30 січня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовив, дійшовши висновку про удаваний характер оспорюваної господарської операції.
Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 19 квітня 2017 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про задоволення позову.
Центральна ОДПІ м. Харкова звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому звертає увагу на фіктивний характер господарської операції з придбання платником послуг з виробництва залізобетонних виробів та комплексного обслуговування металоформ у Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптграндторг".
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22 травня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Центральної ОДПІ м. Харкова.
Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
01 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено позапланову документальну виїзну перевірку ДП "СУ № 619" ПАТ "Південспецбуд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України в частині господарських взаємовідносин із Товариством з обмежено відповідальністю "Оптграндторг" за серпень 2015 року та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), отриманих від вищевказаного контрагента-постачальника, відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності, за результатами якої складено акт від 04 травня 2016 року № 1428/20-30-14-01/24278272.
За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні послуг з виробництва залізобетонних виробів та комплексного обслуговування металоформ у Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптграндторг" за договором від 02 липня 2015 року № 02/07У з огляду на удаваний характер здійсненої поставки, що мотивовано неперебуванням контрагента за податковою адресою та наявністю недоліків у представленій на перевірку первинній документації.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом 24 травня 2016 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000551401, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 195000,00 грн за основним платежем; № 0000561401, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 216667,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.
Так, підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.
Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваної господарської операції, суд апеляційної інстанції встановив, що вона є реальною та підтверджується долученими ДП "СУ № 619" ПАТ "Південспецбуд" до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарської операції та її учасників, підтверджують фактичність здійснення такої операції, а саме: акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) з описом наданих послуг; податкової накладної; креслень-специфікацій на вироби; рахунку-фактури; платіжних доручень.
Крім того, на підтвердження реальності розглядуваної поставки послуг з виготовлення залізобетонних виробів і комплексного обслуговування металоформ та їх виконання саме Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптграндторг" позивачем подано копії: листа контрагента на ім`я платника від 06 квітня 2017 року № 6/04 про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптграндторг" дійсно надавало спірні послуги; доповідної записки інженера Тюріної В.І. від 30 червня 2015 року на ім`я директора позивача про необхідність залучення додаткової робочої сили для виконання замовлення у встановлений строк; наказу директора ДП "СУ № 619" ПАТ "Південспецбуд" від 01 липня 2015 року № 11 "Про необхідність залучення додаткової робочої сили на підприємство" для виконання замовлення з виробництва продукції; листа Публічного акціонерного товариства "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління "Тунельбуд" від 01 липня 2015 року № 135 на ім`я платника про надання згоди на залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптграндторг" для виробництва виробів згідно з пунктом 7.2 договору купівлі-продажу від 01 жовтня 2013 року № 8; копії актів прийому виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за серпень, вересень, жовтень 2015 року, в яких відображено використання при будівництві збірних залізобетонних елементів, окремих конструктивних елементів будівель і споруд з перевагою гарячекатаних профілей, збірних залізобетонних плит; документів про якість сталевих будівельних конструкцій, виготовлених у серпні 2015 року; паспортів бетонних виробів з датою виготовлення партії в серпні 2015 року; картки рахунку 631 по контрагенту - Товариству з обмеженою відповідальністю "Оптграндторг".
Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його контрагента, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваної юридичної особи, судових рішень, вироків тощо, не наведено об`єктивних доводів щодо здійснення ДП "СУ № 619" ПАТ "Південспецбуд" розглядуваної операції за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
Таким чином, висновок Харківського апеляційного адміністративного суду про необ`єктивність твердження контролюючого органу щодо неправомірності відображення позивачем даних податкового обліку за здійсненою з Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптграндторг" господарською операцією ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Центральної ОДПІ м. Харкова без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -