ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 821/1739/16
касаційне провадження № К/9901/37552/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Херсонський комбінат хлібопродуктів"
на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року (головуючий суддя - Хом`якова В.В.)
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Стас Л.В.; судді - Турецька І.О., Косцова І.П.)
у справі № 821/1739/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Херсонський комбінат хлібопродуктів"
до Головного управління ДФС у Херсонській області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісервіс",
про скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство "Херсонський комбінат хлібопродуктів" (далі - ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - ГУ ДФС у Херсонській області; відповідач; контролюючий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 27 липня 2016 року № 0001201422.
Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 02 березня 2017 року відмовив у задоволенні позову.
Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 01 червня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на товарному характері оспорюваних господарських операцій.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 06 вересня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів".
09 жовтня 2017 року від відповідача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
14 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що відповідачем проведено виїзну позапланову документальну перевірку ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" із питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісервіс" за 2015 рік, за результатами якої складено акт від 24 червня 2016 року № 68/21-22-14-04/00952367.
Перевіркою встановлено порушення платником вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 15-2 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у загальному розмірі 578191,00 грн на підставі податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісервіс" за наслідками постачання в період з листопада по грудень 2015 року пшениці другого класу, з огляду на фіктивний характер проведених поставок.
Обґрунтовуючи свою позицію, ГУ ДФС у Херсонській області наголошувало на відсутності активу, облікованого платником, у силу неможливості здійснення реалізації цієї продукції по ланцюгу постання.
Зокрема, зазначало, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісервіс" не було виробником розглядуваної продукції, а придбало її у Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Південне", в якого відсутні необхідні умови для вирощування, збирання та зберігання пшениці, чисельність працівників становить одну особу, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Керівник Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Південне" - ОСОБА_1, який в охоплений перевіркою період одночасно очолював і Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісервіс", пояснив, що ним з метою мінімізації доходів та отримання готівкових коштів у великих сумах у 2015 році придбано та зареєстровано Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Південне", яке фактично будь-яку господарську діяльність не здійснювало.
Крім того, відповідачем подано акт від 16 грудня 2015 року № 263/21-03-22-05 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Південне" з питань правомірності обчислення та повноти сплати податків за наслідками господарських взаємовідносин з іншими платниками податків, у тому числі Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісервіс", за період з 01 січня 2015 року по 19 жовтня 2015 року, де зазначено, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Південне" не було зареєстроване в 2015 році як платник єдиного податку четвертої групи (сільськогосподарський товаровиробник), а було платником податку на прибуток та податку на додану вартість на загальних підставах; в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісервіс" не зареєстровано, суми податку на додану вартість за наслідками постачання сільськогосподарської продукції Товариству з обмеженою відповідальністю "Полісервіс" не включено до складу податкових зобов`язань та не відображено в додатках до податкових декларацій з податку на додану вартість за охоплений перевіркою період; за звітні періоди січень - жовтень 2015 року Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Південне" у загальних податкових деклараціях задекларовано податкові зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 0,00 грн.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 липня 2016 року № 0001201422, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 578191,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Згідно з пунктом 15-2 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України тимчасово до 31 грудня 2017 року включно від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 00 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами-виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств-виробників.
Отже, право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в разі отримання товарів за наслідками першого постачання зернових/технічних культур сільськогосподарськими підприємствами-виробниками або від підприємств, які безпосередньо придбали такі зернові/технічні культури у сільськогосподарських підприємств-виробників.
При цьому слід зазначити, що за правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
В свою чергу, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, контролюючий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність (спростовувати реальність) господарських операцій як підстави для прийняття відповідного акта індивідуальної дії.
У розглядуваному випадку судові інстанції за наслідками дослідження представлених відповідачем документів встановив, що позивач не міг придбати в листопаді та грудні 2015 року пшеницю другого класу в Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісервіс" у зв`язку з відсутністю факту придбання товару по ланцюгу постачання (нереальністю господарських операцій), що, відповідно, виключає правомірність відображення таких операцій у податковому обліку ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів".
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги позивача без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -