ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 360/1091/19
адміністративне провадження № К/9901/31517/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року (колегія суддів: головуюча суддя - Міронова Г.М., судді - Арабей Т.Г., Гайдар А.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання" до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу,
установив:
У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання" (далі - ТОВ "Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання", Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі - ГУ ДФС у Луганській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ від 28 лютого 2019 року № 185 "Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання".
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 1 липня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року скасовано рішення Луганського окружного адміністративного суду від 1 липня 2019 року, прийнято у справі нове рішення, яким позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи, що воно прийняте внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду й залишити в силі рішення першої інстанції як законне й обґрунтоване. Заявник касаційної скарги вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що положення Податкового кодексу України (далі - ПК України) в редакції, яка діяла до 31 грудня 2016 року, не передбачали строку для подання звіту про контрольовані операції, у разі виявлення факту його неподання, а також відповідальності за неподання звіту, оскільки такі твердження спростовуються пунктом 39.4 статті 39 ПК України. Також звертає увагу на те, що необхідність проведення перевірки Товариства за 2016-2017 роки зумовлена тим, що станом на 1 січня 2016 року існувала непогашена заборгованість за договором Товариства з нерезидентом, отже, розрахунки з вказаної заборгованості могли бути здійснені у 2016-2017 роках.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржуване рішення апеляційного суду без змін як законне й обґрунтоване, а скаргу контролюючого органу - без змін. Наголошує, що у запиті на отримання інформації відповідачем безпідставно наведено перелік контрагентів, за наслідками діяльності з якими позивачу запропоновано надати пояснення та її документальне підтвердження, оскільки такі не підпадали під ознаки контрольованих операцій, а в спірному наказі - незаконно розширено період проведення перевірки.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Суди встановили, що ТОВ "Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання" зареєстроване юридичною особою, видами діяльності якого є: виробництво інших машин загального призначення; виробництво інших машин і устаткування спеціального призначення; виробництво інших металевих баків, резервуарів і контейнерів (основний); кування, пресування, штампування, профілювання; порошкова металургія.
Протягом 2015 року позивач здійснював операції з експорту обладнання на користь нерезидента AZMECO INTERNATIONAL FINANCE LTD (Кайманові острови) за контрактом від 21 жовтня 2014 року № 11 на загальну вартість 1060350,00 доларів США або 24890778,00 грн, що підтверджується відповідними митними деклараціями.
Крім того, протягом 2015 року позивач здійснював операції з імпорту послуг та розрахунків за них з нерезидентом EFFECTIVE SOLUTIONS SNCORPORATED (Республіка Панама) всього на суму 264940 доларів США або 6706856,00 грн.
За 2015 рік Товариство мало чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у розмірі 116493000,00 грн, що підтверджується Звітом про фінансові результати (Звітом про сукупний дохід) за 2015 рік.
28 січня 2019 року ГУ ДФС у Луганській області надіслало позивачу письмовий запит, в якому відповідно до частини сьомої пункту 73.3 статті 73 ПК України просило надати інформацію та її документальне підтвердження щодо причин неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік, зокрема інформацію та документи, які підтверджують або спростовують критерії віднесення господарських операцій з AZMECO INTERNATIONAL FINANCE LTD (Кайманові острови) та EFFECTIVE SOLUTIONS SNCORPORATED (Республіка Панама) до контрольованих операцій відповідно до підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України.
У відповідь на письмовий запит контролюючого органу позивач листом від 20 лютого 2019 року повідомив, що оскільки запит ґрунтується на нормативно-правових актах, які на момент його направлення втратили чинність, такий не відповідає вимогам, визначеним пунктом 73.3 статті 73 ПК України, й Товариство звільняється від відповідальності щодо надання на нього відповіді.
28 лютого 2019 року Головним управлінням ДФС у Луганській області видано наказ №185, яким на підставі підпункту 78.1.15 пункту 78.1 статті 78 ПК України вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання" з питань дотримання вимог підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України щодо подання (своєчасності подання) звіту про контрольовані операції за 2015, 2016 та 2017 роки.
Не погоджуючись із означеним наказом позивач оскаржив його до суду.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Згідно з пунктом 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин у разі, коли за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).
Відповідно до підпункту 78.1.15 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності таких підстав, як: неподання платником податків або подання з порушенням вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або у разі встановлення порушень під час моніторингу такого звіту або документації відповідно до вимог пунктів 39.4 і 39.5 статті 39 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України (у редакції, чинній станом на 2015 рік) платники податків (крім Національного банку України), які протягом звітного періоду здійснювали контрольовані операції, зобов`язані подавати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, інформацію про здійснені контрольовані операції одночасно з поданням декларації з податку на прибуток підприємств (додаток до декларації). Платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов`язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
За приписами підпункту 39.5.1 пункту 39.5 статті 39 ПК України (у редакції, чинній станом на 2015 рік) податковий контроль за встановленням відповідності умов контрольованих операцій принципу "витягнутої руки" здійснюється шляхом моніторингу та аналізу звітів про контрольовані операції та документації з трансфертного ціноутворення, будь-яких інших інформаційних джерел та шляхом отримання інформаційних матеріалів і висновків, у тому числі в ході опитувань уповноважених осіб та/або працівників платника податків, а також проведення перевірок платників податків з питань повноти нарахування і сплати податків під час здійснення контрольованих операцій.
Відповідно до підпункту 39.5.1 пункту 39.5 статті 39 ПК України (в редакції, чинній на час направлення запиту позивачеві) податковий контроль за встановленням відповідності умов контрольованих операцій принципу "витягнутої руки" здійснюється шляхом моніторингу контрольованих операцій, опитування з питань трансфертного ціноутворення та проведення перевірок з питань дотримання платником податків принципу "витягнутої руки".
Як встановили суди, підставою до направлення позивачеві запиту про надання інформації слугували наступні обставини: за результатами аналізу операцій ТОВ "Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання" у сфері зовнішньоекономічної діяльності за 2015 рік на предмет її відповідності критеріям контрольованих операцій встановлено, що протягом 2015 року позивач здійснював операції з експорту обладнання на користь нерезидента AZMECO INTERNATIONAL FINANCE LTD (Кайманові острови) за контрактом від 21 жовтня 2014 року № 11 на загальну вартість 1060350,00 доларів США або 24890778,00 грн та операції з імпорту послуг і розрахунків за них з нерезидентом EFFECTIVE SOLUTIONS SNCORPORATED (Республіка Панама) всього на суму 264940 доларів США або 6706856,00 грн. Відповідно до Звіту про фінансові результати за 2015 рік річний дохід ТОВ "Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання" склав 129584000,00 грн. Відтак, за даними податкового органу операції ТОВ "Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання" з описаними вище нерезидентами мають ознаки контрольованих операцій, проте станом на 28 січня 2019 року позивачем не подано звіт про контрольовані операції за 2015 рік, як це передбачено підпунктом 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний наказ відповідає вимогам, які ставляться до нього положеннями ПК України, й такий був прийнятий за наявності на те законної підстави, а саме: неподання позивачем звіту про контрольовані операції.
Приймаючи протилежне рішення та задовольняючи позов апеляційний суд зазначив, що ПК України в редакції, яка діяла до 31 грудня 2016 року включно, не передбачав ані строку для подання звіту про контрольовані операції, у разі виявлення факту його неподання, ані відповідальності за неподання звіту у такому випадку, а тому, на переконання суду, прийнятий відповідачем наказ є протиправним.
Колегія суддів не може погодитися із таким висновком апеляційного суду, оскільки фактично він вдався до аналізу наявності чи відсутності підстав до притягнення платника податків до відповідальності за неподання звіту про контрольованої операції на стадії вирішення питання лише про можливість проведення податкової перевірки Товариства. Натомість предметом розгляду в цій справі є наказ про проведення перевірки, й апеляційний суд мав обмежитись перевіркою відповідності запиту про надання інформації та її документального підтвердження вимогам чинного законодавства та наявності правових підстав до призначення й проведення документальної позапланової перевірки Товариства.
Варто додати, що положення підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України в редакції, що діяла станом на дату здійснення позивачем операцій, містили обов`язок платника податків подавати звіт про контрольовані операції, а можливість проведення податкової перевірки у разі неподання платником податків звіту про контрольовані операції передбачалась підпунктом 78.1.15 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.
Окрім того, колегія суддів вважає передчасним висновок суду апеляційної інстанції про те, що запит про надання інформації стосувався причин неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік, тоді як в наказі зазначені й інші часові проміжки, щодо яких запит не надсилався (2016 та 2017 роки). Так, наполягаючи на необхідності проведення перевірки за періоди, охоплені наказом про її проведення (2015-2017 роки), відповідач вказував, що непогашена заборгованість за договором від 3 вересня 2014 року № 0309 з EFFECTIVE SOLUTIONS SNCORPORATED (Республіка Панама) станом на 1 січня 2016 року складала 286560 дол. США, тобто, за даними податкового органу, розрахунки по вказаній заборгованості (у разі їх проведення) були здійснені після 2015 року. Саме ці обставини й мав намір з`ясувати контролюючий орган в ході податкової перевірки Товариства, ініційованої згідно зі спірним в цій справі наказом.
Верховний Суд, враховуючи доводи контролюючого органу з цього приводу, які заявлені в касаційній скарзі, не може залишити це поза увагою.
Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження суду апеляційної інстанції, тому, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), відсутня можливість перевірити правильність його висновків в цілому по суті спору.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням викладеного Суд, керуючись положеннями статей 2 (засади адміністративного судочинства) та 90 (оцінка доказів) КАС України, вважає за необхідне направити дану справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для повного дослідження вище вказаного.
За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України (в редакції, чинній на час відкриття касаційного провадження у справі) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.
Керуючись статтями 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду