ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 824/803/19-а
адміністративне провадження № К/9901/1842/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Суддя-доповідач - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кіцманського виробничого управління житлово-комунального господарства Кіцманської міської ради Чернівецької області на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року (суддя Дембіцький П.Д.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Сушко О.О., судді - Мацький Є.М., Залімський І.Г.) у справі за позовом Кіцманського виробничого управління житлово-комунального господарства Кіцманської міської ради Чернівецької області до Державної фіскальної служби України про визнання бездіяльності протиправною,
у с т а н о в и в :
У липні 2019 року Кіцманське виробниче управління житлово-комунального господарства Кіцманської міської ради Чернівецької області (далі за текстом - Кіцманське ВУЖКГ, Управління) звернулося до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), в якому просило визнати бездіяльність відповідача, яка полягає у несвоєчасному збільшенні суми електронного рахунку податку на додану вартість позивача, протиправною та такою, що призвела до збитків.
Після відкриття провадження у справі, ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року, адміністративний позов залишено без розгляду, у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до суду.
Не погоджуючись з такими судовими рішеннями позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить їх скасувати й направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції. На обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник зазначає, що Податковий кодекс України (далі - ПК України) не містить положень, які б встановлювали спеціальний строк для звернення до суду з позовом про оскарження бездіяльності контролюючого органу, що свідчить про відсутність у законодавстві юридичної визначеності з означеного питання. Втім, оскаржувана у заявленому адміністративному позові бездіяльність контролюючого органу має триваючий характер, вирішення питання щодо коригування від`ємного ліміту суми розрахунку з ПДВ в повному обсязі відповідач ігнорує, незважаючи на численні звернення позивача.
Від ДФС України надійшов відзив на касаційну скаргу, в якій він просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу Управління - без задоволення, з огляду на їх законність й обґрунтованість. Відповідач зазначає, що позивачу було відомо про обставини, які слугували підставою до звернення до суду з цим позовом, ще в 2015 році, адже, як слідує з листування Кіцманського ВУЖКГ з ДФС України, позивач неодноразово висловлював свою позицію стосовно незаконної, на його думку, бездіяльності ДФС України щодо невідображення на електронному рахунку коштів.
Крім того, відповідачем заявлено клопотання про заміну Державної фіскальної служби України, його правонаступником - Державною податковою службою України. У зв`язку із реорганізацією ДФС України, та з огляду на те, що ДПС України є правонаступником ДФС України, колегія суддів встановила наявність підстав для заміни відповідача його правонаступником, виходячи з приписів статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суди встановили, що 20 листопада 2015 року між Головним управлінням державної казначейської служби України у Чернівецькій області, Департаментом фінансів обласної державної адміністрації, Управлінням Державної казначейської служби України у Кіцманському районі, Фінансовим управлінням Кіцманської районної державної адміністрації, Кіцманським ВУЖКГ укладено Договір про організацію взаєморозрахунків №24-375/8.
Відповідно до умов вказаного Договору Фінансове управлінням Кіцманської районної державної адміністрації перераховує на рахунок позивача кошти у сумі 133777,95 грн для погашення заборгованості минулих років із різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, а позивач перераховує до загального фонду кошти для сплати погашення податкового боргу податку на додану вартість, в тому числі рекструктуризованого або розстроченого (відстроченого), у сумі 133777,95 грн.
17 грудня 2015 року Кіцманське ВУЖКГ отримало субвенцію з державного бюджету в сумі 133777,95 грн, що підтверджується платіжним дорученням №573 від тієї ж дати.
Незважаючи на проведений 17 грудня 2015 року Кіцманським ВУЖКГ розрахунок з податку на додану вартість, сума 102257,00 грн не була відображена ДФС України на електронному рахунку Кіцманського ВУЖКГ в установлений чинним законодавством строк (18 грудня 2015 року).
У зв`язку з цим позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання протиправною й такою, що призвела до збитків, бездіяльність ДФС України, яка полягає у несвоєчасному збільшенні суми електронного рахунку податку на додану вартість Управління.
Залишаючи адміністративний позов без розгляду суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що про бездіяльність відповідача позивачу стало відомо 18 грудня 2015 року, й саме з цієї дати почав обчислюватись строк звернення до суду. Проте із даним позовом Кіцманське ВУЖКГ звернулось до суду 11 липня 2019 року, тобто з пропуском установленого КАС України строку звернення до адміністративного суду.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів виходить з наступного.
Обґрунтовуючи причини пропуску строку звернення до суду позивач вказував, що дана позовна заява стосується взаємовідносин позивача як платника податків та ДФС України як контролюючого органу у сфері справляння податків і зборів їх платниками. Таким чином, за логікою позивача, строк для звернення до суду із вказаним позовом встановлюється статтею 102 ПК України, й такий становить 1095 днів.
Проаналізувавши наведені доводи позивача суди дійшли наступних висновків:
Статтею 56 ПК України регламентовано порядок оскарження рішень контролюючих органів.
Відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Строки давності та їх застосування статтею 102 ПК України.
Так, відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Своєю чергою грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункт 14.1 статті 14 ПК України).
З аналізу наведених вище правових норм суди дійшли висновку, що ними врегульовано питання застосування спеціальних строків давності щодо визначення податкових зобов`язань. Такі строки можуть застосовуватись у випадку, коли платник податку оскаржує рішення контролюючого органу про нарахування/визначення грошового зобов`язання.
Поряд із тим предметом позову в даному випадку є бездіяльність контролюючого органу, яка проявилась у тому, що сума в розмірі 102257,00 грн не була відображена ДФС України 18 грудня 2015 року на електронному рахунку Кіцманського ВУЖКГ.
Таким чином, оскільки положеннями ПК України не встановлено спеціального строку звернення до суду з позовом про оскарження бездіяльності контролюючого органу, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що строк у 1095 днів (пункт 102.1 статті 102 ПК України) в даному випадку є незастосовним з огляду на зміст заявлених позивачем позовних вимог.
Відповідно до частин першої-третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частинами третьою-четвертою статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, враховуючи, що позовну заяву Кіцманського ВУЖКГ до ДФС України про визнання бездіяльності останнього протиправною подано з порушенням установленого законом строку звернення до адміністративного суду, й матеріали справи не містять підстав до визнання причин пропуску такого строку суду поважними, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про необхідність залишення даного адміністративного позову без розгляду.
Посилання заявника касаційної скарги на те, що він неодноразово намагався вирішити питання щодо коригування від`ємного ліміту суми розрахунку з ПДВ, про що свідчить наявне у справі листування між Кіцманським ВУЖКГ та органами податкової інспекції, жодним чином не виправдовує чотирирічного зволікання зі зверненням до суду.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень. Порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи, колегією суддів також не встановлено.
Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду