ПОСТАНОВА
Іменем України
23 квітня 2021 року
Київ
справа №521/15516/19
адміністративне провадження №К/9901/9852/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Бєлогуб Марії Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1, на додаткову ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2020 року (судді: Кравченко К.В., Джабурія О.В., Запорожан Д.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби про скасування постанови,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач, Одеська митниця ДФС), в якому просив скасувати постанову Одеської митниці ДФС від 11.09.2019 №1501/50000/19 у справі про порушення митних правил, якою його визнано винним у порушенні митних правил, передбачених статтею 485 Митного кодексу України, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 450029,61 грн, та закрити провадження по справі, у зв`язку з відсутністю в його діях ознак порушення митних правил.
Рішенням Малиновського районного суду від 11 грудня 2019 року позовні вимоги задоволені.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року апеляційне провадження у справі було закрито на підставі п.2 ч.1 ст.305 КАС України.
За результатами апеляційного перегляду справи представник позивача звернувся із заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн, які були сплачені на користь Адвокатського об`єднання "Едвайзерс" за умовами Додаткової угоди №2 до Договору про надання правової допомоги від 02.10.2019 року №02/10/19.
Додатковою ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2020 року у задоволені такої заяви представника позивача, - адвоката Бєлогуб М.В., про стягнення судових витрат було відмовлено.
Постановляючи таку ухвалу суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг. Поряд із цим суд врахував також відсутність погодинного розрахунку вартості наданої правової допомоги, внаслідок чого дійшов висновку про неможливість самостійного визначення розміру таких витрат в сторону їх зменшення.
Не погоджуючись із таким рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив скасувати додаткову ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зауважує, що судом апеляційної інстанції не було враховано відсутність заперечень з боку відповідача щодо співмірності розміру витрат на правову допомогу та самостійно зроблено висновок про їх необґрунтованість, що суперечить підходам Верховного Суду, викладеним у постановах від 21.10.2019 по справі №5023/5587/12, та від 02.10.2019 по справі №815/1479/18. Заявник також наполягав на тому, що процесуальне законодавство не передбачає обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх вартості.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Надаючи правову оцінку висновкам П`ятого апеляційного адміністративного суду щодо відсутності підстав для задоволення заяви позивача про відшкодування судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які