ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2021 року
м. Київ
справа №826/1619/18
адміністративне провадження №К/9901/13328/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року (колегія суддів у складі: суддя-доповідач - Глущенко Я.Б., судді - Кобаль М.І., Мельничук В.П.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Алтосан" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
у с т а н о в и в :
У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "Алтосан" (далі - "НВП "Алтосан") звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, правонаступником якого є ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 жовтня 2017 року №0008211401, №0008221401.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2019 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11 жовтня 2017 року №0008211401 повністю, а №0008221401 - в частині визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 603855,84 грн; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог відповідач 21 березня 2019 року подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2019 року апеляційну скаргу ГУ ДФС у м. Києві залишено без руху та встановлено апелянту десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання документа про сплату судового збору.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання ГУ ДФС у м. Києві про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала, з підстав несплати судового збору.
Після цього, 28 травня 2019 року відповідач вдруге реалізував своє право на апеляційне оскарження. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року апеляційну скаргу ГУ ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2019 року повернуто апелянту на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки вона не містила підпису представника ГУ ДФС у м. Києві, який подав апеляційну скаргу.
5 липня 2019 року відповідачем вчергове подано апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2019 року, разом із доказами оплати судового збору.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС у м. Києві.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, відповідач оскаржив її до суду касаційної інстанції.
Постановою Верховного Суду від 5 лютого 2020 року задоволено частково касаційну скаргу ГУ ДФС у м. Києві, ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2019 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Суд касаційної інстанції визнав помилковою відмову суду апеляційної інстанції у відкритті апеляційного провадження за скаргою учасника справи без попереднього залишення її без руху та надання особі, що її подала, можливості навести причини пропуску строку на апеляційне оскарження.
На виконання вказівок Верховного Суду ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року апеляційну скаргу ГУ ДФС в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2019 року залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, вказавши в ній поважні підстави для поновлення пропущеного строку.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2019 року.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням ГУ ДФС у м. Києві подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу на продовження розгляду до цього ж суду. На обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник зазначає, що апеляційним судом не було надано належної правової оцінки доводам податкового органу щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження та обставин, які унеможливлювали звернення до апеляційного суду в установлений процесуальним законом строк.
Крім того, відповідачем заявлено клопотання про заміну Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, його правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві.
У зв`язку із реорганізацією Головного управління ДФС у м. Києві шляхом приєднання до Головне управління ДПС у м. Києві на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", колегія суддів встановила наявність підстав для заміни відповідача його правонаступником, виходячи з приписів статті 52 КАС України.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило, що не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Касаційний перегляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Можливість забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства (частина третя статті 2 КАС України).
Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
У свою чергу, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за скаргою ГУ ДФС у м. Києві апеляційний суд виходив з того, що в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху відповідачу надано строк для усунення недоліків шляхом подання суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших, поважних причин пропуску цього строку. Водночас, апелянт заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням інших, ніж вказано ним раніше, поважних причин пропущення цього строку не подав. За висновком суду, клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, скероване відповідачем на виконання вимог ухвали про залишення скарги без руху, будь-якої інформації щодо наявності таких причин не містить.
Так, статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Тобто особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Це стосується і заявників, які діють як суб`єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі. Відтак органи влади (у тому числі й податкові), що діють як суб`єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов`язків.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.
Разом з тим, звертаючись вчергове до суду апеляційної інстанції із апеляційної скаргою на рішення суду першої інстанції, податковий орган не вказав підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, які б ґрунтувались на наявності обставин, що відповідають наведеним вище критеріям.
Та обставина, що відповідачем було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги згідно з платіжним дорученням від 23 травня 2019 року №2218, не спростовує факту тривалого зволікання відповідачем щодо виконання вимог процесуального закону та усунення недоліків неодноразово поданих апеляційних скарг.
Зважаючи на викладене, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у даній справі, суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, оскільки апеляційна скарга подана поза межами строку апеляційного оскарження, а наведені податковим органом підстави для поновлення цього строку обґрунтовано визнані судом неповажними.
Порушень норм процесуального права з боку суду апеляційної інстанції, на які звертає увагу заявник касаційної скарги, судом під час касаційного перегляду справи не виявлено.
Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду