ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 813/3637/16
адміністративне провадження № К/9901/31031/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Личаківської об`єднаної держаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року (головуючий суддя - Потабенко В.А.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Довгополов О.М., судді - Гудим Л.Я., Святецький В.В.)
у справі №813/3637/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет-Матс"
до Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркет-Матс" (далі - позивач, платник, Товариство, ТОВ "Маркет-Матс") звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, Личаківська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.
На обґрунтування своїх позовних вимог Товариство зазначило, що надані ним первинні документи у повній мірі підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Коралсіті" у періоді, що перевірявся, та свідчать про правомірність формування Товариством сум податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаним вище контрагентом.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року, позов задоволено повністю:
- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Личаківської ОДПІ № 00001251402 та № 00001251402 від 04.10.2016;
- стягнуто з Личаківської ОДПІ на користь Товариства сплачений судовий збір у розмірі 59349,31 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем первинні документи в повній мірі підтверджують фактичне здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Коралсіті" у періоді, що перевірявся. Зазначили, що доводи контролюючого органу про безтоварність господарських операцій між позивачем та зазначеним контрагентом не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідача є протиправними та підлягають скасуванню.
Не погодившись із вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. На обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на отриману від ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області інформацію щодо відсутності ТОВ "Коралсіті" за податковою адресою. Зазначає, що господарські операції між позивачем та вказаним вище контрагентом не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень, тощо. Вказує про наявність у наданих позивачем первинних документах недоліків, які ставлять під сумність фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та зазначеним вище контрагентом, зокрема, невідповідність дати у наданій платником товарно-транспортній накладній, датам зазначеним у посвідченнях на відрядження працівників позивача. Вказує про наявність кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015000000000630 від 08.12.2015, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 28, частиною другою статті 205, частиною третьою статті 209, частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 212, частиною четвертою статті 190, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, досудовим розслідуванням у якому встановлена реєстрація (перереєстрація) учасниками організованої групи під керівництвом ОСОБА_1 у період 2014-2016 років на підставних осіб ряду підприємств, зокрема, ТОВ "Коралсіті".
29 травня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Товариство зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
01 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у період з 05.09.2016 по 09.09.2016 посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з рядом контрагентів, зокрема, з ТОВ "Коралсіті" за період з 01.04.2014 по 29.07.2016.
За результатами перевірки складено акт за №251/14-02/23275120 від 16.09.2016 (далі - Акт перевірки).
Згідно з висновками Акта перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог:
- пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за квітень 2015 року на 3184533,00 грн, заниження податку на додану вартість на 3084945,00 грн, зокрема, за квітень 2015 року - 1054924,00 грн, за серпень 2015 року - 21964,00 грн, за березень 2016 року - 353397,00 грн, за травень 2016 року - 1624570,00 грн, за червень 2016 року - 30090,00 грн та завищення розміру від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду за липень 2016 року, на 100439,00 грн.
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 04.10.2016 за №00001251402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 3856181,00 грн, з яких за основним платежем на 3084945,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 771236,00 грн та №00001251402, яким Товариству зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість на 100439,00 грн.
Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність фактичного здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Коралсіті" у періоді, що перевірявся.
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього