ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 460/503/19
адміністративне провадження № К/9901/14390/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року (суддя Щербаков В.В) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2020 року (судді: Старунський Д.М., Качмар В.Я., Курилець А.Р.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Центральної комісії Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, Департаменту з виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної комісії Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України (далі - відповідач 1), Департаменту з виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України (далі - відповідач 2), у якому просив:
- визнати протиправним рішення відповідача 2 щодо визначення засудженому ОСОБА_1 для відбування покарання Городищенську виправну колонію (№96);
- визнати протиправним наряд відповідача 2 від 01 березня 2018 року №895 в частині направлення ОСОБА_1 до Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)", яка є виправною колонією максимального рівня безпеки;
- зобов`язати відповідача-1 повторно розглянути питання визначення установи, в якій має відбувати покарання засуджений ОСОБА_1 за вироком Коростишівського районного суду Житомирської області від 13 вересня 2017 року у справі №293/45/17.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2020 року у задоволені позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення суди вказали, що відповідачами правомірно визначено ОСОБА_1 як засудженому до позбавлення волі за вчинення особливо тяжкого злочину, місце відбування покарання - колонію максимального виду режиму.
Відповідач - 2 при видачі спірного наряду від 01 березня 2018 року, діяв у межах своїх повноважень, та з дотриманням процедури його видачі, а позовні вимоги до відповідача - 1 визнано необґрунтованими, оскільки він не приймав жодних рішень щодо позивача.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі позивач вказує на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та позовні вимоги задовольнити .
Позивач зазначає, що відбування його покарання здійснюється з більшими режимними обмеженнями, чим порушено його права передбачені статтями 1, 3, 6, 7 Кримінально-виконавчого кодексу України, та вказує, що він, як особа, що вперше вчинила умисний особливо тяжкий злочин, має відбувати покарання у виправній колонії середнього рівня безпеки, а не у виправній колонії максимального рівня безпеки.
Позиція інших учасників справи.
Від відповідачів відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Рух касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2021 року призначено справу до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що вироком Коростишівського районного суду Житомирської області 13 вересня 2017 року ОСОБА_1, 1990 року народження, уродженця м. Івано-Франківськ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, визнано винуватим у вчиненні злочину передбаченого частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України і призначено покарання: дев`ять років позбавлення волі.
Вироком Черняхівського районного суду Житомирської області від 30 травня 2012 року позивач був засуджений за вчинення злочину передбаченого частиною третьою статті 185 Кримінального кодексу України до покарання у виді трьох років позбавлення волі, що підтверджується довідкою від 07 листопада 2016 року Черняхівського районного відділу внутрішніх справ Житомирської області про наявність судимостей.
Протоколом №6 комісії державної установи "Житомирська установа виконання покарань (№8)" від 07 лютого 2018 року розглянуто матеріали особових справ засуджених і визначено відбувати покарання ОСОБА_1 у виправній колонії максимального рівня безпеки з відбуттям покарання у звичайних жилих приміщеннях, а також вирішено направити запит на наряд.
Крім того, зазначено, що ОСОБА_1 має попередню не погашену і не зняту судимість за вчинення умисного тяжкого злочину передбаченого частиною третьою статті 185 Кримінального кодексу України.
Протоколом засідання Міжрегіональної комісії з питань визначення особам, засудженим до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, виду колонії, порядок направлення для відбування покарання осіб засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту й обмеження волі та їх переведення (далі-Міжрегіональна комісія) №12 запропоновано направити запит на наряд до Адміністрації Державної виконавчої служби України (далі-Адміністрації ДКВС України) щодо засудженого ОСОБА_1 ..
Центральним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції 09 лютого 2018 року направлено запит до Адміністрації ДКВС України про направлення ОСОБА_1, засудженого до позбавлення волі на певний строк із слідчого ізолятора державної установи "Житомирська установа виконання покарань (№8)" до іншої установи виконання покарань.
Адміністрацією ДКВС України видано наряд від 01 березня 2018 року, яким направлено позивача із ДУ "Житомирська установа виконання покарань (№8)" в Державну установу "Городищенська виправна колонія 96" для відбуття строку призначеного йому покарання.
Адміністрацією ДКВС України на адвокатський запит представника позивача 15 серпня 2018 року повідомлено, що Міжрегіональна комісія в межах своєї компетенції визначила рівень безпеки установи виконання покарань та направила ОСОБА_1 для відбування покарання у Городищенську виправну колонію (№96), яка є закладом максимального рівня безпеки. При визначенні географічного розташування виправної колонії було враховано, що засуджений зареєстрований на території Івано-Франківської області і має там соціальні зв`язки, а на її території немає колоній відповідного рівня безпеки.
Пекарщинською сільською радою Черняхівського району Житомирської області 31 січня 2019 року видано довідку про те, що ОСОБА_1 проживав без реєстрації на території сільської ради в будинку дружини ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .
Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 Кримінального кодексу України встановлено, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі. Особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п`ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі (стаття 12 КК України).
Кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими (стаття1 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України).
Статтею 4 цього Кодексу встановлено, що підставою виконання і відбування покарання є вирок суду, який набрав законної сили, інші рішення суду, а також закон України про амністію та акт помилування.
Відповідно до статті 86 КВК України вид колонії, в якій засуджені до позбавлення волі відбувають покарання, визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.
Частиною четвертою статті 11 КВК України встановлено, що виправні колонії поділяються на колонії мінімального, середнього і максимального рівнів безпеки.
Відповідно до частини другої статті 18 КВК України засуджені до позбавлення волі відбувають покарання у виправних колоніях, зокрема:
- середнього рівня безпеки - жінки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі; жінки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк в порядку помилування або амністії; чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за тяжкі та особливо тяжкі злочини; чоловіки, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі; чоловіки, засуджені за вчинення умисного злочину середньої тяжкості в період відбування покарання у виді позбавлення волі; засуджені, переведені з колоній максимального рівня безпеки в порядку, передбаченому цим Кодексом. У секторі максимального рівня безпеки виправної колонії цього виду можуть відбувати покарання також чоловіки, засуджені до довічного позбавлення волі.
- максимального рівня безпеки - чоловіки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі; чоловіки, яким покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням волі; чоловіки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування або амністії; чоловіки, засуджені за умисні особливо тяжкі злочини; чоловіки, засуджені за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період відбування покарання у виді позбавлення волі; чоловіки, переведені з колоній середнього рівня безпеки в порядку, передбаченому цим Кодексом.
До виправних колоній максимального рівня безпеки з відбуванням покарання у звичайних жилих приміщеннях направляються чоловіки, засудженні за умисні особливо тяжкі злочини (стаття 140 КВК України).
Пунктом 5 розділу 2 Положення №265/30133 визначено, що до виправних колоній максимального рівня безпеки з відбуванням покарання у звичайних жилих приміщеннях направляються чоловіки, зокрема засуджені за умисні особливо тяжкі злочини.
Наказом Міністерства юстиції України від 27 лютого 2017 року № 680/5, (зі змінами внесеними наказом Міністерства юстиції України від 27 квітня 2018 року № 1300/5) затверджено Положення про центральну та міжрегіональну комісії з питань визначення особам, засудженим до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, виду колонії, направлення для відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту й обмеження волі, та їх переведення (далі - Положення № 266/30134).
Відповідно до цього положення міжрегіональна комісія - колегіальний орган, що утворюється в міжрегіональному управлінні, визначає рівень безпеки виправної колонії, де засуджена до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк особа відбуватиме покарання згідно з обвинувальним вироком суду, та здійснює направлення для відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту чи обмеження волі в межах зони діяльності міжрегіонального управління.
Наказом Міністерства юстиції України від 27 лютого 2017 року №680/5 затверджено Положення про визначення особам, засудженим до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, виду колонії, порядок направлення для відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту й обмеження волі №265/30133 (далі - Положення №265/30133).
Пунктом 1 розділу 3 цього Положення встановлено, що направлення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк, до установ виконання покарань, їх переведення до іншої установи здійснюються на підставі запиту на наряд щодо направлення осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк, із слідчих ізоляторів до установ виконання покарань, на підставі якого видається наряд про направлення осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк, із слідчих ізоляторів до установ виконання покарань.
Відповідно до пункту 2 розділу 3 Положення №266/30134 наряди видаються підрозділами міжрегіонального управління та Адміністрацією Державної кримінально-виконавчої служби України, які здійснюють контроль за виконанням судових рішень, на підставі відповідних рішень міжрегіональних і центральної комісій.
Пунктом 5 розділу 3 Положення № 266/30134 встановлено, що за нарядами підрозділу Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України, який здійснює контроль за виконанням судових рішень, направляються:
-особи, засуджені до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, розмістити яких немає змоги через відсутність достатньої кількості місць у виправних колоніях чи секторах визначеного рівня безпеки у зоні діяльності міжрегіонального управління або місць для окремого розміщення осіб, яких засуджено за одним вироком суду;
-особи, які до засудження постійно проживали за межами адміністративно- територіальної одиниці, де вони вчинили злочин, та мають постійні соціальні зв`язки з близькими родичами та членами сім`ї за межами зони діяльності міжрегіонального управління.
Відповідно до пункту 6 розділу 3 Положення встановлено, що запит на наряд та матеріали, необхідні для розгляду питань, визначених пунктом 5 цього розділу, скеровуються до Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України підрозділом міжрегіонального управління, який здійснює контроль за виконанням судових рішень, не пізніше трьох робочих днів з дати прийняття рішення міжрегіональною комісією. Запит підписується керівником цього підрозділу та керівником міжрегіонального управління чи його заступником. До запиту додається копія протоколу міжрегіональної комісії про визначення засудженому установи виконання покарань.