ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 160/12305/19
адміністративне провадження № К/9901/31710/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді - Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС (правонаступник Офісу великих платників податків ДФС)
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2019 року (суддя Златін С.В.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року (судді Прокопчук Т.С., Круговий О.О., Шлай А.В.,).
у справі за позовом Офісу великих платників податків ДФС
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті"
про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Офіс великих платників податків ДФС (надалі також - Позивач, правонаступник - Офіс великих платників податків ДПС) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" (надалі також - Відповідач, ТОВ "Трейд Коммодіті"), в якому просив:
- прийняти до розгляду позовну заяву Офісу великих платників ДФС в особі Дніпропетровського управління про стягнення податкового боргу ТОВ "Трейд Коммодіті" за рахунок коштів, що перебувають на рахунках у обслуговуючих банках, та за рахунок готівки, що належить підприємству в загальній сумі 21571848,91 грн.
- задовольнити позовну заяву Офісу великих платників ДФС в особі Дніпропетровського управління про стягнення податкового боргу ТОВ "Трейд Коммодіті" за рахунок коштів, що перебувають на рахунках у обслуговуючих банках, та за рахунок готівки, що належить підприємству в загальній сумі 21 571 848,91 грн.
1.2. Короткий зміст рішень судів і мотиви її прийняття
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2019 року у відкритті провадження відмовлено.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції з посиланням на положення пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) зазначив, що оскільки порушено провадження у справі №904/1693/19 про банкрутство ТОВ "Трейд Коммодіті" з позовом про стягнення податкового боргу необхідно звертатися в порядку господарського судочинства.
При цьому, суд першої інстанції послався на те, що порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник, визначений положеннями статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, згідно з якими спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишено без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2019 року - без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що відповідно до норм Кодексу України з процедур банкрутства та з врахуванням положень Господарського процесуального кодексу України господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
2. КОРОТКИЙ ЗМІСТ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІЗДИВУ НА НЕЇ
Не погоджуючись із рішенням судів, Офіс великих платників податків ДПС (правонаступник Офісу великих платників податків ДФС) звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року і направити матеріали справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
3.1. Оцінка доводів учасників справи і висновку судів
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права в межах, встановлених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі Ї Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС).
Спором адміністративної юрисдикції у розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом
Відповідно до частини другої статті 46 КАС України позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.
При цьому визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав кваліфікувати спір як публічно-правовий і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Для звернення до адміністративного суду суб`єкт владних повноважень як позивач має бути наділений повноваженнями для звернення до суду, підстави для такого звернення мають бути визначені законом з указівкою на предмет звернення, спір у справі повинен відповідати ознакам публічно-правового спору.
Податковий кодекс України (надалі також - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 1.1 статті 1 ПК України).
Відповідно до пункт 1.3 статті 1 ПК України (тут і далі Ї у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) цей Кодекс не регулює питання погашення зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюється судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов`язання зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Відповідно до пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.
Згідно з пунктом 41.2 статті 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
За змістом підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до пункту 87.10 статті 87 ПК України з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов`язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно із Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" без застосування норм цього Кодексу.
Відповідно до частини 4 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 2343-ХІІ від 14 травня 1992 року, суд у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений ПК України.
Аналогічна за змістом норма, міститься в Кодексі України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 №2597-VIII, з набранням чинності яким з 21 жовтня 2019 втратив чинність Закон №2343-ХІІ, а саме частиною 1,2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Крім того, відповідно до пункту 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
За змістом положень частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Частина 8 статті 45 Кодекс України з процедур банкрутства до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.
6 грудня 2019 року Офіс великих платників податків ДФС звернувся до суду з позовом про стягнення податкового боргу ТОВ "Трейд Коммодіті" за рахунок коштів, що перебувають на рахунках у обслуговуючих банках та за рахунок готівки, що належить підприємству в загальній сумі 21571848,91 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою Господарського суду у Дніпропетровській області від 7 травня 2019 року відкрито провадження у справі № 904/1693/19 про банкрутство ТОВ "Трейд Коммодіті".
Отже, Кодекс України з процедур банкрутства, який є спеціальним щодо регулювання цих правовідносин у зв`язку з порушенням справи про банкрутство позивача, до грошових зобов`язань відносить і зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, тому в разі наявності заборгованості в боржника перед контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу такий орган набуває статусу кредитора.
Для таких грошових зобов`язань передбачений окремий порядок їх пред`явлення до боржника, а саме: щодо поточних вимог кредиторів - шляхом розгляду спору щодо таких вимог у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. При цьому законодавство з питань банкрутства не розрізняє кредиторські вимоги за суб`єктом їх пред`явлення - кредитором - особою публічного права чи кредитором - особою приватного права, винятком є лише спори, пов`язані з визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
Ураховуючи суть спірних правовідносин, суд приходить до висновку про те, що оскільки на момент звернення з позовом, який стосується стягнення заборгованості, господарським судом стосовно відповідача порушено справу про банкрутство, то в силу приписів указаних норм цей позов,як кредитора має бути розглянутий цим же судом.
Суд звертає увагу на наявність конкретної і послідовної практики Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, висновки якого щодо застосування норм права підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Так, аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11 лютого 2021 року у справі №560/2855/20. Крім того, Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 27 лютого 2019 року №826/1866/17 та від 23 вересня 2020 року у справі №826/16976/16 було висловлено правову позицію щодо належності справ в процедурі банкрутства до юрисдикції господарського суду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на те, що спір не належало розглядати за правилами адміністративного судочинства, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого про відмову у відкриття провадження у справі. висновку
З огляду на вищенаведене суд касаційної інстанції, не вбачає порушень судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, які б стали підставою для скасування оскаржуваних рішень.