ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 825/1169/16
адміністративне провадження № К/9901/27321/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду у складі судді Бородавкіної С.В. від 28 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Пилипенко О.Є., суддів Глущенко Я.Б., Шелест С.Б. від 08 листопада 2016 року у справі за позовом Чернігівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Чернігіврайагролісгосп" до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
В С Т А Н О В И В:
У червні 2016 року Чернігівське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство "Чернігіврайагролісгосп" (далі - позивач, Підприємство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівської області (далі - відповідач, Управління), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 24 березня 2016 року №0000952200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток підприємств на суму 110293,00 грн. (88234,00 грн. за основним платежем та 22059,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення позивачем підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) внаслідок невключення до складу інших доходів коштів, отриманих від Компанії "Zortex Business LLP" (Великобританія), оскільки такі кошти є вартістю поставленої позивачем лісопродукції й такі господарські операції є реальними та їх виконання підтверджується сукупністю відповідних доказів. Зазначило, що у Підприємства не було жодних підстав вважати, що контрагент з 15 липня 2014 року ліквідований, враховуючи, що оплата за поставлену продукцію проведена, від банківських установ не надходило інформації про ліквідацію контрагента, а на митниці жодних зауважень при митному оформленні товару не отримувалось, відтак прийняте Управлінням податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Суди встановили, що посадовими особами Управління проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного, митного та іншого законодавства при взаємовідносинах з Компанією "Zortex Business LLP" за період з 01 січня 2013 року по 31 березня 2015 року, за результатами якої складено акт від 04 березня 2016 року №96/22/05389161, згідно якого, враховуючи результати розгляду заперечень, зафіксовано порушення позивачем вимог, окрім іншого, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.10 статті 137, пункту 149.1 статті 149, пункту 152.1 статті 152 ПК України, в результаті чого Підприємством занижено суму податку на прибуток підприємств, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за 2014 рік, всього у розмірі 88234,00 грн.
Перевіркою встановлено, що між Підприємством (як продавцем) та Компанією "Zortex Business LLP" (Великобританія) (як покупцем) укладено контракт від 17 жовтня 2013 року №70, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує на умовах FCA-м. Чернігів лісопродукцію, технологічну сировину (ялину), довжиною 3,9 м., 5,9 м. Загальна вартість контракту складає орієнтовно 40000 доларів США
Платіж за поставлену партію товару (100% передоплата) здійснюється в доларах США шляхом банківського перерахунку на валютний рахунок продавця (пункти 4.1- 4.3 контракту).
Управління зазначає, що Компанія "Zortex Business LLP" згідно з інформацією, викладеною на офіційному інтернет-сайті Великобританії, ліквідована з 15 липня 2014 року. Вказані обставини також підтверджуються листом Міністерства закордонних справ України.
За позицією відповідача, кошти в сумі 38542 доларів США (в гривневому еквіваленті становить 490192,00 грн.), що надійшли від фірми-нерезидента в рахунок оплати за поставлений товар у період з 15 липня 2014 року по 31 грудня 2014 року відповідно до контракту від 17 жовтня 2013 року №70, не можуть бути зараховані як оплата за поставлений товар, відтак зазначені кошти є безповоротною фінансовою допомогою та повинні були бути відображені підприємством в складі інших доходів за звітний період. Вказані обставини, на думку податкового органу, свідчать про заниження Підприємством доходів, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 490192,00 грн
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Незгода з таким рішенням стала підставою для звернення до суду із цим позовом.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Приймаючи такі рішення, суди зазначили, що доводи контролюючого органу про ліквідацію Компанії "Zortex Business LLP" не знайшли свого підтвердження в ході з`ясування обставин у справі, а самим Управлінням жодних порушень щодо оформлення первинних фінансово-господарських документів за взаємовідносинами позивача з вказаним вище контрагентом не виявлено; постачання товару відповідно до укладеного контракту підтверджується первинними документами встановленої форми; після 15 липня 2014 року Компанію "Zortex Business LLP" обслуговували іноземні банки, а митні органи України з урахуванням виконання усіх належних митних процедур здійснювали митне оформлення вантажів та випускали їх за межі території України, отже отримані від Компанії "Zortex Business LLP" кошти відповідачем безпідставно кваліфіковано як безповоротну фінансову допомогу, а тому доводи контролюючого органу про заниження позивачем доходів за 2014 рік на вказану суму є необґрунтованими.
Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення ними норм матеріального права та порушення процесуальних норм - вирішення спору без повного та всебічного дослідження всіх обставин, що мають істотне значення для правильного розгляду справи права, просив рішення судів скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Мотивуючи касаційну скаргу, зазначав, що відповідно до інформації, отриманої від компетентного органу Великобританії (лист від 09 липня 2015 року №EО1/F23254/NS), Компанія "Zortex Business LLP" ліквідована 15 липня 2014 року, що, відповідно, ставить під сумнів вчинення між нею та Підприємством правочинів і експортних операцій після цієї дати; Компанія "Zortex Business LLP" (Шотландія) не є правонаступником Компанії "Zortex Business LLP" (м.Лондон, Великобританія), це два різні партнерства з обмеженою відповідальністю, які не пов`язані між собою та мають різні реєстраційні дані. Відтак кошти в сумі 38542 доларів США (в гривневому еквіваленті становить 490192,00 грн.), що надійшли від фірми-нерезидента в рахунок оплати за поставлений товар у період з 15 липня 2014 року по 31 грудня 2014 року відповідно до контракту від 17 жовтня 2013 року №70, не можуть бути зараховані як оплата за поставлений товар, відтак зазначені кошти повинні були бути відображені підприємством в складі інших доходів за вказаний звітний період. Управління вважає, що наявність у Підприємства облікових документів не є безумовним свідченням фактичного здійснення господарської операції з даним нерезидентом та, не дивлячись на їх формальну відповідність нормативно встановленим вимогам, вони не можуть бути підставою для внесення відображених в них показників до даних бухгалтерського обліку.
Позивач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов`язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).
Пунктом 137.10 статті 137 ПК України передбачено, що суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.
При цьому відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).
Згідно із підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
За змістом приписів пункту 135.2 статті 135 та пункту 138.2 статті 138 ПК України як доходи, так і витрати, визначаються на підставі первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Зміст вищенаведених норм ПК України дає підстави вважати, що до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов`язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг і охороною праці), тому право на зменшення об`єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.
Разом з тим, згідно усталеної практики Верховного Суду та Верховного Суду України господарська операція визнається легітимною у разі повної дієздатності всіх її учасників. Всі первинні документи можуть прийматись як докази здійснення господарських операцій, якщо вони оформлені належним суб`єктом. Обставини справи повинні бути встановлені в повному обсязі на підставі належних, допустимих та достатніх доказах без будь-яких сумнівів та суперечностей.
Як вже зазначалося вище, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог щодо скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про збільшення грошових зобов`язань, нарахованих по господарських відносинах із Компанією "Zortex Business LLP", суди першої та апеляційної інстанцій виходили, зокрема, з того, що реальність господарських операцій між Підприємством та Компанією "Zortex Business LLP" згідно контракту від 17 жовтня 2013 року №70 підтверджена належним чином оформленими вантажними митними деклараціями, банківськими виписками (платіжними дорученнями) в іноземній валюті та іншими документами бухгалтерського обліку. За висновком судів Компанія "Zortex Business LLP" не ліквідована, а лише згідно протоколу зборів її партнерів від 14 липня 2014 року змінила реєстраційну адресу в межах однієї країни - Об`єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії: з Англії та Шотландію.
Проте, в даному випадку, в листі Міністерства закордонних справ України від 24 лютого 2015 року №630/17-200-490 "Щодо перевірки Компанії "Zortex Business LLP" зазначено не лише про ліквідацію контрагента з 15 липня 2014 року, а й про внесення 30 вересня 2014 року до реєстру нової компанії з ідентичною назвою "Zortex Business LLP" (саме реєстрацію нової компанії, а не реєстрацію зміни юридичної адреси діючої компанії "ZORTEX BUSINESS LLP", United Kingdom).
Тобто, період з 15 липня 2014 року по 30 вересня 2014 року щодо правомочності названої Компанії підлягав ретельній перевірці на підставі належних та допустимих доказів, однак такої судами зроблено не було.
В судових рішеннях відсутні обґрунтовані мотиви, яким чином протокол зборів партнерів від 14 липня 2014 року спростовує інформацію Міністерства закордонних справ України про ліквідацію Компанії з 15 липня 2014 року.
Поза увагою судів залишено й доводи податкового органу про ліквідацію Компанії "ZORTEX BUSINESS LLP" з 15 липня 2014 року за рішенням реєстратора, оскільки компанія була не діючою, а не за самостійним рішенням учасників, а також про відсутність податкової звітності з 31 грудня 2012 року, рахунків та активів в останньої.
Вказані обставини мають важливе значення з урахуванням доводів податкового органу щодо наявності кримінального провадження, в якому розслідуються факти виготовлення та надходження документів від імені "ZORTEX BUSINESS LLP" з електронної адреси, розташованої на території України.
Отже, підсумовуючи наведене, слід констатувати, що суди, не надавши правової оцінки спірним правовідносинам з урахуванням всіх обставин справи, дійшли передчасних висновків по суті позовних вимог.
Допущені судами при з`ясуванні обставин цієї справи недоліки щодо обсягу, змісту, необхідності та достатності доказів унеможливлюють формулювання правового висновку. Їх усунення можливе лише у разі відновлення судового розгляду справи судом першої інстанції.
Враховуючи, що допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, судові рішення на підставі статті 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд