ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 812/785/17
адміністративне провадження № К/9901/29275/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Смоковича М.І.
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №812/785/17
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області, Луганської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року, ухвалену у складі: головуючого судді Пляшкової К.О., та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року, ухвалену у складі: головуючого судді Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - ГУ ДФС у Луганській області, відповідач-1), Луганської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області (далі - Луганська ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області, відповідач-2) з вимогами:
1.1. визнати неправомірними дії ГУ ДФС у Луганській області щодо неврахування періоду роботи з 1986 року по 1993 рік в установі УЛ314/38 до стажу державного службовця;
1.2. визнати неправомірними дії ГУ ДФС у Луганській області щодо невизнання права на додаткову відпустку державного службовця з 13.05.1997 та зобов`язати виплатити компенсацію за невизнаний відповідачем 41 день невикористаної відпуски державного службовця та зобов`язати перерахувати і доплатити за 190 невикористаних днів відпуски згідно зі статтею 24 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР "Про відпуски" та абзацу 1 та 7 пункту 2 розділу II постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" із змінами та доповненнями з середньоденного заробітку, який склався на день звільнення з Державної податкової інспекції у м. Свердловську Головного управління ДФС у Луганській області, а саме: 252,92 грн;
1.3. виплатити середній заробіток за весь час затримки згідно зі статтею 117 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VІІІ (далі - КЗпП України ) з часу звільнення по день прийняття рішення за цим позовом.
2. На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що відповідач не у повному обсязі розрахувався з нею при звільненні, оскільки не виплатив їй компенсацію за 41 день невикористаної відпустки та неправильно обчислив суму грошової компенсації за 190 днів невикористаної відпустки, адже, проводячи обчислення, виходив із заробітної плати за новим місцем роботи, а не з сумарного заробітку за останні 12 місяців перед звільненням.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Судами попередніх інстанцій за даними трудової книжки ОСОБА_1 установлено, що позивачка у період з 20.11.1995 по 03.08.2016 працювала в Державній податковій інспекції у м. Свердловську Головного управління ДФС у Луганській області (далі - ДПІ у м. Свердловську).
4. Наказом голови комісії з реорганізації ДПІ у м. Свердловську від 03.08.2016 № 17-о "Про звільнення ОСОБА_1" позивачку звільнено з 03 серпня 2016 року з посади начальника Відділу податків і зборів з юридичних осіб, моніторингу доходів та обліково-звітних систем, організації роботи та аудиту ДПІ у м. Свердловську на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 №892 "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби" та у зв`язку з переведенням її на роботу до Луганської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області, відповідно до пункту 5 статті 36 КЗпП України.
5. Пунктом 2 вказаного наказу вирішено виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 15 календарних днів щорічної відпустки за період роботи з 20.10.2013 по 19.10.2014, 15 календарних днів додаткової відпустки за період роботи з 13.05.2014 по 12.05.2015, 11 календарних днів щорічної відпустки за період роботи з 20.10.2014 по 19.10.2015, 15 календарних днів додаткової відпустки за період роботи з 13.05.2015 по 12.05.2016, 3 календарних дні щорічної відпустки за період роботи з 20.10.2015 по 03.08.2016, 15 календарних днів додаткової відпустки за період роботи з 13.05.2016 по 12.05.2017.
6. Пунктом 3 вказаного наказу вирішено компенсувати після надання підтверджуючих матеріалів (форми П-2ДС) невикористані дні відпустки за періоди: 13.05.1996 - 12.05.1997 - 5 дн.; 13.05.1997 - 12.05.1998 - 7 дн.; 13.05.1998 - 12.05.1999 - 9 дн.; 13.05.1999 - 12.05.2000 - 11 дн.; 13.05.2000 - 12.05.2001 - 13 дн.; 13.05.2001 - 12.05.2002 - 15 дн.; 01.01.2003 - 31.12.2003 - 7 дн.; 01.01.2002 - 31.12.2003 - 30 дн.; 13.05.2002 - 12.05.2003 - 15 дн.; 01.01.2003 - 31.12.2003 - 7 дн.; 01.01.2003 - 31.12.2003 - 30 дн.; 13.05.2003 - 12.05.2004 - 15 дн.; 01.01.2004 - 31.12.2004 - 30 дн.; 01.01.2004 - 31.12.2004 - 7 дн.; 01.01.2004 - 31.12.2004 - 7 дн.; 13.05.2004 - 12.05.2005 - 15 дн.; 01.01.2005 - 31.12.2005 - 7 дн.; 01.01.2005 - 31.12.2005 7 дн.; 01.01.2006 - 31.12.2006 - 7 дн.; 01.01.2007 - 31.12.2007 - 7 дн.; 01.01.2008 - 31.12.2008 - 7 дн.; 01.01.2009 - 31.12.2009 - 7 дн.
7. Наказом Луганської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області від 03.08.2016 № 19-о "Про призначення працівників" ОСОБА_1 призначено на посаду головного державного інспектора Свердловського відділення Луганської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області.
8. Цим же наказом вирішено компенсувати залишок днів по відпусткам після надання підтверджуючих матеріалів щодо обліку та використання усіх видів відпусток.
9. На виконання вимог про надання підтверджуючих документів щодо використання відпусток у період з 13.05.1996 по 31.12.2009 позивачкою надано ГУ ДФС у Луганській області копії форми П-2ДС із заявою про виплату компенсації.
10. Листом від 15.09.2016 № 1033/12-32-04-09 ГУ ДФС у Луганській області повідомило позивачку, що відповідно до копій особової картки форми П-2ДС їй має бути компенсовано 190 календарних днів відпустки за період з 20.11.1995 по 06.11.2014, у тому числі 127 календарних днів щорічної основної; 112 календарних днів додаткової відпустки матері, яка виховує двох і більше дітей віком до 15 років та вдові. У цьому ж листі зазначено, що позивачкою було надміру використано 49 календарних днів додаткової відпустки, у зв`язку з чим компенсації підлягає 190 календарних днів відпустки [(127+112) - 49].
11. Наказом Луганської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області від 26.09.2016 № 69-в "Про виплату грошової компенсації за невикористані відпустки ОСОБА_1" на підставі наказу Луганської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області від 03.08.2016 № 19-о, листа ГУ ДФС у Луганській області від 15.09.2016 № 1033/12-32-04-09, статті 24 Закону України "Про відпустки", вирішено виплатити позивачці грошову компенсацію за 190 календарних днів відпустки.
12. У вересні 2016 року позиваці виплачено грошову компенсацію у розмірі 16554,70 грн, виходячи з посадового окладу у розмірі 2585,00 грн і середньоденної заробітної плати у розмірі 87,13 грн.
13. Не погодившись із розміром компенсації за 190 днів невикористаної відпустки та відмовою включити до стажу державної служби, що дає право на відпустку, стаж роботи в НОМЕР_1, позивачка звернулася зі скаргами до ГУ ДФС у Луганській області та ДФС, які були залишені без задоволення.
14. Наказом Луганської ОДПІ від 19.06.2017 №39-о ОСОБА_1 звільнено з 19.06.2017 з посади головного державного ревізора-інспектора сектору погашення боргу Луганської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області у зв`язку зі зміною організаційної структури та скороченням чисельності Луганської ОДПІ відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України та пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".
15. Розпорядженням ГУ ДФС у Луганській області від 05.09.2017 № 129-р призначено проведення службового розслідування щодо правомірності використання особової картки форми П2-ДС, засвідченої печаткою так званої "Луганської Народної Республіки" для встановлення кількості днів невикористаної відпустки ОСОБА_1 ..
16. Результати службового розслідування оформлено актом від 13.10.2017 № 13/12-32-22-35.
17. Перевіркою встановлено, що використання копії особової картки ОСОБА_1 форми П-2ДС, засвідченої печаткою так званої "Луганської Народної Республіки", як джерела для встановлення кількості днів невикористаної відпустки ОСОБА_1, не відповідає вимогам чинного законодавства.
18. За наслідками службового розслідування Луганською ОДПУ ГУ ДФС у Луганській області прийнято наказ від 03 листопада 2017 року №134, яким скасовано наказ Луганської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області від 26.09.2016 № 69-в "Про виплату грошової компенсації за невикористані дні відпустки ОСОБА_1".
19. Не погоджуючись з розрахунками відповідача щодо стажу її роботи, що дає право на відпустку, обчисленням розміру компенсації за невикористані дні відпусток, позивачка звернулася до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
20. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року, адміністративний позов задоволено частково:
20.1. зобов`язано Луганську ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області включити до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи з 05.05.1986 по 08.10.1993 на посадах економіста, економіста з планування, старшого економіста з планування органів виконання покарань;
20.2. зобов`язано Луганську ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за 41 день невикористаної відпустки державного службовця у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", виходячи з сумарного заробітку, ОСОБА_1 за останні 12 місяців, що передували звільненню - 03.08.2017;
20.3. зобов`язано Луганську ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за 190 днів невикористаної відпустки у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", виходячи з сумарного заробітку, ОСОБА_1 за останні 12 місяців, що передували звільненню - 03.08.2017;
20.4. стягнуто з Луганської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.08.2016 по 05.12.2017 у сумі 84420,00 грн;
20.5. у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
21. Частково задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачка у період з 05.05.1986 по 08.10.1993 працювала на посадах економіста, економіста з планування, старшого економіста з планування органів виконання покарань, період служби на яких відповідно до підпункту 6 пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283, та роз`яснень НАДС від 09.10.2017 №8417/13-17 та від 15.11.2017 № 9253/13-17, зараховується до стажу державної служби.
22. Як наслідок, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачка має право на компенсацію їй невикористаної додаткової відпустки за цей період тривалістю 41 календарний день.
23. Суд попередніх інстанцій також уважали, що розрахунок компенсації за невикористані дні відпустки відповідачем зроблено у спосіб, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів, які регулюють порядок обчислення цих виплат.
24. Як зазначили суди попередніх інстанцій, методика обчислення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки визначена у Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, відповідно до якого розмір компенсації обчислюється виходячи з сумарного заробітку за останні перед наданням компенсації за невикористані дні відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період.
25. Водночас, як установили суди попередніх інстанцій, у спірних правовідносинах компенсацію за невикористані дні відпустки відповідач обчислював виходячи з виплат, одержаних позивачкою за новим місцем роботи в Луганській ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області.
26. Суди попередніх інстанцій також не погодилися з доводами відповідача про неможливість використання для цілей обчислення тривалості невикористаної відпустки, що підлягає компенсації, відомостей з форми П-2ДС, копію якої було завірено на окупованих Росією територіях.
27. Як зазначили суди попередніх інстанцій, заперечення юридичного значення усіх документів, виданих на території, неконтрольованій законною владою, суперечить практиці Європейського суду з прав людини, який у справах "Лоізіду проти Туреччини", "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" зазначив, що документи, які видаються на непідконтрольних територіях, не можуть ігноруватися, якщо їхнє невизнання призведе до серйозних порушень прав людини.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
28. У касаційній скарзі відповідач, стверджуючи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
29. На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначив, що висновок судів попередніх інстанцій щодо необхідності компенсації позивачеві невикористаних днів відпустки ґрунтується на інформації, що міститься в копії форми П-2ДС, яка засвідчена представником так званої "Луганської Народної Республіки".
30. Відповідач доводить, що цей доказ є недопустимим, адже відповідно до статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" будь-який документ, виданий органами та/або особами на тимчасово окупованих територіях, є недійсним і не створює жодних правових наслідків.
31. Щодо висновків судів попередніх інстанцій про необхідність включення до стажу державної служби періоду роботи позивачки в УЛ 314/38, то відповідач доводить, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що вказана установа відносилася до органів виконання покарань.
32. Відповідач також уважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статей 116 та 117 КЗпП України. За доводами відповідача, вимогами вказаних статей передбачено, що середній заробіток за час затримки розрахунку роботодавець сплачує, якщо повного розрахунку в день звільнення він не провів через свої винні дії.
33. Як зазначає відповідач, у спірних правовідносинах він не міг провести повний розрахунок з позивачкою, адже місто Свердловськ, де знаходилася адміністративна будівля ДПІ у м. Свердловську ГУ Міндоходів у Луганській області, знаходиться на тимчасово окупованій території, у зв`язку з чим у ГУ ДФС у Луганській області не було доступу до документів, що підтверджують тривалість невикористаної відпустки, що підлягає компенсації при звільненні.
34. Позивачка у відзиві на касаційну скаргу зазначила, що судами попередніх інстанцій повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для розгляду справи, правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування їхніх рішень немає.
35. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Бевзенка В.М., суддів Шарапи В.М., Данилевич Н.А.
36. Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
37. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 30 квітня 2020 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
38. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 квітня 2020 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Смоковичу М.І.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
39. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
40. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.
41. Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
42. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX.
43. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням визначає Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII).
44. Стаж державної служби обчислюється відповідно до статті 46 Закону № 889-VIII. Стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
45. Пунктом 8 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
46. Отже, стаж державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.
47. Стаж державної служби до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283), та додатку до нього.
48. Підпунктом 6 пункту 2 Порядку № 283 визначено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах спеціалістів органів виконання покарань, які не мають спеціальних звань.
49. Пунктом 3 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2016 року № 229, передбачено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка, копія послужного списку, військовий квиток та інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи (довідки, виписки з наказів, дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, тощо).
50. Частиною 1 статті 57 Закону № 889-VIII державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.
51. Відповідно до частини 1 статті 58 Закону № 889-VIII за кожний рік державної служби після досягнення п`ятирічного стажу державної служби державному службовцю надається один календарний день щорічної додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів.
52. Порядок надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток визначений постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року № 270 "Про затвердження Порядку надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток" (далі - Порядок № 270).
53. Відповідно до пункту 4 Порядку № 270 додаткова відпустка, яка надається державним службовцям, належить до щорічних відпусток.
54. Пунктом 9 Порядку № 270 визначено, що за бажанням державного службовця у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку в році звільнення з подальшим звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки. Під час звільнення державного службовця йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні додаткової відпустки.
55. За приписами частини першої статті 59 Закону № 889-VIII щорічні відпустки надаються державним службовцям у порядку та на умовах, визначених законодавством про працю.
56. Частиною першою статті 24 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР "Про відпустки" (далі - Закон № 504/96-ВР) визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.
57. Відповідно до приписів частин першої та другої статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
58. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.