ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 806/3055/18
адміністративне провадження № К/9901/67891/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства "Червоненський завод продтоварів" на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2018 (колегія суддів: Сапальова Т.В., Курко О. П. Совгиря Д.І.) у справі № 806/3055/18 за позовом Головного управління ДФС у Житомирській області до Державного підприємства "Червононенський завод продтоварів" про стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
Головне управління ДФС у Житомирській області звернулося до суду з позовом до Державного підприємства "Червоненський завод продтоварів" про стягнення податкової заборгованості у розмірі 461566,88 грн.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.07.2018 (суддя - В.А. Липа) позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Червоненський завод продтоварів" на користь держави в особі Головного управління ДФС у Житомирській області податкову заборгованість в сумі 461566,88 грн. з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач, - 6.11.2018, подав апеляційну скаргу, що підтверджується відтиском вхідного штампу кореспонденції на титульному аркуші апеляційної скарги (а.с. 42-44).
Одночасно з апеляційною скаргою було подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції (а.с.45-46).
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2018 вказану апеляційну скаргу залишено без розгляду, на підставі ч.5 ст.270 КАС України.
Процесуальне рішення суду апеляційної інстанції було мотивовано тим, що зважаючи на особливості законодавчого регулювання розгляду справ за позовами органів доходів і зборів про стягнення коштів за податковим боргом, строк подання апеляційної скарги у цій справі не може бути поновлений.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати, направити справу до цього ж суду для продовження розгляду. Вказується на те, що суд не дав належної оцінки тому факту, що судом першої інстанції було прийнято до провадження та розглянуто саме позову заяву податкового органу, а не заяву, що передбачена приписами статті 283 КАС України. У зв`язку із чим, суд апеляційної інстанції не вірно застосував до даних правовідносин спеціальні норм процесуального права, а саме ч.5 ст.270 КАС України, тоді як до його апеляційної скарги мали б застосовуватись загальні приписи КАС України.
У письмовому відзиві на вказану касаційну скаргу відповідача, що надійшов до Верховного Суду позивач просив залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та правильність застосування ним норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право, серед іншого, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини;
Орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження (п. 87.11 ст. 87).
Частиною першою-третьою, сьомою, восьмою статті 283 КАС України передбачено, що провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо, зокрема, стягнення коштів за податковим боргом.
Заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі та повинна містити:
1) найменування адміністративного суду;
2) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв`язку заявника;
3) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв`язку, якщо такий відомий, щодо сторони, до якої застосовуються заходи, визначені частиною першою цієї статті;
4) підстави звернення із заявою, обставини, що підтверджуються доказами, та вимоги заявника;
5) перелік документів та інших матеріалів, що додаються;
6) підпис уповноваженої особи суб`єкта владних повноважень, що скріплюється печаткою.
У разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків.
Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до неї документів.
Повернення заяви не є перешкодою для повторного звернення з нею до суду після усунення її недоліків, але не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.
У разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає рішення по суті заявлених вимог не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду.
Розгляд заяви відбувається за участю органу доходів і зборів, що її вніс, та платника податків, стосовно якого її внесено.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані сторонами протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Водночас, згідно із частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до приписів статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Аналізуючи наведені приписи законодавства, колегія суддів зазначає, що провадження у справах за зверненнями органів доходів і зборів відрізняється від загального позовного провадження. Порядок розгляду такої категорії справ, ухвалення рішення та процедура апеляційного оскарження регулюється главою 11 Особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ Кодексу адміністративного судочинства України.
Порядок розгляду справ за зверненням суб`єкта владних повноважень щодо погашення податкового боргу платників податків врегульовано також нормами Податкового кодексу України, якими, зокрема передбачено право контролюючого органу звертатися до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи в загальному позовному порядку.
Положення Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України не містять імперативних норм щодо звернення контролюючого органу про стягнення коштів за податковим боргом виключно в порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України або неможливості звернення в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2018 апеляційну скаргу відповідача на рішення Житомирського окружного адміністративного суду 21.11.2018 у справі №806/3055/18 залишено без розгляду на підставі частини п`ятої статті 270 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з пропуском встановленого законом 10-денного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, який не може бути поновлений відповідно до положень частини восьмої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України.
Натомість з матеріалів адміністративної справи вбачається, що предметом оскарження у названій справі є стягнення податкового боргу.
Керуючись статтями 19, 20, 160, 161, 171, 243, 248, Кодексу адміністративного судочинства України, та відкриваючи 25.06.2018 провадження у адміністративній справі №806/3055/18 за позовною заявою контролюючого органу, Житомирський окружний адміністративний суд, крім іншого, відніс дану справу до категорії справ незначної складності та дійшов висновку про можливість її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Постановляючи 26.07.2018 у порядку письмового провадження рішення про задоволення позову, Житомирський окружний адміністративний суд керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України вказав, що рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява Головного управління ДФС у Житомирській області не була подана до суду першої інстанції у відповідності до частини другої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, а відкриття та розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Таким чином, Верховний Суд зазначає, що судом апеляційної інстанції в ухвалі від 21.11.2018 помилково зазначено про визначений статтею 283 КАС України особливий порядок оскарження рішення суду першої інстанції у справах за зверненням органів доходів і зборів, що стало підставою для позбавлення відповідача у справі права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Окрім того, Суд касаційної інстанції враховує той факт, що позивач звернувся до суду першої інстанції саме з позовною заявою, а не заявою, яка передбачена як спеціальна форма звернення до суду за правилами статті 283 КАС України.
Верховний Суд вважає, що Сьомий апеляційний адміністративний суд, постановивши ухвалу від 21.11.2018 про залишення апеляційної скарги без розгляду, порушив норми процесуального права, у зв`язку з чим його рішення підлягає скасуванню.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд під час вирішення аналогічних правовідносин, які викладені в постановах від 2.10.2018, справа №813/4815/17, адміністративне провадження №К/9901/48455/18 та від 1.10.2019, справа №824/1236/18, адміністративне провадження №К/9901/15498/19.
Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -