ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 826/3094/16
адміністративне провадження № К/9901/45252/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 листопада 2017 року (суддя Смолій І.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року (головуючий суддя Пилипенко О.Є., судді: Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.) у справі №826/3094/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними дій, скасування рішення та картки відмови,
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Індустріальні та дистрибуційні системи" (надалі - позивач, підприємство, товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Київської міської митниці ДФС (надалі відповідач, митний орган, митниця), в якому просило визнати протиправними дії митного органу з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалось відповідно до вантажної митної декларації від 9 листопада 2015 року № 100250005/2015/116001; скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 9 листопада 2015 року №100250005/2015/000056/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 10 листопада 2015 року № 100250005/2015/00111.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що митний орган безпідставно визначив іншу митну вартість імпортованих товарів і відмовив позивачу у їх митному оформленні. Товариство надало митниці всі документи, які підтверджують складову декларованої ним митної вартості та не містять жодних неточностей чи розбіжностей.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії митного органу з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалось відповідно до вантажної митної декларації від 9 листопада 2015 року №100250005/2015/116001. Скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 9 листопада 2015 року № 100250005/2015/000056/2. Скасовано картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 17 листопада 2015 року №100250005/2015/00111.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що висновки митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються є необґрунтованими, а застосування другорядного методу неправомірним.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку скаржника, полягають у тому, що судами не враховано сплату або несплату позивачем роялті продавцеві. Вважає, що позивачем у декларації митної вартості заявлено неправдиву інформацію, що не враховано попередніми судами. Зазначає про недослідження судами факту заниження позивачем митної вартості імпортованого товару із-за кордону, постачальник (продавець) якого є пов`язаною особою, оскільки позивач (покупець) товару є ексклюзивним дистриб`ютором товару, мінеральної води "Боржомі", а також законним користувачем товарного (колективного) знаку "Боржомі". Посилається на те, що судами не враховано положення пункту 4 частини 1, частини 16, 17 статті 58 Митного кодексу України.
Позивач відзив або заперечення на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає її розгляду.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 13 січня 2015 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "АйДіЕс Боржомі Тбілісі" (IDS BORJOMI GEORGIA LLC, Грузія) був укладений контракт від 13 січня 2015 року № СТ20-001/1501 (надалі - контракт), за умовами якого продавець продає, а покупець - придбає мінеральну воду "Боржомі" окремими партіями на умовах СІР Одеса Західна, згідно ІНКОТЕРМС 2010.
Між сторонами було укладено додаткову угоду від 2 березня 2015 року № 1 до контракту, за умовами якої ціну товару за вказаним контрактом було змінено (знижено), з урахуванням різних економічних чинників, зокрема, девальвації гривні з дати останнього перегляду договірних цін, зниження платоспроможності споживачів внаслідок тяжкої економічної ситуації, яка склалася в країні покупця (позивача).
На виконання вимог контракту, Товариством з обмеженою відповідальністю "АйДіЕс Боржомі Тбілісі" (Грузія) 9 листопада 2015 року здійснено поставку товару (вода природна мінеральна лікувально-столова гідрокарбонатна натрієва "Боржомі" сильногазована, що розфасована у скляних пляшках ємністю по 0,5 л) в обсязі 25 992 скляних пляшок за ціною 11 436,48 дол. США за ціною 0,44 дол. США за одну скляну пляшку ємністю 0,5 л.
З метою здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару, уповноваженим підприємством декларантом (Товариством з обмеженою відповідальністю "Навіс Груп") 9 листопада 2015 року до митного поста "Західний" Київської міської митниці ДФС подана вантажна митна декларація за №1000250005/2015/116001, в якій митна вартість товару визначена відповідно до підпункту 1 пункту 1 статті 57 Митного кодексу України, за основним методом, за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару та визначення такої вартості за основним методом декларантом 9 листопада 2015 року подано до митного органу: міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 3 листопада 2015 року № 075576; рахунок-фактуру (інвойс) від 27 жовтня 2015 року №GE20150337; пакувальний лист від 27 жовтня 2015 року; додаткові угоди від 2 березня 2015 року № 1, від 10 червня 2015 року № 2 і від 12 червня 2015 року №3; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 13 січня 2015 року № СТ20-001/1501, стороною якого є виробник товарів, що декларуються; договір про надання послуг митного брокера від 25 червня 2015 року № Т822/15; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) від 3 листопада 2015 року № 2730; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу) від 3 листопада 2015 року № 2730; сертифікат про походження товару від 27 жовтня 2015 року форми СТ-1 № GEО2015 01/003717; копію митної декларації країни відправлення від 3 листопада 2015 року С2541; митну декларацію від 9 листопада 2015 року №100250005/2015/116001, за якою було відмовлено у випуску товарів.
Під час перевірки правильності визначення декларантом митної вартості товару митним органом була висунута вимога щодо надання останнім для підтвердження заявленої митної вартості впродовж 10 календарних днів додаткових документів відповідно до пункту 4 статті 53 Митного кодексу України, а саме: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; копію митної декларації країни відправлення.
На виконання запиту митного органу від 9 листопада 2015 року декларантом позивача додатково для вирішення питання щодо митного оформлення товару на підставі вантажної митної декларації №1000250005/2015/116001 разом із супровідним листом від 25 січня 2016 року № 57/4-16ц надані: прайс-лист виробника; копію відкритого полісу страхування вантажу від 28 січня 2015 року №00837; платіжні доручення в іноземній валюті, свіфти, виписку з бухгалтерських та банківських документів.
За результатами дослідження наданих декларантом документів митний орган відмовив позивачу у визнанні митної вартості товарів за першим (основним) методом із посиланням, що подані для здійснення митного контролю документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, неподання основних та додаткових документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Митного кодексу України; невідповідність обраного декларантом або уповноваженої ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, зокрема: відповідно до умов поставки СІР, які передбачені зовнішньоекономічним договором (контрактом), до вартості товару включено вартість страхування, однак декларантом не подано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування оцінюваних товарів. Разом із тим, виходячи з того, що покупець товару, позивач є ексклюзивним дистриб`ютором товару мінеральної води "Боржомі", а також законним користувачем товарного (колективного) знаку "Боржомі", та відповідно до положень додаткової угоди № 1 до контракту, в якому ціна товарів, і як наслідок, митна вартість товарів була зменшена, існуючий взаємозв`язок між продавцем вказаного товару IDS BORJOMI GEORGIA LLC (Грузія) та покупцем, вплинув на заявлену декларантом митну вартість; у відкритому полісі страхування зазначено страховий період з 28 січня 2015 року по 4 березня 2015 року, таким чином, страховий поліс є недійсним на поставку оцінюваної партії товару, наданий прайс-лист виданий на умовах СІР Одеса Західна, як зазначено в контракті, що вказує на суб`єктивну спрямованість та свідчить про надання спеціальних цін підприємству, що підтверджується пунктом 1 додаткової угоди до контракту, прайс-лист не містить умов продажу щодо мінімальної партії товару, умов сплати та термінів відвантаження, що зазвичай пропонується навіть у мережі Інтернет; декларант не надав всіх основних та додаткових документів для підтвердження митної вартості, про що зазначено у листі, зокрема, у листі зазначено, що декларантом надано розрахунок ціни (калькуляції), але до митного оформлення її не надано.
На підставі таких висновків митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 9 листопада 2015 року №100250005/2015/000056/2, за яким задекларована митна вартість товару в розмірі 11 436,48 дол. США (що в еквіваленті на національну валюту складала 265 406,68 грн) за 25 992 скляних пляшок води мінеральної "Боржомі" ємністю по 0,5 л за 0,44 дол. США була відкоригована відповідачем до вартості 13255,92 дол. США (тобто, за ціною 1,02 дол. США за скляну пляшку 0,5 л) з використанням другорядного методу - за резервним методом. В графі 33 такого рішення зазначено, що за результатами проведеної консультації між митним органом і декларантом, обрано резервний метод визначення митної вартості для чого була використана наявна у митного органу інформація - інформація про митну декларацію позивача від 29 липня 2015 року № 100250002/2015/057525.
На підставі прийнятого митним органом рішення митний пост "Західний" склав картку відмови в прийнятті митної декларації № 100250005/2015/00111.
10 листопада 2015 року товари випущенні за вантажною митною декларацією № 100250005/2015/116056 у вільний обіг під гарантійні зобов`язання шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України.
Позивач надіслав на адресу митного органу додаткові документи: копію платіжного доручення від 18 листопада 2015 року № 48 щодо оплати товару; копію виписки з бухгалтерської документації - відомість розрахунків між позивачем та IDS BORJOMI GEORGIA LLC.
Листом Київської митниці ДФС України позивачу надано відповідь, де зазначено, що в ході митного оформлення імпортованих товарів підприємство не виконало в повному обсязі вимоги частини третьої статті 53 Митного кодексу України, оскільки: на копії угоди до відкритого страхового полісу від 4 березня 2015 року № ICG/AG 15/026+1 відсутні печатка та підпис страхувальника, Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхувальна компанія Ай Сі Груп"; не наданий відкритий поліс № 00837 та окремі заявки на оцінювані партії товарів, що не дають можливості перевірити страхові суми та складові митної вартості товарів; копії митних декларацій країни відправлення не містять відміток митних органів країни відправлення та країн транзиту; надана відомість розрахунків між IDS BORJOMI GEORGIA та позивачем за період з 1 квітня 2015 року по 26 листопада 2015 року дублює інформацію за ЕМД та не розкриває суми всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб для виконання зобов`язань продавця, оскільки відомість розрахунків не доводить відсутність існування інших прямих чи опосередкованих платежів та розрахунків на користь продавця; надані накладні щодо відчуження оцінюваного товару на території України стосуються періоду березень-червень 2015 року, що раніше ніж період отримання оцінюваного товару за ЕМД; наданий інформаційний лист IDS BORJOMI GEORGIA від 26 березня 2015 року щодо розрахунку ціни оцінюваного товару не містить основних статей витрат, на підставі яких формується собівартість товару, а саме у листі відсутні витрати на виробництво оцінюваного товару, замість цього фігурують витрати на придбання. Крім того, на переконання митниці, зазначений лист містить визначені ціни реалізації товарів на Україні, що підтверджує вплив продавця IDS BORJOMI GEORGIA на заявлену декларантом митну вартість товару, оскільки за даними офіційного сайту компанії IDS BORJOMI INTERNATIONAL, що IDS BORJOMI GEORGIA LLC (продавець) та позивач (покупець) належать до компаній, які входять до міжнародної групи компаній IDS BORJOMI INTERNATIONAL, а тому вони контролюються третьою особою, та як наслідок, являються пов`язаними особами у розумінні статті 15 Угоди.
З урахуванням наведених висновків відповідач відмовив позивачу у визнанні заявленої митної вартості та скасування рішення №100250005/2015/000056/2.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Положенням частини четвертої вказаної статті визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 Митного кодексу України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Як зазначалось раніше, судами встановлено, що підприємство надало всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які не містять розбіжностей та піддаються обчисленню і підтверджують ціну товару.
З урахуванням чого, рішення судів попередніх інстанцій є законними та відповідають сталій практиці щодо вирішення подібних спорів, сформованій в тому числі Верховним Судом України, правова позиція якого висловлена в постановах від 31 березня 2015 року у справі № 21-127а15, від 30 червня 2015 року у справі № 21-591а15 та Верховним Судом у постанові від 5 грудня 2019 року у справі №826/3102/16.
Колегія суддів також зазначає про відсутність в рішенні відповідача інформації (у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої ним, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Верховний Суд зауважує, про те, що ціна поставленого позивачем товару до розмитнення придбаного у нерезидента, відповідно до контракту була заявлена позивачем у відповідності до додаткової угоди до такого контракту. Позивачем в ході розгляду даної справи було надано належні докази дійсної ціни за якою такий товар був придбаний, що не спростовано відповідачем.
Суд вважає необґрунтованими доводи митного органу про пов`язаність позивача та його контрагента за наведеним контрактом, оскільки у відповідності до частини п`ятнадцятої статті 58 Митного кодексу України передбачено, що декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Проте необхідно підкреслити, що наведене положення закріплює за декларантом право, а не обов`язок.
Таке тлумачення цього положення забезпечує його узгодженість із частинами дванадцятою, тринадцятою та чотирнадцятою статті 58 Митного кодексу України, згідно із приписами яких, той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.
У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Отже, обов`язок доведення того, що пов`язаність між продавцем та покупцем вплинув на митну вартість задекларованого товару, покладається на орган доходів і зборів. У разі якщо орган доходів і зборів не справляється із цим обов`язком, то необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій статті 58 Митного кодексу України, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Таким чином, суди обґрунтовано визнали недоведеним довід відповідача щодо існування взаємозв`язку між продавцем (експортером) товару і позивачем.
З огляду на встановлені судами обставинами щодо недоведення митним органом взаємозв`язку між покупцем та продавцем і невстановлення яким чином такий взаємозв`язок вплинув на заявлену митну вартість задекларованого товару, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Суд не приймає посилання скаржника на неврахування судами сплату або несплату позивачем роялті продавцеві та посилання на те, що позивачем у декларації митної вартості заявлено неправдиву інформацію, оскільки наведені доводи позивача досліджено судами першої та апеляційної інстанцій та надано їм відповідну оцінку.
Відтак, доводи касаційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.
За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -