ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 821/537/17
адміністративне провадження № К/9901/40339/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства "Очисні споруди" Скадовської міської ради Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17.05.2017 (суддя - Н.А. Кузьменко) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017 (колегія суддів: О.В. Єщенко, О.О. Димерлій, А.В. Бойко) у справі № 821/537/17 за позовом комунального підприємства "Очисні споруди" Скадовської міської ради до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення та вимоги,
ВСТАНОВИВ:
Комунальне підприємство "Очисні споруди" звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та частково скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 17.02.2017 №Ю-0000061302 в сумі 166 646,30 грн., рішення про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 17.02.2017 №0000013102 в сумі 83323,16 грн., податкове повідомлення-рішення від 09.03.2017 №0017131305 в сумі 387169,61 грн.
Обґрунтовуючи позов позивач зазначає, що висновки відповідача викладені в акті перевірки, що стали підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних фінансових санкцій по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, є безпідставними (частково) та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки, вони не відповідають фактичним обставинам справи та чинному законодавству.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17.05.2017, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною та частково скасовано вимогу Головного управління ДФС у Херсонській області про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 17.02.2017 №Ю-0000061302 на суму 166646,30 грн. Визнано протиправним та частково скасовано рішення Головного управління ДФС у Херсонській області про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 17.02.2017 №0000013102 в сумі 83323,16 грн. В решті позовних вимог суд відмовив.
Задовольняючи позов частково, суди зауважили, про неможливість визначити суми, які стали базою нарахування єдиного соціального внеску, представники відповідача не пояснили їх складових.
Відмовляючи у задоволені позову, судами було встановлено, що позивач як податковий агент з 1.07.2013 невчасно пререраховував податок на доходи фізичних осіб, що є наслідком правильного застосування до нього оскаржуваним у справі податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій згідно із приписами статті 127 ПК України, тому таке рішення є правомірним.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати в частині відмови в задоволені позовних вимог та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 9.03.2017 №0017131305. В решті постанову місцевого суду просить залишити без змін. Вказується, що в даному випадку відповідач притягнувши його до фінансової відповідальності згідно приписами статті 127 ПК України безпідставно, так як ним як податковим агентом були перераховані відповідні податки до ДБУ ще до податку проведення податкової перевірки.
Письмового відзиву на вказану касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скаpги, пеpевіpивши повноту встановлення судами фактичних обставин спpави та пpавильність застосування ними норм матеpіального та процесуального пpава, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скаpги, з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Херсонською ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області №868 від 04.11.2016 проведено планову виїзну перевірку КП "Очисні споруди" з питань дотримання вимог повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.07.2011 по 30.06.2016 та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.11.2011 по 30.06.2016, за результатом якої складено акт від 09.12.2016 №131/2103-13-05/13/32503478.
Зазначеною перевіркою, зокрема, встановлено порушення КП "Очисні споруди" пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 ПК України, а саме позивачем під час виплати оподатковуваного доходу згідно первинних документів за період з липня 2013 року по червень 2016 року перераховано несвоєчасно до бюджету податок на доходи фізичних осіб всього в сумі 891 226,77 грн.
На підставі вказаного порушення, ГУ ДФС у Херсонській області винесено податкове повідомлення-рішення від 22.12.2016 №0017131305, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 662297,18 грн. та нараховано пеню у сумі 16740,63 грн.
Позивач скористався своїм правом на адміністративне оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, подавши скаргу в ГУ ДФС у Херсонській області, за результатом розгляду якої скаргу підприємства задоволено частково, податкове повідомлення-рішення скасовано в частині визначеної до сплати штрафної санкції у сумі 52 320,88 грн. та пені в сумі 335,4 грн.
На підставі висновків акту перевірки та рішення за результатом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 22.12.2016 №0017131305, ГУ ДФС у Херсонській області винесено податкове повідомлення-рішення від 09.03.2017 року №0000331302 форми "Д", яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 609976,3 грн. та нараховано пеню у сумі 16405,23 грн.
Не погоджуючись із застосуванням за вказані порушення штрафних санкцій, а саме в частині 387169,61 грн., посилаючись на те, що нарахування санкцій в цій частині відбулось з порушенням норм податкового законодавства, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому просив скасувати рішення контролюючого органу на вказану суму санкцій.
Вирішуючи спір в цій частині суди відмовили в задоволені позову, з чим погоджується Верховний Суд, з огляду на наступне.
Відповідно до Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу та сплатити його до бюджету до або під час виплати доходу. У разі якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується, ПДФО необхідно перерахувати до бюджету в місячний термін, наступний за останнім днем місяця, у якому відбулося таке нарахування (п.п. 168.1.2, 168.1.5 ПКУ).
Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), …, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (п.п.14.1.180 ПК України)
У відповідності до ч.1 ст. 109 ПК України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
У разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо (ч.1 ст.115 ПК України).
Згідно з п. 127.1. ст. 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, -
тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, -
тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Відтак, приписами статті 127 Податкового кодексу України встановлено відповідальність платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу.
Кожний встановлений контролюючим органом факт несплати податку до або під час виплати доходу є податковим правопорушенням.
Кваліфікуючою ознакою податкового правопорушення є повторність вчинення відповідного діяння, яке встановлюється у разі вчинення особою кількох правопорушень.
Суд відхиляє аргументи позивача щодо неправильної кваліфікації податковим органом податкового порушення, оскільки, на його думку в даному випадку має місце порушення правил сплати (перерахування) податків відповідно до ст.126 а не ст. 127 ПК України.
Верховний Суд зазначає, що податковим правопорушенням відповідно до статті 126 ПК України є вчинення дії (платником податку) щодо фактичної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання, але з затримкою (несвоєчасно).
Відповідно до статті 127 ПК України таким порушенням є бездіяльність податкового агента, тобто ненарахування, неутримання, несплата, неперерахування податку на доходи фізичних осіб до або під час виплати доходу.
Кваліфікуючою ознакою для застосування відповідальності відповідно до ст. 127 ПК України в даному спорі є порушення саме податковим агентом встановлених правил щодо утримання податку у джерела виплати доходу. Джерелом виплати доходу є заробітна плата, з якої податковим агентом утримано податок на доходи фізичних осіб, але не перераховано у встановлені терміни до бюджету.
Висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, також викладено в рішенні Верховного Суду України від 22.03.2016 по справі (813/6774/13-а), в якому зазначено, що положення статті 126 ПК щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.
Тобто, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених ПК, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК.
Статтею 127 ПК встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не відповідно до часу затримки такої несплати (як передбачено статтею 126 ПК), а залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.
На підставі аналізу зазначених норм права Верховний Суд, враховуючи висновок судової палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, який викладений у постанові від 21 січня 2020 року, справа №820/11382/15, адміністративне провадження №К/9901/19437/18 зазначає, що несплата (неперерахування) податковим агентом до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків є підставою для накладення штрафу згідно з ст. 127 ПК України. Розмір штрафних санкцій визначається з урахуванням кількості разів допущених податкових правопорушень, незалежно від того, чи виявлено такі порушення контролюючим органом в межах однієї перевірки.
З урахуванням зазначеного, судами попередніх інстанцій правильно відмовлено в задоволені позову в частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 9.03.2017 №0017131305.
Відповідно до ст. 351 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -