ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 816/1028/17
адміністративне провадження № К/9901/41562/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2017 (суддя Удовіченко С.О.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 (Головуючий суддя Бершов Г.Є., судді: Катунов В.В., Ральченко І.М.)
у справі № 816/1028/17
за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавський автоагрегатний завод"
до Головного управління ДФС у Полтавській області
про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В :
У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Полтавський автоагрегатний завод" (далі - позивач, ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.03.2017 року № 0002201401 в частині, що не скасована Державною фіскальною службою України рішенням від 23.05.2017 року, яким було зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 171 376 грн, № 0002211401, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 105405 грн за період грудень 2014 року та червень 2015 року та застосовано штрафну санкцію у розмірі 52702,50 грн, № 0002221401, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 130342 грн. за червень 2016 року та застосовано штрафну санкцію в сумі 13034,20 грн.
26.07.2017 року від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просив прийняти відмову від визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0002201401 від 13.03.2017, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 171 376 грн та прийняти відмову позивача на суму 1472 грн в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0002211401 від 13.03.2017, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 105 405 грн за періоди грудень 2014 року та червень 2015 року та застосовано штрафні санкції у сумі 52 702,50 грн.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017, адміністративний позов задоволено визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області від 13.03.2017 року № 0002211401 в частині зменшення товариству суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 103 933,00 грн. за червень 2015 року та застосування штрафної санкції у розмірі 51966,50 грн. та від 13.03.2017 № 0002221401 щодо зменшення товариству розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 130342,00 грн за червень 2016 року та застосування штрафної санкції у розмірі 13034,20 грн.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Афаліна" є такими, що фактично не відбулися. Вказані висновки податкового органу зроблені за результатами аналізу податкової інформації щодо контрагента позивача згідно АІС "Податковий блок" та акта "Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Афаліна" з питань дотримання вимог податкового законодавства України по фінансово-господарським відносинам з ТОВ "ЮК Центр Лекс" за червень 2015 року та ТОВ "Конфорт" за липень, вересень 2015 року", внаслідок чого зроблено висновок про неможливість здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання.
Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 05.12.2016 по 20.02.2017 (термін проведення перевірки продовжувався) на підставі наказу від 18.11.2016 № 1572, направлень від 01.12.2016 № 2683, № 2684, № 2685, № 2686, № 2687, згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статтею 77, пунктом 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіка проведення перевірок посадовими особами відповідача була проведена планова документальна виїзна перевірка ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2016, за результатами якої складено акт від 27.02.2017 № 209/16-31-14-01-10/00232124 та встановлено порушення позивачем вимог підпункту 44.1 пункту 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування по коду рядка 04 на загальну суму 1 171 376,00 грн, в тому числі за 2015 рік на суму 1171376,00 грн, за півріччя 2016 року на суму 1171376,00 грн; пунктів 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 23 Декларації) на загальну суму 105 405,00 грн, в тому числі по періодах: - грудень 2014 року на суму 1472,00 грн, - червень 2015 року на суму 103933,00 грн; пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму від`ємного значення податку на додану вартість (рядок 21 Декларації) на загальну суму 130342 грн, в тому числі по періодах: - за червень 2016 року на суму 130342,00 грн.
На підставі висновків акту перевірки від 27.02.2017 №209/16-31-14-01-10/00232124 ГУ ДФС у Полтавській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.03.2017 № 0002201401, яким товариству зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1171376,00 грн, № 0002211401, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 105 405,00 грн за період грудень 2014 року та червень 2015 року та застосовано штрафну санкцію у розмірі 52702,50 грн, № 0002221401, яким товариству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 130 342,00 грн за червень 2016 року та застосовано штрафну санкцію в сумі 13 034,20 грн.
В результаті оскарження товариством вказаних вище податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, рішенням ДФС України від 23.05.2017 №10879/6/99-99-11-01-01-25 скаргу товариства задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФУ у Полтавській області від 13.03.2017 №0002201401 в частині донарахувань по операціях за період 2015 року щодо яких підтверджено здійснення оплати грошовими коштами скаржником на користь ТОВ "Афаліна" та не встановлено наявність дебіторської заборгованості за період 2015 року, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 13.03.2017 № 0002211401, № 0002221401 залишені без змін.
Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання укладених позивачем зі своїм контрагентом правочинів, а відповідач, як суб`єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (пункт 201.1 статті 201 Податкового кодексу України в редакції згідно із Законом № 71-VIII від 28.12.2014).
Приписами пункту 201.4. статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, судами попередніх інстанцій вірно зазначено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.
Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, що ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод" віднесено до податкового кредиту ПДВ в результаті господарських операцій з придбання у червні 2015 року в ТОВ "Афаліна" товарно-матеріальних цінностей (сплавів алюмінієвих марок АК 7п, АК 5 М2, АК 12 М2) загальною вартістю 1 412 565,46 грн, в тому числі ПДВ 235 427,58 грн, згідно договору постачання від 13.11.2013 №43 (том 2 а.с. 140-142).
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ "Афаліна" вказаних ТМЦ позивачем надано до матеріалів справи належним чином завірені копії: - податкових накладних від 04.06.2015 №7, від 10.06.2015 №17, від 15.06.2015 №25, від 22.06.2015 №39, від 25.06.2015 №45; - видаткових накладних від 04.06.2015 №РН-0000172, від 10.06.2015 №РН-000180, від 15.06.2015 №РН-0000186, від 25.06.2015 №РН-0000199 (том 1 а.с. 129, 137, 144, 150, том 2 а.с. 179-183).
Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судами не встановлено та перевіряючими в акті перевірки не вказано.
Відповідачем не заперечується фактична реєстрація вказаних податкових накладних в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.
Розрахунки між позивачем та його контрагентом ТОВ "Афаліна" за придбані у червні 2015 року товарно-матеріальні цінності проведено в повному обсязі у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 (том 1 а.с. 123-127, том 2 а.с. 148-161).
Придбані сплави алюмінію отримувалися уповноваженою особою ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод" на підставі довіреностей від 03.06.2015 № 937, від 24.06.2015 №1086, від 15.06.2015 №1016, від 09.06.2015 №980 (том 1 а.с. 131, 138, 146, 152).
Як слідує зі змісту товарно-транспортних накладних від 04.06.2015 №0406, від 25.06.2015 № 2506, від 15.06.2015 № 1506, від 10.06.2015 № 1006 та подорожніх листів вантажного автомобіля від 04.06.2015 № 074750, від 25.06.2015 № 074868, від 15.06.2015 № 07481, від 10.06.2015 № 074855, реалізовані на користь позивача ТОВ "Афаліна" алюмінієві сплави транспортувалися покупцем за його рахунок з пункту навантаження: м. Харків, пров. Пластичний, 9 (місцезнаходження ТОВ "Афаліна") безпосередньо на склад ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод", розташований за адресою: м. Полтава, вул. Зіньківська, 57 (том 1 а.с. 130, 132, 139, 140, 145, 147, 151, 153). Транспортні засоби, якими здійснювалося транспортування придбаних товарно-матеріальних цінностей, зареєстровані за ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод" (т.2 а.с. 134-135).
Також у матеріалах справи містяться прийомні акти №ПА000002707, №ПА000003196, №ПА000002934, №ПА000002864, які підтверджують передачу від уповноваженої особи ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод" Моргун С.Д. до контролера складу товариства ОСОБА_1 придбаних позивачем у контрагента ТОВ "Афаліна" в червні 2015 року ТМЦ (том 1 а.с. 128, 136, 143, 149).
Якість поставлених алюмінієвих сплавів, підтверджується наявними у справі сертифікатами якості від 04.06.2015 №9416/6, від 04.06.2015 №9415/6, від 04.06.2015 №9417/6, від 25.06.2015 №9444/6, від 25.06.2015 №9443/6, від 15.06.2015 №9428/6, №9424/6, №9423/6, (том 1 а.с. 133-135, 141-142, 148, 154-155).
З метою встановлення реальності фінансово-господарських взаємовідносин між ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод" та його контрагентом - ТОВ "Афаліна" в ході розгляду справи судами з`ясовувалось питання щодо використання придбаних позивачем ТМЦ в його господарській діяльності.
На підтвердження товарного характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ "Афаліна" в подальшому ланцюгу товарообігу позивачем надано докази подальшого використання отриманого товару у власній господарській діяльності, зокрема отримані у ТОВ "Афаліна" сплави були використані товариством для виробництва відповідних деталей - клапана двухмагістрального, крану пневматичного, регулятора тиску з запобіжним клапаном, крану гальмівного двосекційного для підвісної педалі, фільтру магістрального та інших, які у подальшому були реалізовані товариством на користь різних суб`єктів господарювання, серед яких ТОВ "Автотехцентр-3000", ДП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова", ТОВ "АвтоТерра", ПАТ "АвтоКрАЗ", ТОВ "Сапсан-322" та інші. Вказане підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи: оборотно-сальдовою відомістю по сплавах з додатками; розпорядженнями на відвантаження продукції; довіреностями на отримання ТМЦ; накладними; вантажно-митними деклараціями; коносаментами; рахунками-фактурами (том 1 а.с. 156-273).
Отже, в матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом. Зазначені документи, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог діючого на момент виникнення правовідносин законодавства і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.
Обґрунтування, наведені відповідачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом касаційної інстанції).
Таким чином, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд