ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 820/6720/16
адміністративне провадження № К/9901/31741/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду 15.03.2017 (Головуючий суддя Яковенко М.М., судді: Лях О.П., Старосуд М.І.)
у справі № 820/6720/16
за позовом ОСОБА_1
до Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач, Харківська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області), в якому просила суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.05.2015 № 01-14Т.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 адміністративний позов задоволено повністю.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду 15.03.2017 скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2016, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.05.2015 № 01-17Т в частині визначення податкового зобов`язання з транспортного податку на суму 8333, 33 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з тих мотивів, що податковим органом безпідставно нараховано транспортний податок у 2015 році, оскільки таке нарахування повинно відбуватися не раніше 2016 року.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що транспортний засіб - MITSUBISHI, модель PAJERO WAGON, 2010 року випуску із об`ємом двигуна 3200 куб.см., державний номер НОМЕР_1, дата реєстрації - 06.12.13, та знятий з реєстрації - 02.09.2015, що підтверджується листом Регіонального сервісного центру в Харківській області (а.с. 14) перебував у власності позивача. Тобто, зазначений транспортний засіб є об`єктом оподаткування по серпень (включно) 2015 року. Введення "транспортного податку" на підставі Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", № 71-VІІІ від 28.12.2014 року, та встановлення чітких правил його сплати (в тому числі відсутність пільг для власників викрадених транспортних засобів), слід вважати "законним втручанням" держави у мирне володіння майном особи та узгоджується із практикою Європейський Суд з прав людини.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду 15.03.2017 та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2016.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач зазначає, що нарахування позивачеві транспортного податку введеного на підстав Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII може мати місце лише у 2016 році.
Відповідач в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржуване судове рішення законним, обґрунтованим, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 була власником легкового автомобіля марки MITSUBISHI, модель PAJERO WAGON, 2010 року випуску із об`ємом двигуна 3200 куб.см., державний номер НОМЕР_1, дата реєстрації 06.12.13, та знятий з реєстрації - 02.09.15 що підтверджується листом Регіонального сервісного центру в Харківській області (а.с. 14).
Харківською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області, згідно з п.п. 54.3.3 п.54.3 ст.54 та відповідно до п.п. 267.6.2 п. 267.6 статті 267 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення форми від 15.05.2015 № 01-17 Т, відповідно до якого позивачу, визначено суму податкового зобов`язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб" у розмірі 25000 грн.
Колегія суддів вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог та вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо повного задоволення позову, виходячи з наступного.
01.01.2015 набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України було введено новий транспортний податок.
Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.
Згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Базою оподаткування у відповідності до підпункту 267.3.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Згідно пункту 267.4 статті 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Відповідно до підпункту 267.5.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Згідно підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Щодо об`єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об`єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.
Таким чином, із набранням 01.01.2015 чинності вказаними положеннями Податкового кодексу України , власники транспортних засобів, які використовувалися до 5 років та мають об`ємом циліндрів двигуна більше 3000 куб. см. є платниками транспортного податку (в редакції закону, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин).
Разом з тим, відповідно до пункту 8.1 статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
Транспортного податку, згідно статті 9 Податкового кодексу України, немає у переліку загальнодержавних податків та зборів. При цьому, відповідно до пункту 9.4 статті 9 Податкового кодексу України установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.
У статті 10 Податкового кодексу України, якою встановлено перелік місцевих податків, транспортний податок прямо не вказаний. Натомість, згідно підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України, є податок на майно, який складається із 3 (трьох) різних податків, кожен із різними елементами податку, як їх визначено пунктом 7.1 статті 7 Податкового кодексу України.
Так, відповідно до статті 265 Податкового кодексу України (у редакції, що діє з 01.01.2015 р.), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Отже, транспортний податок є місцевим податком.
Водночас, особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.
Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад.
Відповідно до пункту 8.3 статті 8 Податкового кодексу України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно пункту 4.4 статті 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Тобто, безпосереднє встановлення місцевих податків, зокрема, і транспортного податку, віднесено Податковим кодексом України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.
Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також пунктом 24 частини першої статті 26 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" та статтею 143 Конституції України.
Отже, Верховна Рада України не може безпосередньо своїм рішенням запровадити такі податки як місцеві на відповідних територіях.
Відповідно до пункту 10.3 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
Згідно пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Підпунктом 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, передбачено, що встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Згідно із підпунктом 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.
При цьому, згідно пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.
Відповідно підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
Згідно зі статтею 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Отже, 2015 рік - це плановий період, а 2016 рік - вже бюджетний період.
Таким чином, нові податки практично не можуть бути визнані обов`язковими до сплати принаймні в 2015 році, адже місцеві ради не приймали і не могли прийняти та офіційно оприлюднити до 15 липня 2014 року рішення про встановлення таких податків і зборів.
Відтак, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції та правильними висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Згідно статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд