У Х В А Л А
21 квітня 2021 року
м. Київ
Провадження № 11-147зва21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
перевірила матеріали заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2016 року, ухвали Верховного Суду України від 29 лютого 2016 року, ухвали Верховного Суду України від 28 квітня 2016 року у справі № п/800/51/16, ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 квітня 2016 року, ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 травня 2016 року у справі № 800/258/16, ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 червня 2016 року у справі № 800/355/16, рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2019 року, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 9901/804/18 та
УСТАНОВИЛА:
13 квітня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд судових рішень за виключними обставинами.
Як на виключну обставину заявник посилається на рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 01 квітня 2021 року у справі "Фарзієв та інші проти України" (заяви № 63747/14 та 23 інших, у тому числі заява ОСОБА_1 № 58985/16).
ЄСПЛ у рішенні від 01 квітня 2021 року у справі "Фарзієв та інші проти України", виходячи зі своєї усталеної практики, вкотре констатував порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) стосовно довічного ув`язнення без перспективи звільнення. ЄСПЛ також постановив, що факт визнання існування порушення становить достатню справедливу сатисфакцію.
У заяві ОСОБА_1 обґрунтовує необхідність перегляду судових рішень у таких справах: № П/800/51/16 за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання незаконним та скасування листа Президента України, визнання незаконними та необґрунтованими позицій сформульованих у листі; № 800/258/16 за позовом ОСОБА_1 до Президента України Порошенка Петра Олексійовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; № 800/355/16 за позовом ОСОБА_1 до Президента України Порошенка Петра Олексійовича, Адміністрації Президента України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії; № 9901/804/18 за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1, зокрема, просить:
- скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2016 року, ухвалу Верховного Суду України від 29 лютого 2016 року, ухвалу Верховного Суду України від 28 квітня 2016 року у справі № п/800/51/16 та постановити нове рішення, яким скасувати позиції Президента України, викладені у листі з пропозиціями до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заміни довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням";
- скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 28 квітня 2016 року, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24 травня 2016 року у справі № 800/258/16 та постановити нове рішення, яким визнати положення про помилування таким, що не відповідає Конвенції;
- скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24 червня 2016 року у справі № 800/355/16 та постановити нове рішення, яким зобов`язати Президента України підписати Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заміни довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням", який на даний час змінився і представлений у Законі України № 4049;
- скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2019 року, постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 9901/804/18 та постановити нове рішення, яким зобов`язати Президента України прийняти рішення про помилування заявника на строк 20 років з відрахуванням 20 років із 02 травня 1999 року;
- при відмові у постановленні нового рішення щодо зобов`язання Президента України помилувати заявника - постановити судове рішення, яким застосувати до нього умовно-дострокове звільнення.
Велика Палата Верховного Суду перевірила матеріали заяви ОСОБА_1 про перегляд судових рішень за виключними обставинами та дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття провадження з огляду на таке.
Відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.
ЄСПЛ у рішенні "Фарзієв та інші проти України", констатуючи порушення статті 3 Конвенції стосовно довічного ув`язнення без перспективи звільнення, зазначив, що Конвенція не забороняє застосування цього виду покарання до осіб, засуджених за вчинення особливо тяжких злочинів, таких як убивство. Однак у європейській пенітенціарній політиці робиться наголос на реабілітації ув`язнених; первинне виправдання ізоляції особи від суспільства може втратити актуальність після тривалого відбуття покарання. Тож для додержання вимог статті 3 Конвенції має існувати можливість скорочення довічного ув`язнення, тобто засуджений повинен мати перспективу звільнення та можливість перегляду вироку на основі оцінки того, чи існують законні пенологічні підстави для його тривалого ув`язнення, до яких належать: покарання, стримування, захист громадськості та реабілітація.
Отже, у рішенні міжнародної судової установи, на яке ОСОБА_1 посилається як на підставу для перегляду, ЄСПЛ указав на системну проблему в українському законодавстві, що належить подолати заходами загального характеру - шляхом унесення до чинних законів змін, спрямованих на усунення її першопричини, а саме шляхом запровадження в Україні процедур, котрі би на законодавчому рівні забезпечували у перспективі можливість звільнення або дострокового звільнення осіб, засуджених до довічного позбавлення волі.
Удосконалення нормативно-правових актів шляхом прийняття законів, внесення до них змін та доповнень є прерогативою законодавчої влади і не належить до повноважень суду будь-якої інстанції. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України, повноваженнями якої охоплюється внесення змін до чинного законодавства України, у тому числі і на виконання рішень міжнародної судової установи відповідно до Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Застосовані у справі ОСОБА_1 принципи та характер констатованого порушення Конвенції свідчать про те, що не було додержано такого права заявника, яке наразі неможливо відновити у вигляді того ж стану чи становища, що існували до порушення Конвенції. У таких випадках, з урахуванням Рекомендації № R (2000) 2 Комітету Міністрів Ради Європи від 19 січня 2000 року, засобами компенсації можуть бути: сплата присудженого відшкодування шкоди, аналіз причин порушення Конвенції та пошук шляхів усунення цих порушень, вжиття інших заходів загального характеру, виконання яких покладається на компетентні органи державної влади.
Рішення ЄСПЛ, ухвалене на користь ОСОБА_1 та 23 інших осіб, не містить вказівок на те, що в основі констатованих щодо заявника порушень Конвенції лежали суттєві процедурні помилки чи положення, які ставлять під сумнів результат національних проваджень, що здійснювалися в порядку адміністративного судочинства, або що ці порушення були спричинені рішеннями, ухваленими в межах адміністративних справ№ п/800/51/16, № 800/258/16, № 800/355/16, № 9901/804/18.
Отже, правові підстави для відкриття провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами судових рішень у справах № п/800/51/16, № 800/258/16, № 800/355/16, № 9901/804/18 відсутні.
Відповідно до частини другої статті 366 КАС України протягом п`яти днів з дня після надходження заяви до адміністративного суду суддя (суддя-доповідач) перевіряє її відповідність вимогам статті 364 цього Кодексу і вирішує питання про відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.
З огляду на викладене, у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд судових рішень за виключними обставинами слід відмовити, а заяву з доданими до неї матеріалами повернути заявнику.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 361, 364, 366 КАС України, Велика Палата Верховного Суду