Постанова
Іменем України
22 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 175/1053/15
провадження № 61-18160св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом та відповідач зустрічним позовом - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
третя особа за зустрічним позовом - ОСОБА_2, який є правонаступником ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2018 року під головуванням судді Озерянської Ж. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", третя особа: ОСОБА_3, про визнання зобов`язання належним чином виконаним,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
23 березня 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", банк), правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором, який в жовтні 2017 року уточнив та просив ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором від 23 лютого 2007 року № DNDZGA00000861 в розмірі 14 026,84 доларів США, що за курсом 25,45 відповідно до службового розпорядження НБУ від 23 серпня 2017 року складає 356 983,08 грн, а також стягнути з відповідача судовий збір.
В обґрунтування своїх вимог банк вказав на те, що 23 лютого 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № DNDZGA00000861, згідно якого відповідачу було надано кредит в розмірі 36 000 доларів США на термін до 23 лютого 2017 року. В порушення умов договору відповідач має заборгованість за кредитним договором, яка станом на 23 серпня 2017 року складає 14 026,84 доларів США, тому банк звернутися до суду для стягнення вказаної вище суми заборгованості.
28 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом про визнання зобов`язання належним чином виконаним, який в грудні 2017 року уточнив та просив ухвалити рішення, яким визнати зобов`язання його, ОСОБА_1 перед ПАТ КБ "ПриватБанк" за кредитним договором від 23 лютого 2007 року № DNDZGA00000861 належним чином виконаними у повному обсязі; визнати таким, що припинив дію кредитний договір від 23 лютого 2007 року № DNDZGA00000861; стягнути з ПАТ КБ "ПриватБанк" на його користь судовий збір у розмірі 640 грн.
В обґрунтування зустрічного позову позивач вказав на те, що ПАТ КБ "ПриватБанк" вже звертався до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором від 23 лютого 2007 року № DNDZGA00000861, яка задоволена рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2011 року, і з ОСОБА_1 вже стягнуто та сплачено заборгованість в розмірі 248 139,86 грн повністю.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2018 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено. Визнано зобов`язання ОСОБА_1 перед ПАТ КБ "ПриватБанк" за кредитним договором від 23 лютого 2007 року № DNDZGA00000861 належним чином виконаними та визнано таким, що припинив свою дію кредитний договір від 23 лютого 2007 року № DNDZGA00000861. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640 грн.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М. залучено до участі у справі за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк", третя особа - ОСОБА_3, про визнання зобов`язання належним чином виконаним, правонаступника третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2018 року без змін.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічні позовні вимоги місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що оскільки є ухвалене судове рішення про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, то нарахування відсотків за користування кредитом, неустойки поза строком дії кредитного договору законом не передбачено. Судом першої інстанції встановлено, що рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2011 року, виконувалось добровільно ОСОБА_3, яка сплачувала грошові кошти, як іпотекодавець.
Зобов`язання боржника відповідно до рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2011 року, належним чином виконане у повному обсязі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2020 року представник АТ КБ "ПриватБанк" - Крилова О. Л. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржувані судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень АТ КБ "ПриватБанк" зазначає застосування судами норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 23 березня 2016 року у справі № 3-137гс16, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1685цс16, Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 910/11249/17, Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18, від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.
Касаційна скарга також містить доводи про те, що судами попередніх інстанцій не було враховано тієї обставини, що наявність судового рішення про стягнення заборгованості не припиняє правовідносин кредитного договору, не припиняє зобов`язань та не позбавляє кредитора права на стягнення інших передбачених договором платежів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України від 27 вересня 2017 року у справі № 6-2096цс16.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 грудня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Кузнєцова В. О., (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.
31 грудня 2020 року цивільна справа № 175/1053/15-ц надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 січня 2021 року справу призначено колегії суддів у складі: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 23 лютого 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № DNDZGA00000861, згідно якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 36 000 доларів США, а ОСОБА_1 зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 23 лютого 2017 року включно, у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 36000 доларів США на наступні цілі: ремонтно-будівельні роботи, а також у розмірі 3 600 доларів США на сплату страхових платежів у виплатах та в порядку передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1,50 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.11 даного Договору, та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2 даного Договору.
Відповідно до договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати відповідач повинен надати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 571,85 доларів США для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. Періодом сплати вважати період з 21 по 28 число кожного місяця.
В забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором між ОСОБА_3 та ПАТ КБ "ПриватБанк" 23 лютого 2007 року укладено договір іпотеки № DNDZGA00000861 квартири, за умовами якого іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно - двокімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 44,5 кв. м, житловою площею 28,1 кв. м, яка належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Поповою І. В. від 23 листопада 2004 року за реєстровим номером № 3851, зареєстрованого КП ДМБТІ.
Встановлено, що протягом 2007-2010 року ОСОБА_1 сплачував грошові кошти на погашення кредиту не в повному обсязі, внаслідок чого у позичальника виникла заборгованість за кредитним договором від 23 лютого 2007 року № DNDZGA00000861.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2011 року стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 247 639,86 грн, витрати за надання юридичних послуг та витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката та інших фахівців в галузі права в розмірі 500 грн, а всього стягнуто 248 139,86 грн. Вказане рішення вступило в законну силу.
Відповідно до висновку експертного економічного дослідження спеціаліста ОСОБА_4 від 19 березня 2018 за № 16/03/2018, встановлено, що станом на 27 лютого 2015 року сума заборгованості за кредитним договором в розмірі 248 139,86 грн, з урахуванням 3 % річних та індексу інфляції, що складає 300 557,02 грн, за період починаючи з 24 вересня 2010 року на транзитний рахунок № НОМЕР_1 - погашена повністю; станом на 15 травня 2015 року сума заборгованості за кредитним договором в розмірі 248 139,86 грн, з урахуванням 3 % річних та індексу інфляції, що складає 299 211,82 грн, за період починаючи з 15 червня 2011 року на транзитний рахунок № НОМЕР_1 - погашена повністю; станом на 15 травня 2015 року сума заборгованості за кредитним договором в розмірі 248 139,86 грн, з урахуванням 3 % річних та індексу інфляції, що складає 304 207,03 грн, за період починаючи з 22 липня 2011 року на транзитний рахунок № НОМЕР_1 - погашена повністю; також встановлено, що сплачені за кредитним договором № DNDZGA00000861 від 23 лютого 2007 року на транзитний рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти в період з 23 липня 2007 року по 30 грудня 2009 року розподілялись в погашення заборгованості за кредитним договором на дати сплати не в повному обсязі (детально дані щодо затримки розподілу грошових коштів наведено в таблиці № 2); за даними виписок банку по рахунках з обліку комісії за кредитним договором від 23 лютого 2007 року № DNDZGA00000861 сума винагороди банку (комісії), що утримана з позичальника, згідно п.7.1 кредитного договору, за період з 23 лютого 2007 року по 24 вересня 2010 року складає 3 024 доларів США, за даними виписок банку по рахунках з обліку комісії за кредитним договором № DNDZGA00000861 від 23 лютого 2007 року сума комісії нарахована банком за період з 25 вересня 2010 року по 05 лютого 2017 року (остання дата нарахування) складає 5 472 доларів США; в зв`язку з поганою якістю наданих копій виписок банку по рахунках з обліку заборгованості по кредитному договору від 23 лютого 2007 року № DNDZGA00000861, не надається за можливе визначити в якому розмірі відсотків річних, за даними бухгалтерського обліку, нараховувалась пеня на суму простроченого платежу за період з 23 лютого 2007 року по 24 вересня 2010 року, відповідно до п.4.1 кредитного договору від 23 лютого 2007 року № DNDZGA00000861, розмір пені на суму простроченого платежу становить 0,15% від суми простроченого платежу (але не менше 1 гривні за кожний день прострочки), тобто 54,75% відсотків річних; за даними виписки банку по рахунку з обліку заборгованості по кредиту № НОМЕР_2 сума страхових платежів, включених Банком до суми загального боргу по кредитному договору від 23 лютого 2007 року № DNDZGA00000861: за період з 23 лютого 2007 року по 24 вересня 2010 року складає 794,94 доларів США, в гривневому еквіваленті складає 5 231,90 грн, за період з 25 вересня 2010 року по 21 лютого 2014 року складає 882,52 доларів США, в гривневому еквіваленті складає 7 211,32 грн; в результаті співставлення даних виписки по кредиту договір від 23 лютого 2007 року № DNDZGA00000861 за період 23 лютого 2007 року - 23 лютого 2017 роки, в частині платежів клієнта в погашення заборгованості по кредитному договору, з даними виписки по транзитному рахунку № НОМЕР_3 за період з 23 лютого 2007 року по 12 березня 2018 року встановлена розбіжність, а саме: у виписці по кредиту договір від 23 лютого 2007 року № DNDZGA00000861 - 23 лютого 2017 року (розрахунок заборгованості банку) не враховані суми погашення заборгованості по кредиту, які відображені в виписці по транзитному рахунку № НОМЕР_1 (документ бухгалтерського обліку банку) на загальну суму 3 572,13 доларів США, у виписці по кредитному договору № DNDZGA00000861 від 23 лютого 2007 року за період 23 лютого 2007 року - 23 лютого 2017 року (розрахунок заборгованості банку) за періоди з 05 березня 2008 року по 30 грудня 2009 року та з 19 грудня 2012 року по 16 вересня 2013 року відображені суми погашення заборгованості по кредиту на дати надходжень грошових коштів не в повному обсязі.
Таким чином, згідно п. 5.4 кредитного договору від 23 лютого 2007 року № DNDZGA00000861, при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених кредитним договором більш ніж на 30 днів, у зв`язку з чим Банк змушений буде звернутися до суду, позичальник зобов`язаний сплатити Банку штраф у розмірі 250 грн + 5% від суми позову". Банк, звернувшись до суду, пред`явивши вимоги та розрахувавши заборгованість станом на 24 вересня 2010 року змінив умови договору згідно п. 2.3.3.а) цього договору, стягнув штраф, який є додатковим прибутком та в повному обсязі задовольнив свої вимоги по стягненню заборгованості по кредитному договору № DNDZGA00000861 від 23 лютого 2007 року, зажадавши дострокового його виконання.
Відповідно до п.2.3.3 Кредитного договору, банк на власний розсуд, має право:
а) змінити умови договору - зажадати від Позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісії й відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення. При цьому, згідно ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України, щодо зобов`язань, строк виконання яких не настав, вважається що строк настав у зазначену в повідомленні дату. На цю дату Позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду й відсотки за фактичний строк його користування, у повному обсязі виконати інші зобов`язання за договором;
б) розірвати договір у судовому порядку. При цьому, в останній день дії договору Позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду й відсотки за фактичний строк його користування, у повному обсязі виконати інші зобов`язання за договором;
в) згідно ст. 651 ЦК України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням Позичальникові відповідного повідомлення. У зазначену в повідомленні дату договір вважається розірваним. При цьому, в останній день дії Договору Позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду й відсотки за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за договором. Одностороння відмова від договору не звільняє Позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань.
Судом першої інстанції встановлено, що рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2011 року, виконувалось добровільно ОСОБА_3, яка сплачувала грошові кошти, як іпотекодавець.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.