Постанова
Іменем України
15 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 463/4418/17
провадження № 61-14701св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач- Львівська міська рада,
відповідачі: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Пшенична Уляна Вікторівна, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
представники відповідачів: ОСОБА_5, ОСОБА_6,
треті особи: управління комунальної власності Львівської міської ради, товариство з обмеженою відповідальністю "Роста Трейд",
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1, подану адвокатом Станьком Тарасом Романовичем, та ОСОБА_2, подану адвокатом Вовчаком Андрієм Васильовичем, на постанову Львівського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року у складі суддів: Крайник Н. П., Шеремети Н. О., Цяцяка Р. П., уцивільний справі за позовом Львівської міської ради до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Пшеничної Уляни Вікторівни, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Управління комунальної власності Львівської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю "Роста Трейд", про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року Львівська міська рада звернулась до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Львівською міською радою було встановлено, що право власності на спірне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 406,2 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1042104846101, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, власником яких є територіальна громада м. Львова в особі Львівської міської ради на підставі рішення Червоноармійського райвиконкому м. Львова № 176 від 10 березня 1987 року, зареєстровано в рівних частках по 1/4 за відповідачами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі протоколу загальних зборів учасників ТзОВ "Роста Трейд" від 06 жовтня 2016 року. Зазначене нерухоме майно було внесено до статутного капіталу ТзОВ "Роста Трейд" ОСОБА_7 на підставі протоколу № 2 загальних зборів учасників ТзОВ "Роста Трейд" від 03 жовтня 2016 року, акту приймання-передачі майнового вкладу до статутного капіталу б/н від 03 жовтня 2016 року. Право власності на нерухоме майно ОСОБА_7 набуто на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення № 780 від 30 вересня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Загвойською Н. І., укладеного з ОСОБА_8, який набув право власності на спірне майно 30 вересня 2016 року на підставі розпорядженняГалицької районної державної адміністрації Львівської міської ради від 04 вересня 1995 року № 451 та реєстраційного посвідчення № 573 від 16 вересня 1995 року, виданого ОКП ЛОР "БТІ та ЕО".
Оскільки Галицька районна адміністрація Львівської міської ради розпорядження № 451 від 24 липня 2017 року, яке би стосувалося спірних приміщень не приймала, то вважає, що майно вибуло незаконно з володіння власника Львівської міської ради поза її волею, оскільки згоди на його відчуження міська рада не давала, а тому наявні підстави, передбачені статті 388 ЦК України для його витребування з чужого незаконного володіння. Про незаконність заволодіння вказаним майном свідчить і розпочате по даному факту кримінальне провадження № 42016141040000088 від 25 серпня 2016 року.
Позивач просив суд:
- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 (1/4 частки), ОСОБА_1 (1/4 частки), ОСОБА_3 (1/4 частки), ОСОБА_4 (1/4 частки) на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради нежитлові приміщення загальною площею 406,2 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1042104846101, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, та зобов`язати відповідачів повернути вказане майно;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31801228 від 11 жовтня 2016 року щодо реєстрації права власності на 1/4 частки приміщення за ОСОБА_4, індексний номер: 31801177 від 11 жовтня 2016 року, щодо реєстрації права власності на 1/4 частки приміщення за ОСОБА_2, індексний номер: 31801134 від 11 жовтня 2016 року, щодо реєстрації права власності на 1/4 частки приміщення за ОСОБА_1, індексний номер: 31801297 від 11 жовтня 2016 року, щодо реєстрації права власності на 1/4 частки приміщення за ОСОБА_3 .
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 04 лютого 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
ВІдмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач факту вибуття цього приміщення поза його волею не довів, а довідка (відповідь) щодо відсутності розпорядження Галицької районної державної адміністрації № 451 від 04 вересня 1995 року не є переконливим та є належним доказом.
Постановою Львівського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року рішення Личаківського районного суду міста Львова від 04 лютого 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов Львівської міської ради до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Пшеничної Уляни Вікторівни, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третіх осіб: управління комунальної власності Львівської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Роста Трейд", про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна - задовольнено.
Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 (1/4 частки), ОСОБА_1 (1/4 частки), ОСОБА_3 (1/4 частки), ОСОБА_4 (1/4 частки) на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради нежитлові приміщення, загальною площею 406,2 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1042104846101, за адресою: АДРЕСА_1, та зобов`язано відповідачів повернути вказане майно.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31801228 від 11 жовтня 2016 року щодо реєстрації права власності на 1/4 частки приміщення за ОСОБА_4, індексний номер: 31801177 від 11 жовтня 2016 року, щодо реєстрації права власності на 1/4 частки приміщення за ОСОБА_2, індексний номер: 31801134 від 11 жовтня 2016 року, щодо реєстрації права власності на 1/4 частки приміщення за ОСОБА_1, індексний номер: 31801297 від 11 жовтня 2016 року, щодо реєстрації права власності на 1/4 частку приміщення за ОСОБА_3.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що розпорядження Галицької районної державної адміністрації № 451 від 04 вересня 1995 року не існує. За таких обставин рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та володіння спірним об`єктом нерухомого майна відповідачами порушує права Львівської міської ради, оскільки рішення про передачу у власність об`єкта нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, Львівською міською радою не приймалось.
Відсутні підстави для задоволення заяви відповідачів про застосування строку позовної давності з огляду на те, що про незаконне вибуття майна з відання Львівської міської ради остання дізналась лише у вересні 2016 року, коли відбулась державна реєстрація права власності за первісним власником ОСОБА_8, та у зв`язку із швидкою та почерговою зміною власників майна була відсутня можливість пред`явити позов про витребування майна саме до ОСОБА_8 .
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
У жовтні 2020 року ОСОБА_2 через адвоката Вовчака А. В., засобами поштового зв`язку направила на адресу Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року.
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 через адвоката Станька Т. Р. засобами поштового зв`язку, направила на адресу Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року та витребувано з Личаківського районного суду м. Львова матеріали цивільної справи № 463/4418/17 .
Зупинено дію постанови Львівського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року до закінчення касаційного провадження.
У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
Скаржники просили суд скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
13 квітня 2021 року до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про виклик сторін для надання пояснень, у якому вона просить провести розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін у справі.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Як на підставу касаційного оскарження, заявники посилаються на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначають, що суд апеляційної інстанції не застосував правові висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 916/2403/16, постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16.
Суд апеляційної інстанції протиправно здійснив втручання в майно добросовісних власників, керуючись виключно листом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 24 липня 2017 року про відсутність розпорядження № 451 від 04 вересня 1995 року.
Судом апеляційної інстанції невірно було встановлено початок перебігу строку позовної давності.
Суд апеляційної інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги про скасування з рішення про державну реєстрацію права власності за відповідачами, оскільки вказані позовні вимоги є неналежним способом захисту.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційні скарги Львівської міської ради мотивовано тим, що в результаті розгляду тотожних спорів сформувалась судова практика на користь законного власника майна територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради, зокрема у постановах Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року у справі № 465/2018/17, від 02 липня 2020 року у справі №461/7082/16-ц, від 21 жовтня 2020 року № 464/231/17.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що 30 вересня 2016 року, на підставі розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 451 від 04 вересня 1995 року, реєстраційного посвідчення № 573 від 16 вересня 1995 року Львівського міжміського БТІ та технічного паспорта № 849, виданого 13 березня 2006 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Загвойською Н. І., здійснено державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_8 на нежитлові приміщення загальною площею 406,2 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1042104846101, що за адресою: АДРЕСА_1 (рішення № 31653050 від 30 вересня 2016 року).
02 жовтня 2016 року на підставі договору № 780 від 30 вересня 2016 року ОСОБА_7 набуто права приватної власності на дане майно, про що здійснено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення № 31669847 від 02 жовтня 2016 року).
На підставі протоколу № 2 загальних зборів учасників ТзОВ "Роста Трейд" від 03 жовтня 2016 року та акту приймання-передачі майнового вкладу до статутного капіталу б/н від 03 жовтня 2016 року ОСОБА_7 зазначене нерухоме майно було внесено до статутного капіталу ТзОВ "Роста Трейд" та було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірне майно за ТзОВ "Роста Трейд" (рішення №31729754 від 05 жовтня 2016 року).
Після внесення спірних приміщень до статутного капіталу ТзОВ "Роста Трейд" на підставі протоколу загальних зборів учасників ТзОВ "Роста Трейд" від 06 жовтня 2016 року право власності на спірне приміщення зареєстровано в рівних частках (по ј) за відповідачами: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (рішення № 31801228 від 11 жовтня 2016 року, № 31801177 від 11 жовтня 2016 року, № 31801134 від 11 жовтня 2016 року, № 31801297 від 11 жовтня 2016 року).
Згідно договору оренди № Л-8205 від 02 квітня 2012 року, укладеного з Установою дитячо-юнацьких та молодіжних клубів Личаківського району м. Львова, предметом договору є приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 135,4 кв. м, з індексами приміщень 11-1-11-6 відповідно до даних технічного паспорта ЛОДК БТІ та ЕО від 23 травня 2005 року.
Згідно наданої Галицькою районною адміністрацією м. Львова інформації за № 451 зареєстровано розпорядження райадміністрації за іншою датою 14 липня 1995 року "Про дозвіл на продаж квартири від імені неповнолітньої ОСОБА_10", а 04 вересня 1995 року за іншими номерами видавалися розпорядження № 610 та № 611, якими надано дозволи на продаж квартир від імені неповнолітніх дітей .
Таким чином, розпорядження Галицької районної державної адміністрації № 451 від 04 вересня 1995 року не існує.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що розпорядження Галицької районної державної адміністрації № 451 від 04 вересня 1995 року не існує. За таких обставин, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та володіння спірним об`єктом нерухомого майна відповідачами порушує права Львівської міської ради, оскільки рішення про передачу у власність об`єкта нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, Львівською міською радою не приймалось, відповідно нерухоме майно вибуло з її власності без її особистого волевиявлення.
Разом з тим, колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви відповідачів про застосування строку позовної давності, з огляду на те, що про незаконне вибуття майна зі свого відання Львівська міська рада дізнались лише у вересні 2016 року, коли відбулась державна реєстрація права власності за первісним власником ОСОБА_8, та у зв`язку зі швидкою та почерговою зміною власників майна була відсутня можливість пред`явити позов про витребування майна саме до ОСОБА_8 .
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується і розпоряджається належним йому майном на свій розсуд (частина перша статті 317, частина перша статті 319 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною другою статті 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Частиною першої статті 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності. Частиною п`ятою статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що при вибутті майна поза волею власника право власності не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно не може бути у нього витребувано. Право власності дійсного власника у такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього права.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що Галицькою районною державною адміністрацією не видавалось розпорядження № 451 від 04 вересня 1995 року про передачу у власність ОСОБА_8 нежитлових приміщень,. Натомість, під порядковим № 451 у 1995 році Галицька районна державна адміністрація Львівської міської ради прийняла розпорядження "Про дозвіл на продаж квартири від імені неповнолітньої ОСОБА_10", а 04 вересня 1995 року за іншими номерами видавалися розпорядження № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, якими надано дозволи на продаж квартир від імені неповнолітніх дітей.
Таким чином, суд апеляційної інстанції встановив, що розпорядження Галицької районної державної адміністрації № 451 від 04 вересня 1995 року не існує.
Судом апеляційної інстанції не було встановлено, що у спростування вказаного відповідачами надавались належні та достатні докази.
Оскільки спірне нежитлове приміщення на загальною площею 406,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 було набуто ОСОБА_8 на підставі розпорядження Галицької районної державної адміністрації Львівської міської ради № 451 від 04 вересня 1995 року, яке нею не приймалося, і, відповідно, Львівська міська рада від імені територіальної громади не вчиняла дій щодо розпорядження комунальним майном на підставі та у спосіб, які передбачені Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", то суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про вибуття спірного нежитлового приміщення з власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради поза волею власника та про можливість витребування цього майна у відповідачів відповідно до частини першої статті 388 ЦК України.
Зазначений висновок суддів узгоджується із правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18) про те, що відсутність спрямованого на відчуження майна рішення відповідного органу місцевого самоврядування (зокрема його підроблення) означає, що власник волю на відчуження не виявляв.
До аналогчних правових висновків у аналогічних справах дійшов Верховний Суд у постановах від 27 жовтня 2020 року у справі № 465/2018/17, від 02 липня 2020 року у справі № 461/7082/16-ц, від 21 жовтня 2020 року № 464/231/17.
Колегія суддів не бере до уваги доводи касаційних скарг щодо незастосування судом апеляційної інстанцій строків позовної давності до спірних правовідносин з огляду на наступне.
Частина перша статті 261 ЦК України визначає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Судом апеляційної інстанцій встановлено і не спростовано матеріалами справи, що спірне нежитлове приміщення вибуло з комунальної власності Львівської міської ради настав у вересні 2016 року, коли право власності на це приміщення було зареєстровано за ОСОБА_8 .
Позов у цій справі Львівська міська рада подала до Сихівського районного суду м. Львова у вересні 2018 року.
Доводи касаційних скарг про те, що початок перебігу строку позовної давності у цій справі потрібно обчислювати з 2009 року, коли міській раді стало відомо про віджучення спірного майна не заслуговують на увагу, оскільки факт незаконного вибуття з комунальної власності у вересні 2016 року після реєстрації у державному реєстрі права власності вказаного нерухомого майна за ОСОБА_8 .
Щодо доводів касаційних скарг про необхідність застосування під час вирішення цієї справи постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, провадження № 12-128гс19, у якій зроблено правовий висновок щодо виключної правової проблеми застосування судами положень статей 256, 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності у правовідносинах, що регулюються статтею 388 ЦК України, то слід зазначити, що предметом позову у справі № 914/3224/16 було витребування земельних ділянок, що вибули з комунальної власності на підставі розпорядження Львівської обласної державної адміністрації від 15 грудня 2000 року № 1454, скасованого в судовому порядку у справі № 31/89 через його незаконність. У справі ж, яка переглядається у цьому провадженні, наявність розпорядження Галицької районної державної адміністрації від 04 вересня 1995 року щодо передачі спірного нерухомого майна у власність ОСОБА_8, на підставі якого це право 30 вересня 2016 року зареєстроване, не доведено, отже у цій справі, як правильно зазначив апеляційний суд, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Доводи касаційних скарг відносно того, що суд апеляційної інстанції не застосував правові висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 916/2403/16, постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, не заслуговують на увагу, оскільки у зазначених справах були встановлені обставини справи, які є нетотожними обставинам, встановленим у цій справі.
Доводи касаційних скарг відносно того, що судом задоволено позовні вимоги про скасування державної реєстрації, які є неналежним способом захисту прав, не заслуговують на увагу, оскільки задоволення апеляційним судом вимоги про скасування державної реєстрації права власності відповідачів на спірний об`єкт нерухомого майна хоч і не відповідає способам захисту прав власника у даній категорії справ, але на правильність вирішення спору не впливає.
Окрім того, скасування рішення у частині задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації та ухвалення нового судового рішення в цій частині про відмову у задоволення вказаних позовних вимог не змінить процесуальних наслідків задоволення позовних вимог про витребування нерухомого майна з незаконного володіння відповідачів, оскільки скасування державної реєстрації відбудеться у будь-якому випадку.
Загалом доводи касаційних скарг зводяться до незгоди з наданою судом апеляційної інстанції оцінкою зібраним у справі доказам та встановленим на їх підставі обставинам, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України .