Постанова
Іменем України
15 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 526/556/19
провадження № 61-9448св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
треті особи: приватний нотаріус Гадяцького районного нотаріального округу Полтавської області Ямпольська Світлана Миколаївна, ОСОБА_2,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 27 січня 2020 року у складі судді Заколодяжної О. А.,та постанову Полтавського апеляційного суду від 28 травня 2020 року у складі колегії суддів: Пікуля В. П., Лобова О. А., Триголова В. М., у цивільний справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", треті особи: приватний нотаріус Гадяцького районного нотаріального округу Полтавської області Ямпольська Світлана Миколаївна, ОСОБА_2, про захист прав споживача, розірвання кредитного договору, визнання договору іпотеки квартири та договору поруки припиненим, відшкодування завданих збитків та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом в обґрунтування якого посилався на те, що 10 липня 2008 року між ним та ЗАТ КБ "ПриватБанк" було укладено кредитний договір № PLQ0GA0000000007. Згідно пункту 8.1 договору банк зобов`язався надати йому кредитні кошти на строк з 10 липня 2008 року по 10 липня 2023 року включно у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 36 781,44 доларів США на наступні цілі: у розмірі 31 267,59 доларів США на споживчі цілі: з них 30 000 доларів США на споживчі цілі шляхом видачі готівки через касу, 900,00 доларів США - на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 157 доларів США - для сплати особистого страхування за договором особистого страхування на перший рік дії кредиту, 5 513,85 доларів США на сплату страхових платежів.
У забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором № PLQ0GA0000000007 між ним та банком 10 липня 2008 року було укладено договір іпотеки квартири ВКМ 622379-622382, згідно якого він надав банку в іпотеку нерухоме майно, що належить йому на праві власності - квартиру загальною площею 74,00 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Також, на забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором № PLQ0GA0000000007, між поручителем ОСОБА_2 та ПАТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір поруки, згідно умов якого, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник.
10 липня 2008 року він отримав в касі банку транш в сумі 6000, 00 доларів США на споживчі цілі: для проведення ремонту в квартирі - придбання будівельних матеріалів та для придбання меблів. Відповідно до умов договору в рахунок погашення отриманих коштів в сумі 6 000,00 доларів США ним у період з 21 серпня 2008 року по 21 вересня 2010 року було сплачено 13 372,60 доларів США. Переплата за кредитним договором склала 3 179,78 доларів США.
Здійснивши 21 вересня 2010 року останній платіж та погасивши повністю отриманий транш у розмірі 6 000,00 доларів США та всі платежі передбачені договором, у жовтні 2010 року він звернувся з письмовим запитом до банку про надання довідки про погашення заборгованості за кредитом, але листом від 04 листопада 2010 року банк відмовив йому у наданні довідки. У березні 2013 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення. У позовній заяві банк безпідставно зазначив, що він 10 липня 2008 року у відповідності з умовами кредитного договору № PLQ0GA0000000007 від 10 липня 2008 року отримав кредит в сумі 36 781,44 доларів США. В порушення умов договору не провів погашення кредиту та всіх інших платежів у результаті чого виникла заборгованість станом на момент подання позову у сумі 54 944,59 доларів США. У вересні 2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом до нього та поручителя ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 30816,22 доларів США. В обох випадках звернення з позовними вимогами в якості доказів виконання умов кредитного договору ПАТ КБ "ПриватБанк" надавав суду підроблений документ - заяву на видачу готівки у сумі 30 000,00 доларів США, в якій підпис у графі "Отримувач" виконаний не ним, а іншою особою, що підтверджується двома висновками судово-почеркознавчих експертиз.
04 лютого 2019 року ним, також, подана заява до Гадяцького ВП ГУНП у Полтавській області про обставини, які можуть містити ознаки кримінального правопорушення у зв`язку з підробкою документу та його використанням - заяви на видачу готівки від 10 липня 2008 року на суму 30 000,00 доларів США, за якою порушено кримінальне провадження № 12019170130000074 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті358 КК України. Позивач вказує, що АТ КБ "ПриватБанк" своїми протиправними діями, які виразилися у підробці та використанні підробленого документу, безпідставному зверненні з позовними заявами до суду про стягнення неіснуючої заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, безпідставними письмовими вимогами про погашення неіснуючого боргу, безпідставному проведенні та наданні розрахунків неіснуючої заборгованості, безпідставній відмові у визнанні відсутності заборгованості за кредитним договором у зв`язку з його виконанням в частині отриманих коштів та припиненні кредитного договору його виконанням, відмові у поверненні переплачених коштів за кредитним договором у сумі 3179,78 доларів США, заподіяв йому значних матеріальних збитків та моральної шкоди. Позивач, також, вказував, що йому відповідачем була заподіяна і моральна шкода, яка полягає в тому, що банк всіляко намагається безпідставно стягнути з нього неіснуючий борг за кредитним договором, надсилає листи, смс повідомлення з погрозами реалізувати його майно, вчинити інші дії. З 2013 року і по даний час він зобов`язаний відвідувати судові засідання, доводити свою невинуватість, що є важко психологічно. Така ситуація завдає йому сильних душевних та моральних страждань. Він втратив спокій, нормальний сон та можливість спокійного життя. Такі протиправні дії банку принижують його честь, гідність та репутацію, а тому він вважає, що розмір грошового відшкодування завданої йому моральної шкоди становить 100 000,00 грн.
Позивач просив суд:
- розірвати кредитний договір № PLQ0GA0000000007 від 10 липня 2008 року укладений між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 ;
- визнати договір іпотеки квартири від 10 липня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк", та договір поруки, укладений між ОСОБА_2 та АТ КБ "ПриватБанк", що укладені в забезпечення виконання зобов`язань позичальником за кредитним договором № PLQ0GA0000000007 від 10 липня 2008 року такими, що втратили чинність - припиненими;
- зобов`язати приватного нотаріуса Гадяцького районного нотаріального округу Полтавської області Ямпольську С. М. внести відомості у відповідні державні реєстри про припинення всіх обтяжень та заборон на об`єкт іпотеки - трикімнатну квартиру, яка належить ОСОБА_1 у АДРЕСА_1, що були накладені на підставі договору іпотеки квартири в забезпечення виконання кредитного договором № PLQ0GA0000000007 від 10 липня 2008 року;
- стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на його користь заподіяні матеріальні збитки в сумі 3179,78 доларів США та моральну шкоду у розмірі 100000 грн.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 27 січня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Постановою Полтавського апеляційного суду від 28 травня 2020 року рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 27 січня 2020 року залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що не доведено наявність порушення з боку відповідача зобов`язання щодо видачі повної суми кредитних коштів, оскільки вказаний договір недійсним не визнавався, на забезпечення кредитного договору в день його укладення був укладений договір іпотеки і позивач протягом тривалого часу сплачував щомісячні платежі на виконання умов кредитного договору.Не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 про визнання договору поруки, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ КБ"ПриватБанк", оскільки стороною вказаного договору поруки є ОСОБА_2, а не позивач.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 27 січня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 28 травня 2020 року .
Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
У жовтні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Скаржник просить суд скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Як на підставу касаційного оскарження, ОСОБА_1 посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України і на пункти 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України та зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував правовий висновок, викладений в постановах Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 539/1582/16-ц, від 11 квітня 2018 року у справі № 61-1536св17, у постанові Вищого господарського суду України від 28 вересня 2011 року у справі № 10/52 щодо застосування статті 81, 89 ЦПК України (пункт перший, пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України, пункти 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Суди не прийняти до уваги те, що належним доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, зокрема меморіальний ордер та заява про видачу готівки. В даній ситуації банк не виконав свого обов`язку у повному обсязі та не видав готівкою 30 000 доларів США, що підтверджується висновком експерта про те, що підпис у графі отримання у заяві про видачу готівки у розмірі 30 000 доларів США ОСОБА_1 не належить, а належить іншій особі.
ОСОБА_1 отримав кредит тільки у розмірі 6 000 доларів США, що свідчить про те, що зі сторони банку умови кредитного договору не виконувались належним чином, натомість, банк безпідставно припинив кредитування позичальника, що є істотним порушенням кредитного договору та підставою для розірвання цього договору кредиту на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про постановлення окремої ухвали щодо використання банком підробленої заяви про видачу кредиту у розмірі 30 000 доларів США.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що 10 липня 2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № PLQ0GA0000000007 про надання кредитних коштів у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у сумі 36 781,44 доларів США. Термін користування кредитними коштами встановлено з 10 липня 2008 року до 10 липня 2023 року.
Згідно з пунктом 8.1 договору, грошові кошти в сумі 36 781,44 доларів США надавались позичальнику на наступні цілі: у розмірі 31 267, 59 доларів США на споживчі цілі - з них 30 000 доларів США на споживчі цілі шляхом видачі готівки через касу, 900,00 доларів США - на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 157 доларів США - для сплати особистого страхування за договором особистого страхування на перший рік дії кредиту, 5 513,85 доларів США - на сплату страхових платежів.
Як вбачається зі змісту кредитного договору, відмова в односторонньому порядку від зобов`язання з боку позичальника не передбачена.
Для забезпечення виконання зобов`язання за спірним кредитним договором 10 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" був укладений договір іпотеки, за яким передано в іпотеку квартиру загальною площею 74,00 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі договору іпотеки приватним нотаріусом Гадяцького районного нотаріального округу Полтавської області Ямпольською С. М. було внесено відомості до Державного реєстру іпотек, що підтверджується витягом про реєстрацію у державному реєстрі іпотек № 19616640 від 10 липня 2008 року.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 19616947 від 10 липня 2008 року, приватним нотаріусом Гадяцького районного нотаріального округу Полтавської області Ямпольською С. М внесено реєстраційний запис до вказаного реєстру - тип обтяження: заборона на нерухоме майно - квартиру трьохкімнатну за адресою: АДРЕСА_1 .
Також для забезпечення виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки від 10 липня 2008 року, за яким позичальник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
ОСОБА_1 на підставі заяви на видачу готівки № 1 від 10 липня 2008 року, отримав кошти в розмірі 6000,00 доларів США.
Згідно наданих квитанцій ОСОБА_1 в рахунок погашення боргу сплатив 13 372, 60 доларів США.
У жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернувся з письмовим запитом до банку про надання довідки про погашення заборгованості за кредитом, але листом від 04 листопада 2010 року за вих. № 30.1.0.0/2-101103/1405 банк лише рекомендував позивачу для отримання необхідних йому документів звернутись до відділення ПАТ КБ "ПриватБанк", так як документи є платними.
Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 23 листопада 2015 року у цивільній справі № 526/405/13-ц за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк".
Рішенням Полтавського апеляційного суду від 20 березня 2019 року у цивільній справі № 526/405/13-ц, яке набрало законної сили, позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення задоволено частково. Вирішено в рахунок погашення заборгованість за кредитним договором № PLQ0GA0000000007 від 10 липня 2008 року в розмірі 38 907,17 доларів США (що складається з 30 726,84 доларів США - заборгованості за кредитом, 8 180,33 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом) та 43 149,27 грн - пені за несвоєчасне виконання зобов`язань, звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_1, шляхом проведення прилюдних торгів.
Згідно рішення Гадяцького районного суду від 22 вересня 2015 року у цивільній справі № 526/384/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк" в особі Гадяцького відділення ПГРУ КБ "ПриватБанк", третя особа: приватний нотаріус Ямпольська С. М., про розірвання кредитного договору та визнання договору іпотеки припиненим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 22 жовтня 2015 року вказане рішення суду залишене без змін.
01 лютого 2019 року ОСОБА_1 на адресу відповідача направляв вимогу про невизнання ним вимоги банку про порушення умов кредитного договору, про відмову в подальшому отримання кредитних коштів за кредитним договором.
Також в заяві висловив пропозицію укладення додаткової угоди до кредитного договору № PLQ0GA0000000007 від 10 липня 2008 року, про зміну розміру кредитної лінії 30 000 доларів США на 6 000,00 доларів США з відповідним корегуванням всіх інших виплат та строків до фактично виданих коштів та проведення перерахунку кредиту відповідно до фактично отриманих та сплачених ним коштів ( а.с.44,45, т. 1).