Постанова
Іменем України
21 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 350/574/16-ц
провадження № 61-2429св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 14 червня 2018 року у складі судді: Пулика М. В., та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 січня 2021 року у складі колегії суддів: Девляшевського В. А., Томин О. О., Фединяка В. Д.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк", банк ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Первісний позов мотивований тим, що 26 вересня 2008 року між ТОВ "Український промисловий банк", правонаступником якого є ПАТ "Дельта Банк", та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 370-014/ФКВ-8, відповідно до якого йому було надано кредит у сумі 12 145 дол. США строком до 25 вересня 2015 року, зі сплатою процентів за користування ним у розмірі 9,90 % річних.
Для забезпечення належного виконання умов кредитного договору 26 вересня 2008 року між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 370-014/Zфпор-08, за яким ОСОБА_2 взяла на себе зобов`язання відповідати перед банком у повному обсязі за зобов`язаннями ОСОБА_1, які виникають із кредитного договору.
ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконувалися належним, внаслідок чого станом на 30 березня 2016 року в нього утворилася заборгованість у сумі 70 186,99 грн, з яких: 43 558,80 грн - тіло кредиту, 5 369,00 грн - проценти за користування кредитом, 3 632,04 грн - комісія, 17 523,52 грн - пеня, 103,63 грн - 3 % річних за несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань.
ПАТ "Дельта Банк" просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором у сумі 70 186,99 грн.
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся з зустрічним позовом до ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсним кредитного договору.
Зустрічний позов ОСОБА_1 мотивований тим, що він належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, а саме: сплатив всю суму заборгованості за цим договором, тому відповідно до положень статті 599 ЦК України вважав, що зобов`язання за цим договором припинились.
ОСОБА_1, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:
визнати, що він належним чином виконав свої зобов`язання та сплатив всю суму грошових коштів за кредитним договором від 26 вересня 2008 року № 370-014/ФКВ-08, укладеним між ним та ТОВ "Український промисловий банк", відповідно до статті 599 ЦК України;
визнати недійсними кредитний договір від 26 вересня 2008 року № 370-014/ФКВ-8, укладений між ним та ТОВ "Український промисловий банк", та договір поруки від 26 вересня 2008 року № 370-014/Zфпор-08, укладений між ТОВ "Український промисловий банк" і ОСОБА_2
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою від 27 лютого 2017 року Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсним кредитного договору об`єднано в одне провадження з позовом ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області у складі судді Пулик М. В. від 14 червня 2018 року позов ПАТ "Дельта Банк" задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором в сумі 70 186,99 грн, з яких 43 558,80 грн - тіло кредиту, 5 369,00 грн - відсотки, 3 632,04 грн - комісія, 17 523,52 грн - пеня, 103,63 грн - сума за ставкою 3 % річних.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачами неналежним чином виконувались умови кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку позивач просив стягнути солідарно з відповідачів. Строк дії договору погоджений сторонами та діє до його повного виконання, а тому підстав для застосування наслідків спливу позовної давності немає.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 14 червня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованості за кредитним договором від 26 вересня 2008 року № 370-014/ФКВ-08 у сумі 70 186,99 грн, з яких 43 558,80 грн - тіло кредиту, 5 369,00 грн - відсотки, 3 632,04 грн - комісія, 17 523,52 грн - пеня, 103,63 грн - сума за ставкою 3 % річних, та судових витрат скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не виконав зобов`язань за кредитним договором? унаслідок чого виникла заборгованість, яку він має сплатити на користь банку. Водночас апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині первісних позовних вимог про стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_2 та відмовляючи у задоволенні цих позовних вимог, виходив з того, що банк звернувся до суду в квітні 2016 року, тобто з пропуском шестимісячного строку для пред`явлення вимоги до поручителя.
Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" залишено без задоволення.
Рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 серпня 2018 року в частині позовних вимог ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 серпня 2018 року в частині позовних вимог ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості залишено без змін.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що в частині зустрічних позовних вимог судові рішення не оскаржуються, а тому не є предметом перегляду судом касаційної інстанції. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1, не перевіривши належним чином заперечень відповідача ОСОБА_1 щодо виконання ним зобов`язань. Апеляційний суд належним чином не з`ясував дійсного розміру заборгованості, яку має відповідач перед позивачем, чи існує така заборгованість з урахуванням наданих відповідачем квитанцій про сплату коштів на виконання умов договору за період до січня 2015 року. Ухвалюючи рішення про відмову у позові до відповідача ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що банк пропустив строк звернення до поручителя з вимогою шляхом звернення з цим позовом. Рішення апеляційного суду в частині позовних вимог ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині позовних вимог ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 14 червня 2018 року в частині позовних вимог ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.
В задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на час звернення банкe з позовом до суду у жовтні 2012 року заборгованість за кредитним договором № 370-014/ФКВ-8 від 26 вересня 2008 року становила 41 835,63 грн, з яких: тіло кредиту - 41 111,04 грн, відсотки - 370,96 грн, комісія за ведення кредиту - 353,64 грн (а. с. 34-35, т. 3). ОСОБА_1 за період з 11 жовтня 2012 року по 23 січня 2015 року сплатив на погашення кредитної заборгованості 44 393,28 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями (а. с. 140-167 т. 2). Згідно розрахунку заборгованості банку станом на 30 березня 2016 року заборгованість ОСОБА_1 становить 70 186,99 грн, з яких: 43 558,80 грн - тіло кредиту, 5 369,00 грн - проценти за користування кредитом, 3 632,04 грн - комісія, 17 523,52 грн - пеня, 103,63 грн - 3% річних за несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань. Як встановлено у судовому засіданні, різниця між тілом кредиту станом на 08 жовтня 2012 року та тілом кредиту станом на 30 березня 2016 зумовлена курсовою різницею. Беручи до уваги, що кредитна заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ "Дельта Банк" становила 41 835,63 грн, позичальник протягом жовтня 2012 року - січня 2015 року сплатив на погашення кредитної заборгованості 44 393,28 грн, тому у банку відсутні правові підстави для звернення з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором № 370-014/ФКВ-8 від 26 вересня 2008 року, оскільки у позивача відсутнє право повторно стягувати заборгованість за тілом кредиту, а також проценти та неустойку після закінчення строку дії кредитного договору. Банк про застосування наслідків, передбачених статтею 625 ЦК України? за спірний період не заявляв.
Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 жовтня 2020 року касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" задоволено Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2012 року у справі № 0908/5974/2012 за позовом ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 370-014/ФКВ-8 у позові відмовлено. Апеляційний суд не звернув уваги на те, що зазначеним рішенням суду у задоволенні позовних вимог банку було відмовлено у зв`язку з тим, що відповідач виконує взяті на себе зобов`язання зі сплати кредиту, тому підстави для дострокового стягнення заборгованості відсутні, та не з`ясував дійсного розміру заборгованості, яку має відповідач перед позивачем, чи існує заборгованість з урахуванням наданих відповідачем квитанцій про сплату коштів на виконання умов договору за період до січня 2015 року, та дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог банку. Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, належним чином дослідити всі зібрані у справі докази, дати їм відповідну правову оцінку та вирішити спір на підставі вимог закону і повно та всебічно з`ясованих обставин справи.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 28 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині позовних вимог ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без задоволення, а рішення Рожнятівського районного суду від 14 червня 2018 року в частині позовних вимог ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором у повному об`ємі тривало не до вересня 2015 року, тобто не до завершення строку дії договору, а тільки до травня 2014 року. З наявних у справі копій платіжних документів (т. 2, а. с. 140-167), розрахунку заборгованості (т. 1, а. с. 21-23) вбачається, що ОСОБА_1 з травня 2014 року по січень 2015 року вносив щомісячно платежі для погашення тіла кредиту та сплату відсотків у розмірі, який є істотно меншим від обумовленої кредитним договором суми. Цієї обставини ОСОБА_1 у засіданні апеляційного суду не заперечував, пояснивши, що у нього тоді не вистачало коштів. В результаті проведених колегією суддів розрахунків та з врахуванням наданих відповідачем копій квитанцій за період з жовтня 2012 року по січень 2015 року, шляхом додавання щомісячних платежів за вказаний період, встановлено, що ОСОБА_1 сплатив 3 495,87 доларів США тіла кредиту, 778,13 доларів США відсотків за користування кредитом та 3 552,31 грн комісії (т. 2, а. с.140-167). Сплата цих коштів позивачем була врахована при подачі позову про стягнення кредитної заборгованості у розмірі 70 186,99 грн, про що власне свідчить розрахунок заборгованості (т. 1, а.с.21-23). Різниця між вимогою, пред`явленою у 2012 році банком про сплату ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту, та сплаченими ним коштами за основною заборгованістю згідно квитанцій в період з жовтня 2012 року по січень 2015 року складає 1 647,51 доларів США (5 143,38 доларів США - 3 495,87 доларів США). Саме про стягнення такого розміру заборгованості за тілом кредиту ПАТ "Дельта Банк" звернулося з позовом до суду у травні 2016 року. Це підтверджується проведеним апеляційним судом розрахунком, а саме 1 647,51 доларів США х 26,439172 грн (офіційний курс долара США станом на 30 березня 2016 року) = 43 558,80 грн. Стосовно розміру інших складових кредитної заборгованості, а саме відсотків за користування кредитом, комісії, пені та 3% річних, то апеляційний суд вважає, що ПАТ "Дельта Банк" розрахунок відповідних сум проведено з урахуванням вимог чинного законодавства, зокрема, про обмеження стягнення пені річним строком. Іншого розрахунку заборгованості ОСОБА_1 не представив. Наведені вище обставини і розрахунки спростовують твердження ОСОБА_1 про те, що він сплативши 44 000 грн, у повному об`ємі виконав умови кредитної угоди, і навіть переплатив.
Апеляційний суд вказав, що не заслуговують на увагу й посилання на те, що у зв`язку із пред`явленням у 2012 році позову про дострокове повернення кредиту змінився строк виконання кредитного договору. Адже, рішенням Калуського міськрайонного суду від 06 грудня 2012 року позов банку визнано безпідставним, і у його задоволенні відмовлено. Таким чином, після ухвалення цього судового рішення ОСОБА_1 повинен був виконати умови кредитної угоди: повернути суму несплаченого тіла кредиту та сплатити відсотки за час користування кредитними коштами. Це, зокрема, випливає й із змісту названої постанови Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року, вказівки якого згідно статті 417 ЦПК України для апеляційного суду є обов`язковими. Отже, правових підстав вважати, що внаслідок безпідставного звернення до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості банком було змінено строк виконання договору, немає.
Колегія суддів вважала необґрунтованими доводи про те, що звернувшись з позовом у 2016 році, банк пропустив строк позовної давності, оскільки після ухвалення Калуським міськрайонним судом рішення від 06 грудня 2012 року ОСОБА_1 продовжував вносити кошти на погашення заборгованості за кредитом і останній платіж здійснений ним в січні 2015 року. Це на думку апеляційного суду свідчить про визнання ним свого боргу перед ПАТ "Дельта Банк", що в силу частини першої статті 264 ЦК України є обставиною, яка перериває перебіг позовної давності.
Аргументи учасників справи
У лютому 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просив: скасувати оскаржені рішення та відмовити повністю в задоволенні позовних вимог банку до ОСОБА_1 ; судові витрати покласти на банк.
Касаційна скарга мотивована тим, що ПАТ "Дельта Банк" на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору. Тому у нього відсутнє право повторно стягувати заборгованість за тілом кредиту, а також проценти та неустойку після закінчення строку дії кредитного договору. Апеляційним судом вказівку Верховного Суду не виконано. Судом не було досліджено графіку платежів за кредитним договором на який посилається представник банку, не досліджено всіх зібраних доказів по справі, не надано їм відповідної правової оцінки, не з`ясовано всіх обставин справи.
Аналіз касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що судові рішення оскаржуються та є предметом касаційного перегляду тільки в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 70 186,99 грн.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року: відкрито касаційне провадження у справі; у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 14 червня 2018 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 28 січня 2021 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 05 квітня 2021 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі провадження № 14-154цс18, від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 31 жовтня 2018 року у справі провадження № 14-318цс18, від 12 червня 2019 року у справі № 350/574/16-ц та постановах Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року у справі № 6-2251цс16, від 27 січня 2016 року у справі № 6-990цс15, від 10 вересня 2014 року у справі № 6-28цс14, від 17 вересня 2014 року у справі провадження № 6-125цс14, від 24 вересня 2014 року у справі № 6-106цс14, від 09 листопада 2016 у справі № 6-1457цс16.