Постанова
Іменем України
19 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 127/23624/17
провадження № 61-15996св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач, відповідач за зустрічним позовом - товариство з додатковою відповідальністю "Вінницяметалопостач",
відповідач, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 квітня 2019 року у складі судді
Бойко В. М. та постанову Вінницького апеляційного суду від 26 липня 2019 року у складі колегії суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В., Стадника І. М.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року товариство з додатковою відповідальністю "Вінницяметалопостач" (далі - ТДВ "Вінницяметалопостач") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення компенсації за користування земельною ділянкою, 3 % річних від простроченої суми та 32 041, 89 грн нарахованого індексу інф ляції.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20 грудня 2013 року ПАТ "Вінницяметалопостач", правонаступником якого є ТДВ "Вінницяметалопостач" продало, а ОСОБА_1 придбала об`єкти нерухомого майна, що складають 2/25 частки комплексу виробничих будівель та споруд по АДРЕСА_1 . Об`єкти нерухомого майна відповідно до договору оренди земельної ділянки від
04 лютого 2005 року та угоди про внесення змін до договору оренди від
26 лютого 2013 року перебувають на орендованій позивачем у Вінницької міської ради земельній ділянці, за користування якою позивач сплачує орендну плату згідно договору.
Відповідно до пункту 10 договору купівлі-продажу нерухомого майна від
20 грудня 2013 року відповідач зобов`язалась оформити свої права на земельні ділянки, на яких знаходяться придбані нею будівлі та споруди. До оформлення своїх прав на землю відповідач зобов`язана компенсувати на підставі виставлених рахунків усі витрати продавця - ТДВ "Вінницяметалопостач", пов`язані із орендою землі, на якій розташовані придбані відповідачем будівлі та споруди. Відповідно до пункту 10 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20 грудня 2013 року відповідачу позивачем виставлялись рахунки за компенсацію орендної плати за земельну ділянку.
05 вересня 2017 року Вінницьким міським судом Вінницької області по справі №127/7360/16-ц прийнято рішення, яким врегульовано питання нарахування ПДВ, яке було нараховано на суму компенсації з орендної плати відповідача, та прийнято рішення стягнути з відповідача компенсацію за користування земельною ділянкою за березень 2016 року в сумі 8 226,03 грн (частково було сплачено) та 16 496,49 грн за квітень 2016 року (не було сплачено повністю). Цим судовим рішенням, яке набуло законної сили, встановлено правомірність нарахування та стягнення з відповідача компенсації за користування земельною ділянкою у відповідності до пункту 10 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20 грудня 2013 року.
Згідно з розрахунком відповідачу нараховано 233 408,44 грн компенсації за користування земельною ділянкою, зокрема, 16 496,49 грн за кожен місяць користування землею за період з 01 травня 2016 року по 31 грудня 2016 року, що складає 156 694,44 грн; 17 486,28 грн (з врахуванням коефіцієнта інфляції на 2017 рік) за кожен місяць користування землею за період з 01 січня 2017 року по 12 травня 2017 року, що складає 76 714,00 грн.
За таких обставин ТДВ "Вінницяметалопостач" просило стягнути з відповідача на його користь компенсацію за користування земельною ділянкою (орендної плати) в сумі 233 408,44 грн та 3 % річних від простроченої суми в сумі 3 562,00 грн, 32 041,89 грн нарахованого індексу інфляції.
15 травня 2018 року ОСОБА_1 подала зустрічний позов до ТДВ "Вінницяметалопостач" про стягнення безпідставно отриманих коштів.
Зустрічний позов мотивовано тим, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 вересня 2017 року у справі № 127/7360/16-ц встановлено наявні між сторонами правовідносини, обумовлені договором купівлі-продажу від 20 грудня 2013 року. Вказаним рішенням суд встановив, що отримання коштів платником податку від нового власника нежитлової будівлі, як компенсації витрат зі сплати орендної плати за землю не є об`єктом оподаткування ПДВ. У зв`язку з викладеним, вимоги позивача про стягнення компенсації ПДВ судом не задоволено. Рішенням було стягнуто несплачену компенсацію за користування земельною ділянкою за березень 2016 року
в розмірі 8 226,03 грн, а також за березень 2016 року в розмірі 16 496,49 грн. Зазначеним судовим рішенням встановлено та не оспорюється сторонами неправомірність та безпідставність нарахування оплати компенсаційних платежів, що виставлялися ТДВ "Вінницяметалопостач" за період з січня
2014 року по червень 2014 року, оскільки вони містять суму компенсації із визначенням ПДВ. Загальна сума безпідставно сплачених коштів складає
10 138,50 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
У зустрічному позові позивач просила стягнути з ТДВ "Вінницяметалопостач" на її користь 10 138,50 грн - суму безпідставно отриманих коштів, 575,27 грн - суму процентів за користування чужими коштами та 704,80 грн витрат по сплаті судового збору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09 квітня 2019 року позовні вимоги ТДВ "Вінницяметалопостач" задоволено частково. Стягнуто
з ОСОБА_1 на користь ТДВ "Вінницяметалопостач" заборгованість по сплаті компенсації орендної плати за земельну ділянку, на якій розміщені придбані ОСОБА_1 будівлі та споруди в сумі 208 685,95 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТДВ "Вінницяметалопостач" 4035,18 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто
з ТДВ "Вінницяметалопостач" на користь ОСОБА_1 10 138,50 грн - суму безпідставно отриманих коштів, 575,27 грн - суму процентів за користування чужими коштами та 704,80 грн витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у ОСОБА_1 перед
ТДВ "Вінницяметалопостач" існує несплачена компенсація за користування земельною ділянкою за період з травня 2016 року по травень 2017 року в сумі 208 685,95 грн. Нарахування вказаної компенсації ОСОБА_1 передбачено пунктом 10 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20 грудня 2013 року.
Рахунки на компенсацію орендної плати за земельну ділянку відповідачу виставлялись позивачем з нарахуванням ПДВ безпідставно.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 26 липня 2019 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 квітня 2019 року в частині розподілу судових витрат змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТДВ "Вінницяметалопостач" 3 130,29 грн судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції задовольняючи вимоги зустрічного позову невірно вирішив питання розподілу судових витрат. Часткове задоволення позову зумовлює застосування пропорційності розподілу судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим.
При відхиленні доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що компенсацію по витратах, пов`язаних з орендою землі слід нараховувати з площі земельної ділянки розміром 0,519 га, яка фактично використовувалася нею, апеляційний суд вказав, що зазначене спростовується пунктом 4 договору купівлі-продажу від 20 грудня 2013 року і стосується площі земельної ділянки, яка лише запланована для відведення в користування ОСОБА_1 рішенням Вінницької міської ради від 23 серпня 2018 року.
Аргументи учасників справи
У серпні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просила рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ТДВ "Вінницяметалопостач" та постанову апеляційного суду в цій частині скасувати, прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову ТДВ "Вінницяметалопостач" відмовити, в решті рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що ОСОБА_1 не погоджується
з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову ТДВ "Вінницяметалопостач", оскільки суди не дослідили надані нею докази та не надали їм належної оцінки, відхилили її аргументи про недоведеність позивачем своїх вимог і неналежність наданих доказів, невірно встановили фактичні обставини справи, що призвело до ухвалення незаконних та необґрунтованих рішень.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються в частині задоволених позовних вимог ТДВ "Вінницяметалопостач" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, тому в іншій частині судові рішення в касаційному порядку не переглядаються.
У жовтні 2019 року ТДВ "Вінницяметалопостач" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що вказані рішення ухвалені
з додержанням норм матеріального та процесуального права.