Постанова
Іменем України
16 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 532/1762/16-ц
провадження № 61-9652св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Обідіної О. І., Бутенко С. Б., Прядкіної О. В.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" (далі - ПАТ "Укрсиббанк" та/або банк) про визнання договору недійсним.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 28 квітня 2007 року між акціонерним товариством інноваційний банк "Укрсиббанк" (далі-АКІБ "Укрсиббанк"), правонаступником якого є ПАТ "Укрсиббанк", та нею укладено договір про надання споживчого кредиту № 11150306000 (при застосуванні ануїтентної схеми погашення) (далі - кредитний договір).
Указувала, що при укладенні договору відповідач в порушення вимог Закону України "Про захист прав споживачів" не надав детального розпису загальної вартості кредиту, а також графіків платежу, не визначив ціни послуги. Вважає вказані обставини свідченням нечесної підприємницької діяльності, порушенням її права як споживача банківських послуг, у зв`язку з чим, уточнивши позовні вимоги, просила суд визнати договір недійсним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 08 листопада 2018 року у складі судді Омельченко І. І. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано договір про надання споживчого кредиту № 11150306000 (при застосуванні ануїтентної схеми погашення) від 28 квітня 2007 року, укладений між АКІБ "Укрсиббанк" та ОСОБА_1 недійсним.
Стягнуто з ПАТ "Укрсиббанк" на користь ОСОБА_1 11 275,60 грн понесених судових витрат.
Стягнуто із ПАТ "Укрсиббанк" на користь держави 704,80 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при укладенні кредитного договору банк порушив вимоги Закону України "Про захист прав споживачів".
Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року поновлено ПАТ "Укрсиббанк" строк на апеляційне оскарження рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 08 листопада 2018 року; відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до статті 354 ЦПК України наявні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження,
а апеляційна скарга за формою і змістом відповідає вимогам статті 356 ЦПК України.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 08 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при укладенні кредитного договору позивач була ознайомлена з усіма умовами кредитування, які містяться у наданому банком кредитному договорі. Кредитний договір містить істотні умови, зокрема, розмір кредиту та процентної ставки, принцип нарахування процентів, щомісячну суму сплати позичальником кредиту та процентів в розмірі 271,15 дол. США, день сплати ануїтентних платежів - 28 числа кожного календарного місяця строку кредитування, умови забезпечення виконання зобов`язання та порядок дострокового повернення кредиту. Зазначений договір узгоджений та підписаний сторонами. Тому позивач не довела підстави для визнання кредитного договору недійсним.
Аргументи учасників справи
У травні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справіза апеляційною скаргою
ПАТ "Укрсиббанк" та постанову апеляційного суду скасувати, справу направити на новий розгляд до Полтавського апеляційного суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції при відкритті апеляційного провадження у справі не перевірив повноваження представника ПАТ "Укрсиббанк" та безпідставно поновив строк на апеляційне оскарження.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; не взяв до уваги усі докази, надані на підтвердження позовних вимог
і не надав їм належної оцінки; не врахував, що при укладенні кредитного договору банк в порушення вимог вимоги Закону України "Про захист прав споживачів", який не надав позивачу детального розпису загальної вартості кредиту, графіків платежу, не визначив ціни послуги, що свідчить про нечесну підприємницьку діяльність, тому наявні підстави для визнання кредитного договору недійсним.
У серпні 2019 року ПАТ "Укрсиббанк" подало відзиви на касаційну скаргу, в яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційного суду залишити без змін. Відзиви мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції розглянуто справу з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
02 жовтня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Краснощокову Є. В.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що 07 квітня 2007 року ОСОБА_1 подала до АКІБ "УкрСиббанк" заяву про отримання кредиту в сумі 22 000 дол. США.
26 квітня 2007 року на засіданні кредитного комітету Полтавського управління АКІБ "УкрСиббанк" розглянуто заявку на видачу кредиту та вирішено видати
ОСОБА_1 іпотечний кредит в сумі 22 000 дол. США строком на 180 місяців під
12,5 % річних під іпотеку квартири за адресою:
АДРЕСА_1 .
28 квітня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11150306000 (при застосуванні ануїтентної схеми погашення), за умовами якого банк зобов`язується надати позичальнику однією сумою, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті
в сумі 22 000 дол. США та сплатити проценти за користування шляхом внесення ануїтентних платежів в порядку і на умовах, визначних договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 111 100 гривень за курсом Національного банку України на день укладення договору.
28 квітня 2007 року АТ "Укрсиббанк" згідно угоди № 11150306000 від 28 квітня 2007 року надав ОСОБА_1 22 000 дол. США.
Згідно з договором купівлі-продажу від 28 квітня 2007 року ОСОБА_2
і ОСОБА_3, як продавці, та ОСОБА_1, як покупець, уклали договір про передачу у власність покупця квартири
АДРЕСА_1 . Продаж за домовленістю сторін вчинено за
125 000 грн, які продавці отримають від покупця протягом 3 банківських днів кредитними коштами, наданими АКІБ "УкрСиббанк".
Цього ж дня на забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору між сторонами укладено іпотечний договір, згідно з яким іпотекодавець ОСОБА_1 передала в іпотеку іпотекодержателю АКІБ "УкрСиббанк" квартиру
АДРЕСА_1 .
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідними є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним
у судовій практиці.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження
№ 61-2417сво19) зроблено висновок, що "недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів
є недопустимим".
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного кредитного договору) перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка
є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.
Відповідно до частини першої, другої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного кредитного договору) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.
У постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі
№ 6-2766цс15 зроблено висновок, що: "для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пунктів 2,
3 частини третьої статті 18 Закону "Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункту 4 частини третьої статті 18 Закону)".
Відповідно до частин першої, другої, шостої статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів"(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними
в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору
з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановивши, що позивач не довела підстав для визнання недійсним оспорюваного кредитного договору суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позову.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо безпідставного відкриття апеляційного провадження.
Як свідчать зміст оскарженої ухвали апеляційного суду та матеріали справи представник ПАТ "Укрсиббанк" Олонова Я. В., яка підписала апеляційну скаргу, була допущена та приймала участь у справі як представник ПАТ "Укрсиббанк"
в суді першої інстанції, на підтвердження повноважень до апеляційної скарги додана копія довіреності (а. с. 29 т. 3). Провадження у цій справі відкрито
28 вересня 2016 року (а. с. 19)., тобто до набрання чинності (30 вересня
2016 року) Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" № 1401-VIII від 02 червня 2016 року, яким встановлена вимога щодо представництва в судах виключно прокурорами або адвокатами,тому представництво в апеляційному суді здійснювалось за правилами, які діяли до набрання чинності вказаним Законом.
Вирішуючи клопотання ПАТ "Укрсиббанк" про поновлення строку на апеляційне оскарження суд встановив, що представник банку не приймав участь
в судовому засіданні під час проголошення судового рішення від 08 листопада 2018 року; повний текст рішення банк отримав 28 грудня 2018 року; апеляційну скаргу подано 28 січня 2019 року. За таких обставин апеляційний суд зробив обґрунтований висновок, що відповідно до статті 354 ЦПК України
ПАТ "Укрсиббанк" має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, оскільки апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.