Постанова
Іменем України
15 квітня 2021 року
м. Київ
справа №316/2463/19
провадження № 61-3033св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство "Тепловодоканал" Енергодарської міської ради,
відповідачі: ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дарвін",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Енергодарська міська рада Запорізької області,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Комунального підприємства "Тепловодоканал" Енергодарської міської ради на ухвалу Енергодарського міського суду Запорізької області від 04 грудня 2019 року у складі судді Куценко М. О. та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 січня 2020 року у складі колегії суддів: Кримської О. М., Дашковської А. В., Кочеткової І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У листопаді 2019 року Комунальне підприємство "Тепловодоканал" Енергодарської міської ради (далі - КП "Тепловодоканал") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарвін" (далі - ТОВ "Дарвін") про визнання недійсними договорів та стягнення збитків, посилаючись на те, що між ним та ТОВ "Дарвін" були укладені договори про надання поворотної фінансової допомоги, а саме: від 02 липня 2019 року № 02-07/2019; від 09 липня 2019 року № 09-07/2019; від 16 липня 2019 року № 16-07/2019. Від імені комунального підприємства договори № № 02-07/2019, 09-07/2019 були підписані директором ОСОБА_1, а договір № 16-07/2019 - начальником юридичного відділу Бондаренком Ю. П. Умови зазначених договорів є тотожними за винятком пункту 2.1 щодо розміру позики. 31 липня 2018 року між ОСОБА_1 та Енергодарською міською радою в особі міського голови було укладено контракт № 84 щодо призначення ОСОБА_1 директором КП "Тепловодоканал" строком дії до 01 серпня 2019 року. Розпорядженням міського голови міста Енергодара від 01 серпня 2019 року № 61-кп ОСОБА_2 з 02 серпня 2019 року призначено виконуючим обов`язки директора комунального підприємства. 02 серпня 2019 року на підприємстві виявлена відсутність печатки, статутної, технічної, фінансової, договірної документації та екземплярів договорів №№ 02-07/2019, 09-07/2019, 16-07/2019. Реєстрація вказаних договорів в КП "Тепловодоканал" не здійснювалася. ТОВ "Дарвін" звернулося до суду з позовними заявами до КП "Тепловодоканал" про стягнення заборгованості за договорами №№ 02-07/2019, 09-07/2019, 16-07/2019, до яких було додано копії вказаних договорів. Договір № 02-07/2019 підписано ОСОБА_1 під час його перебування у відрядженні згідно з наказом від 02 липня 2019 року № 23-в. Договір № 09-07/2019 підписано ОСОБА_1 під час його перебування у відрядженні згідно з наказом від 09 липня 2019 року № 29-в, з призначенням 09 липня 2019 року виконуючим обов`язків директора ОСОБА_3 - заступника директора. Договір № 16-07/2019 підписано під час тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 (з 11 по 19 липня 2019 року) виконуючим обов`язків директора КП "Тепловодоканал" ОСОБА_4 - начальником юридичного відділу, без визначення обсягу його повноважень (наказ від 11 липня 2019 року № 482-к). Згідно з бухгалтерською довідкою від 16 жовтня 2019 року № 262, договором купівлі-продажу транспортного засобу "ЗАЗ 110557" загальний вантажний - загальний пікап, реєстраційний номер НОМЕР_1, договору купівлі-продажу транспортного засобу № 2346/2019/1543002 в червні-липні 2019 року КП "Тепловодоканал" за значно завищеними цінами було перераховано за обслуговування програмного забезпечення, за послуги з правового супроводження діяльності замовника, за оренду нежитлових приміщень, за придбання автомобілів більш ніж 780 000 грн. Вказані обставини та надані докази свідчать про те, що договори № № 02-07/2019, 09-07/2019, 16-07/2019, укладені між КП "Тепловодоканал" та ТОВ "Дарвін", вчинені внаслідок перевищення повноважень та зловмисної домовленості директора підприємства - ОСОБА_1 з ТОВ "Дарвін" з метою неефективного використання, привласнення отриманих коштів, зокрема на придбання автотранспорту та оплату послуг за господарськими договорами, за наявності заборгованості по заробітній платі та податках підприємства, з подальшим поверненням позики ТОВ "Дарвін" разом із штрафними санкціями, за рахунок бюджетних коштів. Враховуючи наведене, КП "Тепловодоканал" просило визнати недійсним договір про надання поворотної фінансової допомоги від 02 липня 2019 року № 02-07/2019, укладений між ним і ТОВ "Дарвін"; визнати недійсним договір про надання поворотної фінансової допомоги від 09 липня 2019 року № 09-07/2019, укладений між ним і ТОВ "Дарвін"; визнати недійсним договір про надання поворотної фінансової допомоги від 16 липня 2019 року № 16-07/2019, укладений між ним і ТОВ "Дарвін"; стягнути солідарно з ТОВ "Дарвін" і ОСОБА_1 на його користь збитки в розмірі 231 501,88 грн.
Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 04 грудня 2019 року відмовлено у відкритті провадження в цій справі.
Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки предметом спору є вимоги про визнання недійсними договорів про надання поворотної фінансової допомоги, які укладені між КП "Тепловодоканал" та ТОВ "Дарвін", тобто спір виник між двома юридичними особами. Зазначаючи відповідачем у справі ОСОБА_1 як фізичну особу, позивач штучно намагався змінити підсудність справи.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 21 січня 2020 року апеляційну скаргу КП "Тепловодоканал" залишено без задоволення, а ухвалу Енергодарського міського суду Запорізької області від 04 грудня 2019 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що оскільки предметом спору в цій справі є вимоги про визнання недійсними договорів про надання поворотної фінансової допомоги, які укладені між КП "Тепловодоканал" та ТОВ "Дарвін", та спір виник між юридичними особами, то висновки суду першої інстанції про те, що вказані вимоги не можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства і підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, є правильними.Разом з тим, не погоджуючись з посиланням місцевого суду на те, що зазначаючи відповідачем у справі ОСОБА_1 як фізичну особу, позивач намагався штучно змінити підсудність справи, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки позовні вимоги про стягнення збитків до ОСОБА_1 пред`явлені як до посадової особи, то вони підлягають розгляду в порядку господарського судочинства. Однак вказане не є підставою для зміни оскаржуваної ухвали, так як не впливає на правильність висновків суду про те, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а у відкритті провадження у справі необхідно відмовити на підставі пункту 1 частини першої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
10 лютого 2020 року КП "Тепловодоканал" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати ухвалу Енергодарського міського суду Запорізької області від 04 грудня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 січня 2020 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень в цій справі заявник зазначив, що суди неправильно застосували до спірних правовідносин пункт 12 статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) і частину другу статті 89 Господарського кодексу України (далі - ГК України), що призвело до ухвалення незаконних судових рішень. Суди не взяли до уваги, що КП "Тепловодоканал" є комунальним унітарним підприємством, а не господарським товариством. Крім того, позов подано не власником, учасником чи акціонером, а безпосередньо юридичною особою.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Енергодарського міського суду Запорізької області.
12 березня 2020 року справа № 316/2463/19 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 7 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що предметом даного позову є визнання недійсними договорів про надання поворотної фінансової допомоги від 02 липня 2019 року № 02-07/2019, від 09 липня 2019 року № 09-07/2019 та від 16 липня 2019 року № 16-07/2019.
Договори від 02 липня 2019 року № 02-07/2019 та від 09 липня 2019 року № 09-07/2019 укладені між ТОВ "Дарвін"(позикодавець) в особі директора ОСОБА_5 та КП "Тепловодоканал" (позичальник) в особі директора ОСОБА_1, а договір від 16 липня 2019 року № 16-07/2019 - між ТОВ "Дарвін" в особі директора ОСОБА_5 та КП "Тепловодоканал" в особі виконуючого обов`язки директора Бондаренка Ю. П.
Предметом вказаних договорів є поворотна фінансова допомога - сума грошових коштів у національній валюті України, яка передана позикодавцем (ТОВ "Дарвін) позичальнику (КП "Тепловодоканал") в користування.
Під час підписання оспорюваних договорів відповідач ОСОБА_1 був директором юридичної особи КП "Тепловодоканал".
Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Воно передбачене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка ратифікована Україною.
Поняття "суд, встановлений законом" стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України", заяви № 29458/04 та № 29465/04).
Доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, ЦПК України, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).
За змістом частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України. Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
З аналізу вказаної норми вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду 14 березня 2018 року у справі № 522/3454/16-ц (провадження № 14-6цс18) зроблено висновок про те, що під час визначення того, у якому порядку необхідно розглядати конкретний спір, необхідно встановити предмет спору, характер спірних правовідносин та суб`єктний склад учасників справи. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства, як передбачено частиною першою статті 15 ЦПК України у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року та частиною першою статті 19 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року), тобто встановлення змісту позовних вимог, визначення яких належить виключно позивачу; по-друге, суб`єктний склад такого спору, тобто склад учасників справи та зміст і характер спірних правовідносин.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 638/15118/16-ц (провадження № 14-329цс19) зроблено висновок про те, що відповідно до пункту 12 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.
У частині другій статті 89 ГК України визначено, що посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків; іншими винними діями посадової особи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.