ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 908/1390/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пєскова В.Г. - головуючого, Банаська О.О., Погребняка В.Я.,
розглянув у порядку письмового провадження без виклику учасників судового процесу касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс ВВ" за вх. № 1359/2021
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 04.01.2021
у складі колегії суддів: Чередка А.Є. (головуючий), Мороза В.Ф., Кузнецова В.О.,
у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс ДКС"
про банкрутство.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції.
1. У провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа № 908/1390/19 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс ДКС" (далі - ТОВ "Мегаполіс ДКС") про визнання його банкрутом.
2. 25.06.2019 ухвалою Господарського суду Запорізької області відкрито провадження у цій справі, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, відкрито процедуру санації боржника, призначено керуючим санацією директора - Паламаренка П.П., розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Бандуру І.В.
3. На офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України було здійснено публікацію оголошення за від 25.06.2019 № 60641.
4. 15.08.2019 ухвалою Господарського суду Запорізької області затверджений реєстр вимог кредиторів ТОВ "Мегаполіс ДКС". Зобов`язано розпорядника майна боржника скликати перші загальні збори кредиторів у строк до 27.08.2019. Зобов`язано комітет кредиторів у строк до 09.09.2019 подати до суду схвалений план санації боржника.
Надходження до суду клопотання.
5. 05.09.2019 до Господарського суду Запорізької області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кур`єр Україна" - голови комітету кредиторів, надійшло клопотання про припинення процедури санації боржника, визнання ТОВ "Мегаполіс ДКС" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
6. 24.09.2019 постановою Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1390/19 задоволено клопотання голови комітету кредиторів від 27.08.2019 № 27/08/19-1. Припинено процедуру санації ТОВ "Мегаполіс ДКС". Припинено повноваження керуючого санацією Паламаренка П.П. та розпорядника майна Бандури І.В. Визнано ТОВ "Мегаполіс ДКС" банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором ТОВ "Мегаполіс ДКС" призначено арбітражного керуючого Бандуру І.В. Здійснено інші процесуальні дії.
7. Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки комітетом кредиторів плану санації не погоджено, мирова угода не укладена, підприємство не має активів за рахунок яких можливо погасити кредиторську заборгованість, а ТОВ "Мегаполіс ДКС" неспроможне відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, то боржник є неплатоспроможним та наявні підстави для застосування процедур банкрутства.
8. 04.01.2021 оскаржуваною ухвалою Центрального апеляційного господарського суду відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Альянс ВВ" (далі - ТОВ "Альянс ВВ") у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на постанову Господарського суду Запорізької області від 24.09.2019 у справі № 908/1390/19. Апеляційну скаргу ТОВ "Альянс ВВ" на постанову Господарського суду Запорізької області від 24.09.2019 у справі № 908/1390/19 повернуто заявнику.
9. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що імперативною нормою частини другої статті 261 ГПК України встановлено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Зазначений у частині другій статті 261 ГПК України річний строк є присічним і не застосовується лише у двох випадках, вказаних у тій же нормі. Водночас, наведені скаржником обставини, враховуючи те, що апелянт не є та не був учасником справи (своєчасно не заявляв кредиторських вимог, не подав і доказів, що він є забезпеченим кредитором), отже не мав повідомлятися про розгляд справи, а його права, інтереси та обов`язки оскаржуваною постановою не вирішувалися, не є у розумінні статті 261 ГПК України обставинами, які надавали б йому право звернення із апеляційною скаргою на судове рішення зі спливом одного року з дня складання повного тексту рішення (постанови).
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
10. 01.02.2021 (згідно з поштовою відміткою на конверті "Укрпошта Стандарт") ТОВ "Альянс ВВ" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 04.01.2021 про відмову ТОВ "Альянс ВВ" у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на постанову Господарського суду Запорізької області від 24.09.2019 у справі № 908/1390/19 та направити справу на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.
11. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "Альянс ВВ" зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме висновків, викладених у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112, від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16, у постановах Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 910/21451/16, від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 06.12.2018 у справі № 910/22354/15, від 17.04.2018 у справі № 904/6950/17, від 13.06.2018 у справі № 914/355/17, від 16.08.2018 у справі № 916/1950/16, від 02.10.2019 у справі № 910/9535/18.
12. Також ТОВ "Альянс ВВ" посилається на недослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів, що, на думку скаржника, є порушенням цим судом норм процесуального права.
13. При цьому скаржник одночасно зазначає, що його вимоги є конкурсними, він є забезпеченим кредитором у цій справі, а суд апеляційної інстанції не врахував статус ТОВ "Альянс ВВ" як особи, про права, інтереси та обов`язки якої прийнято рішення апеляційним судом.
Б. Касаційне провадження у справі.
14. Ухвалою Верховного Суду від 09.03.2021 у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Пєскова В.Г. - головуючого, Банаська О.О., Погребняка В.Я., відкрито касаційне провадження у справі № 908/1390/19 за касаційною скаргою ТОВ "Альянс ВВ" за вх. № 1359/2021 на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 04.01.2021 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 31.03.2021.
15. Із 15.03.2021 по 02.04.2021 суддя Пєсков В.Г. перебував у відпустці.
16. Ухвалою Верховного Суду від 06.04.2021 задоволено клопотання ТОВ "Мегаполіс ДКС" про продовження строку на подання відзиву на касаційну скаргу ТОВ "Альянс ВВ" за вх. № 1359/2021 на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 04.01.2021 у справі № 908/1390/19. Надано ТОВ "Мегаполіс ДКС" додатково строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 13.04.2021.
В. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.
17. 15.04.2021 до Верховного Суду від ТОВ "Мегаполіс ДКС" надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ "Альянс ВВ", в якому з посиланням на правильність висновків суду апеляційної інстанції наведено прохання закрити касаційне провадження або залишити без змін ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 04.01.2021 у справі № 908/1390/19.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції.
А. Щодо суті касаційної скарги.
18. Вирішуючи питання обґрунтованості відмови ТОВ "Альянс ВВ" у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на постанову Господарського суду Запорізької області від 24.09.2019 у цій справі, Верховний Суд виходить з такого.
19. Згідно з частиною першою статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Тому відхиляються доводи касаційної скарги про неврахування судом першої інстанції обставин безпідставності переходу до ліквідаційної процедури та недослідження судом доказів стосовно майнового стану боржника, так як це призведе до виходу за межі повноважень суду касаційної інстанції, оскільки в силу положень частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
21. Суд апеляційної інстанції в оскарженій ухвалі зазначив, що наведені скаржником обставини, враховуючи те, що апелянт не є та не був учасником справи (своєчасно не заявляв кредиторських вимог, не подав і доказів, що він є забезпеченим кредитором), отже не мав повідомлятися про розгляд справи, а його права, інтереси та обов`язки оскаржуваною постановою не вирішувалися, не є у розумінні статті 261 ГПК України обставинами, які надавали б йому право звернення із апеляційною скаргою на судове рішення зі спливом одного року з дня складання повного тексту рішення (постанови).
22. Судова колегія погоджується з таким висновком з огляду на таке.
23. Частиною першою статті 3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
30. У частині шостій статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
31. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
32. Статтею 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" унормовано, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.
33. Відповідно до статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
34. Судова колегія констатує, що реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень процесуального закону.
35. Відтак, ГПК України містить імперативні норми про осіб, які мають право апеляційного оскарження судових рішень.
36. Мотивами касаційної скарги вказано те, що вимоги ТОВ "Альянс ВВ" є конкурсними і водночас скаржник є забезпеченим кредитором, а також що постановою Господарського суду Запорізької області від 24.09.2019 у справі № 908/1390/19 вирішено питання про його права та/або обов`язки чи інтереси.
37. Слід зазначити, що суб`єктний склад учасників господарського процесу за ГПК України є іншим, ніж склад учасників у справі про банкрутство за Законом про банкрутство та КУзПБ. Водночас, перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство наведеними нормами віднесено також інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
38. Коло осіб (в позовному провадженні), які мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, а також оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції визначено приписами статей 254, 255 ГПК України.
39. У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.
40. Відповідна правова позиція не має законодавчого відтворення ані в ГПК України, ані в Законі про банкрутство або КУзПБ, однак є усталеною під час перегляду справ про банкрутство та викладена суддями судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07.07.2020 у справі № Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі № 916/3206/17, від 03.06.2020 у справі № 910/18031/14, від 19.05.2020 у справі № 908/2332/19, від 03.03.2020 у справі № 904/7965/16, від 20.02.2019 у справі № 5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі № 911/5186/14.
41. Як Закон про банкрутство, так і КУзПБ не передбачають обов`язкову формалізацію статусу всіх учасників справи про банкрутство (окрім кредиторів), шляхом прийняття відповідного судового рішення (ухвали).
42. Але на переконання Суду, було б доцільно формалізувати статус наведених учасників у справі про банкрутством шляхом прийняття господарським судом відповідного судового рішення (ухвали) задля впорядкування процесу здійснення провадження у справі.
43. Водночас, відсутність відповідного судового рішення (ухвали про визнання або залучення особи учасником у справі про банкрутство) не може позбавляти особу процесуальних гарантій права на апеляційне оскарження за статтею 254 ГПК України або невиправдано ускладнювати реалізацію цього права нижче мінімально допустимих стандартів на апеляційне оскарження, визначених Конституцією, Конвенцією, Законом України "Про судоустрій і статус суддів України", ГПК України, КУзПБ.
44. Потрібно зауважити, що частина перша статті 254 ГПК України визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
45. У розумінні цієї норми процесуального права судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та (або) обов`язків цієї особи. Таким судовим рішенням безпосередньо зачіпаються права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, в тому числі створюються перешкоди для реалізації її суб`єктивного права чи законного інтересу або реального виконання обов`язку стосовно однієї із сторін спору.
46. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок; такий правовий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. Доведення такого правового зв`язку є обов`язковим при розгляді справ про банкрутство.
47. У вирішенні цього питання суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому тощо. Тобто, суд має розглянути та вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
48. Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено питання про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, зважаючи на наведене, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема, апеляційної скарги, що і мало місце при подачі апеляційної скарги ТОВ "Альянс ВВ" на постанову Господарського суду Запорізької області від 24.09.2019. Зокрема, скаржник лише вказував, що він є конкурсним кредитором (без формалізації цього статусу ухвалою суду) та що є забезпеченим кредитором (одночасно стверджуючи про подачу ним до суду заяви про поновлення іпотеки). При цьому не викладено скаржником питання очевидності чи безумовності правового зв`язку з учасниками справи чи з постановою суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом та перехід до ліквідаційної процедури.
49. На переконання колегії суддів, прийняття судом подібних аргументів (суб`єктивні твердження про набуття статусу конкурсного чи забезпеченого кредитора) може створити прецедент можливості впливу третіх осіб на провадження у справах про банкрутство без належних юридичних підстав для цього, що є неприпустимим. У протилежному разі скарги будь-якої особи на судові рішення у справі про банкрутство будуть прийматися до розгляду і впливати на банкрутство лише за умови попереднього подання заяви такої особи з вимогами до боржника; не вимагатиметься жодного розгляду таких заяв, як і очевидних доказів попереднього процесуального зв`язку з боржником (відкриті до банкрутства судові провадження стосовно майнових вимог, дані реєстрів щодо майна, тощо). Подібне значно, а фактично безкінечно затягуватиме розгляд справи про банкрутство та погашення вимог кредиторів, їх (кредиторів) захист, що суперечитиме принципу верховенства права.
50. Стосовно статусу конкурсного кредитора судова колегія наголошує на такому.
51. Основною метою конкурсного процесу та процедури банкрутства є рівномірне і справедливе задоволення вимог кредиторів, саме тому правове регулювання статусу кредиторів у справах про банкрутство є одним із ключових питань цього процесу, адже, з одного боку, відкриття та провадження у справі про банкрутство впливає на права, інтереси, діяльність кредиторів та їх фінансовий стан, а з іншого - від волі кредиторів залежить і доля боржника.
52. Правовий статус кредитора як учасника справи про банкрутство має переважно комплексний характер та обов`язково включає в себе і матеріальну, і процесуальну складові. Матеріальні відносини між боржником і кредитором у праві неспроможності обов`язково повинні трансформуватися у процесуальні, інакше після порушення провадження у справі про банкрутство матеріальні відносини не зможуть бути реалізовані.
53. Саме від того, яким чином визначено статус кредиторів у справі про банкрутство, якими правами та обов`язками вони наділені і чи ефективно використовують їх, залежить досягнення основної мети конкурсного провадження - задоволення/погашення вимог кредиторів.
54. Склад учасників у справі про банкрутство та їх термінологічне визначення наведено у статті 1 КУзПБ.
55. Порядок набуття кредитором (окрім кредитора, за заявою якого відкрито провадження у справі про банкрутство) статусу учасника провадження у справі про банкрутство до 21.10.2019 визначався приписами статті 23 Закону про банкрутство та з 21.10.2019 визначається статтею 45 КУзПБ.
56. Статтею 23 Закону про банкрутство було встановлено порядок пред`явлення кредиторами вимог до боржника у справі про банкрутство, провадження у якій здійснюється за загальною процедурою. Конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, а забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.
57. Приписами статті 45 КУзПБ встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.
Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
58. Законодавством про банкрутство для конкурсних кредиторів встановлений більш складний, порівняно з іншими учасниками справи, порядок набуття статусу учасника провадження у справі про банкрутство, який (статус) наділяє такого учасника повним обсягом процесуальної дієздатності, в т. ч. правом оскаржувати судові рішення, оскаржувати дії боржника, розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора, звертатися про визнання недійсними угод боржника тощо.
59. Набуття такого статусу остаточно формалізується ухвалою суду про визнання вимог кредитора (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 913/444/18).
60. За приписами частини другої статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. Нормами цієї статті передбачено, що за результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, тобто чітко визначений порядок формалізації конкурсного кредитора як у часника провадження у справі про банкрутство.
61. Таким чином, порядок набуття конкурсним кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство є чітким, зрозумілим та однозначним, тобто таке нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування.
62. Отже, лише після вчинення всіх передбачених Законом про банкрутство (стаття 23) чи КУзПБ (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 23 Закону про банкрутство, частина шоста статті 45, стаття 47 КУзПБ) визнання його вимог, кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді, стаття 44 ГПК України).
63. Ураховуючи наведене, лише за сукупністю, встановлених Законом про банкрутство, КузПБ дій (пред`явлення грошових вимог; доведення свого права вимоги перед судом; розгляд грошових вимог судом (перевірка наявності такого права у кредитора; правомірність його набуття; невтрата цього права у зв`язку з позовною давністю, тощо); визнання їх судом) кредитор може набути правового статусу учасника у справі про банкрутство, чого не мало місця у цій справі у відношенні ТОВ "Альянс ВВ".
64. Водночас, слід зауважити, що відповідно до абзацу першого частини шостої статті 45 КУзПБ кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів.
65. Враховуючи термінологічне визначення значення "кредитор", наведене у абзаці 10 частини першої статті 1 КУзПБ, порядок набуття кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство, який визначений приписами статті 45 КУзПБ, колегія суддів вважає, що кредитори (в розумінні абзацу десятого частини першої статті 1 КУзПБ, окрім тих хто ініціював провадження у справі про банкрутство), з моменту подання заяви, передбаченої абзацом першим частини першої статті 45 КУзПБ, можуть скористатися правами, передбаченими абзацом першим частини шостої названої статті, та правом оскарження судових рішень у справі про банкрутство як особи, які не брали участі у справі (частина перша статті 254 ГПК України), якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки.
66. Аналогічна позиція стосовно набуття особою статусу конкурсного кредитора у справі про банкрутство викладена у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19.
67. Як обґрунтовано зазначено судом апеляційної інстанції, оскарженою постановою суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом та перехід до ліквідаційної процедури не вирішувалися питання про права, інтереси та обов`язки ТОВ "Альянс ВВ", адже останнє не подало заяви з вимогами до боржника на момент ухвалення постанови Господарського суду Запорізької області від 24.09.2019. Як зазначено самим скаржником у касаційній скарзі відповідну заяву з вимогами до боржника було подано лише 23.11.2020. Судова колегія при цьому констатує, що скаржником питання очевидності чи безумовності правового зв`язку з учасниками справи чи з постановою суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом та перехід до ліквідаційної процедури не викладено і не підтверджено жодними даними ні в апеляційній, ні в касаційній скарзі.
68. Щодо набуття статусу забезпеченого кредитора колегія суддів бере до уваги позицію, викладену у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19. Зокрема, у пунктах 57.10-57.13 зазначено таке: "Відповідно до статті 23 Закону про банкрутство забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є не забезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Розпорядник майна зобов`язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
Норма статті 23 Закону про банкрутство текстуально відтворена в КУзПБ, а саме: частина восьма статті 45 КУзПБ встановлює, що розпорядник майна зобов`язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром.
Отже, з моменту введення в дію КУзПБ правове регулювання статусу забезпеченого кредитора, зокрема в частині порядку набуття ним статусу учасника (сторони) у справі про банкрутство, не змінилося.
Тобто наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави/іпотеки надає такій особі (статус кредитора якої ще не підтверджено) певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника…".
69. Тобто, з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство заставодержатель отримує статус учасника у справі про банкрутство.
70. Однак, у цій справі скаржник ще не отримав статусу забезпеченого кредитора, він не є заставодержателем, оскільки сам вказує у касаційній скарзі про подання ним у межах цієї справи заяви про поновлення іпотеки та про визнання його забезпеченим кредитором (відповідна заява надійшла до суду першої інстанції 17.12.2020).
71. Як вже було зазначено вище, судовою практикою напрацьовано сталу правову позицію, що згідно з особливостями провадження у справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, чинним законодавством звужено до учасників цієї справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, в хід процедури банкрутства.
72. Такий підхід є важливим і в низці процесуальних питань, зокрема, щодо можливості поновлення строку на апеляційне оскарження.
73. Так, згідно з положеннями статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
74. Водночас, імперативною нормою частини другої статті 261 ГПК України встановлено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
75. Як встановлено судом апеляційної інстанції, оскаржувану в апеляційному порядку постанову місцевого господарського суду у справі № 908/1390/19 було ухвалено 24.09.2019.
76. Відтак, останнім днем строку, встановленого для апеляційного оскарження цієї постанови, з урахуванням приписів статті 256 ГПК України, є 14.10.2019.
77. Проте, апеляційну скаргу на вказане судове рішення ТОВ "Альянс ВВ" подано через канцелярію Господарського суду Запорізької області лише 18.12.2020, тобто зі значним пропуском процесуального строку, встановленого на апеляційне оскарження (понад 1 рік).
78. Як описано вище, скаржник не є ані конкурсним, ані забезпеченим кредитором, а також постановою суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом та перехід до ліквідаційної процедури не вирішувалися питання про права, інтереси та обов`язки ТОВ "Альянс ВВ". Це обґрунтовано висновками, які викладені у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, і колегія суддів не вважає за можливе відходити від цієї позиції.
79. Отже, встановивши відсутність винятків, визначених у пунктах 1, 2 частини другої статті 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції вірно відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
80. Подібний підхід щодо можливості обмеження права на доступ до правосуддя заради легітимної мети визнається виправданим й Європейським Судом з прав людини (п. 37 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.02.2011), яким встановлено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
81. Судова колегія відзначає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції.
82. Так, судова колегія відхиляє доводи скаржника стосовно незастосування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме висновків, викладених у постановах Верховного Суду до 16.07.2020, оскільки, як відзначено вище, постановою судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19 визначено критерії для набуття особою статусу конкурсного кредитора чи забезпеченого кредитора у справах про банкрутство, а також зроблені висновки щодо можливості оскарження судових рішень у справі про банкрутство. Відповідно до цих висновків і було прийнято рішення судом апеляційної інстанції. Крім того, висловлена із цього приводу позиція судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду ґрунтувалася на аналізі постанов, ухвалених Касаційним господарським судом до 16.07.2020, а колегія суддів не вбачає підстав для відходу від позиції судової палати, наведеної у постанові від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19.
83. Оцінюючи доводи скаржника про неврахування висновків Верховного Суду, викладених в ухваленій після 16.07.2020 постанові (а саме в постанові від 06.10.2020 у справі № 910/21451/16), колегія суддів наголошує, що в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 (абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18), зазначено що подібність правовідносин (про яку йдеться в статті 287 ГПК України), означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.
84. При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
85. Зважаючи на наведене, посилання скаржника на викладені в постанові від 06.10.2020 у справі № 910/21451/16 висновки не можуть розглядатися як підстави касаційного оскарження ухвалених у даній справі судових рішень, оскільки такі висновки зроблені щодо правовідносин, які не є подібними до правовідносин у цій справі, вони відрізняються предметом спору, підставами позову, змістом позовних вимог та встановленими фактичними обставини.
86. Крім того, за замістом наведених у касаційній скарзі посилань на правові позиції суду касаційної інстанції, а саме постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112, від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16, вбачається, що вказані постанови є відмінними від справи, що розглядається, за суб`єктним складом та предметом спору. Крім того, ці постанови ухвалені за результатами розгляду справ позовного провадження, а не справ про банкрутство, які мають свої особливості, про що вище викладено.
87. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що при постановленні оскаржуваної ухвали дотримано норми процесуального права, тож подана касаційна скарга задоволенню не підлягає.