ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 905/1845/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача за первісним позовом - Комунального некомерційного підприємства "Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради" (далі - КНП "Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради", позивач) - не з`явились,
відповідачів за первісним позовом:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Будводоканал" (далі - ТОВ "ВК "Будводоканал", відповідач-1, скаржник) - не з`явились,
2) Товариство з додатковою відповідальністю "Інститут "Стройремпроект" (далі - ТзДВ "Інститут "Стройремпроект", відповідач-2) - не з`явились,
розглянув матеріали касаційної скарги ТОВ "ВК "Будводоканал"
на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 (головуючий - суддя Істоміна О.А., судді: Барбашова С.В., Пелипенко Н.М.)
у справі №905/1845/17
за первісним позовом КНП "Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради"
до ТОВ "ВК "Будводоканал", ТзДВ "Інститут "Стройремпроект"
про зобов`язання усунути недоліки в роботі, виконаної відповідно до договору підряду №51 від 23.09.2016 та договору підряду №69 від 26.12.2016
та за зустрічним позовом ТОВ "ВК "Будводоканал"
до КНП "Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради"
про стягнення 1 009 715,05 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. КНП "Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради" звернулось до суду з позовом в якому, (з врахуванням частково задоволеної судом заяви про зміну предмету позову) просив суд:
- зобов`язати відповідача-1 безоплатно усунути недоліки (дефекти) у підрядних роботах, які зафіксовані у висновках Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса №8273 від 08.08.2019 у трьох місячний строк з дати набрання рішенням законної сили, а саме усунути недоліки за договором підряду від 23.09.2016 №51 та договором підряду від 26.12.2016 №69 із зовнішньої обробки будівлі інфекційного відділення КНП "СЦМЛ СМР" шляхом заміни усіх фіброцементних плит на фасаді будівлі, в тому числі здійснити роботи по демонтажу старих конструкцій, кріплень та плит на будівлі та здійснити монтаж нових конструкцій, кріплень та плит на будівлі. Адреса об`єкту будівництва: 85400. Донецька область. м.Селидове, вул. Московська, 43;
-зобов`язати відповідача-1 безоплатно усунути недоліки (дефекти) у підрядних роботах, які зафіксовані у висновках Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса №8273 від 08.08.2019 у трьох місячний строк з дати набрання рішенням законної сили, а саме усунути недоліки за договором підряду від 23.09.2016 №51 та договором підряду від 26.12.2016 №69 із внутрішньої обробки будівлі інфекційного відділення КНП "СЦМЛ СМР" шляхом здійснення робіт по шпаклівки, штукатурки та фарбуванні стель і стін всередині будівлі інфекційного відділення. Адреса об`єкту будівництва: 85400, Донецька область. м.Селидове, вул. Московська, 43;
-зобов`язати відповідача-2 своїми силами та за свій рахунок здійснити корегування проектних робіт в частині кріплення фасадних елементів по існуючому каркасу фасаду будівлі інфекційного відділення КЛПУ Селидівська центральна міська лікарня за адресою: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Московська, 43.
1.1.1. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем-1 умов договорів підряду №51 від 23.09.2016 та №69 від 26.12.2016 в частині виконання будівельних робіт щодо обробки стін фасадів фіброцементними плитами та внутрішньої обробки стін та стелі на другому поверсі об`єкта будівництва, а також виконанням відповідачем-2 проектно-кошторисної документації в частині зовнішньої обробки будівлі інфекційного відділення КЛПУ Селидівської центральної міської лікарні (обробки стін фасадів фіброцементними плитами) з недоліками.
1.2. ТОВ "ВК "Будводоканал" звернулось до Господарського суду Донецької області із зустрічним позовом до КНП "Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради" про стягнення 1 009 715,05 грн вартості виконаних додаткових робіт щодо внутрішньої обробки стель і стін приміщень лікарні.
1.2.1. Позовні вимоги обґрунтовані виконанням ТОВ "ВК "Будводоканал" додаткових робіт щодо обробки стель та стін у приміщеннях сходових клітин та другого поверху лікарні після обвалу штукатурки в даних приміщеннях не з вини будівельної організації.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 21.10.2019 позовні вимоги КНП "Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради" задоволено частково. Зобов`язано відповідача-1 у трьохмісячний строк з дня набрання рішенням законної сили безоплатно усунути недоліки (дефекти) у підрядних роботах, а саме: усунути недоліки за договором підряду від 23.09.2016 №51 та договором підряду від 26.12.2016р. №69 із зовнішньої обробки будівлі інфекційного відділення КНП "СЦМЛ СМР" шляхом заміни усіх фіброцементних плит на фасаді будівлі, в тому числі здійснити роботи по демонтажу старих конструкцій, кріплень та плит на будівлі та здійснити монтаж нових конструкцій, кріплень та плит на будівлі; в іншій частині первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ТОВ "ВК "Будводоканал" відмовлено.
Стягнуто з ТОВ "ВК "Будводоканал" на користь КНП "Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради" 1 800,00 грн на часткове відшкодування витрат зі сплати судового збору та 17 122,23 грн на часткове відшкодування витрат зі сплати судових експертиз.
2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 апеляційну скаргу ТОВ "ВК "Будводоканал" задоволено повністю. Рішення Господарського суду Донецької області від 21.10.2019 у справі №905/1845/17 скасовано повністю. Прийнято нове рішення, яким первісні позовні вимоги КНП "Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради" задоволено частково, зобов`язано ТзДВ "Інститут "Стройремпроект" своїми силами та за свій рахунок здійснити корегування проектних робіт в частині кріплення фасадних елементів по існуючому каркасу фасаду будівлі інфекційного відділення КЛПУ Селидівська центральна міська лікарня за адресою: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Московська, 43; у задоволенні інших первісних позовних вимог відмовлено; зустрічний позов ТОВ "ВК "Будводоканал" задоволено повністю; стягнуто з КНП "Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради" на користь ТОВ "ВК "Будводоканал" 1 009 715,05 грн заборгованості.
2.3. Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 стягнуто з КНП "Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради" на користь ТОВ "ВК "Будводоканал" витрати зі сплати судового збору за подання зустрічного позову у розмірі 15 145,72 грн та витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 25 118,58 грн.
2.4. Постановою Верховного Суду від 26.05.2020 задоволено частково касаційну скаргу КНП "Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради"; постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 у справі №905/1845/17 в частині задоволення зустрічного позову скасовано, справу в скасованій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У решті постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 залишено без змін.
2.5. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 закрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги ТОВ "ВК "Будводоканал" на рішення Господарського суду Донецької області від 21.10.2019 у справі №905/1845/17, у зв`язку з відмовою ТОВ "ВК "Будводоканал" від апеляційної скарги.
2.6. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.09.2020 та ухвалою Господарського суду Донецької області від 24.12.2020 відмовлено у задоволенні заяви КНП "Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради" про ухвалення додаткового рішення.
2.7. 12.01.2021 на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшла заява КНП "Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради" про ухвалення додаткового рішення у справі №905/1845/17 стосовно розподілення судових витрат щодо вимог за первісним позовом, зустрічним позовом, витрат понесених за подачу касаційної скарги.
Заяву мотивовано тим, що всупереч пункту 4 частини першої статті 282 ГПК України в резолютивній частині постанови Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 у справі №922/1845/17 не зазначено нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, оскільки рішення Господарського суду Донецької області від 21.10.2019 скасовано повністю. Також не зазначено розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
2.8. Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 стягнуто з ТОВ "ВК "Будводоканал" на користь КНП "Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради" 1800,00 грн на часткове відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання первісного позову, 17 122,23 грн на часткове відшкодування витрат зі сплати судової експертизи та 30 291,46 грн за подання касаційної скарги.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. ТОВ "ВК "Будводоканал" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить Суд, зокрема скасувати додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 у справі № 905/1845/17; прийняти нову постанову, якою відмовити КНП "Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради" у задоволенні заяви про розподіл судових витрат щодо вимог за первісним позовом, зустрічним позовом та витрат, понесених за подачу касаційної скарги.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. висновки суду апеляційної інстанції в додатковій постанові від 28.01.2021 суперечать висновкам щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 922/418/20 де зазначено, що у разі закриття провадження у справі внаслідок відмови позивача від позову через задоволення відповідачем заявлених до нього вимог після відкриття провадження у справі, суд, вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, має виходити з положень частини третьої статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною;
4.2. судом апеляційної інстанції не застосовано положення частини шостої статті 130 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). При цьому, висновок Верховного Суду щодо застосування вищевказаної норми права у подібних правовідносинах в частині дотримання термінів (протягом п`ятнадцяти днів) для звернення до суду для вирішення судом питання про розподіл судових витрат з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі, відсутній;
4.3. розподіл судових витрат здійснено судом апеляційної інстанції без урахування усіх сторін у справі.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
6.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 18.03.2021 для розгляду касаційної скарги у справі № 905/1845/17 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Бенедисюка І.М., Колос І.Б.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 23.03.2021 №29.3-02/633 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №905/1845/17 у зв`язку з перебуванням судді Колос І.Б. на лікарняному.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 23.03.2021 для розгляду касаційної скарги у справі № 905/1845/17 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.
6.2. Ухвалою Верховного Суду від 02.04.2021 відкрито касаційне провадження у справі №905/1845/17 за касаційною скаргою ТОВ "ВК "Будводоканал" на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
6.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.4. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
6.5. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
7.1. Причиною звернення скаржника з касаційною скаргою стало питання про наявність чи відсутність підстав для скасування додаткової постанови суду апеляційної інстанції щодо стягнення судових витрат, понесених позивачем за первісним позовом, які вона понесла у зв`язку з розглядом справи.
Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.
7.2. Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Питання права касаційного оскарження урегульовано статтею 287 ГПК України, частиною другою якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.
Касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 №925/3/17, пункт 40 постанови від 25.04.2018 №910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та 13.09.2017 у справі №923/682/16.
При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц).
Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
У касаційній скарзі скаржник, зокрема, вказує на те, що судом апеляційної інстанції за результатами розгляду заяви щодо розподілу судових витрат винесено постанову без урахування правових висновків у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 23.12.2020 у справі №922/418/20, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі (пункт 4.1 цієї постанови), та правові висновки, викладені у наведеній постанові, Верховний Суд відхиляє їх з огляду на те, що зазначені постанови Верховний Суд прийняв за наявності інших фактичних обставин.
Так, у постанові від 23.12.2020 у справі №922/418/20, на яку посилається скаржник, Верховний Суд, зазначив, що у разі закриття провадження у справі внаслідок відмови позивача від позову через задоволення відповідачем заявлених до нього вимог після відкриття провадження у справі, суд, вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, має виходити з положень частини третьої статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною. Зважаючи на те, що позивачі відмовились від позовних вимог до відповідача внаслідок того, що останній задовольнив їх після пред`явлення позову, повернувши передане на зберігання зерно пшениці та соняшнику, і судом першої інстанції прийнято таку відмову та закрито провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 231 ГПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку (з яким погодився і суд апеляційної інстанції) про стягнення з відповідача на користь ФГ "Деметра" Кириченко Н. О. та ПСП "Деметра" сплачених при подані позову судових зборів в розмірі 6 471,51 грн та 38 261,52 грн відповідно на підставі частини третьої статті 130 ГПК України. З огляду на викладене, суд касаційної інстанції не прийняв до уваги доводи касаційної скарги у цій частині про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень частини третьої статті 130 ГПК України.
У справі ж, яка переглядається, позивач за зустрічним позовом ТОВ "ВК "Будводоканал" не відмовлявся від позовних вимог, а відмовився від апеляційної скарги щодо оскарження судового рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову, що не є тотожним поняттю відмови від позову як за правовою природою, так і за суттю та наслідками.
Верховний Суд зазначає, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Таким чином, Верховний Суд відхиляє як помилкові доводи скаржника про те, що додаткова постанова у справі №905/1845/17 прийнята судом апеляційної інстанції без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у зазначеній скаржником постанові Верховного Суду від 23.12.2020 у справі №922/418/20, оскільки встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин у зазначеній справі і у справі, яка переглядається, є різними.
Враховуючи викладене, у контексті наведеного відсутні підстави для висновку про те, що правовідносини у справі, що розглядається, та у справі, на яку посилається скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження прийнятої у справі додаткової постанови, є подібними, а тому наявні правові підстави для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "ВК "Будводоканал" у цій частині на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
7.3. Верховний Суд також відхиляє доводи касаційної скарги (пункт 4.2. цієї постанови) щодо незастосування судом апеляційної інстанції положень частини шостої статті 130 ГПК України з огляду на таке.
У статті 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.
Згідно з частинами третьою - п`ятою статті 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. Якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат. У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу (частина шоста статті 130 ГПК України).
Зазначена норма процесуального кодексу дає право суду вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження. Однак жодним чином не встановлює обов`язку для заявника звернутись із відповідною заявою про розподіл судових витрат в межах вказаного п`ятнадцятиденного строку. Отже, довід відхиляється з огляду на помилкове трактування скаржником положень статті 130 ГПК України.
Крім того, положення статті 130 ГПК України регулюють, зокрема, питання розподілу судових витрат у випадку закриття провадження у справі у разі відмови позивача від позову.
КНП "Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради" не відмовлялась від первісних позовних вимог та постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги КНП "Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради" задоволено частково, зобов`язано ТзДВ "Інститут "Стройремпроект" своїми силами та за свій рахунок здійснити корегування проектних робіт в частині кріплення фасадних елементів по існуючому каркасу фасаду будівлі інфекційного відділення КЛПУ Селидівська центральна міська лікарня. В цій частині постанова суду апеляційної інстанції є чинною.
ТОВ "ВК "Будводоканал" відмовилось від апеляційної скарги, а тому ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 закрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги ТОВ "ВК "Будводоканал" на рішення Господарського суду Донецької області від 21.10.2019 у справі №905/1845/17.
Таким чином, у даному випадку положення статті 130 ГПК України для вирішення питання про розподіл судових витрат, понесених КНП "Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради" під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції, не застосовуються.
7.4. Водночас Верховний Суд вважає прийнятними доводи касаційної скарги про те, що розподіл судових витрат здійснено судом апеляційної інстанції без урахування усіх сторін у справі (пункт 4.3 цієї постанови) з огляду на таке.
Відповідно до статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Відповідно до положень частини першої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина 3 статті 123 ГПК України).
За змістом статті 244 ГПК суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Як вже зазначалось, КНП "Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради" звернулось до суду апеляційної інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №905/1845/17 стосовно розподілення судових витрат щодо вимог за первісним позовом, зустрічним позовом, витрат понесених за подачу касаційної скарги. Заяву мотивовано тим, що всупереч пункту 4 частини першої статті 282 ГПК України в резолютивній частині постанови Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 у справі №922/1845/17 не зазначено нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, оскільки рішення Господарського суду Донецької області від 21.10.2019 скасовано повністю. Також не зазначено розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 стягнуто з ТОВ "ВК "Будводоканал" на користь КНП "Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради" 1800,00 грн на часткове відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання первісного позову, 17 122,23 грн на часткове відшкодування витрат зі сплати судової експертизи та 30 291,46 грн за подання касаційної скарги.
Однак, Верховний Суд не погоджується з такими висновками в повній мірі.
Як убачається з матеріалів справи, КНП "Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до ТОВ "ВК "Будводоканал" про зобов`язання вчинити певні дії.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 21.10.2019 позовні вимоги КНП "Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради" задоволено частково. Зобов`язано ТОВ "ВК "Будводоканал" у трьох місячний строк з дня набрання рішенням законної сили безоплатно усунути недоліки (дефекти) у підрядних роботах, а саме: усунути недоліки за договором підряду від 23.09.2016 №51 та договором підряду від 26.12.2016р. №69 із зовнішньої обробки будівлі інфекційного відділення КНП "СЦМЛ СМР" шляхом заміни усіх фіброцементних плит на фасаді будівлі, в тому числі здійснити роботи по демонтажу старих конструкцій, кріплень та плит на будівлі та здійснити монтаж нових конструкцій, кріплень та плит на будівлі; в іншій частині первісного позову відмовлено тощо.
Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції ТзДВ "Інститут "Стройремпроект" залучено до участі у розгляді справи в якості співвідповідача.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 (яка є чинною в цій частині) скасовано рішення Господарського суду Донецької області від 21.10.2019 повністю. Прийнято нове рішення, яким первісні позовні вимоги КНП "Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради" задоволено частково, зобов`язано ТзДВ "Інститут "Стройремпроект" своїми силами та за свій рахунок здійснити корегування проектних робіт в частині кріплення фасадних елементів по існуючому каркасу фасаду будівлі інфекційного відділення КЛПУ Селидівська центральна міська лікарня тощо.
Тобто, постановою суду апеляційної інстанції покладено обов`язок вчинити певні дії лише на ТзДВ "Інститут "Стройремпроект", тоді як у задоволенні позовних вимог до ТОВ "ВК "Будводоканал" відмовлено.
Відповідно до частин четвертої та чотирнадцятої статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Таким чином судом апеляційної інстанції безпідставно оскаржуваною додатковою постановою всі судові витрати, понесені позивачем за первісним позовом, покладено на відповідача ТОВ "ВК "Будводоканал".
Статтею 236 ГПК передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим і відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Однак, додаткова постанова таким вимогам процесуального закону в повній мірі не відповідає.
Такё суд апеляційної інстанції при прийнятті додаткової постанови за наслідками вирішення заяви КНП "Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради" про розподіл судових витрат, обмежившись посиланням на доведеність заявником вимог цієї заяви, належним чином не мотивував своє рішення стосовно стягнення саме з ТОВ "ВК "Будводоканал" на користь позивача за первісним позовом понесені ним судові витрати на оплату судового збору за подачу позову та кошти, сплачені за проведення судових експертиз.
Крім того, суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином докази з питання розподілу судових витрат за відповідною заявою; не перевірив суму сплати позивачем за первісним позовом судового збору (з урахуванням поданих змін та уточнень до позовних вимог, а також ставок судового збору, які діяли на час звернення до суду), не перевірив факт здійснення оплати заявником за проведені судові експертизи та не встановив суми таких проплат; не визначив пропорційність понесених судових витрат до кожного з відповідачів з урахуванням прийнятої постанови Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2020, а отже, таке судове рішення не можна вважати законним і обґрунтованим.
Водночас, Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції щодо стягнення з ТОВ "ВК "Будводоканал" на користь КНП "Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради" судового збору, сплаченого ним за подачу касаційної скарги, з огляду на зміст постанови Верховного Суду від 26.05.2020, а тому додаткова постанова в цій частині є законною.
З огляду на наведене вище, наявні підстави для скасування додаткової постанови суду апеляційної інстанцій в частині стягнення з ТОВ "ВК "Будводоканал" на користь позивача 1800,00 грн на часткове відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання первісного позову та 17 122,23 грн на часткове відшкодування витрат зі сплати судової експертизи та направлення справи в цій частині на новий розгляд.
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що судом надано вичерпну відповідь на всі ключові, істотні та важливі аргументи/питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у матеріалах справи, не спростовують вказаного висновку.