ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/15607/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.
за участю секретаря судового засідання - Гогусь В. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2020 (суддя Ковтун С. А.)
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 (головуючий суддя Тищенко А. І., судді Михальська Ю. Б., Скрипка І. М.)
у справі № 910/15607/19
за позовом Приватного підприємства "Ті Ер Ес Лізинг"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Лізингова компанія "Укртранслізинг"
про витребування майна з чужого незаконного володіння
(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Сичик М. В., Тимошенко А. В., відповідача - Березінський О. С.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Приватне підприємство "Ті Ер Ес Лізинг" (далі - позивач, ПП "Ті Ер Ес Лізинг") звернулося до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач, Укрзалізниця) з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, перелік якого наведений у позовній заяві.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у володінні відповідача перебуває майно за відсутності розпорядчих актів позивача, як власника майна, щодо володіння ним відповідачем. Обґрунтовуючи свої доводи, позивач зазначив, що спірне майно за договорами фінансового лізингу ним, як власником, у 2007 році передано Відкритому акціонерному товариству "Лізингова компанія "Укртранслізинг" (наразі - Приватне акціонерне товариство "Лізингова компанія Укртранслізинг", далі - ПрАТ "УТЛ"), яке в подальшому передало майно у сублізинг Державному підприємству "Донецька залізниця" (далі - ДП "Донецька залізниця"). Строки користування предметами лізингу закінчилися у 2015 та 2016 роках. Предмети лізингу власнику не повернуті. У 2019 році позивач встановив, що належне йому майно використовується відокремленими підрозділами Укрзалізниці. Проте позивач, як власник вказаного майна, не закріплював його за будь-якими третіми особами на праві господарського відання чи оперативного управління, не укладав з Укрзалізницею чи з його відокремленими підрозділами жодних договорів та не надав письмової згоди ДП "Донецька залізниця" на передачу предметів лізингу третім особам (у тому числі на умовах оренди/лізингу/сублізингу).
Короткий зміст судових рішень
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2020, позов задоволено повністю. Витребувано у Укрзалізниці на користь ПП "Ті Ер Ес Лізинг" майно, згідно з переліком, наведеним у рішенні.
4. В обґрунтування оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд зазначив, що дії щодо закріплення майна за суб`єктом підприємництва на праві господарського відання є розпорядчим актом власника і стосуються його правомочності щодо розпорядження майном. Врегульований порядок здійснення права власності не поширює компетенцію органів державної влади на об`єкти права приватної власності. З огляду на це постанова Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 № 604 не є розпорядчим актом власника, на підставі якого у Укрзалізниці виникло речове права щодо спірного майна, а відтак остання володіє майном, що є власністю позивача, поза його волею, і таке володіння не засновано на тих підставах, які за законом надають право здійснення правомочностей щодо майна.
5. Виходячи із змісту частин першої, другої статті 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо непорушності права власності, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог позивача, як власника майна, до Укрзалізниці, як до особи, яка володіє майном без достатньої правової підстави, тобто неправомірно, про витребування майна в порядку приписів статті ЦК України.
6. При цьому, суд першої інстанції, розглянувши заяву відповідача про застосування позовної давності, дійшов висновку про те, що строк звернення за захистом інтересів позивача у даній справі не сплинув, оскільки позивач довідався про перебування майна у відповідача тільки у 2019 році (акти з 05.04.2019 по 02.08.2019 про виявлення предметів лізингу у відокремлених підрозділів Укрзалізниці: філія "Центр діагностики залізничної інфраструктури" AT "Українська залізниця", структурний підрозділ "Маріупольська дистанція сигналізації та зв`язку" РФ "Донецька залізниця" AT "Українська залізниця"; виробничий структурний підрозділ "Донбаський центр механізації колійних робіт" філія "Центр з ремонту та експлуатації колійних машин" AT "Українська залізниця", структурний підрозділ "Слов`янське локомотивне депо" РФ "Донецька залізниця" AT "Українська залізниця"; інформація про поточну дислокацію вагонів станом на 18.06.2019). Постанова Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 № 604, яка носить публічний і загальнодоступний характер, не є документом, що містить інформацію про перелік майна (його індивідуальні ознаки), що передавалось від ДП "Донецька залізниця" Укрзалізниці, тим більше, що її правове регулювання не поширюється на майно, що є приватною власністю.
7. Докази участі позивача у процесі передачі майна від ДП "Донецька залізниця" Укрзалізниці, як і докази обізнаності позивача до 2019 року про знаходження спірного майна у відповідача, також відсутні.
8. На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що перебіг позовної давності розпочинається з 2019 році, і на час звернення позивача з позовом до суду позовна давність не спливла.
9. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду про те, що Укрзалізниця володіє майном, що є власністю позивача, поза його волею, і таке володіння не засновано на тих підставах, які за законом надають право здійснення правомочностей щодо майна.
10. Встановивши, що строки дії договорів лізингу і сублізингу закінчилися, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду про обґрунтованість вимог позивача, як власника майна, про витребування у Укрзалізниці, що володіє цим майном без правової підстави, тобто неправомірно.
11. Також суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції в частині дотримання позивачем позовної давності при звернені з цим позовом до суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12. Укрзалізниця подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення і постанову, ухвалити нове рішення, який у задоволенні позовних вимог ПП "Ті Ер Ес Лізинг" відмовити.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
13. У касаційній скарзі відповідач зазначає, що спірне майно передано Укрзалізниці на праві господарського відання на підставі положень нормативно-правових актів, прийнятих Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ), як органом виконавчої влади, з метою збереження та в подальшому належного використання будь-якого майна, що перебувало у ДП "Донецька залізниця". Вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суди повинні враховувати положення частини другої статті 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якою встановлюється презумпція правомірності набуття права власності. Це означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону.
14. Зазначає про застосування судами приписів частини першої статті 261, статей 387, 388 ЦК України без урахування висновків щодо застосування цих норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16; приписів частин першої, п`ятої статті 104, статті 107 ЦК України без урахування висновків щодо застосування цих норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17; неврахуванні висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 910/13536/19.
15. Наголошує на необхідності розмежування захисту права власності шляхом подання відповідного віндикаційного позову та невиконання чи виконання з порушенням умов договірних зобов`язань. Зазначає, що наявність певної правової підстави для набуття особою майна виключає безпідставність набуття та збереження майна, якщо згадана підстава продовжує існувати. Посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 924/1180/16, від 05.06.2018 у справі № 907/631/17, від 23.10.2019 у справі № 910/17416/18, від 20.12.2018 у справі № 920/169/18.
16. Також скаржник наголошує на помилковості висновків судів про початок перебігу позовної давності з моменту закінчення строків лізингу та обізнаності позивача про особу фактичного володільця майна. Зазначає, що початок перебігу позовної давності у правовідносинах щодо витребування майна обчислюється з моменту, коли майно вибуло з володіння власника та зазначає, що позивач з 2016 року мав можливість дізнатися, що майно, яке було передано за договором фінансового лізингу ДП "Донецька залізниця", перебуває у володінні Укрзалізниці. Посилається на правову позицію викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16.
Позиція інших учасників справи
17. Позивач подав відзив, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. У відзиві позивача зазначає, що договори сублізингу щодо майна, яке є предметом спору, укладені між ПрАТ "УТЛ" і ДП "Донецька залізниця", а не між позивачем і ДП "Донецька залізниця", а тому закінчення строків користування майном за договорами сублізингу не означає, що в цей же момент майно вибуло з володіння законного власника - позивача. Зазначає, що відповідач не залучав позивача до участі у процесі передачі майна від ДП "Донецька залізниця" до Укрзалізниці, а також не повідомляв позивача до 2019 року про перебування у нього предметів лізингу, про те, що він є сублізингоодержувачем за спірними договорами через правонаступництво, а також заперечував сам факт правонаступництва за зобов`язаннями ДП "Донецька залізниця".
18. Також позивач зазначає, що не надавав згоду на передачу майна відповідачу, беручи до уваги, що між позивачем і відповідачем не укладалися прямі договори щодо спірного майна, з урахуванням закінчення строків договорів сублізингу, укладених між ПрАТ "УТЛ" і ДП "Донецька залізниця", відсутні будь-які підстави для застосування принципу презумпції правомірності набуття права власності, оскільки відповідач не може вважатися і, відповідно, не є добросовісним набувачем.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
19. Майно, витребування якого є предметом спору, було придбано Приватним підприємством "ВТБ Лізинг Україна", яке в подальшому перейменовано у ПП "Ті Ер Ес Лізинг", у 2017 році за договорами:
- договір купівлі-продажу № 43-КП, укладений 13.08.2007 з ТОВ "Маніфік", за яким придбано вагон-колієвимірювач КВЛ-П2.1, що позивачем отриманий 08.08.2008;
- договір купівлі-продажу № 47-КП, укладений 13.08.2007 з ТОВ "Маніфік", за яким придбано вагон-дефектоскоп ВД-1МТ5К, що позивачем отриманий 14.04.2008;
- договір купівлі-продажу № 45-КП, укладений 13.08.2007 з ТОВ "Сфера-Транс", за яким придбано планувальник баласту СПЗ-5/UA, що позивачем отриманий 29.01.2009;
- договір купівлі-продажу № 35-КП, укладений 15.08.2007 з ТОВ "Маніфік", за яким придбано склад для забруднювачів СЗ-160-4, що позивачем отриманий 18.01.2008;
- договір постачання № 54-КП, укладений 12.09.2007 з ТОВ "Маніфік", за яким придбано тепловоз ТЭМ-18, що позивачем отриманий 31.03.2008;
- договір купівлі-продажу № 18-КП, укладений 20.07.2007 з ТОВ "Зоряна ЛТД", за яким придбано два склади для забруднювачів СЗ-240-6, що позивачем отриманий 26.08.2008;
- договір купівлі-продажу № 29-КП, укладений 22.07.2007 з ТОВ "Кепітал Енерго Систес", за яким придбано щебенеочисні машини RM-80 UHR, позивачем отримана 28.10.2008;
- договір купівлі-продажу № 23-КП, укладений 20.07.2007 з ТОВ "Богіс і Ко", за яким придбано пасажирські вагон купе, модель 61-4186.03, пасажирські вагон типу СВ, модель 61-4174.03 та пасажирські вагони плацкартного типу, модель 61-4194.07, що позивачем отримані 27.03.2008;
- договір купівлі-продажу № 25-КП, укладений 20.06.2007 з ТОВ "Богіс і Ко", за яким придбані сповільнювачі вагонні, що позивачем отримані 27.05.2008, 236.02.2008 та 30.04.2008.
20. Майно придбано позивачем з метою надання його у лізинг ПрАТ "УТЛ", що зазначено у вищевказаних договорах купівлі-продажу.
21. В подальшому, позивач і ПрАТ "УТЛ" (лізингоодержувач) уклали договори фінансового лізингу: № 139-ФЛ від 09.08.2007; № 141-ФЛ від 09.08.2007; № 142-ФЛ від 09.08.2007; № 145-ФЛ від 09.08.2007; № 146-ФЛ від 09.08.2007; № 148-ФЛ від 09.08.2007; № 28-ФЛ від 14.06.2007; № 36-ФЛ від 14.06.2007; № 39-ФЛ від 14.06.2007; № 99-ФЛ від 14.06.2007; № 138-ФЛ від 09.08.2007.
22. Згідно з умов укладених договорів лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв рухоме майно, визначене умовами договорів фінансового лізингу.
23. Передача майна позивачем у лізинг ПрАТ "УТЛ" засвідчується відповідними актами приймання-передачі майна в лізинг.
24. ПрАТ "УТЛ" (сублізингодавець) передало вказані предмети лізингу в сублізинг ДП "Донецька залізниця" (сублізингоодержувачу) на підставі договорів фінансового сублізингу: № Д/П-071742/НЮ від 21.08.2007; № Д/П-071744/НЮ від 21.08.2007; № Д/П-071737/НЮ від 21.08.2007; № Д/П-071738/НЮ від 21.08.2007; № Д/П-071740/НЮ від 21.08.2007; № Д/Т-071759/НЮ від 29.08.2007; № 38-Д/П-071369/НЮ від 19.06.2007; № 37/Д/Ш-071374 НЮ від 18.06.2007; № 40-Д/П-071370/НЮ від 19.06.2007; № 85-Д/Л-071413/НЮ від 25.06.2007; № Д/П-071740/НЮ від 21.08.2007; № Д/П-071744/НЮ від 21.08.2007; № Д38-Д/П-071369/НЮ від 19.06.2007; № Д/П-071741/НЮ від 21.08.2007.
25. Виходячи з умов договорів лізингу / сублізингу кінцевим сублізингоодержувачем, якому вказане рухоме майно було передано за плату у тимчасове володіння і користування є ДП "Донецька залізниця", а власником майна є ПП "Ті Ер Ес Лізинг".
26. Обставини передачі ПрАТ "УТЛ" майна у сублізинг ДП "Донецька залізниця" сторонами визнаються.
27. Апеляційний господарський суд зазначив, що 21.10.2015 зареєстровано Укрзалізницю, яка стала правонаступником всіх підприємств залізничного транспорту, в тому числі ДП "Донецька залізниця".
28. 05.08.2015 на підставі передавального акта ДП "Донецька залізниця" спірне майно передало на праві господарського відання Укрзалізниці. Правою підставою для передачі майна стала постанова Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 № 604, якою передбачено, що майно (активи, власний капітал та зобов`язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщено на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, а відображається в балансі і закріплюється в частині активів за Укрзалізницею на праві господарського відання.
29. Суд апеляційної інстанції встановив, що строки дії договорів лізингу та сублізингу закінчені.
30. Позивач зазначає, що він довідався про перебування частини майна (перелік якого вказаний в позовній заяві) у відповідача тільки у 2019 році (акти з 05.04.2019 по 02.08.2019 про виявлення предметів сублізингу у відокремлених підрозділів Укрзалізниці) :
- філія "Центр діагностики залізничної інфраструктури" АТ "Українська залізниця";
- структурний підрозділ "Маріупольська дистанція сигналізації та зв`язку" РФ "Донецька залізниця" АТ "Українська залізниця";
- виробничий структурний підрозділ "Донбаський центр механізації колійних робіт" філія "Центр з ремонту та експлуатації колійних машин" АТ "Українська залізниця",
- структурний підрозділ "Слов`янське локомотивне депо" РФ "Донецька залізниця" АТ "Українська залізниця" та інші підрозділи.
31. У зв`язку із закінченням строку лізингу/сублізингу та внаслідок інших підстав невиконання зобов`язань за договорами лізингу, позивач направив Укрзалізниці лист від 09.04.2019 №34/06-08/19 із вимогою пояснити: на яких підставах Укрзалізниця володіє предметом сублізингу та повернути їх у зв`язку із закінченням строку лізингу. Укрзалізниця відповідь на зазначену вимогу не надала.
32. У подальшому позивач повторно направив вимогу ПрАТ "УТЛ" (лист від 08.08.2019 №121/06-08/19) і Укрзалізниці (лист від 08.08.2019 №122/06-08/19) про необхідність повернення рухомого майна, що було предметами сублізингу.
33. У відповідь на лист позивача ПрАТ "УТЛ" листом від 10.09.2019 № УТЛ-501/09/19 повідомило, що воно неодноразово звертались до Укрзалізниці з пропозиціями щодо урегулювання спірного питання відносно використання техніки, яка є предметом договорів сублізингу та фактично використовується Укрзалізницею у власній господарській діяльності, проте вказані звернення були проігноровані.
34. Листом від 11.09.2019 № Ц-2/5-27/1736-19 відповідач повідомив, що майно яке було у користування ДП "Донецька залізниця" перебуває у володінні відповідача на праві господарського відання.
35. У зв`язку із відмовою відповідача виконати вимоги щодо повернення предмету сублізингу, позивач звернувся у 2019 році з даним позовом до Господарського суду міста Києва.