ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 904/5181/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання учасники справи повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Білдінг"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Кощеєва І.М. - головуючого, Кузнецової І.Л., Чус О.В.
від 02.03.2021
та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області
у складі судді Колісника І.І.
від 05.01.2021
у справі № 904/5181/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Білдінг"
до відповідача-1: Дніпропетровської міської ради
відповідача-2: Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради
відповідача-3: Комунального підприємства "Благоустрій міста" Дніпровської міської ради
про стягнення 5 340 071,00 грн,-
ВСТАНОВИВ:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Голд Білдінг" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про солідарне стягнення з Дніпровської міської ради, Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, Комунального підприємства "Благоустрій міста" Дніпровської міської ради майнової шкоди у сумі 5 340 071,00 грн.
Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції
2. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.01.2021 відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Білдінг".
3. Не погодившись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Голд Білдінг" подало апеляційну скаргу.
4. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2021 у цій справі апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишено без змін.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
5. 06.03.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Голд Білдінг" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 06.03.2021 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2021 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.01.2021 у справі № 904/5181/20, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Білдінг" у справі № 904/5181/20 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 11.03.2021.
7. Ухвалою Верховного Суду від 19.03.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 904/5181/20 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Білдінг" від 06.03.2021 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2021 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.01.2021; призначено розгляд касаційної скарги на 13.04.2021 о 10:30 год.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.
8. Не погоджуючись з прийнятою постановою, Товариством з обмеженою відповідальністю "Голд Білдінг" подано касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати оскаржувану постанову та рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги.
9. Касаційну скаргу мотивовано наступним.
9.1 Судами попередніх інстанцій ухвалено оскаржувані судові рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 914/881/17, від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, від 05.02.2020 у справі № 753/23331/16.
9.2 Судами попередніх інстанцій надано хибну оцінку доказам у справі, оскільки надані докази свідчать про наявність обставин для задоволення позову.
9.3 Судом першої інстанції порушено норми статей 6, 8, 19, 41 Конституції України, статей 317, 319, 321, 386, 1166, 1173 Цивільного кодексу України, Закону України "Про благоустрій населених пунктів", Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", проігноровано практику Європейського суду з прав людини, зокрема висновки щодо дотримання приписів статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
10. Дніпровською міською радою подано відзив на касаційну скаргу, в якому остання просить залишити касаційну скаргу без задоволення а оскаржувані судові рішення без змін.
Розгляд клопотань Верховним Судом
11. На електронну адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 13.04.2021 надійшла заява представника скаржника про розгляд касаційної скарги за його відсутності.
12. Згідно довідки начальника відділу опрацювання документів управління забезпечення автоматизованого документообігу суду № 37 від 13.04.2021 вказана заява не містить електронного цифрового підпису.
13. Згідно пункту 12 частини 1 статті 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" № 2155-VIII від 05.10.2017 електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.
14. Відповідно до частини 8 статті 42 Господарського процесуального кодексу України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).
15. Частиною 3 статті 91 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.
16. Враховуючи вищевикладене та імперативні приписи вказаних норм Господарського процесуального кодексу України, заява представника скаржника про розгляд касаційної скарги за його відсутності підлягає залишенню без розгляду як така, що подана з недотриманням форми та з порушенням встановленого порядку передбачених процесуальним законом для подачі документів в електронній формі.
17. При цьому, Суд звертає увагу, що ухвалою Верховного Суду від 19.03.2021 доведено до відома учасників справи, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.
18. З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за можливе розглядати вказану касаційну скаргу за відсутності представників сторін у судовому засіданні 13.04.2021.
Позиція Верховного Суду
19. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
20. Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон) зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.
21. Вказаний Закон набрав чинності 08.02.2020.
22. Прикінцевими та перехідними положеннями цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
23. З огляду на викладене, в цьому випадку при розгляді вказаних касаційних скарг підлягають застосуванню норми Господарського процесуального кодексу України в редакції чинній з 08.02.2020, в редакції Закону від 15.01.2020 № 460-IX.
24. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги..
25. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
26. Відповідно до статей 1173, 1175 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акту, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.
27. Відносини, що виникають у сфері благоустрою населених пунктів регулюються Законом України "Про благоустрій населених пунктів", Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", норми яких спрямовуються на створення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля, збереження і охорону навколишнього природного середовища, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.
28. Статтею 13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" визначено, що до об`єктів благоустрою населених пунктів належать території загального користування (парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам`ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; пам`ятки культурної та історичної спадщини; майдани, площі, бульвари, проспекти; вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; пляжі; кладовища; інші території загального користування), прибудинкові території; території будівель та споруд інженерного захисту територій; території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору, а також можуть належати й інші території в межах населеного пункту.
29. Згідно статті 38 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" контроль у сфері благоустрою населених пунктів спрямований на забезпечення дотримання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, а також громадянами, у тому числі іноземцями та особами без громадянства, вимог цього Закону, Правил благоустрою території населеного пункту та інших нормативно-правових актів.
30. Відповідно пункту 5 частини 1 статті 16 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" на об`єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати об`єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.
31. Статтею 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" серед іншого затверджено, що до повноважень міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.
32. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
32.1 Право власності на нерухоме майно Позивач підтверджує Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого, відповідно до якої за ним зареєстровано 298/1000 часток нежитлових будівель (Торгівельний павільйон літера Ж-1) загальною площею 293,9 кв.м; 41/1000 частки нежитлових будівель (Торгівельний павільйон літера Д-1) загальною площею 40,6 кв.м, що розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Чичеріна, 4Д.
32.2 Позивачем не надано належних та достовірних доказів щодо знесення (знищення) цього нерухомого майна саме внаслідок виконання відповідачами рішення Дніпропетровської міської ради № 26/7 від 27.04.2016 "Про відновлення руху транспорту по вул. Боброва від пров. Січового до вул. Надії Алексєєнко". Надані ним копії світлин із засобів масової інформації щодо знесення стихійного ринку на вулиці Боброва не підтверджують знесення (знищення) його нерухомого майна (торгівельний павільйон літера Ж-1 загальною площею 293,9 кв.м; торгівельний павільйон літера Д-1 загальною площею 40,6 кв.м), що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Чичеріна, 4 Д, оскільки не містять ні назви вулиці, ні нумерації будинків, ні інших ідентифікуючих ознак.
32.3 Вище зазначеним рішенням було вирішено відновити рух транспорту по вул. Боброва від пров. Січового до вул. Надії Алексєєнко. Департаменту споживчого ринку і сфери послуг Дніпропетровської міської ради попередити власників споруд, розташованих по вул. Боброва від пров. Січового до вул. Надії Алексєєнко, про необхідність звільнити зайняті земельні ділянки та привести їх до первісного стану для подальшого використання за цільовим призначенням.
32.4 Про необхідність звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки повідомлялися власники тимчасових споруд, зокрема Позивач в якості доказів надав приписи від 17.05.2016 № 2684 та від 18.07.2016 № 3582Д видані Комунальним підприємством "Управління з організації контролю благоустрою об`єктів сфери відпочинку, споживчого ринку та захисту інтелектуальної власності" Дніпровської міської ради, яким власнику кіоску (павільйону) по вул. Боброва,14 без зазначення найменування особи, якій було видано припис, було запропоновано вжити заходів по звільненню об`єктів благоустрою шляхом демонтування самовільно встановлених тимчасових споруд.
32.5 З наведеного вбачається, що мова йде саме про тимчасові споруди та які розташовані за іншою адресою, відмінною від тої, про яку вказує позивач та за якою розташоване його нерухоме майно. Доказів, що це є те саме майно, Позивачем не надано.
32.6 Відтак, Позивачем не доведено самого факту завдання йому шкоди шляхом знесення (знищення) зазначеного ним в позові об`єкта нерухомості.
32.7 Матеріали справи не містять доказів визнання недійсним та скасування Рішення Дніпропетровської міської ради № 26/7 від 27.04.2016 "Про відновлення руху транспорту по вул. Боброва від пров. Січового до вул. Надії Алексєєнко".
32.8 Рішенням Дніпропетровської міської ради від 27.11.2013 № 44/43 затверджені Правила благоустрою території міста Дніпропетровська, у п. 3.2.1 яких встановлено заборону: здійснювати на об`єктах благоустрою міста господарську діяльність з порушенням вимог чинного законодавства України у сферах землеустрою, містобудування, озеленення територій, утримання будинків і споруд, освітлення територій, а також у галузі охорони здоров`я та охорони навколишнього природного середовища; самовільно порушувати об`єкти благоустрою (їх частини) та/або використовувати їх не за функціональним призначенням, зокрема: розміщувати на території загального користування поза межами ділянок, відведених під ринки, торгівельні та ярмаркові майданчики, без відповідного дозволу або з порушенням його умов: тимчасові споруди для провадження підприємницької діяльності, торговельні причепи та автофургони, палатки, лотки, виносні торговельні столи, вітрини, торговельне та холодильне обладнання, товар або його зразки, тару.
32.9 Контроль за додержанням суб`єктами сфери споживчого ринку, відпочинку та сфери послуг вимог цих Правил здійснює КП "Управління з організації контролю благоустрою об`єктів відпочинку, споживчого ринку та захисту інтелектуальної власності" у межах наданих повноважень, з відпрацюванням наступних аспектів: стан утримання власної, прилеглої та закріпленої території об`єктів сфери споживчого ринку, відпочинку та сфери послуг; законність використання об`єктів (елементів) благоустрою міста не за їх функціональним призначенням для реалізації потреб об`єктів сфери споживчого ринку, відпочинку та сфери послуг ( п. 20.8 Правил ).
32.10 За твердженням відповідачів в межах повноважень, визначених статутами комунальних підприємств та Правилами благоустрою території міста Дніпропетровська, Відповідачем-3 в серпні 2016 було здійснено відновлення руху по вул. Боброва в м. Дніпрі шляхом знесення тимчасових споруд, які самовільно побудовані. Але відповідачі заперечують знесення нерухомого майна, зокрема, того, що є предметом позову, та протилежного Позивачем не доведено.
33. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначила, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.
34. З огляду на встановлені судами фактичні обставини справи та досліджені докази, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що Позивачем не доведено самого факту завдання йому шкоди шляхом знесення (знищення) зазначеного ним в позові об`єкта нерухомості і відсутня така складова цивільного правопорушення як неправомірні дії відповідачів, а також причинний зв`язок між протиправними діями і заподіяною шкодою.
35. Разом з тим, аргументи скаржника (пункти 9.2, 9.3 постанови) фактично зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень Верховного Суду.
36. Аргументи скаржника (пункт 9.1 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
36.1 Верховний Суд враховує, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Аналогічний висновок викладено, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.
36.2 Суд зазначає, що висновки у наведених скаржником постановах від 13.03.2018 у справі № 914/881/17, від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, від 05.02.2020 у справі № 753/23331/16 та у цій справі (№ 904/5181/20) не можуть вважатися в цьому випадку подібними через те, що на висновки у вказаних справах скаржник послався, виокремивши їх із контексту судових рішень, не урахувавши викладеної в рішеннях в кожній із названих справ правової позиції Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предметів спору, в контексті досліджуваних судами у вказаних справах доказів, так як у цій справі (№ 904/5181/20) скаржнику було відмовлено у задоволенні позову саме з підстав недоведеності обставин зазначених у ньому.
37. Розглянувши аргументи скаржника, Суд також зазначає, що незгода із рішенням суду попередніх інстанцій не означає їх незаконність, як і не може вказувати на незаконність рішень його негативні наслідки для скаржника, оскільки настання цих наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь однієї із сторін є звичайним, передбаченим господарським процесом, наслідком. Подана ж касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати Суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами першої і апеляційної інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законне рішення суду лише через незгоду з ним скаржника з підстав суб`єктивного тлумачення його як незаконного.
38. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
39. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
40. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.
41. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
42. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
43. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.
44. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
45. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішення та постанови були дотримані.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,