ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/15607/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 (суддя Ковтун С. А.)
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 (головуючий суддя Тищенко О. В., судді Михальська Ю. Б., Скрипка І. М.)
за заявою Приватного підприємства "Ті Ер Ес Лізинг"
про забезпечення позову
у справі № 910/15607/19
за позовом Приватного підприємства "Ті Ер Ес Лізинг"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Лізингова компанія "Укртранслізинг"
про витребування майна з чужого незаконного володіння
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Приватне підприємство "Ті Ер Ес Лізинг" (далі - позивач, ПП "Ті Ер Ес Лізинг") звернулося до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач, Укрзалізниця) з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, перелік якого наведений у позовній заяві.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у володінні відповідача перебуває майно за відсутності розпорядчих актів позивача, як власника майна, щодо володіння ним відповідачем. Обґрунтовуючи свої доводи позивач зазначив, що спірне майно за договорами фінансового лізингу ним, як власником, у 2007 році передано Відкритому акціонерному товариству "Лізингова компанія Укртранслізинг", яке в подальшому передало майно у сублізинг Державному підприємству "Донецька залізниця" (далі - ДП "Донецька залізниця"). Строки користування предметами лізингу закінчилися у 2015 та 2016 роках. Предмети лізингу власнику не повернуті. У 2019 році позивач встановив, що належне йому майно використовується відокремленими підрозділами Укрзалізниці. Проте позивач, як власник вказаного майна, не закріплював його за будь-якими третіми особами на праві господарського відання чи оперативного управління, не укладав з Укрзалізницею чи з її відокремленими підрозділами жодних договорів та не надав письмової згоди ДП "Донецька залізниця" на передачу предметів лізингу третім особам (у тому числі на умовах оренди/лізингу/сублізингу).
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2020 у справі № 910/15607/19 задоволено повністю позов ПП "Ті Ер Ес Лізинг", витребувано в Укрзалізниці на користь ПП "Ті Ер Ес Лізинг" майно, згідно з переліком, викладеним у рішенні.
Короткий зміст заяви про забезпечення позову
4. 19.03.2020 ПП "Ті Ер Ес Лізинг" подало заяву про забезпечення позову шляхом:
- заборони Укрзалізниці, будь-яким відокремленим підрозділам (у т.ч., але не виключно філіям, регіональним філіям, представництвам; виробничим/структурним підрозділам філій/регіональних філій) Укрзалізниці, будь-яким юридичним особам, правонаступником яких є Укрзалізниця вчиняти будь-які дії щодо володіння, користування, розпорядження та використання у своїй діяльності рухомого майна, яке належить на праві власності приватному підприємству ПП "Ті Ер Ес Лізинг";
- заборони державним реєстраторам прав на рухоме майно та державним реєстраторам прав на транспортні засоби здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо спірного майна.
5. Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач посилається на те, що відповідач може вчинити дії, що унеможливлять фактичне повернення майна, а активне використання майна призводить до його амортизації, зниження залишкового ресурсу використання, та, відповідно, зниження ринкової вартості. Позивач вважає, що існує реальна загроза приведення майна до невідновлювального технічного стану.
Короткий зміст судових рішень
6. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2020, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2020, заяву ПП "Ті Ер Ес Лізинг" задоволено, заборонено Укрзалізниці, будь-яким відокремленим підрозділам (у т.ч., але не виключно філіям, регіональним філіям, представництвам, виробничим/структурним підрозділам філій/регіональних філій) Укрзалізниці, вчиняти будь-які дії щодо володіння, користування, розпорядження та використання у своїй діяльності рухомого майна, яке належить на праві власності ПП "Ті Ер Ес Лізинг" згідно з переліком, викладеним в ухвалі.
7. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що клопотання в частині накладення на відповідача і його структурні підрозділи заборони вчинення будь-яких дій щодо володіння, користування, розпорядження та використання у своїй діяльності рухомого майна підлягає задоволенню. Зазначений захід забезпечення буде сприяти збереженню майна, оскільки можливим наслідком його експлуатації, яка має місце зі сторони відповідача, може бути погіршення його технічного стану, що матиме негативні наслідки для позивача, як власника майна. Вказане свідчить про адекватність і розумність цього заходу, його нерозривність з предметом позову та ефективність у розрізі майбутнього виконання рішення суду. Враховуючи відсутність у відповідача прав щодо спірного майна, забезпечення позову таким чином забезпечує баланс інтересів сторін, оскільки жодним чином не носить характер втручання у компетенцію відповідача як носія речових прав.
8. Водночас суди дійшли висновку про відсутність необхідності забезпечувати позов шляхом заборони державним реєстраторам прав на рухоме майно та державним реєстраторам прав на транспортні засоби здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо вищевказаного майна, оскільки ці дії є похідними від дій Укрзалізниці, заборона на вчинення яких накладена судом. Також суди дійшли висновку про те, що клопотання в частині заборони вчинення будь-яким юридичним особам, правонаступником яких є Укрзалізниця, вчиняти дії, не підлягає задоволенню, з огляду на те, що правовідносини з цими особами не є спірними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. Укрзалізниця подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2020, прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову ПП "Ті Ер Ес Лізинг" відмовити повністю.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
10. На думку скаржника, після прийняття судом першої інстанції рішення у справі за наслідками розгляду позовних вимог по суті, законодавець не наділяє суд першої інстанції правом на розгляд заяви про забезпечення позову, поданої відповідно до положень статей 136-139 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а отже, оскаржувана ухвала про часткове забезпечення позову, прийнята після ухвалення 19.03.2020 рішення у справі, суперечить положенням статей 136, 138, 233 ГПК України.
11. Скаржник зазначає, що забезпечення позову після прийняття рішення по справі регламентується положеннями статті 239 ГПК України, однак судом першої інстанції було вжито заходи забезпечення позову саме на підставі статей 136-140 ГПК України.
12. Укрзалізниця зазначає, що фактично звернення позивача із заявою про вжиття заходів забезпечення позову зводиться до намагання припинити будь-яку можливість використання відповідачем спірних об`єктів рухомого майна, що також матиме місце у разі задоволення позову в цій справі, та наголошує, що заявлені заходи забезпечення позову за своїм змістом є тотожними задоволенню позовних вимог, що суперечить приписам частини одинадцятої статті 137 ГПК України.
13. Також скаржник зазначає, що в матеріалах справи наявні акти перевірки майна, складені та підписані представниками лізингодавця і Укрзалізниці, які містять інформацію про те, що все спірне майно знаходиться у справному технічному стані. Доказів вчинення Укрзалізницею будь-яких дій, спрямованих на пошкодження, знищення чи відчуження такого майна матеріали справи не містять. Посилається на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 695/3685/17.
Позиція інших учасників справи, викладена у відзивах на касаційну скаргу
14. Позивач подав відзив, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Позивач зазначає, що заяву про забезпечення позову ним було подано 19.03.2020, тобто після відкриття провадження на стадії розгляду справи, з дотриманням вимог статей 136, 137 ГПК України до прийняття рішення у справі. Зазначає, що оскаржувану ухвалу винесено 06.04.2020, повний текст рішення у справі № 910/15607/19 також складено 06.04.2020, а тому ухвала про забезпечення позову прийнята з дотриманням вимог ГПК України. Також позивач не погоджується з доводами відповідача, що заходи забезпечення позову за своїм змістом є тотожними задоволенню позовних вимог.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів скаржника і висновків судів попередніх інстанцій
15. Згідно з частинами першою, другою статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
16. Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
17. Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
18. Позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання (пункти 2, 4 частини першої статті 137 ГПК України).
19. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).
20. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
21. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
22. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
23. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
24. Суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
25. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
26. Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
27. Задовольняючи заяву ПП "Ті Ер Ес Лізинг" про забезпечення позову шляхом заборони Укрзалізниці, будь-яким відокремленим підрозділам (у т.ч., але не виключно філіям, регіональним філіям, представництвам; виробничим/структурним підрозділам філій/регіональних філій) Укрзалізниці, будь-яким юридичним особам, правонаступником яких є Укрзалізниця вчиняти будь-які дії щодо володіння, користування, розпорядження та використання в своїй діяльності рухомого майна, яке належить на праві власності приватному підприємству ПП "Ті Ер Ес Лізинг", суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач неправомірно володіє майном позивача і зазначений захід забезпечення позову буде сприяти збереженню майна, оскільки можливим наслідком його експлуатації, яка має місце зі сторони відповідача, може бути погіршення його технічного стану.
28. Ураховуючи викладене у пунктах 15 - 26 цієї Постанови, Суд погоджується з доводами відповідача стосовно відсутності достатнього правового обґрунтування наявності підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
29. Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи заяву та вказуючи про наявність підстав для забезпечення позову, не обґрунтували, яким чином невжиття заявлених позивачем заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
30. Судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не наведено фактичних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, в розумінні статей 76, 77 ГПК України, які б свідчили про вчинення відповідачем дій спрямованих на ухилення від виконання судового рішення або дій, які можуть призвести до знецінення належного позивачу майна на момент виконання рішення.
31. Висновки судів попередніх інстанцій щодо неправомірного володіння відповідачем спірним майном, що є підставою для вжиття заходів забезпечення позову, є передчасними, оскільки обставини щодо підстав перебування у володінні Укрзалізниці спірного рухомого майна є предметом розгляду позовних вимог по суті та підлягають доказуванню у передбаченому процесуальним законом прядку.
32. Разом з тим, висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності конкретних фактичних обставин для забезпечення позову, до яких суди дійшли з урахуванням дослідження поданих позивачем доказів на обґрунтування необхідності забезпечення позову шляхом заборони відповідачу і його структурним підрозділам вчиняти будь-які дії щодо володіння, користування, розпорядження та використання у своїй діяльності рухомого майна, в оскаржуваних судових рішеннях відсутні.
33. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, вказаних висновків Суду не спростовують. Зокрема, у відзиві ПП "Ті Ер Ес Лізинг" не спростовує твердження відповідача про те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження вчинення Укрзалізницею будь-яких дій, спрямованих на пошкодження, знищення або відчуження спірного майна.
34. Враховуючи викладене, Суд вважає, що вжиті судами заходи забезпечення позову не є достатньо обґрунтованими, отже - не відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, доведеності обставин реальної загрози істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі невжиття судом заявлених заходів забезпечення позову.
35. Оскільки судові рішення, що оскаржуються, ухвалені з порушенням вимог статей 136, 137 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування цих судових рішень та прийняття рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
36. Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 695/3685/17 Суд відхиляє, оскільки правовідносини у справі № 695/3685/17 і у справі № 910/15607/19 не є подібними.
37. Інші доводи позивача, викладені у касаційній скарзі (пункти 10 - 12 цієї Постанови), а також доводи, викладені у відзиві, на спростування позиції позивача (пункт 14 цієї Постанови), Суд відхиляє, оскільки вони не мають вирішального значення під час перегляду оскаржуваних судових рішень.